Рада ЄС цього тижня підтримала надання Україні кредиту в розмірі 90 мільярдів євро на 2026-2027 роки. Партнери розраховують, що перший транш кредитної допомоги Київ отримає на початку другого кварталу. 30 мільярдів євро з цієї суми – макроекономічна підтримка України, решта 60 мільярдів – ресурс для інвестицій в оборонно-промисловий комплекс та закупівлі військового обладнання.

Остаточно рішення про кредит ще має затвердити Європейський парламент.

Про перспективи отримання Києвом фінансової допомоги, а також про посилення санкційного тиску на Росію – у бліц-інтерв’ю міністра фінансів Литовської Республіки Кріступаса Вайтєкунаса, яке він дав Укрінформу на полях Форуму «Міст до Європи: євроінтеграційний шлях України у сфері оподаткування», що відбувся цього тижня у Києві.

РЕПАРАЦІЙНИЙ КРЕДИТ ЗАЛИШАЄТЬСЯ НА ПОРЯДКУ ДЕННОМУ

- Переговори в межах ЄС про кредитну підтримку України у 2026-2027 роках, як ми знаємо, були непростими. Які висновки за підсумками цих дискусій ви для себе зробили?

- Позитивний результат у тому, що кошти вдалося знайти. Отже, Україна за підтримки Євросоюзу продовжить функціонувати, боротися з ворогом, рухатися вперед.

Негатив, як на мене, – це те, що ми відклали рішення стосовно репараційного кредиту. Я вважаю, що це був би найкращий варіант – використати гроші агресора для підтримки його жертви. Але деякі країни були проти, що, звісно, трохи розчаровує. Та головне, повторюся, що гроші для України знайдено.

90 мільярдів, може, й не вистачить на багато років, але цього достатньо, щоб у найближчі два роки країна жила, щоб працювали її соціальна й технічна інфраструктура.

І, звичайно, ми продовжимо шукати інші шляхи фінансування вашої країни – у тому числі, й повернемося до питання репараційного кредиту. Але для цього доведеться переконувати Бельгію та деякі інші країни, які поки що не підтримують цієї ідеї. Тому попереду довгий шлях у пошуку консенсусу і найкращих рішень.

- А на короткому кроці не бачите перепон для того, щоб із квітня розпочалися передбачені для України виплати?

- Так, ми розраховуємо на те, що квітень – це така ключова, визначальна дата. Тому що, згідно з нашим аналізом, саме у квітні ці кошти будуть украй необхідні економіці України.

- І що натомість? Чого партнери чекають від України як реципієнтки європейської допомоги?

- Перш за все, у таких питаннях ми розраховуємо на прозорість. Адже прозорість – це фундамент будь-якої фінансової підтримки. А в ширшому аспекті розраховуємо на співпрацю з Україною, обмін досвідом, знаннями, технологіями. І головне – це спільне усвідомлення того, що Україна рухається у напрямі інтеграції в ЄС на політичному, економічному та інших рівнях. Вона стає частиною Європи. І навіть без формального приєднання ця інтеграція вже відбувається в багатьох аспектах. Україна та Євросоюз посилюють зв’язки. І з кожним кроком на цьому шляху ваша країна все більше включається в цей європейський проєкт. А ми готові увесь час допомагати, щоби зрештою досягти цього союзу, щоб Україна стала членом ЄС.

- Чим може бути вигідний такий варіант підтримки нашої країни для європейського бізнесу, адже одна з умов, на якій наполягали деякі партнери при ухваленні рішення, – те, що зброю за ці кошти передовсім мають закуповувати в Україні чи у Європі, і вже потім, як не буде варіантів, – деінде. Також ми чекаємо на участь європейського бізнесу в повоєнній відбудові країни…

- Звичайно, кошти треба використовувати якомога ефективніше. І, з одного боку, можна зрозуміти тих, хто наполягає на вимогах закуповувати зброю за ці кошти у європейських компаній. Але з іншого – найважливіше, щоб Україна отримала озброєння якомога швидше і якомога кращої якості. Якщо це буде зброя зі США чи Великобританії, також добре. Головне виграти війну.

Стосовно бізнесу. Якщо ви розширюєтеся на нові ринки, нові території, це завжди вигідно. Йдеться про територію, де мешкає 30 чи 40 мільйонів людей. Коли ринок так розширюється, йдеться і про споживання, і про виробничі можливості, про більший трудовий ресурс, який може працевлаштовуватися в різних бізнесах, і про інші переваги. Тому в будь-якому випадку це буде дуже вигідно для бізнесів з обох сторін.

При цьому не можу виокремити якусь одну галузь, яка потенційно найбільше зацікавить європейський бізнес. Думаю, це стосується практично всіх галузей.

Звичайно, в Україні дуже сильне сільське господарство. Так, це буде певним викликом для європейських фермерів, але це вигідно нашим споживачам, які матимуть від цього тільки вигоду. Також вважаємо перспективним військово-промисловий комплекс, адже він у вас є одним із найсучасніших, найпередовіших у світі.

Тому, підсумовуючи: з якого боку не подивитися, йтиметься про неабиякі переваги і для України, і для ЄС. Та й загалом, вважаю, що майбутнє розширення має відбутися якомога швидше.

ЩО БУДЕ В «ЮВІЛЕЙНОМУ» ПАКЕТІ САНКЦІЙ ПРОТИ РФ

- Інша тема – перспективи ухвалення до четвертих роковин повномасштабної російської агресії двадцятого санкційного пакета ЄС. На які нові санкції проти Росії варто очікувати?

- Литва завжди виступає за найсерйозніші санкції, які б завдавали максимальної шкоди російській економіці, путінській воєнній машині. І наші найближчі союзники – інші країни Балтії, Польща, низка країн Західної Європи – також поділяють ці погляди. Хоча є й ті, хто намагається пом’якшити чи принаймні не посилювати санкції. Одне із важливих завдань українських і наших дипломатів – добиватися, щоб гору завжди брав саме перший підхід.

- Ваше, як керівника Мінфіну, ставлення до санкцій, які вже діють проти Росії саме у фінансовій та банківській сферах. Чи достатньо вони потужні? Адже йдеться лише про санкції проти окремих російських банків, але якось системного санкційного тиску в цій царині немає. Свого часу багато говорили про від’єднання РФ від SWIFT (міжнародної міжбанківської системи передачі інформації та здійснення платежів, – ред.), але це рішення так і не ухвалили.

- Думаю, санкції необхідно застосовувати до будь-яких фінансових транзакцій. Тому що загалом санкції працюють, але велика кількість банків підпадають під винятки. Отже, треба поширювати санкції на всі фінансові інституції, щоб у агресора не було жодних можливостей їх обходити.

Таким чином, треба застосовувати найширший спектр обмежувальних заходів у різних сферах, які б були підпорядковані одній логіці – повністю заблокувати російську фінансову систему, щоб обхід санкцій коштував Росії дуже дорого.

І це буде предметом наших майбутніх дискусій стосовно того, як можна посилити санкції проти агресора. Хоча вони й зараз досить сильні, але, повторюся: вочевидь, санкційній політиці не вистачає єдиного комплексного підходу.

Владислав Обух, Київ

Фото: Євген Матюшенко, Укрінформ