Операція «Узурпація»: Як і навіщо Кремль намагається поставити під сумнів легітимність Зеленського
Тому інформаційна кампанія з дискредитації української влади шляхом звинувачень у «нелегітимності» та «узурпації» було лише питанням часу. Наприкінці лютого комітет з питань розвідки при президентові України попередив про операцію спецслужб РФ «Майдан-3», метою якої є розкол українського суспільства та послаблення зовнішньополітичної підтримки України. Одним з напрямків операції є твердження про «нелегітимність» ухвалених після 20 травня рішень влади. Тобто, після завершення п’ятирічного терміну перебування на посаді президента Зеленського.
Як відбуваються атаки на президента України?
Росія комбінує різні інструменти для просування в публічний простір меседжу про нелегітимність Володимира Зеленського. Завдання полягає у створенні видимості широкої дискусії на цю тему на різних рівнях та домінування думки про те, що президент України з 21 травня більше не є легітимним, або принаймні, що «все не так однозначно».
Для створення видимості дискусії створюються штучні інфоприводи:
- заяви блогерів, політичних коментаторів та інших «балакучих голів»;
- псевдоаналітичні статті і телесюжети пропагандистських ЗМІ;
- заяви російських посадовців з Кремля, МЗС, спецслужб та інших офіційних структур.
За формування ілюзії домінування думки про нелегітимність відповідають боти й тролі, які засмічують соціальні мережі однотипними коментарями, а також ноунейм-блогери, які створюють велику кількість коротких відео для TikTok.
Меседжі та обличчя кампанії
«Сумніви» у легітимності української влади та звинувачення в узурпації були частиною пропаганди та риторики російських можновладців з 2014 року. Вони вписувалися у загальний наратив про «нацистів», які «захопили владу під час перевороту». Зокрема, заступник голови Радбезу РФ Медведєв у листопаді 2023 року розмістив у Telegram допис, в якому звинувачення Володимира Зеленського в узурпації опинилося в одному переліку із закидами в штучності української держави, мови та іншими мареннями, звичними для цього російського посадовця.
В український медіапростір тезу «Зеленський ‒ узурпатор» першим вкинув колишній народний депутат Ігор Мосійчук. 5 лютого (на відео помилково вказано 2023 рік) він опублікував маніпулятивне відео, побудоване на антитезі: диктатор Путін проводить «вибори», а демократ Зеленський «ховається від виборів за воєнним станом». З початку лютого до 21 травня блогер розмістив понад 10 відео у TikTok і дописів Telegram зі згаданою тезою.
Попри імідж затятого націоналіста Мосійчук регулярно поширює меседжі, співзвучні з російською пропагандою. Зокрема, атакує мобілізацію до лав Сил оборони, Православну церкву України (з позицій прибічника УПЦ КП і патріарха Філарета) та поширює фейки, які резонують із поточними інформаційно-психологічними операціями РФ. Заяви Мосійчука регулярно цитують російські пропагандистські ЗМІ.
Наприкінці лютого тоді ще підозрюваний у державній зраді блогер-пропагандист Анатолій Шарій записав відео з хештегами #Зеленский #выборы #узурпация, а протягом березня ‒ низку коротких роликів з цими ж хештегами у TikTok. На відміну від Мосійчука, Шарій прямо не звинувачує Зеленського в узурпації, а нібито лише привертає увагу до проблеми та знайомить аудиторію з «різними точками зору». Однак робить це так, щоб вигідна Кремлю позиція виглядала явно переконливіше.
За аналогічним рецептом підготовлені псевдоаналітичні статті і телесюжети, створені пропагандистами з Росії, Білорусі, а також підсанкційним інтернет-виданням «Страна» протягом березня ‒ травня.
Роль «експертів» з українського конституційного права для російських ЗМІ грають універсальні домашні коментатори, депутати Держдуми, колишні постійні відвідувачі ліквідованих телеканалів Медведчука, а також Микола Азаров, Спірідон Кілінкаров та інші «політемігранти», які перебувають у розшуку в Україні.
Ботоферми, тролі, TikTok-блогери з лютого наповнюють соцмережі однотипними коментарями та відеороликами, в яких Володимира Зеленського називають «узурпатором», «самозванцем», «нелегітимним» і «простроченим» президентом. Початок активного використання останнього епітета було зафіксовано у квітні. Паралельно росіяни та їхні агенти впливу намагаються вкидати ті самі меседжі в інфополе іноземних держав. Зокрема тих, які підтримують Україну.
За цей період на веб-ресурсах, сторінках у соцмережах і Telegram-каналах, що ведуться англійською, іспанською, німецькою, французькою, італійською та іншими європейськими мовами, було виявлено сотні публікацій, в яких поряд з прізвищем «Зеленський» вживаються терміни «узурпація» чи «узурпатор». Піки зафіксовано 31 березня і 20-21 травня ‒ у дні п’ятої річниці першого туру виборів та інавгурації чинного президента України.
Офіційна позиція Кремля
Першим посадовцем, який почав окреслювати «офіційну позицію» Кремля щодо питання легітимності президента України, став речник Путіна Дмитро Пєсков. Його заяви подавалися як відповіді на запит у рамках суспільно-політичної дискусії (зрежисованої з допомогою описаних вище інструментів) і одночасно додавали цій дискусії нового імпульсу та визначали її вектор.
1 березня Пєсков заявив, що Кремль «вважає Зеленського легітимним». Через місяць речник диктатора пообіцяв «розглянути питання ближче до травня», а 28 квітня запевнив, що «скоро легітимність Зеленського буде сумнівною».
Важливу роль у проведенні інформаційної операції відіграє МЗС РФ. Постійному представнику Росії в ООН Василю Небензі доручили роль «поганого поліцейського». З 22 березня він робить регулярні безапеляційні заяви про те, що Володимир Зеленський нібито втрачає легітимність після 21 травня. Умовно «добрим поліцейським» у цьому сценарії є міністр закордонних справ Лавров, який м’яко «не погоджується» з позицією свого підлеглого.
У такій структурі як МЗС РФ посадовець за визначенням не може робити заяви, не узгоджені з керівництвом. Подібна самодіяльність (якби це була саме вона) призвела б до миттєвих організаційних наслідків. Але нічого такого не сталося. Після зауваження Лаврова Небензя ще мінімум двічі назвав Зеленського нелегітимним після 21 травня.
Заяви Лаврова і Небензі спрямовані на виведення зрежисованої Кремлем дискусії на міжнародний рівень. З тією ж метою Путін зробив заяву про «важливість легітимності» саме під час візиту до КНР 17 травня.
Ще одним «аргументом» Кремля стала заява Служби зовнішньої розвідки РФ та оголошення Володимира Зеленського у розшук російським МВС.
Чому росіяни атакують президента України?
Попри те, що в Україні мали відбутися як парламентські, так і президентські вибори, об’єктом атаки став саме глава держави. Це можна пояснити тим, що
- Володимир Зеленський є найбільш медійним і найбільш впізнаваним українським політиком, уособленням влади як всередині країни, так і за кордоном;
- для Кремля важливо дискредитувати Зеленського як верховного головнокомандувача, головного представника України на міжнародній арені та символ українського спротиву;
- зосередження на одній упізнаваній особі, а не на чотирьох сотнях народних депутатів чи парламенті як інституції, є більш ефективним використанням ресурсу.
Російська пропаганда під час війни безперервно атакує Володимира Зеленського. Тепер до закидів у корупції, несамостійності, підступності та інших «гріхах» додалися демонстративні «сумніви» у легітимності та звинувачення в узурпації влади. Атаки спрямовані на:
- підрив внутрішньополітичної стабільності в Україні, провокування конфліктів та створення штучної кризи;
- послаблення зовнішньополітичних позицій України.
Кінцева мета росіян ‒ максимальне послаблення України шляхом внутрішньої дестабілізації та руйнування архітектури міжнародної підтримки. Що, своєю чергою, має допомогти російській армії досягати більших результатів меншими зусиллями.
Проведення операції також дозволяє росіянам змістити фокус уваги з сумнівної легітимності Путіна на нібито «нелегітимність» Зеленського. На незаконність псевдовиборів на окупованих територіях та непрозорість голосування у РФ звернули увагу НАТО, ЄС та офіс генсека ООН. Жоден із західних лідерів не привітав Путіна з «переобранням», Україна та ПАРЄ офіційно відмовились визнавати його законним президентом. Натомість до відтермінування виборів в Україні під час війни світова спільнота поставилася із розумінням: жодна держава світу та впливові міжнародні організації не ставлять під сумнів повноваження українського президента.
Врешті-решт, педалювання теми «нелегітимності» вписується в пропагандистський наратив про «неспроможну державу» і є фактичним запрошенням до світових гравців вирішувати долю України без її участі.
Матеріал підготовлено Головною редакцією «Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки» для сайту Укрінформу
