“Хто є ху” в “кадровому мішку” Зеленського
Три останні дні, безумовно, запам’ятаються як період найбільшої публічності кандидата у президенти України Володимира Зеленського. На зміну відеороликам прийшли: велике інтерв’ю РБК у середу, участь у програмі “Право на владу” на телеканалі “1+1” – в четвер і, звісно ж, такі очікувані п’ятничні дебати формату «стадіон, так стадіон»... Виступаючи в телеефірі, кандидат продовжив ділитися думками щодо частини тем, порушених у розмові із журналістами відомого Інтернет-видання і дав (не без видимої допомоги радників) відповіді на низку інших запитань. Зокрема, нарешті пояснив, чому під час усієї виборчої кампанії майже не спілкувався з людьми напряму, віддаючи перевагу відеороликам і флеш-мобам. "Я ні від кого не ховався, це наша стратегія. Я не ходжу на ток-шоу, я поважаю ведучих, експертів і журналістів. Я не можу ходити туди, де сидять люди старої влади і просто собачаться, займаються піаром – нічого путнього", – пояснив кандидат. Також, за словами Зеленського, багато часу у нього відбирають процедури передання бізнесу, адже він хоче зробити це ще до завершення виборів. Водночас пообіцяв: практика спілкування із суспільством за допомогою креативного відео буде “вишенькою на торті” і в разі його перемоги на виборах.
Щоправда, незважаючи на зізнання в любові й повазі до журналістів, кандидат без особливого пієтету спілкувався з медійниками, які зібрались у студії “рідного” для нього телеканалу. Чого вартий лише випад: “Вам допомогти з грошима?”, яким Зеленський перервав запитання головреда “Лівого берега” Соні Кошкіної... Водночас, конкретних відповідей на більшість поставлених ведучими й гостями програми запитань йому вдалося уникнути. Зокрема, щодо відносин (у тому числі, й бізнесових) з олігархом Ігорем Коломойським. Тож кандидат, якому опоненти закидають відсутність політичного досвіду продемонстрував: дечому у політиків вже навчився – як-от вмінню “забалакувати” відповіді на незручні запитання. Також, спілкуючись із журналістами, Зеленський занадто багато покладався на членів своєї команди, по-суті не продемонструвавши гідного не те що президента, а і “звичайного” політика рівня знань фактично у жодній сфері. Особливо “плавав” в економіці та енергетиці. Зрозуміло, що це – не повноваження президента. Але ж хоча б поверхові знання потрібні. Бо рано чи пізно на подібні запитання можливому переможцю виборчих перегонів таки доведеться відповідати самостійно – чи то під час прес-конференцій, чи на зустрічах з вітчизняними бізнесменами та іноземними представниками, коли міністрів і радників поруч не буде... У цьому контексті доволі дивним було зізнання кандидата у тому, що йому “важко запам’ятовувати запитання”. А якщо при цьому йтиметься ще й про запитання іноземною мовою?
І, нарешті, про те, що чи не найбільше зіпсувало враження від участі Володимира Олександровича у першому для себе великому політичному ток-шоу: із аудиторією він спілкувався, переважно, російською. А його періодичні переходи на українську, швидше, додавали його відповідям не переконливості, а комічності. У виступах “95-го кварталу” це, може, і смішно. Але ж цього разу Зеленський виступав не на концерті у Броварах чи Жмеринці... Хоча, нагадаємо, в ЗеКоманді стверджують: за понад два роки занять із репетиторами їхній лідер доволі пристойно опанував українську. А ще Зеленський підтвердив, що планує ініціювати перегляд принципів квотування на радіо й телебаченні. Хоча й не був щодо цього категоричним. На бліц-запитання ведучої: “Чи є намір скасувати мовні квоти на радіо і ТВ?”, відповів: “Ні, трішечки змінити”. І до ворожки не ходи – навряд чи на користь української. Втім, як відомо, це згідно з українськими законами, не президентська справа...
“Команда” можливого майбутнього країни: очима (й вустами) Зеленського
Та головним актом «марлезонського телебалету» у четвер стало представлення кандидатом людей, яких він у разі перемоги хоче найняти на роботу у президентській адміністрації. Нарешті Зеленський розкрив свої “кадрові карти”. Щоправда, складається враження, що частину колоди таки “притримав у рукаві” – оскільки відрекомендував широкому загалу лише своїх радників, експертів та керівників напрямків, і не назвав претендентів на урядові та керівні посади за президентською квотою. Це дало підстави деяким експертам стверджувати, що справжня команда можливого переможця виборів поки що залишилася “за лаштунками”. А публіці представили, в основному, (за деякими винятками) акторів другого плану. З іншого ж боку, кандидата можна зрозуміти – він залишає поле для маневру, намагаючись обрати кращих із кращих, та підстраховується від форс-мажорів. Підтвердженням цьому – слова Володимира Зеленського: "Це експерти, це моя команда, професійні люди, фахівці, молоді і світлі, розумні люди, які підуть зі мною в адміністрацію президента, а хто з них буде найкращим – обійме ту чи іншу посаду…”. Тобто, посади цим людям не гарантовані. Начебто цілком прагматичний підхід, аби команда не розхолоджувалася і створювала здорову (віриться) конкуренцію. Водночас не можна не згадати, що через кілька годин після телепрезентації команди Зеленського з’явилось розслідування журналістів “Бігус-інфо”, згідно з яким насправді виборчою кампанією кандидата (з перспективою обійняти ключові пости) керують зовсім інші люди. І мова не лише про юриста Коломойського Андрія Богдана...
Що ж до конкретного переліку “засвічених на ТВ”, членів ЗеКоманди, то про причетність до оточення Зеленського більшості з них було відомо й раніше. Укрінформ писав про те, як “дозовано” ЗеКоманда “балувала” виборців інформацією про свої кадри.
Мова, зокрема, про:
Руслана Стефанчука, якого Володимир Зеленський представив у телеефірі як: "наш ідеолог, відповідає за реформування державних і правових інституцій та законопроектну роботу, великий науковець у всіх значеннях цього слова, людина з великим ідеями і великим серцем";
Івана Баканова – "голову партії "Слуга народу", відповідає за взаємини із Верховною Радою України";
Дмитра Разумкова – питання внутрішньої політики (політтехнолог і головний речник команди Зеленського на попередніх етапах виборчої кампанії. – Ред.);
Олександра Данилюка – міжнародні відносини, фінансова та банківська політика. "Олександр був міністром – це єдиний мінус. Вважаю, щоб зруйнувати стару систему потрібні такі фахові люди", – сказав Зеленський.
Руслана Рябошапку – правоохоронна і антикорупційна політика;
Михайла Федорова – керівник діджитал-напрямку ЗеКоманди;
Ірину Венедіктову – відповідає за реформи у судовій системі;
Данила Гетьманцева – економіка, фінанси та оподаткування;
Олександра Мережка – експерт з питань міжнародних відносин та народовладдя;
Сергія Бабака – експерт з освіти і науки;
Олега Бондаренка – очолює напрямок екологічної політики.
Водночас низка імен у контексті приналежності до команди Зеленського прозвучали вперше. Хоча частина цих людей добре відомі у нашій країні, дехто – навіть, закордоном. Деяка “цікава” інформація про них, а також про менш відомих членів ЗеКоманди, з якими кандидат у президенти знайомив українців у телеефірі, – в наступному розділі.
Представники “кадрової Зе-лави”: маски знято
Галина Янченко. Як зазначив, знайомлячи із нею аудиторію, кандидат: “допомагає Рябошапці, експерт з антикорупційної політики і діджитал-рішень для держави”. Громадська діячка, експерт-антикорупціонерка. Дитячі роки провела в Житомирі, певний час навчалася у США. Потім опановувала соціологію у Києво-Могилянській академії. Співзасновниця і керівник Антикорупційного штабу Києва (з серпня 2014 року), аналітик ГО “Центр протидії корупції” (2013-2015). В минулому – член партії “ДемАльянс”. За її списком була депутатом Київської міської ради (2014-2015 роки). Один із проектів, які втілює, – “Антикорупційна карта Києва”. У 2018-2019-х – голова Ради громадського контролю НАБУ. З 2012 року зареєстрована як фізична особа-підприємець, надає аналітичні і консультаційні послуги. Чоловік Ганни – Віктор Андрусів, виконавчий директор Українського інституту майбутнього (в ЗеКоманді працюють кілька представників цієї структури). Родина виховує двох діток – доньку і сина, з доволі рідкісними іменами – Афіна й Аскольд.
Денис Монастирський – відповідає за правоохоронні органи. Кандидат юридичних наук, експерт програми реформування правоохоронної та судової систем згаданого вже Українського інституту майбутнього, блогер. Працював у Хмельницькому університеті управління та права. Займався питаннями законотворчості і наукових експертиз. Був головою подільського молодіжного об’єднання “У майбутнє через культуру”. Зокрема, активно опікувався утриманням історичного Меджибізького замку і палацу Санґушків в Ізяславі. У 2012-му переміг в Національному конкурсі "Волонтер року". Тривалий час (із 2009 по 2017-й) трудився в бізнесі. Був юристом у компаніях Hillmont Partners, "Лігал Консалтинг", Global Ties KC. Протягом останніх чотирьох років опікувався реформуванням правоохоронних органів. Зокрема, був членом конкурсної комісії з обрання керівництва Державного бюро розслідувань.
Сергій Іонушас. У команді кандидата відповідає за органи правосуддя. Адвокат, керівник юридичної фірми "Гелеон" (заснована у 2002 році), яка співпрацює зі студією "Квартал 95". Патентний повірений. Спеціалізується на захисті авторських прав та промислової власності. Навчався в Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого (Харків), в Інституті інтелектуальної власності і права та в Інституті міжнародних відносин КНУ імені Шевченка. Член Асоціацій юристів і адвокатів України. Має додатковий заробіток, активно роз’їжджаючи країною із лекціями та тренінгами. Часто співпрацює із телеканалами, іншими ЗМІ, рекламними агентствами, виробниками продуктів, алкоголю і ліків. Активний прибічник здорового способу життя. Кажуть, майже не вилазить із басейнів і тренажерних залів.
Іван Апаршин – експерт з безпеки та оборони. Саме його кандидатуру називав як претендента на посаду міністра оборони у разі своєї перемоги екс-кандидат у президенти Анатолій Гриценко. За словами Зеленського, саме Гриценко і порекомендував йому цього фахівця. Апаршин – полковник запасу, колишній директор Департаменту воєнної політики та головний інспектор Міноборони, а також – екс-начальник Управління оборонної та безпекової політики Секретаріату Кабінету міністрів. Пік кар’єри припав на урядування Миколи Азарова і на період активного скорочення чисельності української армії. Останнім часом Апаршин, до речі, активно викривав у пресі обставини скорочення війська та розбазарювання військового майна у 2012-2014 роках, звинувачуючи у цьому чомусь нинішню владу і, вочевидь, забуваючи про те, на якій посаді у той період працював сам...
Вікторія Страхова – в ЗеКоманді відповідає за банківську діяльність. Брала участь у супроводженні процедури націоналізації “Приватбанка”. Згодом працювала корпоративним секретарем цієї фінустанови. Звільнилася зі скандалом. За її словами, причиною звільнення, окрім фізичної втоми, став конфлікт із членами Наглядової ради банку. Згодом під доволі емоційним заголовком “Я лежала в крові у ванні” оприлюднила свою “сторі” у соцмережах. Також у кількох публікаціях виклала інформацію обставини націоналізації “Приватбанку”. Зокрема, стверджувала, що насправді йшлося не про внутрішнє, а про продиктоване міжнародними партнерами України (зокрема, представниками МВФ) рішення, розповіла про ризиковані операції, до яких упродовж багатьох років вдавався “Приватбанк”, про тиск на Коломойського і спротив олігарха, спроби саботувати рішення про націоналізацію фінустанови. Дехто вважає, що ці публікації їй замовив сам Коломойський – у розрахунку, що це допоможе йому у судах (останні події свідчать, що ці коментатори мали рацію). Також саме вона підтвердила, що про намір держави націоналізувати “Приватбанк” Коломойському розповів нинішній партнер Страхової по ЗеКоманді Олександр Данилюк. Відомо також, що до роботи у “Приватбанку” Страхова працювала в Національній раді реформ. Освіту здобувала у Лондоні.
Марина Бардіна – відповідає за реалізацію політики рівних прав та можливостей жінок і чоловіків. Одна з наймолодших у ЗеКоманді. Аспірантка кафедри соціології НаУКМА. Співзасновниця ГО "Час рівності", помічниця народного депутата Сергія Лещенка і, вочевидь, його “креатура”. Торік, перебуваючи в одній машині із Лещенком, потрапила в ДТП, після чого опинилася у лікарні. Вивчала місцеве самоврядування та процедуру створення і функціонування громад в Австрії, учасниця програми Благодійного фонду Богдана Гаврилишина "Молодь змінить Україну". Авторка низки наукових статей про гендерну рівність.
Сергій Кальченко – експерт з виборчого законодавства, європейських стандартів у сфері прав людини. Адвокат компанії Hillmont, раніше був партнером юридичної компанії "Моор і партнери". Протягом останніх восьми років є юридичним консультантом Ради Європи у сфері верховенства права та діяльності, пов'язаної з виборами в СНД. Брав участь у заходах як експерт Венеційської комісії. Має майже 10 років юридичної практики у галузі адміністративного, цивільного, господарського судочинства, міжнародного комерційного арбітражу, представлення інтересів у Європейському суді з прав людини. Автор понад 70 наукових, навчальних та практичних публікацій. Цікаво, що саме Кальченко супроводжував справу про скасування заборони на в’їзд в Україну актору серіалу “Свати” Федору Добронравову.
Андрій Герус – відповідає за напрямки енергетики, ЖКХ та антимонопольне регулювання. Уродженець Волині, у 2004-ому закінчив Львівський національний університет імені Франка, економічний факультет, спеціальність – економічна кібернетика. З 2007 року працював у ТОВ "Конкорд Капітал”, зокрема, директором з інвестиційної діяльності. З вересня 2013 року навчався за програмою МВА у Гренобльській школі бізнесу (Лондон). У серпні 2014-ого призначений членом Нацкомісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг. Після звільнення з НКРЕКП влітку 2015 року повернувся до "Конкорд Капітал" на посаду виконавчого директора. Під час Майдану жив і працював у Лондоні, координував акції протесту під житловим комплексом "One Hyde Park", де розташована квартира Ахметова. У 2015-ому невдало балотувався до Київради від "Самопомочі". Активний противник формули “Роттердам+”, за допомогою якої збагачується олігарх Ринат Ахметов. Також нещодавно Герус закликав зупинити реформування ринків газу й електроенергії в Україні. Натомість пропонує зосередить на платіжній дисципліні, аби забезпечити майже стовідсотковий рівень оплати житлово-комунальних послуг населенням.
Євген Комаровський – радник з медицини. Лікар-педіатр, кандидат медичних наук та шоумен. З 1983 до 1991 року був лікарем у реанімаційному відділенні дитячої інфекційної лікарні Харкова. Згодом працював у приватних клініках, у 2006 році відкрив власний медичний центр "Клініком". Став широко відомим у 2009 році під час епідемії свинячого грипу. Тоді держава закуповувала за кордоном препарат таміфлю, а Комаровський розповідав про те, як поводитися під час захворювання і як відрізняти грип від ГРВІ. До речі, під час участі у програмі “Право на владу” виступ Комаровського мав чи не найбільшу (після самого Зеленського) підтримку аудиторії – понад 90%. Це й недивно, адже він – по суті, найвідоміший серед українців член ЗеКоманди.
Олександр Радійчук, Київ
