Олексій Кошель, гендиректор Комітету виборців України
Взаємний контроль з боку кандидатів у президенти дає підстави для оптимізму
18.03.2019 14:11

До виборів Президента України лишається менше двох тижнів, а нинішня виборча кампанія вже побила низку рекордів: і за кількістю кандидатів у бюлетені – 39, і за кількістю спостерігачів. Крім того, чергові вибори Глави держави є першими загальнонаціональними виборами для нового складу Центральної виборчої комісії.

Згідно з соціологічними рейтингами, перша п’ятірка фаворитів кампанії визначилася, проте відрив між кандидатами постійно змінюється й досі залишається невідомим, хто з них потрапляє до другого туру.

А в цей час Росія намагається активно впливати на різні процеси України, у тому числі на вибори Президента.

Про це і не тільки Укрінформ поговорив із генеральним директором Всеукраїнської громадської організації «Комітет виборців України» Олексієм Кошелем.

МИ БАЧИМО, ЩО РОСІЙСЬКИЙ ФАКТОР НА ВИБОРАХ СУТТЄВО ЗРІС

- Кампанія з виборів Президента України вже триває понад два з половиною місяці. Чи стала вона особливою у порівнянні з попередніми?

У наступні виборчі кампанії роль соціальних мереж буде лише збільшуватися

- Насправді, якби не кілька нещодавніх заяв правоохоронних органів і спецслужб про нібито виявлення «пірамід» і «сіток» із підкупу виборців, то якоюсь особливою цю кампанію я не назвав би. Масового використання «чорних» виборчих технологій не спостерігається, зараз реально все перейшло у соціальні мережі – Facebook, YouTube… Цілком природно – зростає кількість користувачів соціальних мереж і цей спосіб комунікації є більш доступним, аніж, наприклад, телебачення. Думаю, у наступні виборчі кампанії роль соціальних мереж буде лише збільшуватися.

Але, попри все, вирішальну роль відіграють традиційно чотири головні групи телеканалів, їхній вплив – просто неспівмірний із впливом соціальних мереж, із впливом друкованих ЗМІ чи Інтернет-медіа.

Друга особливість – це російський фактор. У 2014 році під час президентських і парламентських виборів ми всі вважали, що під час війни з Росією російський фактор на виборах буде мінімізований. Дійсно, у 2014 році він був мінімальний. І більше того, будь-які підозри кандидата в проросійськості, будь-які звинувачення у підтримці з боку РФ – медійній, фінансовій – фактично могли руйнувати рейтинг і довіру до політиків. Зараз ми бачимо, що російський фактор на виборах досить суттєво зріс.

- У чому виявляється такий російський вплив?

Новини російських телеканалів переглядають від 5% до 11% громадян України. Тобто пряма російська пропаганда через телебачення досі працює в Україні

- Як правило, політики говорять про російський вплив, використовуючи приклади, які мали місце у США, Франції, під час референдуму у Великобританії. Але зараз я бачу досить серйозну загрозу від того, що російська пропагандистська машина намагається формувати свій порядок денний на українських виборах.

Наприклад, за різними дослідженнями, відсоток новин про українську політику на провідних російських ток-шоу і в новинах зріс і зараз коливається від 40% до 60%. Це вкрай великі цифри! Адже відповідно до оцінок фахівців, кількість громадян України, які переглядають новини російських телеканалів, – від 5% до 11%. Це достатньо багато! Крім того, ці показники, як на мене, не враховують тих факторів, що частина прикордонних сіл Харківської чи Чернігівської областей мають можливість приймати трансляцію російського телебачення з території РФ... Плюс велика кількість користувачів, які використовують кабельне телебачення. Тобто пряма російська пропаганда через телебачення досі працює в Україні.

Менше половини кандидатів чітко висловили тези щодо підтримки євроатлантичної інтеграції, а половина – або проти, або забули

Також ми бачимо, що проросійські політичні сили, у тому числі й парламентські, все активніше використовують штампи російської пропаганди у своїй риториці. Це достатньо насторожує.

- Подібна проросійська риторика спостерігається відкрито, наприклад, у програмах кандидатів на пост Президента?

Кожен п’ятий кандидат взагалі «забув» про повернення Криму й окупованих районів Донецької й Луганської областей

- Ми проводили аналіз виборчих програм кандидатів і побачили досить неприємну тенденцію: лише 19 кандидатів із 44 (п’ятеро з них пізніше відмовилися від балотування – ред.), тобто менше половини, чітко висловили тези щодо підтримки євроатлантичної інтеграції, а половина – або проти, або забули.

Друга тенденція – вісім кандидатів на пост Президента взагалі «забули» про повернення Криму й окупованих районів Донецької й Луганської областей, тобто – фактично кожен п’ятий кандидат на пост Президента України. Я в цьому вбачаю наслідки роботи в тому числі російської пропагандистської машини.

- Кібератаки можуть стати суттєвою загрозою з боку Росії?

- У плані кіберзагроз питання, думаю, вирішено – нині СБУ активно працює спільно з ЦВК, аби не допустити будь-якого втручання у систему.

Насправді, наша виборча система є захищеною, тому що ми використовуємо прості форми для голосування і підрахунку голосів – паперові бюлетені, протоколи, оригінали підписів і мокрі печатки. Тож, не бачу суттєвих загроз кібервтручання. Кіберпровокації – можливі, але не суттєве кібервтручання.

Але є ще один варіант загроз. Пам’ятаєте, наприкінці 2018-го – на початку 2019-го року фактично у щотижневому режимі в Україні постійно відбувалися псевдозамінування – станцій метрополітену, залізничних вокзалів, готелів й інших об’єктів, де перебуває велика кількість громадян? Я не виключаю того, що технологія псевдозамінувань може бути використана у тому числі й у день голосування для, скажімо, зменшення явки виборців в окремих округах. Особливо це може бути відчутним, якщо той чи інший кандидат буде отримувати високу підтримку в окремих округах.

- Де варто більше остерігатися подібних «замінувань» – у східних чи західних регіонах?

- І там, і там. Ми не уявляємо, хто вийде до другого туру, як це може використовуватися, але, думаю, що краще припускати навіть божевільні сценарії Росії й бути готовими до протидії їм.

Нещодавно МВС повідомляло, що вони залучатимуть саперів до роботи в день виборів. Це дуже добре, тому що потрібно прогнозувати найгірші сценарії й виробляти механізми для їх протидії.

- Ви вже згадували про викриті «сітки» й «піраміди» з підкупу виборців, чи могли вони дійсно суттєво вплинути на результат виборів?

- Із одного боку, є заява СБУ про те, що викрита «сітка», з іншого боку є заява МВС про викриття «пірамід» підкупу. Але і в одному, й в іншому випадку я б усе-таки дуже чітко розмежовував – з якою метою будуються ці «піраміди». Специфіка цьогорічних виборів – у тому, що закон визначає підкупом будь-що: і оплату праці агітаторів, і оплату праці спостерігачів… Нібито так, це все підкуп, але варто чітко розмежовувати всі зафіксовані факти порушень, усі заяви правоохоронних органів щодо підкупу – де реальний механізм для купівлі «у конвертах» голосів виборців, а де механізм оплати праці спостерігачів і агітаторів.

- Хіба не для цього було роз’яснення Центральної виборчої комісії щодо так званої платної агітації, яке кілька кандидатів оскаржували в суді, але Верховний Суд визнав законним?

- Роз’яснення ЦВК, я вважаю, – це дуже великий позитив цьогорічної кампанії. Чому? Упродовж двох десятків років із кінця 1990-х років традиційно робота агітаторів, робота спостерігачів, доплати членам комісії – це було на 99% використання тіньових коштів на виборах. Існувала фактично така неформальна, негласна домовленість, коли політики і правоохоронні органи ніколи на це не звертали уваги. А спостерігачів й експертів просто ніхто не хотів слухати.

Роз’яснення ж ЦВК дає можливість частково легалізувати роботу цих категорій громадян. Попри дискусію, взаємні звинувачення, попри все – це великий плюс.

Згадайте, були заяви політиків, які говорили, що в нас працюють волонтери. І вони заявляли про десятки і навіть про сотні тисяч волонтерів. Та зараз партії навряд чи зможуть собі дозволити подібні масштаби волонтерської підтримки. Тому заяви політиків – це добре, але коли ми дивимося на людей, які стоять в агітаційних наметах – дощ, вітер, сніг – як правило, це люди старшого віку, і в мене є сумніви, що ці люди є волонтерами. Очевидно, що їм оплачується за роботу.

Тому треба робити вже висновки з цьогорічної кампанії, тому що попереду нас чекають парламентські вибори і потрібно нам далі максимально узаконювати ці кошти.

- На цих виборах зареєстровано рекордну для незалежної України кількість кандидатів у Президенти – 44, хоча згодом п’ятеро з них і відмовилися від балотування. Невже всі ці люди прагнуть зайняти пост Глави держави?

- У всіх різні причини участі у виборах. Перш за все, нинішню виборчу кампанію треба розглядати не лише як президентську, а й як президентсько-парламентську. Точилася велика дискусія щодо фальстарту президентських виборів, але реально восени минулого року – за рік до голосування на виборах до Верховної Ради вже розпочалася парламентська виборча кампанія. Тож, для багатьох політиків президентські вибори – це просто старт до парламентських, можливість наростити або зберегти свій рейтинг, нагадати про себе виборцям, провести рекламну кампанію тощо.

Але це лише одне із пояснень великої кількості кандидатів. Я бачу ще кілька пояснень.

Так, деякі політики участю у президентських виборах можуть намагатися надати політичного забарвлення для кримінальних справ, фігурантами яких вони є. На сьогодні налічується близько 10 кандидатів у президенти, які є фігурантами кримінальних проваджень.

Ще одна причина – це те, що окремі кандидати прагнуть вийти у «вищу лігу» політики, зафіксуватися в уяві виборців, стати впізнаваними і таким чином отримати можливість прохідного місця у виборчому списку або прийти на мажоритарний округ уже більш впізнаваним політиком. Тому ці кандидати працюють не на рейтинг, ці кандидати працюють на запам’ятовування.

Для частини кандидатів, як на мене, навіть дуже важко знайти логічне пояснення участі у виборах Президента. Я би швидше назвав це марнославством – мені здається, вони пішли на вибори, щоб потім, наприклад, у своє резюме додати рядок про кандидування.

А от для окремих політиків президентські вибори – це просто бізнес. В останньому моніторинговому дослідженні КВУ за лютий наші спостерігачі відзначали, що 14 кандидатів у Президенти із 44, тобто 30%, взагалі не вели виборчих кампаній, повністю нульова кампанія: не знайшлося й сліду ані зустрічей із виборцями, ані агітацій, ані зовнішньої реклами. Але, з іншого боку, – дуже цікава тенденція, що окружні виборчі комісії, куди кожен кандидат має право подати свого представника, були сформовані в середньому в складі 37 членів, тобто – 10 кандидатів, які взагалі не ведуть виборчої кампанії, у той самий час – подають кандидатури в ОВК. Можна припустити, що це – “торгівля” місцями у виборчкомах, яка для окремих кандидатів може бути просто різновидом бізнесу.

- Як багато можна заробити на такому бізнесові?

- Не можу назвати точних сум, але ми пам’ятаємо амбарні книги Партії регіонів, де було детально розписано розцінки за членів комісії із зазначенням політичних партій.

- Перед кожними виборами говорять, що ці вибори — найдорожчі в історії України! Нинішні – не виняток?

- Навряд чи хтось поб’є рекорд, який встановлювали Партія регіонів і Віктор Янукович. Свого часу ми порівнювали витрати Партії регіонів на виборах 2012 року з витратами польських політичних партій під час виборів до Сейму і побачили, що ПР витратила більше, аніж усі польські партії, разом узяті.

Але загалом – є проблема гіпервитрат в українському політичному житті й на українських виборах. Сподіваюсь, поступово ми прийдемо до більш цивілізованих правил гри, коли роль грошей на виборах буде зменшуватися, а різні політичні сили отримають більше можливостей.

МВС І ЦВК МАЮТЬ ВІДРЕАГУВАТИ НА “СИЛОВІ” ЗАЯВИ “НАЦДРУЖИН”

- Крім рекордної кількості кандидатів, ця кампанія відрізняється ще й надзвичайно великою кількістю громадських організацій, яким надано право мати офіційних спостерігачів. Як це може вплинути на перебіг виборів?

- Це є одним із достатньо серйозних викликів на день голосування – і під час першого, і під час другого турів. Тому що, по-перше, кількість українських громадських організацій, які офіційно отримали право делегувати своїх спостерігачів на виборах, у порівнянні з 2014 роком зросла в 11 разів – і зараз маємо 139 таких організацій. На практиці навіть не виключаю той факт, що у нас буде по 50, 70, 100 спостерігачів.

Та головна проблема – не у кількості. По-перше, є низка громадських організацій, які були зареєстровані за кілька місяців до виборів, вони нікому не відомі, ніхто не знає, чого від них можна чекати.

- Наприклад, уже є заява ГО «Національні дружини» про можливість застосування сили у разі виявлення фальсифікацій…

- Так, проблема друга – це заява «Національних дружин», що вони нібито мають намір використовувати силові методи для припинення можливих порушень законодавства. Перепрошую, для цього на кожній виборчій дільниці будуть присутні два представники Національної поліції. І лише держава має монополію на використання сили, а ніяка не громадська організація, політична партія чи громадський рух. Тому зараз потрібно максимально реагувати на подібні заяви: МВС повинне відреагувати на заяви про наміри вчинити злочин, а ЦВК, було би дуже добре, аби провела роз’яснення для організацій, які мають право спостерігати за виборами, щодо прав спостерігачів і пояснила межі, за які не можна виходити.

Також МВС невідкладно має надати роз’яснення для представників Національної поліції, які працюватимуть у день виборів, щодо можливих провокацій і алгоритму дій правоохоронців для негайного припинення цих провокацій.

У свою чергу, Нацполіція зараз, аби уникнути скандалу в день голосування, має публічно повідомити спостерігачів і загалом суспільство про можливі заходи, які проводитимуться для зменшення ризиків стороннього втручання у виборчий процес. Хочу нагадати, що представники правоохоронних органів можуть навіть проводити поверхневу перевірку осіб, громадян, які, на думку представників правоохоронних органів, можуть порушувати громадський порядок чи мати при собі заборонені речі, наприклад, на предмет виявлення димових шашок чи холодної зброї.

- Низка іноземних політиків і посадовців досить критично відреагували на недопуск російських спостерігачів на майбутні вибори. Подібна ситуація не є прецедентом, чи не так? Чому тоді така реакція світу?

- Справді, історія вже знає випадки, коли громадяни однієї країни не були спостерігачами на виборах в іншій. Наприклад, неможливо уявити собі, щоб спостерігачі з Вірменії приїжджали в Азербайджан або навпаки. Це – просто алогічно.

Маю сказати, що з боку багатьох міжнародних організацій я почув позицію про те, що вони з повагою ставляться до політичного рішення, яке прийняв український парламент, заборонивши російським громадянам бути спостерігачами на виборах Президента України. Не бачу тут жодного предмета для політичних спекуляцій і думаю, що навіть якщо у звітах міжнародних організацій буде про це якась згадка, то це буде нейтральна згадка.

- Окрім кількох рекордів, щось здивувало в нинішній президентській кампанії?

- Загалом мене дивує дуже низька якість виборчих кампаній в Україні. І це вже традиційно. Дивують передвиборчі програми. Аналіз програм кандидатів у президенти, який проводив КВУ, показує, що більше половин тез виборчих програм – лише частково пов’язані з компетенцією Президента України. Здебільшого у програмах – питання соціальної тематики: тарифів, зарплат, пенсій, пільг. 20% програм – це взагалі переказ у вільній формі фактів своєї біографії, загальні слова.

- Які ваші прогнози перебігу самого дня виборів і подальшого проходження виборчого процесу?

Загалом, виборчу кампанію потрібно вести, виходячи з позиції: «Не нашкодь своїй країні!»

- Якщо говорити про день голосування 31 березня, то я налаштований достатньо оптимістично. Насамперед через те, що буде взаємний контроль з боку кандидатів. Переконаний, що найбільш рейтингові кандидати зможуть забезпечити ефективну роботу своїх членів виборчих комісій і спостерігачів. Плюс велика кількість міжнародних спостерігачів, спостерігачів від українських громадських організацій – попри все, це позитив.

Водночас не виключаю різних сценаріїв, які можуть вплинути на довіру до процесу підрахунку голосів. Скажімо, сценарій затягування оголошення результатів по окремих виборчих дільницях чи округах. Не варто забувати і про можливий сценарій силового характеру, адже інтерес до українських виборів є також і з боку нашого північно-східного сусіда. І Росія обов’язково намагатиметься, як мінімум, створити картинку для своїх ЗМІ.

Крім того, думаю, що за будь-якого сценарію ведення виборчої кампанії, прозорості виборів, дня голосування, підрахунку голосів – ми обов’язково побачимо кілька заяв фаворитів кампанії про те, що вони не визнають результатів виборів, про фальсифікації тощо. Тобто 1 квітня, коли будуть відомі попередні результати виборів, низка лідерів виборчої кампанії автоматично розпочнуть парламентську кампанію – і тому матимуть місце подібного роду звинувачення.

- Як реагувати українцям на подібні сценарії розвитку подій?

- Виборці мають дуже прагматично ставитися до подібних заяв, тому що такі заяви – це елемент великої політичної гри, яка триватиме до 31 жовтня, до дня голосування на парламентських виборах.

А політикам потрібно пам’ятати також про відповідальність перед суспільством і перед країною, тому що подібна позиція може суттєво позначитися і на репутації держави. Загалом, виборчу кампанію потрібно вести, виходячи з позиції: «Не нашкодь своїй країні!»

Олена Литвиненко. Київ

Фото Геннадія Мінченка

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-