Львівщина, Закарпаття та Івано-Франківщина — лідери з релокації. Чому бізнес обирає ці регіони?

Як свідчить офіційна статистика, серед західних регіонів найбільш привабливою для релокації є Львівська область, куди наразі переміщено 233 підприємства. Загалом же Львівська обласна військова адміністрація отримала 956 заявок на релокацію. Другу та третю позиції за кількістю релокованих бізнесів посідають Закарпатська та Івано-Франківська області. Аналіз причин вибору підприємцями цих областей та розроблені групою експертів KSE критерії привабливості регіонів для переміщення, свідчать про їхню відносну безпеку для бізнесу у поєднанні з іншими критеріями.

Наприклад, Закарпаття має значні переваги за географічним положенням, що пов’язано з природним відносним захистом території Карпатськими горами на півночі та північному сході, добре розвиненою транспортною інфраструктурою та логістикою, а також із безпосередні сусідством з 4 державами - членами ЄС. Останній критерій дає надію МСБ в разі подальшої ескалації розглядати можливість переміщення до сусідніх країн.

Івано-Франківська область популярна своїми рекреаційними та соціокультурними ресурсами, що дало можливість МСБ отримати перші уявлення про території, до яких вони планували релокуватися.

Найбільша за територією, населенням та ресурсами Львівщина має добре розвинену систему міських та сільських поселень, пов’язаних між собою й центром області автомобільними та залізничними шляхами. Окрім того, регіон відіграє важливу транзитну роль у торгівлі між країнами Євросоюзу та Україною. На території області є 7 великих переходів автомобільних та залізничних шляхів, а також широка залізнична колія до польських Катовиць, що відкриває експортні можливості як для місцевого, так і для релокованого бізнесу.

У галузевій структурі релокованих бізнесів значних відмінностей немає. Однак Закарпатська військова адміністрація, зважаючи на реальні можливості області (відсутність цехів, виробничих приміщень), як пріоритет обрала ІТ-галузь. У результаті, 45% у структурі релокованих компаній там становить ІТ-бізнес, представлений ФОПами, які поєднані складною системою у великі ІТ-компанії, що після добровільної релокації ФОП-персоналу відкрили свої офіси на Закарпатті.

Незважаючи на те, що усі три області досить слабо забезпечені енергетичними та водними ресурсами, до них переїхали підприємства металообробки та машинобудування, легкої і харчової промисловості, промисловості будівельних матеріалів та будівельних конструкцій, а також виробники хімічної, деревообробної, фармацевтичної продукції. Це пов’язано з тим, що для релокованого бізнесу спрацювали інші критерії - зокрема транспортна інфраструктура та близькість закордонних ринків.

Спостереження експертів Київської школи економіки в межах підготовки посібника з релокації за сприяння Проєкту USAID “Економічна підтримка України” свідчать, що частина підприємств практично не орієнтується на місцеві ринки збуту або орієнтується незначною мірою. Такі бізнеси виготовляють товари або надають послуги для національного чи міжнародних ринків, що посилює експортний потенціал областей. Водночас у релокованих бізнесів практично немає нарікань щодо наявності сировини та ресурсів для виробничих потреб. Це пояснюється тим, що виробничі зв’язки були сформовані до релокації і лише трохи скориговані з огляду та те, що можливості забезпечення сировиною й ресурсами з областей, які окуповані або на території яких ведуться бойові дії, тимчасово втрачені.

Релоковані підприємства стикнулися з проблемою забезпечення трудовими ресурсами. Зважаючи на те, що значна частина жителів цих областей раніше орієнтувалася на заробітки в інших країнах, місцеві працівники більш вимогливі до розміру заробітної плати та намагаються поєднувати ведення власного підсобного господарство з роботою на таких підприємствах, особливо в періоди масових кампаній з обробки землі чи збирання врожаю. Часто це порушує виробничий цикл релокованих підприємств. У регіонах бракує кваліфікованих фахівців у тих сферах, де працює релокований бізнес. У Закарпатській та Івано-Франківській областях компанії забезпечують себе трудовими ресурсами за рахунок організації вахтового методу.

Аналіз експертів KSE свідчить, що більшість релокованих бізнесів планують продовжувати діяльність в нових регіонах. Щодо тих, хто бажає повернутись назад до областей, які вони залишили через воєнні дії, їхня частка становить приблизно 10%. За даними Львівської обласної військової адміністрації, станом на 1 жовтня 37 бізнесів повернулися у місця свого попереднього розташування. Ще близько 10% розглядають гіпотетичну можливість релокації до країн ЄС у разі погіршення ситуації в Україні.

Кількість релокованих бізнесів у західних областях динамічна. Вона постійно змінюється. За даними обласних військових адміністрацій, приблизно 40% бізнесів релокувались в межах державної програми з релокації підприємств, подаючи заявки на переїзд через систему Prozzoro. Решта бізнесів здійснювали релокацію самостійно, звертаючись до органів регіональної чи місцевої влади, а також використовуючи особисті зв'язки і знайомства. На рівні обласних органів державної влади створено інтернет-ресурси для підтримки релокації: інформаційна підтримка, допомога в пошуку приміщень для розміщення виробництва, персоналу, надання послуг соціальної інфраструктури, забезпечення енергетичними ресурсами тощо. Окрім того, Львівська військова адміністрація запровадила програму підтримки релокованого бізнесу, виділивши на це з обласного бюджету 50 мільйонів гривень.

З іншого боку, релоковані підприємства та сервіси роблять вагомий внесок як до державного, так і до місцевих бюджетів. З початку року усі згадані області перевиконали план бюджетних надходжень. Таке перевиконання на Львівщині  становить понад 40%, на Закарпатті до місцевого бюджету – 35%, до державного  - 20%. Такі ж показники на Івано-Франківщині. При цьому, за спостереженнями експертів KSE, не вся частка збільшення надходжень до місцевих та державного бюджетів є результатом роботи релокованих підприємств. Значна кількість внутрішньопереміщених осіб у цих областях пожвавила роздрібну та гуртову торгівлю, що принесло додаткові надходження до державної казни від ПДВ.

Області в результаті релокації мають поштовх у соціальному та економічному розвитку, отримали висококваліфіковані трудові ресурси та нові виробничі потужності, що забезпечить прискорення сталого розвитку громад і підвищить економічний потенціал.

Умовна перша хвиля релокації тривала з першого дня повномасштабної війни. Починаючи з липня, кількість релокованих підприємств різко скоротилася у зв’язку з успіхами ЗСУ.  Однак постійна загроза з півночі та північного сходу може призвести до другої хвилі усвідомленої релокації та змінити карту розміщення як населення, так і продуктивних сил. У зв’язку із цим західні області України очікує ще багато роботи з розбудови власного економічного потенціалу, прийому нових релокованих бізнесів та відповідний розвиток транспортної, енергетичної і соціальної інфраструктури.

Анатолій Бобровицький, консультант Київської школи економіки та Проєкту USAID “Економічна підтримка України”

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства