Українська газотранспортна система була своєрідним геополітичним «фронтом» ще до початку повномасштабної російської агресії. росія роками намагалася оминути Україну у питанні транзиту «блакитного палива», будуючи усілякі обхідні “потоки” й паралельно все тугіше затягуючи на шиї Європи свій газовий зашморг.

Після 24 лютого перед українською ГТС постали додаткові виклики: загроза бомбардувань інфраструктури, втручання загарбників у роботу ГТС на тимчасово окупованих територіях, втрата контролю над деякими об’єктами. Водночас, Україна попри все залишається надійним транзитером газу, виконуючи зі свого боку всі взяті обов’язки.

Про роботу ГТС у воєнний час та протидію “Північному потоку” Укрінформ розпитав генерального директора ТОВ «Оператор ГТС України» Сергія Макогона.

– Чи є суттєві відмінності в обсягах транзиту газу через Україну після 24 лютого у порівнянні із періодом до повномасштабного вторгнення?

– Якщо порівнювати з обсягами транзиту за перші чотири місяці 2021 року, то в аналогічних місяцях 2022 року вони знизилися з 14 млрд кубометрів до приблизно 9 млрд кубометрів, хоча транзитні потужності ГТС України не зменшувались.

У січні та 1-23 лютого Газпром не використовував значну частину заброньованих потужностей. Але наступного ж дня після вторгнення російський монополіст збільшив заявки на транзит до законтрактованого максимуму (близько 109 млн кубометрів на добу) і фактично в повному обсязі використовував заброньовані потужності до кінця березня 2022 року. Із квітня “Газпром” знову не використовував значну частину заброньованих потужностей.

“Газпром” суттєво скоротив транзит (до 45-55 млн кубометрів на добу) з 11 травня — після того, як російська компанія зупинила транспортування газу через точку з'єднання “Сохранівка” через наше попередження про несанкціоновані відбори газу окупантами. Як альтернативу ми запропонували перевести транзит на точку «Суджа», як це було в 2020 році. Проте Газпром без явних причин, бо для переведення є усі технічні можливості, ігнорує цю пропозицію і не використовує у повному обсязі навіть заброньовані потужності «Суджі» (77 млн кубометрів).

– Як росія сплачує за транзит газу після 24 лютого?

– Комерційною стороною контракту з Газпромом є НАК “Нафтогаз”. Оператор ГТС України виконує тільки технічну частину угоди.  Із заяв наших колег відомо, що Газпром не сплатив кошти за транзит у червні в повному обсязі. Це порушення з боку Газпрому умови принципу транзитної угоди "качай або плати". Сьогодні Газпром очевидно сплачує менше, ніж повинен за контрактом, без жодних на те юридичних підстав.

– Чи можуть наявні нині потужності для імпорту газу з Європи забезпечити нам закачку необхідних обсягів газу у ПСГ?

– За останній рік ОГТСУ вдалося подвоїти гарантовані потужності для імпорту газу з Європи до України. З 1 січня доступні 8 млн кубометрів на добу з боку Угорщини. Це був тримісячний “пілотний” проект з угорським оператором FGSZ, з огляду на успішність ми вирішили пролонгувати його ще на рік – до 31 березня 2023 року. З 4 березня маємо додаткові 15 млн кубометрів зі Словаччини, а з 6 березня — понад 4 млн кубометрів із Польщі.

Наразі можливості добового обсягу імпорту співставні з обсягом українського видобутку газу та складають 54 млн кубометрів газу на добу. Ми цілеспрямовано працювали й працюємо над збільшенням гарантованих потужностей для імпорту газу навіть за відсутності транзиту. Аби тільки постачальники користувались цими можливостями. Наразі фізично закачка імпортного газу ще не відбувається.

– Нещодавно стало відомо, що Україна отримає доступ до LNG-терміналів у Польщі та Литві. Наскільки це допоможе збільшити імпорт газу?

– Для України важливо диверсифікувати джерела постачання газу, зокрема завдяки доступу до LNG-терміналів. Серед потенційних джерел доставки ПСГ в Україну можна виокремити LNG-термінал «Independence» у Клайпеді, доступ до якого ми маємо через польський маршрут завдяки нещодавно запущеному інтерконектору GIPL між Польщею і Литвою.

Також у перспективі ми можемо транспортувати газ безпосередньо з польського терміналу у м. Свіноуйсьце. Наразі ми можемо імпортувати з напрямку Польщі понад 4 млн кубометрів на добу. Однак працюємо з польською стороною над збільшенням гарантованих потужностей транспортування природного газу в напрямку Польща-Україна. Потенційно гарантована потужність на точці з’єднання Польща-Україна може становити 6,6 млрд кубометрів/рік або 18 млн кубометрів/добу. Після запуску інтерконектора Польща-Словаччина Україна зможе імпортувати з Польщі через Словаччину майже 13 млн кубів на добу (4,7 млрд кубометрів на рік).

Крім того, через Угорщину ми можемо імпортувати газ з LNG-терміналу на о. Крк (Хорватія), а також опрацьовуємо постачання з Греції та Туреччини через Трансбалканський коридор.

– Які приблизно втрати поніс Оператор ГТСУ від початку повномасштабної війни?

– Зрозуміло, що точну оцінку вартості пошкоджень та комерційних втрат ми не зможемо назвати до кінця війни. До декількох наших об’єктів не маємо фізичного доступу через тривалі бойові дії. У переліку значних об’єктів, які ми досі не маємо змоги ані відремонтувати, ані оцінити втрати — це пошкоджений обстрілами газопровід на Маріуполь. Важка ситуація з газовими магістралями на Донеччині та Луганщині. Це втрати на сотні мільйонів, при чому переоцінку доводиться проводити щодня. Ми примусимо росію сплатити цей рахунок після перемоги України.

Але це матеріальні збитки. Неможливо оцінити життя наших колег, які загинули, боронячи Україну від російської агресії.

– З 11 травня через дії росіян зупинився транзит через ГВС «Сохранівка». Як це вплинуло на виконання Україною своїх транзитних зобов’язань? Наскільки загрозливою є нині ситуація з постачанням газу до Європи?

– Транзит через «Сохранівку» зупинили самі ж росіяни після попередження з нашого боку про крадіжку загарбниками газу. Про ризики та загрози транзиту ми попереджали і  сам Газпром ще від дня вторгнення російських військових на українську компресорну станцію «Новопсков». І те, що Газпром перекрив вентиль, може вказувати на те, що вони самі не довіряють російським військам і не бажають нести відповідальність за крадіжки газу з магістрального газогону «Союз».

Тоді ж ми і повідомили  «Газпром» про можливість продовження транзиту в законтрактованих обсягах через точку «Суджа». Це можливо і юридично, і технологічно. Через ГМС «Суджа» проходять три газопроводи діаметром 1400 мм – Єлець – Кременчук – Кривий Ріг, Прогрес та Уренгой – Помари – Ужгород – загальною технічною потужністю 244 млн кубометрів на добу. Згідно з дійсними договірними зобов’язаннями, ці обсяги більш ніж вдвічі перевищують загальний транзитний потік через українську ГТС.

Навіть без змін до поточного транзитного договору ГВС «Суджа» може прийняти 77,2 млн кубометрів газу на добу. Що робить росія у відповідь? Зменшує транзит газу до Європи ледь не вдвічі.

– Це робиться, щоб ввести в експлуатацію «Північний потік-2» чи наразі інша мета?

– Все це можна вважати черговою спробою «Газпрому» витіснити українську ГТС з європейського ринку та продовжувати тиск на країни Європи. Доки російський газ транспортується обхідними російськими газогонами, вразливою є не лише Україна, а й усі країни Європи. "Північний потік-1”, на думку європейців, мав сприяти зміцненню безпеки постачання газу до ЄС, принципів енергетичної солідарності та ринкової конкуренції. Натомість Європа впустила до свого будинку терориста, який накинув на неї газовий зашморг і тепер погрожує його затягнути. Цього терориста необхідно знешкодити.

Переважна більшість країн Європи визнали помилковість будівництва “Північного потоку-1” і його наступника. Ми ж надаємо можливість виправити цю помилку - ОГТСУ звернувся до Федерального міністерства економіки та захисту клімату і BNetzA з пропозицією скасувати виключення із законодавства Німеччини, надані “Північному потоку-1”, і зупинити або обмежити транспортування цим газогоном. А його обсяги, до введення повного ембарго на російський газ, спрямувати на український маршрут. Так ми зможемо обмежити вплив РФ і підвищити залежність росії від українського маршруту на час війни. Інакше зберігається ризик, що російські окупанти можуть знищити нашу газотранспортну інфраструктуру, яка потрібні нам передусім для обслуговування споживачів України.

– Загарбники втручаються у роботу ГТС?

– З перших днів російської воєнної агресії компресорна станція «Новопсков» у Луганській області, яка територіально найближче до пункту “Сохранівка”, опинилася в ворожій окупації. Попри те, що умови транзитного контракту передбачають настання форс-мажорних обставин у разі війни (оголошеної чи неоголошеної), а також націоналізації чи захоплення активів, від початку воєнних дій ОГТСУ продовжував здійснення транзиту газу на всіх точках входу і виходу з ГТС. Зокрема, робота КС «Новопсков» була налаштована в автономному режимі.

Але дії окупаційної «адміністрації» унеможливили оперативно-технологічний контроль ОГТСУ над КС «Новопсков», а саме: втручання в системи комунікацій, тиск на співробітників з вимогою передавати технічні дані, а також перейти на роботу в газотранспортне підприємство т.зв. лнр, присутність озброєних людей на об’єкті, несанкціоновані зміни технологічних режимів роботи, а також зміни маршрутів транспортування транзитних обсягів газу.  Усе це було.

10 ж травня наші диспетчери зафіксували пряме втручання окупантів (шляхом відкриття перемички) в зміну маршрутів транспортування. Як наслідок –  несанкціоновані відбори транзитного газу.

Тобто зрозуміло, що Оператор ГТС наразі не в змозі здійснювати контроль над цим об'єктом, і окупаційна «адміністрація» самостійно приймає рішення щодо інфраструктури, яка знаходиться на окупованій території. За таких умов виконання транзитних зобов'язань неможливе. Нам важлива наша репутація технічного гаранта транзиту, тому ми не можемо собі дозволити покривати крадіжки газу, що фактично є співучастю злочину.

– Як вплинула російська агресія на плани модернізації ГТС?

– Доводиться постійно переглядати наші плани розвитку, щоб визначити нові пріоритети в умовах війни. Все змінюється ледь не щодня з огляду на ті чи інші пошкодження внаслідок обстрілів. Тим не менш, компанія продовжує планові ремонти та технічне обслуговування об'єктів в регіонах, де наразі це можливо. Спільно зі світовим лідером у сфері технологій внутрішньотрубної дефектоскопії компанією ROSEN продовжуємо програму з внутрішньотрубної діагностики, розпочату в 2021 році.

Безумовно, зараз робиться акцент на збереженні інфраструктури та оптимальному її використанні. Після війни будемо активно нарощувати зусилля у цьому напрямку. 

– До початку повномасштабної війни Україна розглядала можливість транспортування біометану та водню. Наскільки ці плани актуальні зараз?

– У розпал війни у нас лише один пріоритет — забезпечення газом українських споживачів та якомога більш оперативне відновлення пошкоджених обстрілами мереж. Так, до війни в Україні відбулися певні зрушення — в листопаді парламент підтримав законодавчу ініціативу «Про альтернативні види палива», який дав старт для переорієнтації країни на використання екологічних видів палива, зокрема біометану. Цього року планувались випробувальні підключення біометанових станцій до нашої системи.

Питання транспортування відновлюваних газів – стратегічне й буде розвиватися попри війну, відповідно до формування попиту на такі енергоносії у світі. Участь нашої інфраструктури у водневих проектах передбачено проектами HyCentral та EUH2+Store, реалізація яких гарантовано сприятиме заміщенню імпорту природного газу в країни-члени ЄС з РФ та декарбонізації економіки.

– Які шляхи є для Європи у відмові від російського газу?

– Шлях один – не просто відмовитись від російського газу, а раз і назавжди позбавити росію можливості впливати на енергетичний ринок, шантажувати країни ЄС та здійснювати політичний тиск.

ЄС має ухвалити остаточні інвестиційні рішення у 2022 році щодо заходів для усунення критично вузьких місць європейських потоків газу, включно з інтерконектором Франція-Іспанія та маршрутів до Німеччини. А також розширити існуючі потоки трубопроводів до Європи, включаючи Норвегію, Алжир, Лівію, Азербайджан та Каспійський регіон. Будувати LNG-термінали, встановлювати плавучі установки для зберігання та регазифікації, щоб забезпечити додаткове постачання СПГ. Варто переходити до централізованих закупівель газу європейськими країнами. Проте почати потрібно із заяви про поетапну відмову від російського газу.

Першим кроком має стати обмеження транзиту «Північним потоком-1» на користь української ГТС. Переможемо в битві за газовий ринок – наблизимо перемогу України в цій війні.

Вікторія Наконечна, Київ

Фото надані пресслужбою ОГТСУ