Перший тиждень другого туру: шоу замість виборів
Перші дні виборчої боротьби в другому турі президентських перегонів були настільки наповнені подіями та неочікуваними поворотами, що в лавині інформаційного хайпу українське суспільство ризикує просто втонути. Цілком у дусі свого сценічного минулого та відсутності політичного досвіду і розуміння етичних основ виборчого процесу, Володимир Зеленський поступово перетворює вибори на шоу. Замість серйозного, конструктивного висвітлення свого курсу, лідер "95 кварталу", що досі з точки зору політичних переконань є “котом в мішку”, кинув виклик Петру Порошенку, який не залишився без відповіді. Градус абсурду зростає, що свідчить про серйозні проблеми другого туру президентських виборів як битви за майбутнє України
Головна проблема перетворення виборів з політичного процесу на “шоу” в тому, що за, абсурдними і відверто неадекватними “обмінами люб’язностями” між претендентами на посаду Президента України абсолютно немає місця будь-якій раціональній дискусії про майбутнє нації та країни. Втім, Олексій Мінаков, політолог, стверджує, що такий розвиток подій був неминучий: “Порошенко проти Зеленського. Хто перемагає в цьому трагікомічному сюрреалістичному постмодерністському шоу? Штабу Зеленського вдалося змусити Порошенка грати за власними правилами, умовами і форматом. Але чи був у Порошенка вибір не вв’язуватися в цю катавасію і "чужий сценарій"? Адже, якби Порошенко не погодився на виклики Зеленського - значить проявив би «слабкість і боягузство» та не зачепився би за можливість протистояти. Загалом, Порошенко якраз повинен був зробити якісь нестандартні та неочікувані кроки до дня голосування в другому турі, щоб здивувати українське суспільство та скоротити відстань до рейтингу Зеленського”.
Одним з найпроблемніших моментів ситуації навколо “дебатів на Олімпійському” є те, що Володимир Зеленський постійно виставляє нові і нові “закидони”, відстрочуючи протистояння віч-на-віч з чинним Президентом та маскуючи за хайпом і кривляннями “порожнечу” свого політичного курсу. Адже українці досі не знають нічого про наміри Володимира Зеленського, його кадрові вподобання, тощо. Те, що соратники шоумена все ж розповідають суспільству, подеколи, один-в-один перегукується з тезами сумнозвісного кума Путіна Віктора Медвечука, і поки що виглядає як банальна “зрада” національних інтересів України. Наприклад, у питанні «референдумної демократії» під час війни. Без серйозного висвітлення та пояснень свого політичного курсу, але з серйозною претензією на президенство, Зеленський наражає нашу країну на надзвичайно великий ризик. Крім того, зміщення вектору виборчої кампанії в сторону прямої особистої конфронтації означає, що від Петра Порошенка ми теж ризикуємо не почути нічого нового.
Політолог Олег Саакян зазначає: “По-перше, ми бачимо, що градус протистояння з часів першого туру абсолютно не зменшився. По-друге, все більше політика підміняється шоу, і Петро Олексійович підхопив цей тренд, і фактично ми спостерігаємо за двома медійними персонажами, а не кандидатами в президенти. По-третє, кожний кандидат залишається в фарватері, заданому в першому турі, зокрема Зеленський продовжує курс умовного “референдуму” проти старої еліти і Петра Олексійовича персонально, а Петро Порошенко продовжує акцентувати на темі безпеки та погіршення ситуації в разі обрання “чорної скрині” Зеленського”.
Тенденція, в рамках якої розвивається електоральне протистояння Порошенко-Зеленський, поки що залишає за бортом здавалося б головного політичного гравця — українське суспільство. Адже в умовах війни з Росією, корумпованості та інших численних проблем України, зведення дій та слів головних претендентів на президентський пост до “викликів”, “аналізів”, “образ” і “вибачень” де-факто залишає наші суспільні та національні інтереси за бортом.
Олексій Мінаков наголошує: “В суспільстві вже панує неймовірна інтрига, збудження, азартність, імпульсивність і емоційність. Це дуже сприятливий фон для голосування саме за Зеленського. Тому Порошенку, якщо він хоче мати шанси на перемогу, вже час вийти з цієї нав'язаної сумбурно-каламбурної гри. І впродовж наступних двох тижнів спробувати перевести змагання із Зеленським на раціональний ґрунт.
Всі важливі та серйозні питання - вступ до ЄС і НАТО, війна з РФ на Донбасі, деокупація Криму, відносини з Кремлем, відносини з Угорщиною, Польщею та іншими сусідами - треба обігрувати в цікавих і сучасних форматах. Досить жартівливих форм і симулякрів, час обговорювати суть і сенси!”
На жаль, поки що радикально вплинути на ситуацію українська громадськість не може. Як відзначає Олег Саакян: “Суспільство дуже обмежене у можливостях. Люди можуть прийти на вибори, аби підвищити їх легітимність, можуть вимагати дебатів і чіткого узгодження програми кандидатів на ключові посади в державі, через медіа і найбільш політичного активну частину суспільства. Крім того, поганим є те що, що відійшли на другий план всі ті кандидати, які не вийшли в другий тур. Вони цілком могли б стати точкою стабілізації, і об’єднатися, щоб добиватися, зокрема, створення механізму імпічменту, щоб при будь-якому сценарію існував запобіжник від самодурства першої особи держави. Крім того, ці кандидати, апелюючи до прямого мандату, даного їм суспільством у вигляді підтримки на виборах, могли б формувати порядок денний вимог до фіналістів першого туру і окреслення червоної лінії, за яку лідерам виборчих перегонів не варто переходити”.
Другий тур виборчих перегонів в Україні розпочався з “гарячого старту”. Залишається сподіватися, що негативні тренди такого старту не стануть визначальними для всієї політичної кампанії кандидатів у президенти. Адже на виборах визначається доля нашої нації та держави, а не те, в кого креативніша команда, кращі аналізи та якісніші відеозвернення.
Вячеслав Масний. Київ
