Поки Зеленський мовчить, його команда «світить» його програму
Навіть набравши найвищий результат в першому турі президентських виборів в Україні і отримавши реальну перспективу очолити нашу державу, Володимир Зеленський продовжує уникати прямих і вичерпних відповідей на питання про свій політичний курс. Гра в хованки з суспільством поки що проходить доволі успішно для кандидата-шоумена, а тому відтворювати реальну політичну програму Володимира Зеленського, а не загальні декларації, доводиться “по теплих слідах”, опираючись на слова ключових членів та лідерів “Зе-команди”. Вже сам факт загадковості політичних планів учасника другого туру президентських виборів є серйозним викликом для майбутнього України. Але й те, що відомо зараз, також залишає по собі багато питань до Зеленського та його команди.
Референдум панацея для України? А може отрута?
Політична програма кандидата в президенти України Володимира Зеленського, подана в ЦВК, цілком в дусі української традиції, бо має мало спільного з реальними повноваженнями президента. В кращому разі вона відображає бачення майбутнього України в разі досягнення Зеленським та його командою повної влади в країні – разом з урядом та більшістю в Парламенті. Ключовою ідеєю програми Володимира Зеленського, реалізувати яку, судячи зі слів одного з очільників “Зе-команди” Руслана Стефанчука, Зе-президент буде старатись в числі перших, є створення в Україні системи прямого народовладдя. Команда Зеленського планує прийняти Закон про Референдум (хто буде голосувати за нього в нинішньому українському парламенті, де політсила Зеленського не має не те що більшості, а хоча б одного нардепа, поки що незрозуміло), і надалі узгоджувати політичне майбутнє країни з народом через численні референдуми, в тому числі й місцеві. Також обличчя “Слуги народу”, який у разі обрання, може стати гарантом Конституції, наполягає на тому, що інтеграції України в НАТО обов’язково має передувати загальнонаціональний референдум, ігноруючи те, що курс в НАТО та ЄС уже закріплений в Основному законі України.
Активне форсування теми референдумів командою Зеленського дуже нагадує риторику сумнозвісного кума президента Росія політика Віктора Медведчука. Ще в 2016 році Медведчук писав: ”Ми повинні змусити будь-яку обрану народом владу рахуватися з думкою і виконувати волю більшості громадян! А для цього в Україні повинні бути реалізовані механізми прямої демократії. Саме на всеукраїнських і місцевих референдумах громадяни країни зможуть висловлювати недовіру і тим самим відправляти у відставку Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України; керівників областей і районів; голів сіл, селищ, міст; депутатів рад усіх рівнів – від сільської до обласної”. А ось слова з програми вже Володимира Зеленського: “Мій перший законопроект: «Про народовладдя». У ньому ми разом закріпимо механізм, за яким тільки Народ України буде формувати основні завдання для влади через референдуми та інші форми прямої демократії.” Знайдіть, як кажуть, різницю.
Усе це, як мінімум, викликає сумніви в щирості проукраїнської позиції Зеленського. Адже в умовах війни з Росією, улюбленою тактикою якої якраз і є всілякі “референдуми” в Криму та в псевдореспубліках, та ще й посилення “ватних настроїв” в південно-східних регіонах України, вдаватись до постійних електоральних консультацій з приводу і без видається, м’яко кажучи, дуже небезпечною стратегією.
Чи є місце народовладдю на війні?
Приклад Швейцарії, на який активно посилаються члени Зе-команди навряд чи можна в повній мірі застосовувати до України, адже жодної зовнішньої загрози, не говорячи вже про окупацію території та локальний збройний конфлікт, для гірської країни не існувало вже років зо 200.
Більш того, зазвичай демократичні суспільства в періоди війни дуже обережно ставляться до виборчих та консультаційних процедур, що потребують значних ресурсів та приносять долю хаосу в суспільство. Приклади Британії та Іспанії свідчать, що навіть в умовах мирного розвитку, референдум по доленосному для країни питанню – величезний виклик стабільності та єдності суспільства. А в умовах війни широке народовладдя ще жодну державу не привело до успіху.
Історія України має приклад, коли в 1918 році Директорія повалила “корумпований” режим гетьмана Скоропадського і зайнялася організацією державного життя в руслі “соціалізму” і народовладдя, а в результаті більшовики окупували практично всю територію України за лічені місяці. Не менше тривоги викликає ідея введення практики місцевих референдумів, яка в умовах мовної, ідейної та конфесійної розділеності нашої нації взагалі може стати міною під територіальною та політичною єдністю держави. Одна справа, коли в консультації з мешканцями населеного пункту вирішують, де будувати дитячий майданчик чи сквер, а зовсім інша, коли кожна область в дусі принципу Володимира Зеленського “какая разніца, на каком язикє”, буде вирішувати якою мовою розмовляти і яку історію викладати в школах.
Розвал служби безпеки та підминання влади і законів під себе… Це рецепт успіху від “Зе-команди”
Ще більш тривожними виглядають плани Володимира Зеленського “зруйнувати дощенту, а потім...” силові структури України, в першу чергу – СБУ, які 2 квітня озвучив екс-міністр фінансів Олександр Данилюк, член команди Зеленського та один з його радників. Перетворення СБУ на чисто контррозвідувальну структуру мало того, що не відповідає загальносвітовій практиці, що в епоху гібридних воєн та світового тероризму, навпаки, концентрується на розвитку та поглибленні структур національної безпеки. Хто буде протистояти російські агентурі, впливу та терористичній мереж в Україні в разі руйнування Служби Безпеки “дощенту” – команда Зеленського нам не пояснює. Вочевидь, свою віру в те, що “достаточно просто прєкратіть стрєлять”, Володимир Зеленський вважає достатньою підставою для того, щоб в умовах гібридної війни з Росією залишати нашу країну без захисту перед спецопераціями ФСБ, ГРУ чи інших ворожих організацій. Нам залишається нагадати, що Президент України дійсно має право пропонувати кандидатуру голови СБУ, але затверджує її Верховна Рада. І структура та функції спецслужби регулюється спеціальним Законом, прийняття, або внесення змін до якого є виключною прерогативою парламенту.
Амбітні плани Зеленського та його команди взагалі часто входять в конфлікт з реаліями України та її законами. Так, Олександр Данилюк заявив, що їх команда планує створити службу фінансових розслідувань також в обхід існуючого законодавства. А щоб така дрібниця, як закони України надалі не заважали “Зе-команді”, в разі перемоги Володимир Зеленський буде добиватись прийняття такого виборчого кодексу, який забезпечить партії “Слуга народу” більшість у наступному парламенті, яка і буде переписувати закони і Конституцію. Впевненість одного з головних соратників Зеленського в тому, що не волевиявлення і схвалення виборців, а тільки новий виборчий кодекс необхідний політсилі майбутнього президента для контролю над Верховною Радою, не може не викликати тривоги за майбутнє демократії в Україні в разі розвитку такого сценарію.
Головною ж проблемою політичної програми кандидата в президенти Володимира Зеленського, екстрапольованої з публічних виступів його соратників, наповнених загальними фразами про боротьбу з корупцією та “за все хороше проти всього поганого” є те, що спікери або забули або проігнорували той факт, що на Україну напали і вже 5 років триває наша війна проти імперіалістичної Росії. І гіпотетичні плани підминання під себе парламенту (бо інакше тут нічого не вирішується), переписування законів і розвал структур національної безпеки аж ніяк не нагадують спосіб перемоги у цій війні.
Залишається сподіватися, що політика мовчання “слуги народу” і необхідність аналізувати вислови його оточення – просто привели нас до хибних висновків, а Володимир Зеленський дійсно усвідомлює виклики та ризики, що стоять перед нашою країною та нацією, і в разі свого обрання президентом буде гідно їм протистояти. Інакше на Україну чекатимуть дуже важкі часи...
Вячеслав Масний, Київ
