Хто і чому поспішає стати спостерігачами на виборах?

Хто і чому поспішає стати спостерігачами на виборах?

Вибори Президента
Укрінформ
Більшість ГО, що зареєструвалися спостерігачами, невідомі широкому загалу, тому їхня присутність на виборах породжує чимало запитань

Як стало відомо, за цьогорічними президентськими перегонами пильнуватимуть близько 850 спостерігачів ОБСЄ, про що повідомили у Міністерстві внутрішніх справ України, запевнивши у повноцінному сприянні місії. Це — трохи менше, ніж на минулих президентських виборах, коли ОБСЄ представляли майже 1000 спостерігачів.

На виборах в Україні, окрім ОБСЄ, активно працюють також EPDE (Європейська платформа спостереження за виборами), ENEMO (Європейська мережа організацій зі спостереження за виборами), NDI (Національний демократичний інститут), IRI (Міжнародний республіканський інститут). Серед внутрішніх громадських організацій всеукраїнський статус спостерігачів мають дві — “Комітет виборців Україні” і “ОПОРА”.

Але є і інші. ЦВК станом на 22 січня надала дозвіл на спостереження за виборами уже 59 громадським організаціям. Більшість із них залишаються невідомими як широкому загалу, так і профільним експертам. Це дозволяє зробити припущення, що вони створювалися не для відстоювання прав громадян, а під інтереси певної політичної сили. І справедливо, що їхня присутність на виборах породжує чимало запитань. Відтак Укрінформ поцікавився у експертів з “Комітету виборців України” та “ОПОРИ” про перебіг майбутніх виборів та можливі ускладнення в роботі спостерігачів.

Про роль лівих “журналістів”

На думку глави “Комітету виборців України” Олексія Кошеля, що більше буде спостерігачів — то більше довіри до виборчого процесу, більше прозорості та менше маніпуляцій.

Олексій Кошель
Олексій Кошель

“Обмежень по загальній кількості спостерігачів на дільниці поки що немає. Але в окремих випадках ми бачили, що в якості таких “масових” спостерігачів на виборчих дільницях з’являлися звичайні “тітушки”. В Україні вже навіть з’явився такий термін – «спостерігачі напівкримінальної зовнішності». Частіш за все це молодики в спортивному одязі, які вільно заходять на виборчі дільниці та відпрацьовують технологію по зриву виборів. Йдеться про факти хуліганства, блокування роботи дільниць, пошкодження виборчої документації, заливання виборчих скриньки чорнилом, викрадення виборчих скриньок. Втім, такі «технології» більше поширені на мажоритарних виборах до Верховної Ради, коли точиться боротьба за кожен голос. Тому на президентських виборах, сподіваюся, таких технологій буде значно менше”.

За словами пана Кошеля, на сьогодні фактично будь-яка організація, яка зареєстрована як громадська і має серед статутних завдань моніторинг виборів, може брати участь у спостереженні. “Тобто ЦВК реєструє усіх підряд — чи то організації незалежні, чи то “припартійні”. Але проблема в тому, що ці організації, маючи власний сайт чи газету, досить легко “роздають” посвідчення журналіста. На мою думку, законодавство не достатнім чином регулює роботу представників ЗМІ на виборах. Тому зараз неможливо спрогнозувати, скільки буде зареєстровано громадських організацій, і скільки спостерігачів з громадських організацій працюватимуть через такий механізм, як представники ЗМІ. Практика показує, що нікому невідоме видання, яке працює в Мережі і має мінімальні показники відвідуваності, або друковане видання, яке має мінімальний тираж, може видавати посвідчення ледве не тисячам людей, які ідуть працювати спостерігачами на виборчих дільницях. Навіть більше - законодавство дозволяє бути присутніми на виборах необмеженій кількості журналістів з одного видання. І не раз складалися парадоксальні ситуації, коли кількість посвідчень, виданих газетою, була значно більшою за її тираж”, - зазначає голова Комітету виборців України.

Про шкоду і користь від партійних спостерігачів

Голова правління Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська говорить, що зовсім незначна частина із заявлених громадських організацій їй та її колегам відома як така, що має стосунок до аналізу виборчого процесу.

Ольга Айвазовська
Ольга Айвазовська

“Уже стало традицією, що серед громадських організацій, які отримують дозвіл від ЦВК на спостереження за виборами, є ті, що пов’язані з різними політичними силами. Відмінність цих виборів лише в тому, що чисельність ГО, які зареєструвалися спостерігачами, може стати рекордною. За нашими оцінками, частина з них мають єдину мету — фізичну присутність на дільницях з метою представлення інтересів чи підтримки тих чи тих кандидатів”, – говорить пані Айвазовська.

Вона додає, що існує декілька форм активності партійних спостерігачів, зокрема контрольоване голосування, щоб забезпечити підкуп виборців. “Вони можуть брати участь в контролі за явкою підкупленого виборця на дільницю та фактом їхнього голосування. З іншого боку — подавати скарги чи заяви на ті чи ті процедури із порушення процедури голосування. Якщо кількість таких втручань штучно нарощують, то це може призвести до хаосу на дільничих виборчих комісіях, оскільки після закриття виборчої дільниці на етапі підрахунку голосів комісія починає свою роботу з розгляду скарг. І якщо їхня кількість буде штучно збільшеною, то це призводить до затягування підрахунку голосів і виникнення супутніх конфліктів. Може бути і фізичне втручання “спостерігачів” у роботу виборчих комісій — йдеться про застосування сили, підтасовування голосів. Ми не можемо казати, що серед усіх зареєстрованих є конкретний відсоток тих, хто діятиме в той чи той незаконний спосіб. Але прогнозуємо, що такі інструменти можуть використовуватися”, – каже експерт.

Проте Олексій Кошель зазначає, що від спостерігачів, які оберігають інтереси певної партії, теж може бути користь: “Навіть якщо партійний спостерігач отримає посвідчення від якоїсь громадської організації чи ЗМІ, він все одно виконуватиме конкретні функції. А саме – контролюватиме дії опонентів. Тому у підсумку виходить, що незалежно від поставленого партійного завдання, вони все одно сприятимуть чесності і законності виборчого процесу. Зазвичай партійні спостерігачі фіксують кількість виборців, які приходять на виборчу дільницю, щоб представники штабів могли оперативно володіти достовірною інформацією. А також надзвичайно ретельно збирають факти про порушення виборчого законодавства з метою можливого майбутнього оскарження результатів виборів у судах. Особливо, коли йдеться про мінімальний розрив у голосах. З іншого боку, фіксуються усі, навіть незначні факти порушення процедури голосування. Приміром, оскаржують таке порушення як перебування двох осіб у виборчій кабінці. А пізніше з’ясовується, що це були бабуся з маленьким онуком. Тобто формально це можна розглядати як порушення законодавства, але здіймати через це скандал і оскаржувати результати виборів — абсурдно”.

Юлія Горбань, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-