Андрій Дещиця, Посол України в Польщі
“Яблуко незгоди” нам підкинула Росія, і вона продовжуватиме це робити
28.12.2018 12:07 1354

Відносини між Україною й Польщею традиційно є доволі інтенсивними, сусідні країни пов’язують безліч контактів на транскордонному, міжрегіональному чи центральному рівнях. Десь вони виглядають добре, а десь відчутними є проблеми.

Про те, як виглядали відносини між Києвом і Варшавою в різних сферах у році, що минає, а також про пріоритети двосторонньої співпраці в 2019 році, в інтерв’ю власному кореспондентові Укрінформу розповів посол України в Польщі Андрій Дещиця.

ІСТОРІЯ ПОВИННА БУТИ УРОКОМ, А НЕ ІНСТРУМЕНТОМ ПОЛІТИКИ

- Пане Посол, на початку грудня відбувся візит глави МЗС Польщі Яцека Чапутовича до Києва, який пройшов у дружній атмосфері. До цього польське МЗС доволі рішуче відреагувало на агресію Росії у Керченській протоці. Чи цей візит дещо зняв напругу в українсько-польських відносинах через історичні суперечки?

- Справді, переговори відбулися у дуже теплій і конструктивній атмосфері. Польща черговий раз підтвердила незмінність підтримки територіальної цілісності та суверенітету України, вкотре продемонструвала чітку позицію в міжнародних організаціях як щодо визначення Росії агресором, так і щодо необхідності продовження та посилення санкцій проти РФ. Польща активно підтримує Україну на міжнародній арені, безпосередньо зараз – у Раді Безпеки ООН, де вона є непостійним членом. Українська сторона високо оцінює ці зусилля, як і оперативну та рішучу реакцію на російську збройну агресію у Керченській протоці.

Після узгодження позицій щодо стратегічно важливих питань, зокрема забезпечення безпеки у регіоні та обговорення заходів з протидії російській агресії, порушено також історичний контекст двосторонніх відносин.

- Перед візитом Чапутовича в Україну польська прокуратура закрила справу проти голови Українського товариства у Любліні Григорія Купріяновича, а безпосередньо під час візиту стало відомо, що до Польщі повертаються молоді хлопці, які намагалися запалити фаєри на Личаківському кладовищі. Водночас, 17 січня Конституційний суд Польщі має дати свій висновок щодо “української” поправки в законі про Інститут національної пам’яті. Тобто, робляться взаємні позитивні жести. Чи це є свідченням того, що Київ і Варшава шукають маленьких кроків до примирення в історичній площині?

Росія сьогодні особливо зацікавлена у послабленні підтримки України її західними партнерами

- Я переконаний у тому, що історія повинна бути для політиків уроком, а не інструментом політичної діяльності. Певна напруженість, яка існує в українсько-польських відносинах і стосується різної інтерпретації нашого спільного історичного минулого, є для наших країн, однозначно, некорисною і цим може скористатися Росія, яка сьогодні особливо зацікавлена у послабленні підтримки України її західними партнерами.

Мені здається, що і Україна, й Польща у своєму цивілізаційному розвитку дійшли до розуміння того, що історія не може нас роз’єднувати. Думаю, що нам потрібно дати шанс і час історикам оцінити наше спільне історичне минуле. Більше того, ми зараз перебуваємо на такому етапі, особливо в Україні, коли не можемо дати однозначної оцінки багатьом історичним подіям. Це стосується будь-якого періоду часу, оскільки відкриваються нові архіви, з’являються нові документи і свідчення очевидців. Відтак, відбувається перегляд поточного трактування тих чи інших історичних фактів.

Думаю, не варто очікувати, що оцінки українських і польських істориків будуть однаковими. У цьому контексті, логічною була б позиція “згоди на незгоду”, тобто толерантного ставлення до того, що друга сторона може мати відмінне бачення. Потрібно відійти від політики безкомпромісності до більшої толерантності. І політики дедалі більше починають це усвідомлювати.

- Це буде досить складно...

- Так, в Україні та Польщі розпочинаються передвиборчі кампанії. Тому, не виключаю використання у них також й історичного елементу. Однак, хотів би наголосити, що негативи нашого спільного минулого не повинні формувати майбутнє наших країн.

- Незабаром в Україні достроково має зміниться посол Польщі. Чи це якось вплине на двосторонні відносини?

- Переконаний, що принципової зміни ставлення Польщі до України не відбудеться. Візит міністра Чапутовича підтвердив подальшу зацікавленість у взаємовигідному розвитку відносин з Україною. Маємо чіткі плани щодо реалізації наступних візитів, проведення переговорів. До речі, після візиту глави МЗС Польщі, відбулися також консультації на рівні міністрів транспорту і міністрів сільського господарства. Триває реалізація конкретних проектів, активно розвивається двостороннє міжгалузеве співробітництво.

БЕЗ ЗБІЛЬШЕННЯ КІЛЬКОСТІ ПУНКТІВ ПРОПУСКУ СИТУАЦІЯ НА КОРДОНІ ЗАГОСТРЮВАТИМЕТЬСЯ

Проблемним місцем для двосторонніх відносин залишається кордон. В останні дні черги на кордоні б’ють рекорди. Видно, що потрібними є подальші системні рішення. Як ви це оцінюєте?

- Системно вирішити проблему може збільшення кількості пунктів пропуску та скорочення тривалості проведення перевірок і оформлення документів. Якщо розбудова інфраструктури пунктів пропуску вимагає часу, то запровадження спільного контролю у всіх пунктах пропуску (на сьогодні діє в 4 з 8 автомобільних пунктів пропуску) могло б вже у короткостроковій перспективі значно покращити ситуацію. Ми працюємо над цим. Важливим елементом є також належне виконання обов’язків працівниками прикордонної та митної служб. Не варто нехтувати «гарячою лінією» у ситуаціях, коли бачите, що дії працівників пунктів пропуску не відповідають вашим очікуванням.

- Є така думка, що, можливо, потрібно створити якийсь один орган, який координував би дії усіх структур, які працюють на кордоні, оскільки усі вони підпорядковуються різним відомствам. Яка ваша думка з цього приводу?

- Для цього в кожній з країн є уряд. Якщо кожне з відомств відповідально ставитиметься до своїх завдань і роботи, тоді і координація буде нормальною. Я не бачу потреби додаткового органу, адже є Кабінет міністрів, на засіданні якого можна обговорити питання усіх служб – прикордонної, митної, фітосанітарної тощо. Питання в тому, що це справді проблема, яка загострюватиметься, якщо кількість пунктів пропуску на кордоні не збільшуватиметься. Звичайна арифметика. Десять років тому ми мали вісім автомобільних пунктів пропуску, і сьогодні їх вісім. Натомість, кількість людей, які перетинають кордон, збільшилася у декілька разів. Різного роду спроби пришвидшення перевірки на кордоні за рахунок створення окремих смуг для малого прикордонного руху чи автомобілів громадян ЄС не вирішує загальної проблеми. Тому, основним завданням є збільшення кількості пунктів пропуску на кордоні і поширення на всі пункти спільного контролю.

- Ще попередній польський уряд в 2015 році виділив Україні 100 млн євро кредиту, який планувалося витратити на модернізацію кордону. Ця справа якось загальмувалася...

- Це питання вирішується. У грудні було підписано протокол про продовження терміну дії відповідної угоди до грудня 2019 року. Вже підписано угоди з підвиконавцями, однак низка контрактів досі перебуває на завершальній стадії погодження. Сподіваюся, що невдовзі усі контракти буде підписано і розпочнеться практичний етап модернізації інфраструктури діючих пунктів пропуску та розбудови під’їзних шляхів до них.

- А якою є перспектива створення нових пунктів пропуску?

- Поки що пріоритетним завданням є модернізація наявних пунктів пропуску. Але реальною є також перспектива відкриття протягом двох років пункту пропуску “Нижанковичі-Мальховичі” поблизу Перемишля. Для цього є вже рішення змішаної комісії з питань транскордонного та регіонального розвитку, є кошти в місцевих бюджетах, зокрема у Підкарпатському воєводстві для підготовки проектно-кошторисної документації.

Ми маємо ще кілька місць на українсько-польському кордоні, де потенційно можуть бути пункти пропуску. Це чотири місця, де відбуваються дні добросусідства: одне – на Волині, два – у Львівській області, ще одне – у Закарпатській області, де сходяться кордони України, Польщі та Словаччини. Об’єктивна потреба відкриття тут пунктів пропуску є. Потрібне політичне рішення і фінансове забезпечення.

- Міністри інфраструктури України і Польщі обговорювали це питання під час останньої зустрічі в середині грудня у Варшаві?

- Так. Вони обговорювали комплекс заходів, необхідних для пришвидшення реалізації цього задуму.

- Крім автомобільного і залізничного руху на кордоні, на кількох пунктах пропуску функціонує ще пішохідно-велосипедний. Якою є перспектива його розвитку?

- Треба реально подивитися, чим є сьогодні піші переходи. У пункті пропуску “Медика-Шегині” піший перехід часто використовується для того, щоб займатися дрібним бізнесом, що не зовсім відповідає цілям функціонування пішохідного пункту пропуску – розвитку туризму, відвідання знайомих і родичів, проведення культурних заходів. Більше того, він має бути обладнаний таким чином, щоб не створювати небезпеки для тих, хто перетинає кордон транспортними засобами.

У пункті пропуску “Угринів-Долгобичув” у тестовому режимі впродовж останніх трьох років існував піший перехід. Сьогодні польська сторона вирішила припинити пішохідний рух, оскільки українські органи місцевого самоврядування не спромоглися протягом цього періоду забезпечити належні умови для подорожуючих. Поки українська сторона не виконає своїх зобов’язань, рух не відновлять. Є певні стандарти і їх треба поважати.

Порушуємо також питання про необхідність відкриття, виключно для осіб, які подорожують з туристичною метою, пішохідно-велосипедного коридору у новому прикордонному пункті “Нижанковичі-Мальховичі”. Як пішохідно-велосипедний може також функціонувати пункт пропуску “Лубня-Волосате” у Закарпатській області. Це Національний парк, там автомобілі не їздять, але пішохідний і велосипедний рух міг би бути формою існування цього пункту пропуску, однак виключно для туристичних подорожей.

УГОДА ПРО ЗОНУ ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ ПОТРЕБУЄ ОНОВЛЕННЯ

Перебуваючи у жовтні з візитом у Польщі міністр Павло Клімкін говорив, що на кордоні має місце необґрунтована затримка з пропуском української продукції на Захід. Йдеться про продукцію сільськогосподарського призначення, що може становити конкуренцію для польських товарів на європейському ринку. Що можна зробити у цій ситуації?

- Україна нарощує потужності конкурентоспроможної на європейському ринку продукції, попит на яку на Заході зростає. Польські сільгоспвиробники усвідомлюють, що українські фермери мають чим зацікавити європейського споживача, а угода про зону вільної торгівлі відкриває для цього нові можливості, хоч і потребує, як на мене, додаткового опрацювання і оновлення. Прагнення польських товаровиробників зберегти свої позиції на європейському ринку сільськогосподарської продукції зрозуміле, однак пам’ятаймо про існування правил вільного ринку і чесної конкуренції.

- Нещодавно у Варшаві відбулася робоча зустріч усіх генеральних та почесних консулів. Які проблеми вони найчастіше сигналізують?

- У зв’язку із збільшенням у Польщі кількості українських мігрантів – сьогодні це орієнтовно 1,5 мільйона наших громадян – значно зросла кількість звернень до консульських установ для вирішення різноманітних питань. Часто громадяни України звертаються також до почесних консульств, які не мають повноважень на виконання усіх консульських дій. У цьому контексті очевидною є необхідність відкриття ще однієї консульської установи України на заході Польщі – у Вроцлаві, що дозволило б перерозподілити межі консульських округів так, щоб громадяни України могли витрачати не більше ніж дві-три години на доїзд до консульства. Підготовчі заходи плануємо здійснити у 2019 році і сподіваємося, що нове Генеральне консульство України у Вроцлаві розпочне роботу вже у 2020 році.

Плануємо відкриття почесного консульства в місті Катовіце, чекаємо на відповідні рішення. Сподіваюся, це відбудеться вже невдовзі. Крім того, шукаємо кандидатуру на почесного консула в місті Кельце. Якщо найближчим часом вдасться реалізувати ці плани, у нас залишиться лише два воєводських центри, де немає українських консульських осередків – Білосток й Ольштин.

Друге питання, яке ми обговорювали, це – координація дій між почесними і генеральними консульствами. Почесні консульства надають роз’яснення громадянам України, скеровують їх до відповідного генконсульства, сприяють у проведенні виїзних консульських прийомів. Ми проводимо такі виїзні консульські обслуговування у приміщеннях почесних консульств, зокрема, у Вроцлаві, Зеленій Гурі, Познані, Лодзі.

Ще одним важливим питанням, яке ми обговорювали під час наради консулів було проведення інформаційно-роз’яснювальної роботи щодо можливості реалізації громадянами України виборчого права за кордоном. Сьогодні наші почесні консули допомагають інформувати, що можливість проголосувати в Польщі матимуть громадяни України, які стоять на тимчасовому консульському обліку, або завчасно написали заяви про включення до реєстру виборців.

Обговорювали також плани з проведення українських культурно-мистецьких заходів, зокрема підвищення їх рівня, розширення охопленості та підвищення ефективності.

- Польська автокефальна православна церква (ПАПЦ) досить упереджено сприйняла дії щодо створення Української помісної церкви, що було відображено в її офіційному комюніке. Чи є шанс, що ПАПЦ змінить свою думку і визнає Українську церкву як рівноправну церкву серед усіх православних церков?

- Треба звернути увагу, що в цій заяві Синоду ПАПЦ було також сказано про те, що церква молиться за єдність православ’я. Я переконаний, що цю єдність ми показали під час Собору 15 грудня і будемо її утверджувати після отримання Томосу. Сподіваюся, що це буде підставою для того, щоб ПАПЦ зрозуміла, що і наші і їхні молитви призвели до створення Української помісної церкви і з нею варто підтримувати контакти. Згідно з усіма церковними канонами, кожна держава, тим більше така, яка має велику кількість православних віруючих, має право на свою помісну церкву. Це також визнає керівництво польської церкви. Тому це не суперечить їхній позиції і церковним канонам. Якщо це не суперечить канонам, то з нею треба налагоджувати контакти і приязнь.

УКРАЇНСЬКІ ТА ПОЛЬСЬКІ ГЕОСТРАТЕГІЧНІ ІНТЕРЕСИ ЗБІГАЮТЬСЯ

- У політичній сфері Польща активно підтримує позицію України щодо санкцій проти Росії, протидії створенню Північного потоку-2. Чи це не зміниться, враховуючи, що Росія весь час працює на погіршення українсько-польських відносин?

Ми й до нині не знаємо, хто розбивав українські пам’ятники в Польщі й хто нищив польські в Україні. “Яблуко незгоди” нам підкинула Росія

- Так, Росія весь час над цим працює, використовуючи наше складне історичне минуле. Я намагаюся пояснити моїм колегам в Україні з інших відомств те, що тему плюндрування українських місць пам’яті в Польщі, що стала “каменем спотикання” між українцями та поляками, від самого початку нам накинули ззовні. Ми й до нині не знаємо, хто розбивав українські пам’ятники в Польщі й хто нищив польські в Україні. Це вже пізніше усе вийшло на більш публічний рівень і в цю справу почали втручатися на державному й регіональному рівнях. “Яблуко незгоди” нам підкинула Росія і вона продовжуватиме це робити і далі. У цій ситуації важливо зберегти толерантність і повагу одне до одного, тоді такі зовнішні фактори нам не зашкодять.

Не залежно від зміни провладних політичних сил, українські та польські геостратегічні інтереси збігаються, і замість того, щоб дозволяти зовнішнім чинникам себе спровокувати, сконцентруймося на спільному досягнені значимих для нас цілей.

- Як ви оцінюєте рівень економічної співпраці між Україною та Польщею. Де є перспективи цього розвитку?

- Передусім, варто відзначити постійний ріст товарообміну між нашими країнами. Польща утримує позицію четвертого найбільшого торговельного партнера України і є другим найбільшим у світі реципієнтом українського експорту товарів. Обсяг торгівлі товарами з Польщею за 10 місяців 2018 року склав майже 6 млрд. доларів, у тому числі експорт товарів зріс на 23% і склав понад 2,5 млрд доларів.

Ще однією позитивною тенденцією є зростання обсягів українських інвестицій в Польщу. На жаль, поки не можемо те ж саме сказати про польські інвестиції в Україну. Сподіваюсь, що подальші реформи українського уряду у недалекій перспективі переконають польський бізнес, що попри наявні безпекові загрози, інвестувати в Україні можна і потрібно.

- Якими є перспективи розвитку між країнами у військовій та військово-технічній сферах?

- Нещодавно відбувся візит до Варшави великої делегації Міністерства оборони України на чолі із заступником глави Міноборони Ігорем Павловським. До складу делегації увійшли також представники галузевих підприємств військово-технічного сектору. За їхніми оцінками, Польща – одна з країн, з якою триває постійний діалог і взаємовигідна співпраця у виробництві і розробці військової техніки.

- На території Польщі є дуже багато українських місць пам’яті, зокрема українські кладовища, де поховані воїни УНР. Частина з них перебуває у занедбаному стані. Як можна виправити цю ситуацію?

- Силами українських активістів і посольства відновлюємо зруйновані поховання. У своєму бюджеті ми вже заклали кошти на відповідні роботи. Сподіваюся, нам вдасться відновити цвинтар у місті Ланьцут (південно-східна Польща). Маємо амбітні плани з відновлення українських поховань на Вольському кладовищі у Варшаві. Є потреба у якомога швидшому відновленні кладовища у Щипьорно (захід РП). У цьому контексті важливою є співпраця з польською місцевою владою і центральними органами влади – Міністерством оборони та Міністерством культури і національної спадщини Польщі. Сподіваємося, що українська Державна міжвідомча комісія у справах увічнення пам'яті учасників антитерористичної операції, жертв війни та політичних репресій, до чиєї компетенції належить опіка над українськими місцями пам’яті як в Україні, так і за кордоном, активно сприятиме нам у реалізації цих планів.

- Досить активним є також культурний та молодіжний обмін між Україною та Польщею. Якими є подальші перспективи у цій сфері?

- З кожним роком більше і більше українських гуртів успішно гастролюють в Польщі. Українські митці розгортають виставки, показують фільми і вистави, організовують сучасні цікаві заходи, не лише знайомлячи поляків з сучасною українською культурою, але й успішно змінюючи стереотипне сприйняття польською громадськістю України та українців.

Ці тенденції необхідно підтримувати. Тому сьогодні активно працюємо над створенням гідних умов для відкриття у Варшаві відділення Українського інституту, який би на професійному рівні координував культурну представленість України в Польщі. Приміщення маємо, якщо вдасться знайти асигнування на його ремонт, до кінця наступного року можна було б відкрити у Варшаві Український інститут.

ОСНОВНІ ВИКЛИКИ: ВИБОРИ ТА РОСІЙСЬКИЙ АГРЕСОР

- Якими для вас будуть пріоритети роботи в українсько-польських відносинах на 2019 рік. На чому зосереджуватиметься робота української дипломатії в наступному році?

- Безперечним пріоритетом буде збереження добросусідських і партнерських відносин з Польщею. Перед нами серйозні виклики: вибори в Україні та Польщі й російський агресор, який прагне дестабілізувати регіон. Тому, робитимемо усе можливе для об’єднання зусиль і спільної протидії гібридним загрозам. Працюватимемо також над підвищенням ефективності захисту в РП інтересів громадян України, максимально сприятимемо задоволенню культурних потреб української громади, відновлюватимемо місця пам’яті українців.

- Чи плануються найближчим часом контакти і візити на найвищому політичному рівні.

- Так. Але про це повідомимо дещо згодом. Варто зазначити, що з польською стороною працюємо над спільними заходами з відзначення 10-річчя ініціативи Східного партнерства. Хочемо привернути увагу Європи до успіхів її східної політики, підкреслити важливість та перспективність подальшої тісної взаємодії ЄС з країнами ініціативи, зокрема з Україною.

Юрій Банахевич. Варшава

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-