Що втратила економіка рф за рік агресії
Попри браваду путіна, який напередодні річниці російського вторгнення в Україну вкотре переконував “вірнопідданих”, що міжнародні санкції і витрати на війну зробили економіку держави-агресора лише сильнішою, факти свідчать про протилежне. Нафтогазові доходи рф скоротилися вдвічі, не нафтогазові — більш ніж на чверть. Натомість видатки зросли ледь не на дві третини. Бюджетний дефіцит у січні сягнув половини річного показника 2022-го.
І такий дисбаланс, звісно ж, виник не за рахунок підтримки російських пенсіонерів або фінансових вливань в освіту чи медицину. Все йде у котел війни, на озброєння, утримання армії й пвк для вбивства українців. Спочатку російські олігархи, проти яких запроваджено персональні міжнародні санкції, а згодом і решта росіян відчули на собі “переваги” політики путіна. Економіка та фінансова система агресора поступово занепадають, хоча й мають ще значний запас міцності. Однак перші півтора місяця нового року додають надії на пришвидшення процесу деградації.
“Чорний” січень для федерального бюджету: це тільки початок
2023 рік почався для держави-агресора з “фінансової бавовни”. В січні дефіцит федерального бюджету рф сягнув 1,76 трлн рублів ($25,5 млрд). Це — фактично половина річного показника 2022-го: за весь минулий рік дефіцит становив приблизно 3,3 трлн рублів. Зараз щоденні витрати російського бюджету у півтора разу перевищують планові показники — 120 млрд рублів замість 80-и. Чому зростають видатки — зрозуміло. Чому зменшилися доходи — в принципі, теж. Основна причина - скорочення обсягів експорту вуглеводнів та зниження їх вартості, що пов’язано з поступовою відмовою ЄС від газпромівського “блакитного палива” та від морських постачань нафти з рф і впровадженою з 5 грудня міжнародною Коаліцією за обмеження ціни (ЄС, Велика сімка й Австралія) “стелі цін” на російську нафту. Дається взнаки і “природне” зниження вартості газу до рекордних за останні півтора року показників.
Як підрахували аналітики Reuters, лише доходи газпрому від продажів палива за кордон у січні могли знизитися до $3,4 млрд проти $6,3 млрд, як було рік тому. Доходи росії від експорту нафти в січні впали на 36%. Хоча вони все ще значні — майже $13 млрд. (детальніше про це Укрінформ писав напередодні).
Надходження до російcького бюджету з інших джерел, які узагальнено називають “не нафтогазовими”, порівняно із січнем минулого року зменшилися на 28%. Скажімо, сукупний експорт російської металургії (третя за обсягами стаття доходів агресора) торік зменшився на 23%. Багатьом металургійним підприємствам загрожують скорочення виробництва та масові звільнення. Приміром, найбільша металургійна компанія рф, новолипецький металургійний комбінат, через втрати експортних ринків виставила на продаж заводи на уралі і в калузькій області, на які припадає майже 20% російського ринку арматури, катанки і металовиробів. У січні НЛМК експортував на 21% менше сталі, ніж у січні 2022-ого.
Через падіння нафтогазових та інших доходів мінфін рф в січні вперше з 2020 року відновив продаж валюти, продавши приблизно $800 мільйонів (54,5 млрд рублів). Мінфін росії у січні 2023 року вперше продав золото (3,6 тонни) із Фонду народного добробуту для покриття дефіциту бюджету.
І це - тільки “квіточки”. У лютому обсяги “проїдання” валюти зросли, адже за підсумками цього місяця нафтогазові доходи російського бюджету, як очікується, впадуть майже втричі порівняно з лютим минулого року. Ціни на газ і далі знижуються - через відносно теплу погоду, завершення календарної зими та значні запаси палива в ЄС. Вплив європейського ембарго і “стелі цін” на морські постачання російської нафти посилюється. У грудні-січні вони ще не діяли на повну, оскільки обмеження не стосуються постачань в межах раніше підписаних контрактів. Так буде і з подібними санкціями проти російських нафтопродуктів, які набрали чинності з 5 лютого. Говорити про те, що вони вже помітно вплинули на доходи рф, некоректно. Оцінити реальний вплив обмежень зможемо, починаючи з квітня.
І це відповідь тим, хто сумнівається в ефективності санкцій. Пригадаймо, що в перші місяці війни, доки цивілізований світ розмірковував, які, коли й чи потрібно вводити санкції проти банківської системи держави-агресора, а також ключового спонсора російського бюджету — енергетичного сектора, - особливих проблем з фінансами в рф не було. Високі ціни на вуглеводні з надлишком компенсували скорочення обсягів постачань. Приміром, лише газпром за минулий рік заробив на експорті $80 мільярдів.
Російський бюджет тріщить по швах
За підсумками трьох кварталів бюджет країни-бензоколонки був профіцитним, його доходи на 55 мільярдів рублів ($917 за тодішнім курсом) перевищували обсяг видатків — за рахунок заробленого взимку та навесні (профіцит у 1,3 трлн рублів). Але з літа ситуація змінилася. У липні 2022-го до федерального бюджету надійшло на 26% грошей менше, ніж в липні 2021 року, серпневе падіння в річному обчисленні становило 11%, а вересневе — 4%. Видатки ж невпинно зростали — головним чином, через збільшення витрат на війну.
І коли санкційний тиск на агресора став потужнішим, а виробничий сектор підтопив нагуляний раніше жирок, довелося шукати резерви. Але й тут, на жаль, кремль має забезпечені тим же нафтовим і газовим секторами накопичення — так званий фонд національного добробуту. На середину минулого року, за різними оцінками, від $150 мільярдів до майже $190 мільярдів.
У вересні й жовтні прем’єр мішустін (звісно ж, з благословення путіна) вперше вирішив вилучити із фонду по трильйону рублів. Як пояснили: для вчасних соціальних виплат, обслуговування держборгу та підтримки регіонів. Відтоді запускати руку в майбутній “добробут” росіян доводиться регулярно. До того ж, деякі валютні активи фонду разом з частиною міжнародних резервів російського центробанку заблоковані в межах західних санкцій, доступу до них кремль не має. Сподіватимемося, агресор швидко “проїсть” і рештки своїх запасів. Добрий початок вже маємо. Не вельми приємні для нас цифри у $150-190 млрд фінансової подушки агресора у вигляді фонду нацдостатку за лічені місяці, з вересня до грудня, скоротилися до менш ніж $90 млрд. Теж багато. Але ж іще не вечір... До того ж, частину фінансових потреб рф закриває за рахунок позичкових облігацій. Більшість із них викуповуються коштом центробанку, тобто, йдеться фактично про звичайнісіньку грошову емісію. За три місяці нічим не підкріплених рублів надрукували на еквівалент $50 млрд. Поки що російському регуляторові вдається утримувати цей ресурс на власних рахунках. Але рано чи пізно його доведеться витрачати. І тоді навіть штучно утримувати курс рубля, який за останній квартал і без того “полегшав” фактично на чверть, буде складно.
За оцінками аналітиків, загальні втрати рф через зовнішні санкції перевищили $500 млрд. Левова частка цих збитків - заморожені валютні резерви рф (щонайменше $300 млрд). Відтік капіталів з рф за кордон торік зріс на $143 млрд. Втрати від недоотриманого імпорту товарів та послуг з “недружніх країн” оцінюють у щонайменше $50 млрд. Експерти кажуть, що в перерахунку на кожного росіянина збитки через санкції досягли $3500 і швидко зростають. Окрім того, кожен громадянин рф уже прямо або опосередковано заплатив за розв’язану путіним війну щонайменше по 50 тисяч рублів (майже по $700).
Інша справа, що багато хто вважає такі витрати і втрати “священними” й готовий терпіти, аби лише “показати кузькіну мать ненависним Україні, США та НАТО”. Але навіть російські соціологічні опитування, очікувати на відверті відповіді при проведенні яких не доводиться, та численні ролики в інтернеті й сюжети опозиційних ЗМІ свідчать: росіян, які замислюються над справжніми причинами, чому ж вони стали біднішими, а не лише звинувачують у цьому “підступний Захід”, більшає. Розберімося, що ж спонукає їх до таких висновків.
Заблоковані активи і “міцний” рубль, який тягнуть-потягнуть та втримати не можуть
За різними оцінками, нині заблоковано доступ до суверенних (тих, що належать державі) і приватних активів громадян рф на суму від $300 мільярдів до $500 мільярдів доларів. Зокрема, заморожено левову частку міжнародних резервів кремля, окрім тих, що зберігаються в самій росії та на її рахунках у КНР. На жаль, поки що йдеться лише про блокування доступу агресора до частини його зарубіжних активів. Питання їх майбутньої конфіскації принципово не вирішене. Перші місяці війни про нього взагалі тільки говорили як про щось далеке і незрозуміле. Лише парламент Канади у червні вніс зміни до національного законодавства, передбачивши можливість конфісковувати активи держав та приватних осіб, “які вчинили значні порушення міжнародного правопорядку, прав людини або значні корупційні порушення”. Пізніше процедуру вилучення активів через суди затвердили у США.
Але на практиці канадським варіантом ще не скористалися, перші кейси лише напрацьовують, а у Сполучених Штатах суд дозволив прокуратурі конфіскувати скромні $5,4 мільйона, що належали російському підсанкційному олігархові костантіну малофєєву.
Тим часом у британському МЗС повідомили, що країна вивчає канадську модель арешту активів російських олігархів, які перебувають під санкціями, і використання цих коштів для допомоги Україні. Юридичні варіанти конфіскації російського державного та приватного майна як оплати за наше відновлення обговорюють і в експертних структурах Єврокомісії. Втім, судячи з усього, йдеться лише про перші кроки на цьому шляху: “визначення способів посилення відстеження, ідентифікації, заморожування та управління активами як попередні кроки для потенційної конфіскації”.
До європейської бюрократії, до речі, чимало питань. Хоча про блокування частини зарубіжних активів рф у Європі заявили фактично рік тому, у перші тижні російської агресії проти України, як виявилося, ЄС і досі не знає, де конкретно зберігається цей ресурс. Про це написало на початку тижня видання Delfi. За його даними, у вівторок 45 членів Європарламенту скерували керівництву ЄС листа з вимогою створити єдиний реєстр заблокованих у Європі коштів центробанку рф і російських олігархів із зазначенням їх обсягів та місця зберігання. Як з’ясувалося, наразі такої інформації ніхто не має. За словами джерела Delfi у Єврокомісії, європейські оцінки обсягів зарубіжних активів рф, у тому числі і ймовірно заблокованих у Європі, ґрунтуються лише на оцінках самого російського центробанку. Насправді ж сума може бути набагато меншою.
Але навіть якщо це й так, то з урахуванням російських активів, заблокованих у США, Канаді та в інших цивілізованих країнах, кремль (на жаль, поки що не остаточно) втратив доступ до колосального ресурсу, який міг використати на війну.
Як “ударіть в грязь рубльом”
І це на тлі скорочення поточних надходжень та рекордного збільшення видатків неабияк тисне на російську валюту. З осені офіційний курс рубля знизився із позначок, близьких до 60 “дерев’яних” за долар до майже 75-и у середині лютого. Навіть штучно утримувати його професіональній (на жаль, для нас) команді російського центробанку вже несила.
Як відомо, із перших днів російської агресії екстрений пакет санкцій з боку США та ЄС обвалив фондовий і валютний ринки рф. Аби врятувати банківську систему від краху, центробанк рф почав вливати в неї трильйони емісійних рублів, що стрімко знецінювало місцеву валюту. Якщо зранку 24 лютого, в день початку агресії, офіційний курс становив 80,42 рубля за долар, то 11 березня він опустився до мінімуму у 120,38 рубля. Банки ж продавали долар по 140-160 рублів. Втім, поступово шляхом заборон та обмежень набіулліній (голова центробанку рф) і Ко вдалося штучно укріпити російську валюту. І досить тривалий період вона трималася на позначках 51-60 рублів за американський “зелений”. Хоча багато хто з експертів порівнює ситуацію із далеким від реальності курсом у 60 копійок за долар за часів срср. Як би там не було, а росіяни вважали свою валюту міцною, а заощадження у ній — вигідними й захищеними. Аж до грудня, коли падіння рубля відновилося.
Упродовж воєнного року, окрім політики центробанку, якому путін наказав “нє ударіть в грязь рубльом”, на ситуацію впливала низка традиційних для будь-якого валютного ринку і специфічних для сучасної рф чинників. Приміром, через міжнародні санкції, масовий вихід іноземного бізнесу з росії та ура-патріотичні заклики до “імпортозамєщєнія” у другому кварталі зарубіжні закупівлі росією левової частки товарів фактично припинилося. Але досить швидко стало зрозуміло, що всім відоме “аналоговнєт” стосується, швидше, відсутності в рф елементарних для сучасного світу технологій і номенклатури товарів, аніж міфічних переваг її промисловості, навіть того ж ВПК. Багато російських підприємств і цілих галузей не можуть працювати без іноземних комплектуючих та обладнання. До того ж, раптом виявилося, що московські й пітерські патріоти не можуть жити без “фірми́”... Тож доволі швидко росіяни навчилися обходити санкції, отримуючи товари через інші країни — Китай, Білорусь, Казахстан...
Тим часом обсяги російського експорту перманентно скорочувалися. І стосується це не лише енергоносіїв, а й металів та іншої сировини, не кажучи вже про аналоговнєтну російську продукцію з високою доданою вартістю, яка й раніше нікому у світі була не потрібна. Постійне погіршення торговельного сальдо вже незабаром призведе до додаткових ризиків для курсу рубля, кажуть експерти. Поки що — в основному, за рахунок скорочення офіційного імпорту, - сальдо позитивне, але перевищення експортної виручки над витратами на імпортні закупівлі вже мінімальне. Тож нинішні майже 75 рублів за “зелений” проти 60-и в листопаді, схоже, лише початок.
Банківська система, яку зруйнує повне від’єднання від SWIFT
Дедалі складніше працювати не лише центробанку, а й усім російським банківським установам. На жаль, поки що від міжнародної міжбанківської системи передавання інформації та здійснення платежів SWIFT від’єднали не всі банки рф. До того ж, доволі довго світ сумнівався, чи варто взагалі вводити такі санкції. Такі вагання неабияк допомогли фінустановам держави-агресора підготуватися й адаптуватися. Допомагають їм у цьому й іноземні банківські групи, для яких “гроші не пахнуть” і які продовжують працювати в росії, у тому числі максимально залучаючи російські банки до кореспондентських відносин. Приміром, австрійський банк Raiffeisen International більше половини минулорічного прибутку - понад €2 млрд - отримав саме від роботи в росії.
Управління з контролю за іноземними активами (OFAC) Міністерства фінансів США розпочало розслідування щодо Raiffeisen Bank International у зв'язку з його пов'язаним із росією бізнесом. Сподіватимемося, результат не забариться.
Україна чекає й на повне від’єднання від SWIFT усіх російських банків. Адже з минулорічного березня таку санкцію застосували лише до 7 банківських установ - ВТБ, “Откритіє”, Промсвязьбанк, ВЕБ.рф, "Новікомбанк", Банк "россія", "Совкомбанк". Із червня — ще до трьох: Сбєрбанку, россєльхозбанку та “московського кредитного банку”. Добре, що до списку потрапила хоча б найбільша російська банківська установа, Сбєрбанк. Хоча загальна цифра, вразовуючи, що в рф працюють кілька сотень банків, як-то кажуть, не вражає. Та якщо говорити про обсяг активів і враховувати, що через кореспондентські відносини зі згаданими банками операції через SWIFT здійснювали й інші фінустанови, то, виявляється, дві третини російських банків уже відрізані від системи. Далі треба “дотискати”.
“Добре було б усунути прогалини в санкціях, пов’язаних із припиненням доступу до системи SWIFT. Або ж, можливо, треба переконати наших союзників дати москві два-чотири тижні, аби вона припинила атаки на українську інфраструктуру, перш ніж ухвалити рішення про усунення цих прогалин. Зараз санкції SWIFT залишаються недостатньо ефективними, тому що досі є російські банки, які мають доступ до SWIFT. Якщо такий доступ закрити, це стане величезним кроком”, - сказав в інтерв’ю Укрінформу посол США в Україні у 2003-2006 роках, директор Євразійського центру Атлантичної ради Джон Гербст.
Важливо, що на відміну від деяких інших сфер, де санкції діють лише частково, Україна нарешті ухвалила комплексне рішення про застосування секторальних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів до усіх фінансових установ російської федерації. У середу Верховна Рада підтримала відповідне рішення РНБО, введене в дію указом Президента. Санкції застосовуються терміном на 50 років до всіх банків, які зареєстровані або розташовані в росії, у тому числі центробанку рф, а також до всіх російських небанківських кредитних організацій, операторів платіжних систем, професійних учасників фондового ринку, страхових компаній, інвестиційних фондів та решти фінустанов.
Поміж іншого, санкції передбачають зупинення операцій з активами, що належать фінансовим установам рф, заборону ділових відносин із цими організаціями, припинення виконання економічних та фінансових зобов'язань на користь фінустанов росії, заборону зарахування коштів на рахунки клієнтів - фізичних/юридичних осіб за переказами, ініційованими з використанням електронних платіжних засобів, емітованих російськими фінустановами.
Далі Україна чекає таких же комплексних рішень і від міжнародних партнерів. Окрім від’єднання всіх російських банків від SWIFT, важливо продовжити зусилля із замороження банківських активів рф за кордоном. На жаль, поки що вжиті заходи хоча й принесли російському банківському сектору купу проблем, так і не стали смертельними для жодного банку. Хоча є й позитиви. Це (безповоротний, сподіваємося) процес припинення діяльності “дочок” російських держбанків у Європі.
“Наприклад, Сбєрбанк втратив мережу дочірніх банків у країнах Центральної та Східної Європи, якою володів через холдингову компанію в Австрії. Так само ВТБ втратив холдингову компанію в Німеччині, через яку раніше здійснювалася діяльність у Європі. Закрився європейський ринок і для інвестиційних підрозділів цих банків. Тож наразі зберігається закордонна присутність російських державних банків лише у кількох країнах СНД. Проте і там вони переважно не відіграють помітної ролі”, - коментує керівник департаменту макроекономічних досліджень групи компаній ICU Віталій Ваврищук.
Поміж реальних результатів санкцій він називає й те, що вони добряче вдарили по іноземних інвесторах, зокрема великих західних інвестиційних фондах, які володіли акціями російських держбанків. Тепер потяг до таких інвестицій, вочевидь, надовго зникне. Також клієнти російських банків втратили можливість вільно розпоряджатися за кордоном коштами на власних рахунків. Mastercard і Visa ще навесні закрили цю можливість. А “аналоговнєтна” російська платіжна системи "мір" за кордоном на повну так і не запрацювала, сподівань кремля не виправдала.
Тим часом європейські інституції дедалі більше тиснуть на банківські групи, спонукаючи їх залишити російський ринок. Тому висновок очевидний: маємо наполягати на посиленні тиску “батогом” і “пряником” з боку міжнародної спільноти, який має змусити всі іноземні банки залишити державу-ізгоя.
Водночас російській банківській системі все менше довіряють і громадяни самої рф. Обсяг валютних депозитів росіян у вітчизняних банках торік зменшився в 1,7 раза – до $54 млрд. Натомість депозити громадян рф за кордоном зросли втричі, досягнувши за підсумками грудня рекордних $94,27 млрд проти $30,6 млрд на початок року. Таким чином, з березня 2022 року російські банки втратили майже 40% валютних депозитів, понад $33 млрд. Після оголошення путіним часткової мобілізації неабияк пришвидшився і відтік із банківської системи коштів у національній валюті. Показовим був вересень, коли ухилянти, котрі тікали за межі рф, та інші громадяни забрали з російських банків майже пів трильйона рублів (до $8 мільярдів).
Загалом же збитки десяти найбільших банків рф за минулий рік сягнули майже 197 млрд рублів, або більше $3 млрд.
Від “віагри” до автомобілів та яхт: втрати пересічних росіян і олігархів
Реальні доходи росіян за підсумками минулого року знизилися на 1% після зростання на 3,2% у 2021-ому, відзвітував росстат. Ще менше, лише на 0,9%, мовляв, скоротився реальний розмір пенсійних виплат. Тобто, прямих наслідків війни більшість росіян начебто й не відчули. Але не поспішаймо з висновками. Бо подібні підрахунки - це про “середню температуру по палаті”. Відносно непомітне на тлі у тому числі й економічних втрат, яких росіяни завдали українцям, зниження рівня доходів шанувальників політики путіна і російських “мовчунів” багато в чому пов’язане з підвищенням доходів військових та інших силовиків, збільшенням кількості тих, хто заробляє на участі в бойових діях, і виплатою мільярдів сім’ям, чиї рідні загинули на війні у чужій країні.
Та й довіряти у цьому питанні росстату також не можна — що у кремлі сказали, те й намалювали... Численні ролики в інтернеті свідчать, що насправді кількість росіян, котрі живуть за межею бідності, зростає в геометричній прогресії. Приміром, у країні із чи не найбільшими у світі запасами газу люди скаржаться, що для забезпечення родин вугіллям на зиму їм доводиться втрачати по 3-4 середньомісячні зарплати.
За даними опитування, кожен третій росіянин нині не має накопичень на “чорний день”. Про повну відсутність “подушки безпеки” повідомили 34,5% громадян. А поміж тих, хто має заощадження, 40,5% зможуть прожити на ці кошти тільки місяць, 10,1% - квартал, і лише 7,6% — півроку та 5,2% — рік.
26,3% росіян зізналися, що відкладали гроші раніше, проте більше такої можливості не мають.
Тим часом споживча інфляція в країні набирає обертів. Поки що статистика малює доволі скромні показники, які не перевищують 5%. Але неозброєним оком у багатьох сегментах ринку вже помітний дефіцит, а цінники в магазинах міняються як картинки в дитячому калейдоскопі. Приміром, після виходу з країни низки іноземних брендів в російських магазинах поменшало побутової хімії, товарів для гігієни та засобів для догляду. Продажі таких товарів за рік упали на 16,2%.
Виробництво побутової техніки в рф скоротилося на 40%. Головною причиною аналітики називають вихід з ринку іноземних брендів, які побудували заводи в рф. Йдеться про такі компанії як LG, Electrolux, Indesit, Bosch та Samsung.
Продажі легкових автомобілів та легкого комерційного транспорту в рф у січні знизилися на 63% порівняно з першим місяцем минулого року. Обсяги виробництва такої продукції в росії за рік війни впали на 67%. Попри заяви про “імпортозамєщєніє”, російські підприємства, як і раніше, тотально залежать від іноземних комплектуючих. До речі, в держдумі запропонували масово відновлювати вживані запчастини. Готують закон про порядок утилізації авто з повторним використанням запчастин, яким автовиробників зобов’яжуть “добровільно-примусово” займатися відновленням комплектуючих. Що ж, це теж варіант “імпортозамєщєнія”...
Але росіянам вже скоро доведеться у кращому випадку їздити на китайських автомобілях. Та й вони стануть для громадян держави-агресора неабиякою розкішшю. Адже за минулий рік вартість китайських авто в росії зросла на 29–75%, що вище за середнє значення по ринку. Таке підвищення експерти пояснюють дефіцитом машин і відсутністю вибору: інакше росіяни змушені купувати або російські моделі без ABS, ESP і подушок безпеки, або ж старе авто. Взагалі, за прогнозами, у 2023 році щонайменше 75% продажів авто в рф припадатиме техніку, що була у використанні.
Потерпіли й суміжні галузі: випуск автомобільних шин в рф зменшився на 27%, двигунів внутрішнього згоряння — на 33%.
Тим часом шведська Ingka Group, яка володіє мережею магазинів меблів та товарів для дому IKEA і торговими центрами Мега, почала пошук покупців на свою нерухомість в рф. Минулого року IKEA оголосила про закриття магазинів в росії, а також про скорочення штату співробітників на власних виробництвах та пошук нових власників для всіх російських фабрик. Влітку компанія провела онлайн-розпродаж своїх товарів.
І справа не лише в іноземному одязі, взутті, меблях, авто, побутовій техніці та хімії. Приміром, російські стоматологи (а отже — і їхні клієнти) зіткнулися з дефіцитом знеболювальних, шліфувальних борів, цементу, кап, а також іншого медобладнання та медикаментів для лікування зубів. Через вихід з ринку західних виробників така продукція постачається зі значними затримками, а російських аналогів... правильно: нєт. Або навіть таке: американська біофармацевтична компанія "Віатріс" повністю припиняє постачання до росії “Віагри”.
Загалом сотні іноземних компаній вже залишили росію. Проте, зробили це, на жаль, не всі. До 40% іноземних бізнесів і досі продовжують працювати в рф. Тож тут маємо ще одне “неоране поле” для міжнародного тиску.
А дію санкцій уже сповна відчули на собі російські олігархи — як напряму, через блокування й арешт коштів і майна за кордоном, так і опосередковано — через падіння фондового ринку, знецінення активів, звуження ринку, розірвання контрактів з міжнародними партнерами.
Лише двадцятеро найбагатших людей рф, за даними ЗМІ (зрозуміло, що підрахунки умовні й неповні), торік втратили щонайменше 95 мільярдів доларів. Найбільше постраждав роман абрамовіч, статки якого зменшилися на 57% до $7,8 мільярда після того, як ЄС звинуватив його в "явних зв’язках" з режимом путіна, а уряд Великобританії заморозив активи росіян на понад 18 млрд фунтів стерлінгів ($19,8 млрд). Активи гєннадія тімчєнка, близького друга кремлівського диктатора, скоротилися на 48%, до $11,8 млрд. 41% заробленого втратив сулєйман кєрімов, статки якого зараз оцінюють у $9 млрд...
Але й це ненадовго. Адже ми віримо, що мільярди путінських приспішників стануть непоганим стартовим ресурсом для повоєнної відбудови того, що зруйнував і, на жаль, ще зруйнує агресор.
Владислав Обух, Київ
