Будинок Булгакова: ми його втрачаємо

Знаменита історична пам’ятка Києва – будинок Турбіних (музей письменника Михайла Булгакова, де він жив і «поселив», героїв свого знаменитих творів - роману «Біла гвардія» та п’єси «Дні Турбіних») під загрозою руйнування. В один момент «на двухэтажном доме N13, постройки изумительной» з’явилися довжелезні тріщини і далі розповзаються стінами.

І якби ж то дія часу - а то ж людей! Втім, не людей, а варварів, що всупереч здоровому глузду будують навпроти, як ми вже писали в матеріалі «Новий готель на Андріївському – не театр-Крематорій, це гірше», готельно-харчувально-паркінгову махіну, яка ще тільки починає зводитись, а вже «вичавлює» грунти з Андріївського, як той пластилін. І тріщить навколо не тільки чудом збережена старовина, а «їдуть» цілі пласти ландшафту, утворюючи нові провалля. Старовинне обличчя Києва і його древня геологія нищаться шаленими темпами.

Хто за це відповість?

Булгакова недарма вважають містиком. Хіба ж він не передбачив у своєму романі суть того, що відбувається зараз? Нагадаємо сюжет - незважаючи на розуміння безповоротності минулого, яке зруйновано вщент, Турбіни линуть до будинку, до сімейного вогнища, що залишається непорушним символом життя.

«Но вдруг пришло осознание того, что «трещина в вазе турбинской жизни» образовалась не сейчас, а гораздо раньше, и все то время, пока они упорно, отказывались взглянуть правде в глаза, живительная влага, «добрая вода» уходила через нее незаметно, и теперь, оказывается, сосуд почти пуст».

А хіба сьогодні не те саме? От давайте разом поглянемо правді у вічі.

ГО «Громада Андріївський Узвіз» вже криком кричить до мера Віталія Кличка про надзвичайний стан на узвозі, де таємничий забудовник ПП «Макрон» повним ходом будує новий капітальний монстр. Через що навколо руйнується історична забудова та утворюються провалля під фундаментами.

Мерія робить вигляд, що нічого страшного не відбувається. Ну, подумаєш, на три з половиною метри провалився грунт біля опорної стінки. Так то ж нормально для цієї місцевості! Вирву засипали, утрамбували і все гаразд.

Хоча ні. Столичне комунальне підприємство "Спеціалізоване управління протизсувних підземних робіт" СУППР, яке погодило технічні умови будівництва, таки визнало – є певні проблемки.

Цитуємо офіційну заяву:

«В межах земельної ділянки на Андріївському узвозі, 14-16, на якій на теперішній час здійснюються будівельні роботи, знаходиться частина (близько 20 м) дренажної галереї №50, балансоутримувачем якої є КП "СУППР". Під час влаштування буронабивних паль підпірної стіни, яка передбачена в проекті готельного комплексу, однією пальою була пошкоджена верхня частина галереї, що призвело до виносу розрідженого грунту в галерею. В даний час КП "СУППР", згідно договору підряду з забудовником (ТОВ "Кадорр - Україна") виконує роботи з чищення  занесеної ділянки галереї для можливості повноцінного відновлення її роботи і проведення необхідних ремонтних робіт за рахунок забудовника.

15 серпня 2017 року відбулось повторне потрапляння розрідженого грунту в галерею об'ємом близько 20 м.куб., а на данній поверхні біля гаража житлової садиби на Андріївському узвозі, 16 утворився провал. 16 серпня 2017 року комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Подільського району прийняла рішення ліквідувати провал шляхом засипання грунтом і організувати відведення атмосферних вод від місця провалу. Ці роботи в даний час практично завершуються.

Однією з причин виникнення провалу і виносів грунтів в дренажну галерею було надмірне водонасичення грунтів після рясних дощів і злив в липні і на початку серпня 2017 року».

Іншими словами, таки да, палю забили трохи невдало. Але в усьому винен підступний дощ, і аж ніяк не грандіозне, абсолютно недоречне будівництво у місці, де цього робити не можна категорично.

За великим рахунком, нинішні тріщини на будинку Булгакова – вирок існуючому законодавству в сфері будівництва та наявній системі місцевого самоуправління.

Коли бездумно нищиться душа міста, життя в ньому втрачає сенс. Духовна сила - «добра вода» - тікає через подібні тріщини непомітно, і рано чи пізно виявиться, що велике і гамірне місто – всього лиш порожнє місце під небом…

«Все пройдет. Страдания, муки, кровь, голод и мор. Меч исчезнет, а вот звезды останутся, когда и тени наших тел и дел не останется на земле. Нет ни одного человека, который бы этого не знал. Так почему же мы не хотим обратить свой взгляд на них? Почему?» (М. Булгаков «Белая гвардия»)

Оксана Поліщук, Київ