Кількість посівних земель в Україні через війну значно скоротилося. Та, як стверджують експерти, це не вплине на продовольчу безпеку, адже більшу частину зібраних зернових Україна експортувала. До того ж достатні запаси зернових є на складах. А от постачання зерна на світовий ринок, а отже і наповнення бюджету – під питанням.
Чим живуть зараз ті, хто займається однією з найважливіших в Україні справ - вирощуванням пшениці? Про це ми запитали директора знаного на весь світ науковий закладу, який займається виведенням нових сортів зернових культур - Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України. Нещодавно розташованому в невеличкому містечку на Київщині інституту виповнилося 110 років.
З 2015 року наукову установу очолює доктор сільськогосподарських наук, професор, член-кореспондент НААН, Заслужений працівник сільського господарства України, повний кавалер ордена «За заслуги» Олександр Анатолійович Демидов.
Створити новий сорт – це тільки початок справи
Довідка:
На сьогодні основними напрямами діяльності інституту є розробка теоретичних основ селекції, включаючи методи біотехнології; селекція на імунітет; дослідження фізіологічних, біохімічних і генетичних основ продуктивності, морозостійкості, посухостійкості; підвищення якості зерна; створення нових високопродуктивних сортів-інновацій зернових колосових культур; розробка інноваційних, екологічно безпечних технологій вирощування нових сортів зернових колосових культур; виробництво добазового та базового насіння сортів миронівської селекції.
- Олександре Анатолійовичу, чи могли б ви розповісти… дещо зрозуміліше для читача, чим займається ваш інститут?
- Наш інститут перш за все займається селекцією таких зернових культур, як пшениця та ячмінь, і, по-друге, створенням так званого добазового насіння на наших дослідних ділянках. Добазове насіння – це буквально декілька кілограмів, якими не засіяти, скажімо, сто гектарів поля. Його послідовно розмножують до достатньої кількості, щоб виробники зерна могли засівати їм поля. Насіння, яке отримують в процесі розмноження, називається базовим.
В структурі інституту є декілька дослідних господарств - у Київській, Чернігівській, Сумській, Харківській, Хмельницькій областях. Ці господарства, зокрема, займаються й створенням базового насіння.
Створити новий сорт - це не вся справа. Для кожного сорту, щоб він реалізував закладений в ньому генетичний потенціал, потрібен ряд чинників.
По-перше, його необхідно вирощувати в певних екологічних умовах, до яких він пристосований. Колись хотіли, щоб з нашого посівного матеріалу забрали такі показники, як морозостійкість і зимостійкість. Ми були категорично проти, бо в Україні погодні умови відрізняються від інших європейських країн, посівний матеріал яких взагалі не витримує наших умов. Зими у нас одна на іншу не схожі, й якщо під Києвом - тепло, то на Чернігівщині або Сумщині можуть бути морози. З іншого боку, і глобальне потепління ніхто не відміняв, і потрібні нові сорти, пристосовані до більш теплого клімату, тобто жаро- і посухостійкі .
По-друге, потрібно дотримуватися певних технологій, що мають відповідати біологічним особливостям того чи іншого сорту. Один із основних моментів – які сільськогосподарські культури росли до того на полях, де планується вирощувати зернові. Сьогодні в Україні найбільш поширені такі культури, як пшениця, кукурудза, соняшник, соя. І ми повинні дослідити, якою буде реакцію нашого сорту пшениці на ті або інші попередні сільськогосподарські культури.
По-третє, дослідження реакції сортів на строки сівби. От, наприклад, сівба пшениці озимої проводиться, як правило, приблизно у другій половині вересня і до середини жовтня. Ми маємо чітко сказати виробнику: ось вам сорт пшениці, й якщо ви хочете отримати максимальний урожай, краще посіяти його у таких числах і саме після такої попередньої сільськогосподарської культури.
Наступна задача в тому, щоб новий сорт побачили виробники. Ми ж не можемо просто написати на етикетці «хороший сорт» і кудись її там наклеїти.
Щоби фермери могли подивитися, як у природніх умовах поводиться той чи інший сорт, у нас закладені так звані демонстраційні полігони. Раніше ми щороку проводили День поля, під час якого виробники знайомилися з нашими новими розробками та здобутками. Враховуючи військовий стан, коли не можна збирати одночасно велику кількість людей, цього року ми повідомили виробників, що вони можуть самі вирішувати, коли їм до нас приїхати та ознайомитися з тим, що ми пропонуємо.
Звісно, територія України величезна, різні зони відрізняються за погодними умовами, за типом ґрунту тощо. Тому на наших демонстраційних полігонах у різних куточках країни виробники можуть безпосередньо на місцях вибрати, що їм більше подобається.
10-15 років потрібно на створення нового сорту. 5 років – приблизний строк його життя, хоча бувають і унікуми
- А скільки взагалі часу потрібно, щоб вивести новий сорт?
- Від 10 до 15 років. Мається на увазі процес від схрещення певних сортів і до того, як новий сорт пішов у виробництво. Але це, коли мова йде про класичну селекцію, без втручання сучасних біотехнологій. Тому що на сьогоднішній день існує величезна кількість усіляких методів, які дозволяють прискорювати еволюційний процес і скоротити його майже наполовину.
Але треба розуміти, що селекція - це не є якісь окремі відрізки по 15 років – це безперервний процес і щорічна робота. Селекційний матеріал створюється щороку, і далеко не завжди він виходить успішним. До того ж, сорт - це відкрита біологічна система, і на нього впливає величезна кількість чинників. Ми бачимо, як сьогодні змінюється клімат, до прикладу. З одного боку - інтенсивність селекції, а з іншого – постійні зміни приводять до того, що сорт, як правило, активно «працює» років 5, а потім його змінюють нові сорти, з вищим потенціалом. Хоча це не є аксіомою. Наприклад, сорт «Подолянка», розроблений нами спільно з Інститутом фізіології рослин і генетики НААН, ще з 2004 року й досі займає одні з найбільших посівних площ в Україні. Є сорти, яким по 60 років – наприклад, «Миронівська 808» у Казахстані вирощується по сьогоднішній день.
Повторюю, сорт – це відкрита біологічна система, й існує цілий ряд чинників, які можуть призвести, скажімо, до погіршення чистоти сорту, а значить і до погіршення показників, які в нього закладені. Тому для того, щоб той чи інший сорт зберігав свою життєздатність, кожного року відбираються типові рослини, висаджуються окремо і досліджується, чи всі вони відповідають характеристикам свого сорту. Нетипові - вибраковуються.
На сьогодні в інституті більше, ніж по 15 сортах - і це тільки по озимих пшениці – ведеться таке «насінництво».
Про два миронівські сорти, які є всесвітньовідомими шедеврами
Довідка:
Загалом, у Державний реєстр сортів рослин України на 2022 рік внесено 134 сорти миронівської селекції, серед них 67 сортів - у 2015–2021 рр. Ці, а також декілька інших сортів закладено на збереження у Всесвітнє сховище насіння, що створено в Норвегії (архіпелаг Свальбард) і є глобальним символом збереження біологічного різноманіття Землі.
- Що це за сорти, і чим вони «відзначилися»?
- Для нас головне досягнення – не кількість сортів у реєстрі, а кількість гектарів, засіяних миронівськими сортами.
У нас багато відомих і «заслужених» сортів, але є два справжніх шедеври - «Українка 0246» та «Миронівська 808», про яку я вже згадував. У 1929 році минулого століття «Українкою» засівалося більше 2 млн. га, перед війною – понад 6 млн. га.
«Миронівською» у 60-70 роках минулого століття було засіяно до 12 млн га – як на території колишнього союзу, так і у соціалістичних країнах. Завдяки морозостійкості та високій адаптивності цей сорт розширив ареал вирощування озимої пшениці далеко на північ і вирощувався в різних природно-кліматичних зонах від Прибалтики і Вірменії до Уралу, Алтаю, Сибіру.
Сьогодні нашими сортами засівається близько півтора мільйонів гектарів – це озима пшениця, озимий ячмінь, яра пшениця і ярий ячмінь. Для порівняння, всього в Україні засівається пшениці ярої 190 тис. га, ячменя ярого - 1 млн 300 тис. га, озимої пшениці - 6 млн. 400 тис. га. Тобто 15-20 відсотків – це миронівські сорти.
Якщо брати по врожайності, наш сорт «Берегиня» увійшов у книгу рекордів України у 2020 році. Він дав 10,1 тон з га на площі 213 га в Чернігівській області (ТОВ «Батьківщина»).
Тепер – про врожайність…
Довідка:
В останні роки в Миронівському інституті пшениці створено сучасні сорти зернових культур, генетичний потенціал яких становить: пшениці озимої – 12,0–14,0 т/га, пшениці ярої – 6,0–8,0 т/га, ячменю озимого – 9,0–11,0 т/га, ячменю ярого – 9,0–10,0 т/га.
- Наскільки відомо, нині середня врожайність пшениці в Україні становить приблизно 6 тон з гектару. На відміну від тих же країн ЄС та США, де врожайність – 8 тон з гектару. Це при тому, що агровиробники користуються технікою не гіршою, ніж за кордоном. Чому так?
- Сільгоспвиробники в Україні справді пішли далеко вперед: техніка вся новітня, комп'ютеризована – це просто космос порівняно з тим, що було років 40 тому. Якщо порівнювати старий комбайн «Нива» і сучасний – це як запорожець і мерседес. По перше, це при збиранні - менші втрати. Ми нашою старою «Нивою» могли збирати зерно два тижні, тоді як потрібно - три дні.
Загалом же, тут величезна кількість різних причин та нюансів. Урожайність значною мірою обмежується погодними умовами в тих чи інших областях України. Якщо «зарядили» дощі, ніякі 8 тон з гектару не зібрати - навіть за надсучасної техніки, новітніх агротехнологій і чудових сортів.
Скажімо, у Німеччині або Великій Британії – хоча глобальне потепління і там створює проблеми - все одно в тих країнах і вологіше, і прохолодніше. Адже ідеальні умови для пшениці - це плюс 18-25 градусів. І хоча селекцією створені сорти, які витримують спеку, але вони не дають по 10 тон з гектара. Вони просто не загинуть від високих температур і забезпечать якийсь певний рівень урожайності.
Я об’їздив всю Європу, Америку і можу запевнити - більш якісних сортів, ніж у нас, не було і немає ніде…
Продовольча безпека країни - одна з головних задач
- А як війна вплинула на вашу роботу?
- Деякі наші дослідні господарства не можуть зараз повноцінно функціонувати, а в цілому ми як працювали так і працюємо.
В перші тижні, як тільки почалася війна, певна кількість людей виїхала, хтось пішов у ЗСУ та Тероборону. Але я хотів би підкреслити: ті люди, які на сьогодні працюють, вони виконують усі задачі, як і у мирний час. За що я їм дуже і дуже вдячний. Продовольча безпека країни сьогодні - одна з головних задач, і люди це розуміють.
Система аграрної Академії наук об’єднує велику кількість наукових установ і дослідних господарств, які розташовані практично по всіх областях України.
Зрозуміло, на сьогоднішній день певна частина установ не можуть повноцінно працювати, проводити всі необхідні досліди. Тому деякі з цих дослідів ми проводимо у себе в інституті. Наприклад, це стосується Інституту захисту рослин – у нього дослідні станції розташовані там, де зараз проходять воєнні дії.
Крім того, ми надаємо допомогу ЗСУ коштами із заробітної плати – це була ініціатива наших співробітників. Деякі наші господарства передали на потреби армії транспортні засоби.
Історична довідка:
Миронівський інститут пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України свій початок бере на підставі документу від 9 червня 1912 року, відповідно до якого засновано Центральну сільськогосподарську дослідну станцію. А у 1968 році на її базі був створений Миронівський науково-дослідний інститут селекції та насінництва пшениці. Нинішню назву інститут отримав 2010 року.
Крім створення нових сортів, інститут значну увагу приділяє освітній діяльності. У 2016 році при інституті відкрито аспірантуру. І вже 2018–2021 роках захищено 17 дисертацій.
Лариса Гаврилова, Київ
Фото №1 - директор Миронівського інституту пшениці імені В. М. Ремесла НААН України Олександр Демидов;
Фото №2 - Олександр Демидов знайомить з досягненнями інституту керівництво Комітету ВР України з питань аграрної та земельної політики та Національної академії аграрних наук України;
Фото №3 - Науковці інституту.