Мешканці підірваного будинку: «Відчай - неймовірний»

Уже п'ятий день жителі постраждалого від вибуху будинку на Голосіївському проспекті, 70 у Києві перебувають біля руїн свого будинку. Укрінформ розповідав про трагедію в суботньому випуску новин. Що ж зараз відбувається на місці трагедії, після того як влада столиці повідомила про розселення постраждалих і надання їм допомоги?

Шок у людей не минув. Це видно по змучених сірих обличчях, вгадується в неймовірній тузі, що звучить в їхніх голосах. Психологи МНС надавали допомогу в першу добу після вибуху, але головним чином – дітям. Дорослі соромились до них звернутися.

Учора за допомоги МНС постраждалі мешканці будинку продовжили виносити вцілілі речі. Надвечір приїхав підйомний кран, щоб допомогти евакуювати через вікна великогабаритні предмети з другої (на вигляд – не зруйнованої) секції. Рятувальники кажуть, що це єдиний спосіб: тут знесло вибухом під’їзд, і впали сходи. Евакуація продовжиться ще два дні, потім залишки будівлі будуть зносити. Підйомний кран один, тому процес відбувається не швидко.

Зараз розтрощені вибухом частини будівлі підперли балками. Тим не менше, продовжують падати фрагменти цегляної кладки, і без рятувальників у квартири мешканцям заходити не дозволяють, незважаючи на те, що там ще у всіх багато речей домашнього вжитку. Люди, які стали тепер бездомними, намагаються винести їх по максимуму. Складають і упаковують просто на подвір`ї. Деякі й ночують тут таки, разом з поліцією. При нас рятувальники за допомогою леєра «евакуювали» з другого поверху домашні квіти у вазонах, все до останнього горщика, а господиня дбайливо ставила їх на тротуар, щоб потім перевезти в безпечне місце.

- Я вже яку ніч не сплю. Навіть не можу закрити очі, не можу поплакати, – каже очевидиця і постраждала, мати п'ятьох дітей, яка не захотіла назвати своє ім'я. – Це не важливо, як мене звуть. Я прожила в цьому будинку 38 років. У суботу вдень поверталася додому, і коли я вже була прямісінько перед парадним, пролунав страшенний вибух. На моїх очах вилетіли стіни фасаду, звалилися перекриття, в повітря піднялася гігантська вогняна куля, але знизу вона була чомусь чорна.

Несамовито кричав Ілля – дитина моєї сусідки. Вона ще була жива, коли приїхала швидка, і рятувальники дістали її з-під уламків. Оксана з сином ось тільки повернулися з моря, і вона розвішувала випрані речі на балконі, коли пролунав вибух.

У мене підкосилися ноги, а ця картина з вогняною кулею постійно стоїть перед очима. Я не вірю в те, що причина вибуху – це газ. Нас просто підірвали, як терористи підривають житлові будинки. Хіба міг бути такої сили вибух і хвиля саме від газу, що навіть вікна в готелі «Мир» повилітали? У нас у будинку газом ні в кого не пахло. Тим більше, нам недавно поміняли у всіх квартирах газові колонки. Тепер їх забрали на експертизу.

А ми стали безхатченками. Рятуємо зі зруйнованих квартир все, що вціліло. Мені ще мінімум два дні потрібно, щоб все спакувати. Я живу... жила на першому поверсі й мала величезну квартиру. А це мій квітник із трояндами. Вони тільки розпускаються. Я їх викопаю. Завтра на світанку викопаю і заберу. Не знаю, куди їх посаджу.

Речі перевожу до брата, а нам із дітьми надали тимчасове житло на Подолі в спеціальному фонді. Туди перебралися 23 сім'ї. Там чисте відремонтоване приміщення, блокова система. Тільки спати я не можу. Решта сусідів тимчасово живуть хто де. Про те, як буде далі, про майбутнє житло, влада нам нічого не говорить. Поки й самі не знають...

- У мене в квартирі – діра на всю стіну, – каже двадцятидвохрічний Кирило Калениченко. – Вибуховою хвилею мене жбурнуло в інший кінець кімнати. Двері балконні наче побували в м'ясорубці. Мій друг спав на балконі, але завдяки щасливому випадку в той момент пішов у туалет. Балкон упав. У цей момент уламками завалило мою сусідку Оксану. Вона померла в швидкій від отриманих травм. Сьогодні її поховали в Житомирській області. Діти залишилися без матері. Ми з сусідами обговорювали ситуацію, всі сходяться на тому, що це не газ. Колонки були нові – в ідеальному стані, їх відвезли на експертизу. Це теракт? Нічого ж не горіло. Це видно по стінах і речах – нічого не обвуглилося. Але знайшли сліди пороху.

Моя мама з сестрою і братом недавно поїхали у відпустку. Я заборонив їм повертатися, поки все не з’ясується. Та й куди їм повертатися... Моїй родині з чотирьох осіб хіба дадуть трикімнатну квартиру замість підірваної?

Мені потрібна фізична допомога. Я не в змозі сам упоратися і винести речі. Ось тимчасово складую їх тут у гаражі. Але до суботи потрібно все прибрати, кудись перевезти. Приженуть техніку і почнуть ламати залишки будинку. У мене немає навіть інструментів, щоб відкрутити кондиціонер, крани, люстри, зняти полиці.

Відчай – неймовірний! Я тільки-но зробив ремонт. Оновлення одного балкона обійшлося в 27 тисяч гривень, не кажучи вже про нові меблі, вікна, двері. Ми тут трясемося за кожну ложку, але не знаємо, куди це все повеземо.

Я фізично вже не можу це витримати: постійний головний біль, руки, ноги трусяться. А доводиться виносити, складувати речі. Не можу їх залишити, адже це речі всієї моєї родини. МНС допомагає, вчора винесли мені холодильник. Але рятувальники не можуть розірватися між усіма постраждалими. У квартирах знаходитися дійсно дуже небезпечно, тому мешканців пускають не всюди і тільки в супроводі фахівців.

Напевно, мені було б психологічно легше, щоб стіни впали, і все пропало. Але як потім жити? Я не питаю де, адже перспективи не проглядаються взагалі. Грошей немає. Живу тимчасово у приятеля.

Нам кажуть, що до вересня будуть тільки експертизи готові. Мову ведуть і про грошову компенсацію. Я буду домагатися оцінки майна, адже у мене є чеки і документи. Потім почнуть вирішувати, що з нами робити далі.

Зараз МНС-ники намагаються зняти для нас нові лічильники на газ, нам їх тільки поставили, до того ж тоді зобов'язали купити за 1700 гривень і встановили нам системи і датчики витоку газу. Вони в разі чого верещать на всю вулицю. Ось я поставив датчик, і що?

Червоний хрест приїхав один раз, дали нам по склянці чаю і бутерброд. Гуманітарну допомогу – пачку вермішелі, кетчуп і консерви також отримали один раз. За нею потрібно ходити в Голосіївську райадміністрацію. І тільки з паспортом. Але мені це все ніде готувати. Два дні не було підвозу питної води, а купити її я не можу…

Кореспонденти Укрінформу побували й на Подолі – в будинку, де обладнаний цілий поверх для тих, кого відселяють з аварійних будинків. У Києві є ще два таких будинки – для відселенців. Вони також тимчасово зайняті потерпілими киянами, яким раніше надали житлоплощу замість аварійних будинків. Деякі постраждалі з вулиці Голосіївської були вдома. Але двері на поверх була надійно замкнені, їх не бажали відкривати.

Представниця «Київспецжитлофонду» пояснила, що люди в шоці, і категорично не хочуть ні з ким спілкуватися. Але вони мають всі зручності, кожна сім'я отримала окрему невелику кімнату, а кухні загальні, їх достатньо на всіх. Постільною білизною, посудом, рушниками їх забезпечили.

Перший заступник голови столичної міськдержадміністрації Геннадій Пліс повідомив, що постраждалий будинок відновленню не підлягає і буде знесений. Люди отримають тимчасове житло на час, поки ситуацію не буде вирішено. Зараз вирішується, яким чином постраждалих мешканців зможуть забезпечити постійним житлом, а поки що вони можуть перебувати в тимчасовому, наданому міськдержадміністрацією.

Катерина Новосвітня. Київ

Фото Євгена Любимова, Укрінформ