Триває підготовка законопроєкту про бюджет-2023 до другого читання. Суттєвих змін до документа, за прогнозами парламентаріїв та експертів, не вноситимуть. Адже пріоритети бюджетних видатків країни, яка воює, очевидні: сфера національної безпеки та оборони, соціальний захист населення й бодай мінімальні вкладення у підтримку вітчизняної економіки “на плаву”. Кардинально змінити доходну частину — приміром, через підвищення податків, - за нинішніх умов також неможливо. Як не на часі і втілення низки інших кардинальних змін, які Україні доведеться відкласти. Натомість започатковані раніше реформи, що не потребують додаткових витрат, продовжаться.

Докладніше про те, яким депутати бачать удосконалення основного фінансового документа та на які законодавчі зміни чекати, у розмові із головою комітету ВР з питань фінансів, податкової та митної політики, секретарем Національної ради відновлення Данилом Гетманцевим.    

БЮДЖЕТ: МАКРОПОКАЗНИКИ Й ПРІОРИТЕТИ ВИДАТКІВ

- Для початку, пане Даниле, нагадайте про основні параметри бюджетного законопроєкту, а також про макроекономічні показники, з урахуванням яких його підготовлено. Чи суттєво відрізняються від показників державного бюджету-2022 передбачені документом доходи й видатки наступного року?

- Ми розраховуємо, що половину загальних видатків у понад 2,5 трильйона гривень наступного року буде профінансовано за рахунок власних доходів і половину -  завдяки запозиченням. Така ж ситуація і цьогоріч. За підсумками восьми місяців маємо доходи бюджету (без урахування грантів від партнерів) на рівні 53% суми видатків. Але в абсолютних цифрах порівняно з поточним роком наступний бюджет скорочується — і за доходами, й за видатками. Хоча зменшення видаткової частини не таке значне, як очікувані втрати за рівнем доходів. Планові надходження скорочуються майже на 18% за рахунок митниці, планові видатки — лише на 5%. У результаті очікуваний дефіцит бюджету збільшується на 186 мільярдів гривень, або на 17%. Але відносно ВВП він навпаки скорочується - з 23,4% до 20%.

Після голосування бюджетного законопроєкту у першому читанні (7 жовтня — ред.) основні параметри не змінилися. Відбувся перерозподіл видатків лише на 2,4 мільярда гривень. Тобто внесені зміни є мінімальними.

Тепер щодо макропрогнозу. В основі розрахунків - зростання ВВП на 4,6%. Це - середній показник з урахуванням оцінок міжнародних фінансових інституцій та вітчизняних аналітиків. Приміром, у Європейському банку реконструкції та розвитку вважають, що наш ВВП наступного року зросте на 8%, у Світовому банку — лише на 3%. У грошовому виразі внутрішній валовий продукт становитиме 6,4 трильйона гривень. Споживча інфляція на кінець 2023 року — 30%. Стільки ж очікуємо і на кінець 2022-го. Середньорічний валютний курс  - 42,2 гривні за долар. У 2022-ому ж середньорічний курс - 32,2, а під кінець року курсовий показник, згідно з макропрогнозом, становитиме 40 гривень за долар.

Основна проблема формування бюджету - невизначеність із фронтом, з перебігом активної фази бойових дій. Ця невизначеність є найбільш істотним чинником, який впливатиме на стабільність публічних фінансів і цього року, й наступного. Тому урядовий макропрогноз та цифри бюджетного законопроєкту, які на ньому ґрунтуються, досить умовні. Хоча розрахунки робилися з огляду на сценарій, за яким бойові дії можуть тривати увесь 2023-й рік. Насправді ж, попри невизначеність, є підстави очікувати на поступове економічне відновлення, починаючи вже з ІІ кварталу наступного року. Тому що бізнес, власне, адаптувався до нових умов.       

Звісно, є ризики високої інфляції. Хоча, на відміну від урядових очікувань у 30%, Національний банк прогнозує, що цей показник становитиме 20,7%. Вища  інфляція, безперечно, збільшує податкову базу і номінальний ВВП. Однак інфляція - це податок на бідніших, податок на тих, хто отримує доходи і має активи у гривні. Тому загалом - це негативне явище для країни. Хоча порівняно з ситуацією у наших європейських сусідів, приміром, в Молдові, в державах Балтії - я не говорю навіть про Туреччину, де зростання споживчих цін перевищує 80%, - інфляційні показники зіставні, незважаючи на те, що у нас іде війна, а вони живуть у мирних умовах.

Сподіватимемося, наступного року нам вдасться загальмувати інфляцію. А це багато в чому залежатиме від джерел фінансування дефіциту бюджету. Якщо Урядові вдасться залучити від кредиторів і донорів усі необхідні $38 мільярдів, зможемо зменшити монетизацію бюджетного дефіциту з боку Нацбанку, тобто емісію гривні. Тоді цілком можливо досягти згаданого показника у 20,7%, на який сподіваються в НБУ.

- Відомо, що левову частку видатків бюджету-2023 передбачено на сферу безпеки та оборони і на соціальний захист людей. Про які суми йдеться та чи залишаться кошти на інші пріоритети - зокрема, на освіту і медицину?

- Бюджет 2023 року принципово не відрізнятиметься від цьогорічного. Але, безперечно, порівняно з будь-яким іншим кошторисом попередніх років, зміни суттєві. 45% майбутніх видатків передбачено на безпеку, правопорядок та оборону. На другому місці  -  “соціалка”.

На соціальне забезпечення, в тому числі на трансферт Пенсійному фонду, піде 16,1% видаткової частини бюджету. Хочу наголосити: пенсії, попри все, виплачуватимуться вчасно, передбачену законом індексацію виплат не скасовуватимуть. На медицину піде 6,9%, а на освіту  - 6,1% бюджетних видатків. Цього достатньо, щоб профінансувати гарантований пакет медичної допомоги та освітню субвенцію, з урахуванням міграції населення і переведення освіти в онлайн. Загалом на соціальну підтримку громадян піде приблизно 29% держвидатків. На третьому місці у видатковій графі витрати на обслуговування держборгу - 12,7%.

Решта — приблизно 13% видаткової частини - всі інші витрати. При цьому хочу наголосити: попри війну, ми не забули про компенсацію наслідків війни й економічної кризи для бізнесу, а також про допомогу вимушеним внутрішнім переселенцям. Так, ми маємо дуже обмежені ресурси, країні доведеться “затягувати паски”, але відповідні програми діятимуть.

- До речі, деталізуйте, як фінансуватимуться державні програми підтримки бізнесу, зайнятості громадян, надання цільової допомоги, які було започатковано з огляду на пандемію, а потім — і на війну.

- У нас є дієвий інструмент — Державна програма “Доступні кредити 5-7-9%”, - дешеві гроші, які країна надає бізнесу. Обсяги кредитної підтримки у її межах вже наближаються до 150 мільярдів гривень. Середній темп кредитування — по одному мільярду гривень щотижня. Я провів умовне опитування користувачів своїх сторінок в соцмережах. Переважна більшість із них вважають, що ця програма є пріоритетною і найбільш важливою, потрібною для бізнесу. Тому подав пропозиції до проєкту бюджету-2023 про її розширення.

Крім цього, набирає темпів і передбачена планом відновлення України програма “єРобота”, яка сприяє отриманню безповоротних грантів за шістьма напрямами. Йдеться про невеликі гроші, але їх достатньо для належної підтримки стартапів.

Щодо допомоги тим, хто постраждав від війни, то ми організували масштабну кампанію, виділивши по 6,5 тисяч гривень жителям територій, де велися бойові дії. Працює програма фінансової допомоги вимушеним переселенцям. Також є додаткові програми від міжнародних партнерів. Загалом у владі є безумовний консенсус стосовно того, що всі зобов’язання, взяті державою, мають виконуватися - попри проблеми та труднощі воєнного часу.

- Одна з особливостей майбутнього бюджету - створення Фонду ліквідації наслідків російської збройної агресії, де розраховують акумулювати не менше 19 мільярдів гривень. Розкажіть про завдання Фонду, можливі джерела його наповнення та про підготовку законодавства, на підставі якого він працюватиме.

- Нині чи не на кожному засіданні Уряду розглядають питання про одноразове виділення 100, 200, 500 мільйонів, які спрямовуються на оперативну ліквідацію шкоди, заподіяної агресором в тому чи іншому регіоні. Ми перебуваємо у постійній взаємодії з Урядом, але затвердження фінансових рішень однак потребує часу  - тоді як дуже часто гроші потрібні “тут і зараз”. Створення спеціального Фонду дозволить діяти оперативніше. Як приклад наведу роботу цільового фонду, створеного на початку пандемії, який дозволив Урядові швидко реагувати на всі виклики та загрози, що були абсолютно новими для нас і для світу, коли ніхто не знав, яким чином на них реагувати. Зараз ми опинилися у подібній ситуації. Війна, на жаль, “не повідомляє” про свої плани і тому реагувати на її виклики доводиться дуже швидко. Тож і спробуємо створити такий інструмент оперативного реагування. Хоча в цьому питанні ми не чекаємо початку 2023-го, парламент вже проголосував у першому читанні за законопроєкт про створення Фонду у складі чинного бюджету 2022 року. Зараз готуємо документ до другого читання. Наповнювати цей Фонд також плануємо за рахунок реалізації примусово вилучених російських активів. Впевнений, такий інструмент отримаємо вже найближчими днями. А ось у бюджеті-2023 для Фонду справді передбачено понад 19 мільярдів.

- Ви згадали про підтримку у ці непрості часи регіонів та місцевих громад. Одна з небагатьох правок, які підтримали парламентарії при розгляді документа у першому читанні, стосується якраз збільшення фінансування Держфонду регіонального розвитку. На що мають піти ці кошти і які ще асигнування передбачені для бюджетів на місцях?

- Справді, після першого читання законопроєкту запланували 2 мільярди гривень на такий фонд. Звісно, це не той рівень, що передбачений Бюджетним кодексом для мирного часу, але тим не менше - це те, що можемо дозволити собі в межах прогнозованих доходів та видатків. Ці гроші розподілятимуться на першочергові інвестиційні проєкти, визначені місцевою владою, у тому числі - і на відбудову важливих об’єктів.

Крім цього, проєктом бюджету-2023 запроваджуються два нові інструменти на підтримку регіонів та їх відбудову. Це нова додаткова дотація на здійснення повноважень органів місцевого самоврядування на деокупованих, тимчасово окупованих та інших територіях України (23,9 мільярда), а також уже згаданий Фонд ліквідації наслідків російської агресії. Крім цього, наступного року виділяється базова дотація в розмірі 29 мільярдів гривень. Регіони також отримають 87,5 мільярдів освітньої субвенції і субвенцію з державного бюджету на реалізацію кредитної програми з відновлення - майже 7 мільярдів гривень.

ДЖЕРЕЛА НАДХОДЖЕНЬ: ВЛАСНІ ЗАРОБІТКИ Й ДОПОМОГА ПАРТНЕРІВ

- Далі — про джерела наповнення  бюджету-2023. На що, передовсім,  ми можемо розраховувати? Податкова? Митниця? Дивіденди від роботи держкомпаній? Приватизація? Чи варто чекати на якісь законодавчі зміни, що стосуватимуться цих та інших джерел — зокрема, у податковій та митній сферах?

- Жодних додаткових революційних новацій не буде. Бюджет побудований на чинній податковій базі. Окрім хіба що якихось точкових змін. Наприклад, акциз на пальне і ПДВ з продажу пального повернеться в повному обсязі, як це було в мирні часи, з 1 липня 2023 року. Можливо, переглянемо деякі моменти в оподаткуванні окремих галузей. Приміром, зараз говоримо про валютні “обмінники”, рівень оподаткування яких плануємо трішки збільшити... 

- Нині також обговорюється ідея повернення до так би мовити нормального, не пільгового, оподаткування грального бізнесу...

- Так. Ми підтримуємо цей крок, відповідний законопроєкт уже зареєстрували в парламенті. Думаю, найближчим часом визначимося з його підтримкою на засіданні комітету.

Крім цього, ми бачимо, що Податкова служба непогано працює цього року. Маємо перевиконання державного бюджету за 9 місяців в частині податкових надходжень, а головне - перевиконання показника надходжень податків рік до року на 18,5%. Це при тому, що економіка країни впала на третину, багато бізнесів або не працюють або оподатковуються на пільгових умовах. За таких обставин  позитивна динаміка надходжень свідчить про істотне скорочення схем з ухилення від оподаткування. Це свідчить про те, що Податкова запрацювала як слід, а бізнес підтримав державу в складні часи, відмовившись від “сірої” оптимізації й ухилення від оподаткування.                  

На наступний рік заплановано такі ж надходження від Податкової, як і у 2022-ому, але очікується зменшення надходжень від Митниці. Якщо говорити про внутрішні надходження, ми розуміємо, що 2023-го не все залежатиме тільки від ефективності роботи Податкової. Багато підприємств, які раніше забезпечували значну частину податкових надходжень, зруйновані. Чого варте лише повне руйнування Азовсталі та комбінату імені Ілліча... Зрозуміло, що грошей від них ми не побачимо навіть якщо війна триватиме не увесь рік. Також помітне “просідання” в аграрному секторі. Селяни отримали на третину менший врожай, ніж минулого року. Перспективи врожаю-2023 взагалі невизначені. Ми розуміємо, що за рахунок детінізації, яка успішно відбувається в податковій сфері, можна багато чого зробити, але ж такі можливості, погодьтеся, обмежені. Тож на “податкове диво” сподіватись не варто.

Натомість бачимо величезний потенціал на Митниці. На жаль, змушений констатувати: системні зміни в роботі цього відомства не відбуваються, робота Митниці є вкрай незадовільною, надходження від неї - недостатні. Для ілюстрації наведу цікаві цифри порівняння фізичних обсягів імпорту за окремими товарними позиціями у липні та червні (у червні, нагадаю, ще діяло рішення про тимчасове звільнення від оподаткування імпорту). Так от, у липні і в наступні місяці різниця за одягом із червнем сягала 200, 300, 500%! Це говорить про те, що, на жаль, великі обсяги імпортованого товару перейшли у “тінь”. За нашими розрахунками, тільки при завезенні одягу у вересні (маю на увазі контрабанду) ми втратили 62 мільйони гривень. Це — лише одна позиція. А їх — безліч.

Тому вважаю, що потенціал Митниці величезний. Я подав до законопроєкту про бюджет-2023 поправку про необхідність збільшення надходжень від роботи митного відомства. Також комітет ухвалив рішення про нагальну необхідність істотних — передусім, кадрових  - змін у Митній службі.

Стосовно роздержавлення, то, як ви знаєте, основні кошти від приватизації йдуть на погашення тіла державного боргу. Тому ми не розраховуємо на них у плані бюджетних видатків. До того ж, це непевне джерело, бо дуже залежне від перебігу бойових дій. Особливо, в частині великої приватизації, коли попит на об’єкти в умовах нестабільності мінімальний. І тут хотів би окремо звернути увагу на те, що справді, якщо керуватися винятково ціною об’єктів, війна - не найкращий час для продажу. Але ж стратегічне завдання влади полягає не в тому, щоб забезпечити якнайбільші разові надходження до бюджету, а щоб позбавити державу непритаманних їй функцій управління власністю, припинити корупцію, яка цим породжується, й дати можливість підприємствам  розвиватися, платити податки, а не дотуватися із бюджету та “харчувати” винятково менеджмент, який управляє такими активами у збиток державі, а собі — у прибуток. Тому йдеться про стратегічне політичне рішення.

- Ви сказали, що половину доходів наступного бюджету зможемо забезпечити лише за допомогою міжнародної підтримки, грантів, пільгових кредитів та комерційних запозичень. Від чого вони залежатимуть? Якими загалом мають бути підходи до боргової політики держави? І чи бачите можливості нарощування запозичень через ОВДП, адже позиції Міністерства фінансів і Національного банку (принаймні, його попереднього керівництва) з приводу дохідності цих цінних паперів та їх “конкуренції” з депозитними сертифікатами НБУ відрізняються.

- По-перше, ми спілкувалися з новим керівником Національного банку, ставили йому ці запитання на засіданні комітету. Й отримали підтвердження, що позиція НБУ буде незмінною: нинішній рівень облікової ставки є обґрунтованим, підстав для її перегляду поки що немає, а від Мінфіну регулятор очікує розміщення облігацій внутрішньої позики на ринкових умовах.

Проєкт бюджету справді побудований на тому, що його дефіцит буде профінансовано за рахунок міжнародної допомоги. Якщо брати запозичення, то лише 5% їх припадає на внутрішні джерела, тобто на військові облігації, а 95% – на зовнішні (згадані вже приблизно $38 мільярдів). Передовсім, розраховуємо на пільгові кредити: $18 мільярдів від США, $15 мільярдів від МВФ, до €5 мільярдів - нова стабілізаційна програма від ЄС. Очевидно, що значна частина цієї суми надійде у вигляді безповоротних грантів. За моїми оцінками, може йтися навіть про половину суми. І оскільки нарощування державного боргу обмежене (у 2023 році матимемо “стелю” для боргу у 100% ВВП, а на кінець 2022-го буде приблизно 90%), це критично для нас. З урахуванням можливостей обслуговування боргу ми не повинні виходити за ці межі. А позичкові гроші ж потрібні. Тому маємо домовлятися про збільшення частки грантів у структурі фінансування бюджетного дефіциту. Думаю, ближчим часом буде декілька раундів переговорів з партнерами, під час яких матимемо можливість узгодити це. До кінця року також розраховуємо на підписання нової кредитної програми із МВФ.

Стосовно підходів до боргової політики, хотів би похвалити роботу Міністерства фінансів, яке реструктуризувало трирічний план виплат України в іноземній валюті приблизно на 40% (у період 2022-2024 років навантаження за виплатами буде скорочено з $16 мільярдів до $10 мільярдів). А сума, яка залишається, -  це переважно борги перед МВФ і Міжнародним банком реконструкції та розвитку, а також за облігаціями внутрішньої позики. Це ті боргові зобов’язання, від яких ми не можемо відмовитися і фінансування яких буде забезпечено за рахунок отримання нових позик від тих же установ. Тому вважаю, що основне завдання для Мінфіну в частині боргової політики - робота з міжнародними партнерами, вихід на домовленості з конвертування більшої частини допомоги у гранти, стримування нарощування держборгу в межах до 100% ВВП. Безперечно, пріоритет номер один  - це гранти, пріоритет номер два  - пільгові зовнішні запозичення терміном від 10 років і за ставкою до 3%. Решта має покриватися за рахунок ОВДП. Зрозуміло, краще, щоб це відбувалося на ринкових умовах, а не за рахунок монетизації Нацбанком дефіциту бюджету.

- Узагальніть, що, на вашу думку, варто доопрацювати у процесі ухвалення основного фінансового документа держави на наступний рік.

- Можливо, варто допрацювати якісь деталі. Наприклад, я подав поправку щодо збільшення за рахунок повернення повних ставок акцизу та ПДВ на паливо обсягів програми дорожнього будівництва та фінансування подолання наслідків збройної агресії в регіонах, які найбільше постраждали від ворога. Думаю, її врахують при доопрацюванні законопроєкту. А наше головне завдання - забезпечити стабільне фінансування безпеки та оборони і соціальних зобов’язань держави. Виходячи з цього генерального завдання, маємо прискіпливо і критично вивчити кожну цифру в бюджетному законопроєкті, оцінити її реалістичність та зрозуміти, де можна знайти потенційні резерви на випадок непередбачуваних обставин.

- А що із внесенням змін до цьогорічного бюджету? Зі зрозумілих причин, документ удосконалювали вже кілька разів. Чи є пропозиції щодо нового перегляду? І коли й за яких умов на це чекати?

- Ми вже десять разів вносили зміни до Закону про Державний бюджет України на 2022 рік (крайній раз це було 30 серпня). Прем’єр каже про потребу надання ще 3 мільярдів гривень для резервного фонду. Після масованих ворожих атак на початку нинішнього тижня, думаю, ця потреба може зрости. Тому переконаний: вносити зміни до цьогорічного бюджету доведеться уже найближчим часом.

ЗМІНИ ЗАКОНОДАВСТВА: ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ПРАВИЛ І СТРАТЕГІЯ ВІДБУДОВИ

- Пане Даниле, зрозуміло, що парламент нині живе не лише бюджетними питаннями. На кожному пленарному засіданні ухвалюються десятки інших важливих для країни рішень. Прокоментуйте деякі із підтриманих останнім часом у цілому чи за основу законопроєктів, авторами яких є ви та ваші колеги з фінансового комітету ВР, або тих, які комітет готував до розгляду в сесійній залі як профільний. Розпочнімо із резонансного закону про повернення ПДВ на пальне...

- Вважаю, що питання, чи треба справляти акцизи з палива у війну, не потребує дискусій. Скасування акцизів у березні та позбавлення держави величезних надходжень від цього податку було нашою помилкою. Те, що ми повернули справляння акцизу,  - абсолютно правильне рішення. Чи позначиться воно на цінах? Ми вже бачимо на стелах автозаправних комплексів, що не позначилося. Але навіть якщо б це негативно вплинуло на вартість пального, ми повинні розуміти, що певні товари є об’єктом оподаткування акцизними податками. А податки відображаються у ціні будь-якого товару. Для споживачів — неприємно. Але ж де у війну брати гроші?

Якщо говорити про законопроєкти, які перебувають на розгляді у фінансовому комітеті, то ми сконцентрувалися на євроінтеграційній програмі. Достатньо плідно працюємо з Міністерством фінансів над тим, аби якомога швидше і якісніше, безболісно для бізнесу імплементувати податкові, митні директиви й директиви, які стосуються банківської діяльності. Там досить великий обсяг документів, щодо яких наразі ще відсутній офіційний переклад (це 22 директиви щодо податків і з десяток - щодо митниці, більше десяти директив та регламентів у сфері банківської діяльності). Тобто йдеться про опрацювання величезного обсягу документів, що відрізняються від законодавчої й нормативної бази, за якою нині живе наша країна й працює наш бізнес. Усі вони потребують поступової та виваженої імплементації до національного законодавства. Тому я дуже радий, що дискусія в українському суспільстві від суперечок на кшталт: чи треба впроваджувати РРО, чи варто думати про податкову реформу “5-10” або “10-10-10”, переходить в цю  - абсолютно нову для нас - інтелектуальну площину й полягає у тому, аби домовитись, яким чином імплементувати в наше законодавство європейські норми та правила, що пришвидшить набуття Україною статусу держави-члена ЄС.

- Серед ухвалених нещодавно Верховною Радою рішень – закон про так зване “електронне резидентство”. В чому його суть, що дасть його ухвалення нашій країні і чи на часі він в умовах війни, адже, якщо не помиляюся, першу редакцію його готували ще задовго до масштабної російської агресії?

- Звичайно, не варто розраховувати на те, що цей документ суттєво змінить економіку нашої країни. Це - інструмент для нерезидентів, які не здійснюють діяльність на українській території. Але він може позитивно вплинути на державний бюджет. Ми фактично даємо резидентові будь-якої країни світу, який не є податковим резидентом України, право відкрити рахунок в українському банку, розмістити на ньому кошти, сплативши із них 5% до державного бюджету, і потім цими грошима користуватися без права ведення бізнесу в Україні. Такий простий інструмент, що спрямований на задоволення попиту, який є у світі на розміщення коштів в поважних європейських юрисдикціях з мінімальним оподаткуванням.

- Насамкінець розкажіть про новини та плани роботи Національної ради відновлення, секретарем якої ви є. Чи вже узгоджено в межах цього органу загальне бачення повоєнної відбудови України, визначення пріоритетів, процесів фінансування робіт, залучення інвесторів тощо?

- Ви знаєте, що іще в перші місяці війни було підготовлено план розвитку України на десять років. Його презентували влітку у швейцарському Лугано. Документ дуже високо оцінили наші міжнародні партнери. Власне, це проєкт плану. Після цього прем’єр-міністр доручив Урядові опрацювати й актуалізувати його станом на вересень. Зараз ми очікуємо від Кабінету Міністрів на цей доопрацьований та узгоджений і погоджений із партнерами план. Переконаний: ми його невідкладно затвердимо. Але з іншого боку, маємо розуміти, що деякі пункти цього плану (а він складається з трьох частин, перша з яких стосується теперішнього часу) вже виконуються. Йдеться і про кризову підтримку підприємництва, і про екстрену відбудову об’єктів критичної інфраструктури. Триває доопрацювання законопроєкту про Фонд відновлення, положення якого узгоджуються з міжнародними партнерами, удосконалюємо норми, що забезпечать прозорість та ефективність використання його коштів.

Хоча вважаю, що ситуація вже затягнулася, рішення потрібні країні ще “на вчора”. Ми точно зробимо все можливе, аби пришвидшити цей процес. А поки що очікуємо на відповідний законопроєкт від Уряду і на пропозиції від Офісу Президента.

Розмовляв Владислав Обух

Фото Євгена Котенка та Юлії Овсяннікової