“Російські нафта і газ, ідіть на...”: чи почує це кремль від Європи?
Поряд з проханням про надання сучасного оборонного озброєння Україна продовжує вимагати від цивілізованого світу припинити фінансування путінської агресії через купівлю російських енергоресурсів — передовсім, нафти та газу. І якщо ланцюжки постачання українським захисникам іноземної зброї, попри спротив деяких наших європейських сусідів, вдалося налагодити, то ситуація з оголошенням ембарго на вуглеводні з рф не така райдужна. Єдності щодо цього питання в Об’єднаній Європі, яка на 40% залежить від російського газу, немає. Доки одні країни шукають реальні варіанти диверсифікації постачань й обіцяють позбутися кремлівської вуглеводневої голки якщо не зараз, то в осяжному майбутньому, інші зберігають мовчання або й, прикриваючись інтересами своїх народів та економік, відверто заявляють про, мовляв, безальтернативність закупівель в росії.
Поступово — завдяки проактивній позиції України, яка використовує кожен майданчик, щоб достукатися до зачерствілих сердець деяких європейців і влади інших країн, котрі заради економічної вигоди готові допомагати путіну уникнути найболісніших та обходити вже чинні міжнародні санкції, а також наполегливості таких наших вірних партнерів як США, Великобританія, Польща й держави Балтії, - коло прибічників нафтогазового ембарго розширюється. Але про досягнення консенсусу все ще не йдеться.
Які ж шанси, що здоровий глузд таки візьме гору, поміж двох зол — тимчасовий економічний “дискомфорт” та знищення людства — Європа обере менше, і словосполучення “ембарго на російські вуглеводні” перетвориться з предмета дискусій та суперечок на доконану дію?
Заборона російських енергоносіїв: тимчасова “незручність” для європейців і порятунок від смерті для тисяч українців
Кремль продовжує пожинати плоди угодовської позиції окремих країн Європи, заробляючи мільярди доларів. Лише менш ніж за півтора місяця війни (станом на 1 квітня) європейці заплатили за російські нафту і газ $37 мільярдів (фактично — по мільярду за день). А це — щонайменше 50 ракетних крейсерів на кшталт “москви”. І - що страшніше та швидше у виготовленні — тисячі ракет та сотні тисяч реактивних снарядів, щоб стирати з лиця землі українські міста і села.
Нафтове ембарго для Росії має бути першим кроком усіх демократичних держав, усього цивілізованого світу, - переконаний президент Володимир Зеленський. Про це він не раз говорив і у зверненнях до співвітчизників, і на зустрічах та під час онлайнспілкування з главами іноземних держав та урядів, і виступаючи перед парламентаріями різних країн та на інших міжнародних майданчиках, і в інтерв’ю українським та іноземних ЗМІ. “Серед пріоритетних завдань для дипломатії, для всіх контактів з нашими партнерами – запровадження більш болісних обмежень грошових потоків російської федерації. Передусім це стосується нафтового бізнесу”, – переконаний глава держави. За його словами, “демократичний світ точно може відмовитися від російської нафти і зробити її токсичною для решти держав. Саме нафта – одне з двох джерел російської самовпевненості, відчуття безкарності. Інше джерело – газ – також згодом буде перекрито. Це просто неминуче. Не тільки з безпекових, а й з екологічних міркувань”, – вважає Зеленський.
При цьому Президент розчарований позицією європейських країн, які продовжують купувати російську нафту. В інтерв’ю ВВС він, приміром, розкритикував Німеччину та Угорщину за блокування зусиль, спрямованих на запровадження ембарго на російські енергоносії, від продажу яких путін цього року може отримати до $326 мільярдів.
Впровадження ж ембарго — навіть, лише “нафтового” - допоможе зменшити цю суму в рази. Якщо міжнародні партнери України припинять фінансувати енергетичний сектор росії, у країни-агресора дуже швидко виникнуть проблеми з фінансуванням армії та репресивного апарату, - наголосив в інтерв’ю Укрінформу заступник міністра енергетики з питань євроінтеграції Ярослав Демченков.
"Якщо наші міжнародні партнери докладуть зусиль і зупинять фінансування енергетичного сектору росії, то у путіна дуже швидко виникне проблема із виплатою пенсій, субсидій. Буде проблема з фінансуванням машини пропаганди, і, що дуже важливо, репресивні органи й армія теж матимуть проблеми з фінансуванням", - сказав посадовець. Він також нагадав, що Україна пропонує європейським державам створити спеціальний рахунок, де акумулюватимуться кошти за спожиті російські енергоресурси, які рф зможе отримати лише тоді, коли зупинить війну і компенсує збитки, заподіяні Україні.
Інакше, як і у випадку з іншими секторальними санкціями, росія знайде обхідні шляхи, що допоможуть їй мінімізувати вжиті світовою спільнотою “напівзаходи”.
Вже ухвалені санкційні рішення справді неприємні для кремля. Скажімо, путін визнає: логістичні перепони, пов’язані з експортом російської нафти до Європи, стали одним з найболючіших ударів, від яких потерпає рф. При цьому він припустив, що лише проблемами з логістикою в нафтогазовій сфері не обійдеться. Європа дедалі менше купуватиме російські енергоносії. Хоча у повне припинення постачань на захід кремлівський диктатор не вірить. Онак в росії визнають, що через західні санкції (зокрема, й заборону на постачання до рф обладнання для видобутку нафти й газу) обсяги нафтовидобутку в країні скоротилися. На скільки - невідомо. Адже центральне диспетчерське управління паливо-енергетичного комплексу рф з квітня припинило оприлюднювати відповідну статистику.
З неприємного для нас: збереження на доволі високому рівні цін на енергоносії, що частково допомагає кремлю компенсувати втрати від скорочення обсягів продажу вуглеводнів. Приміром, хоча нафтові котирування періодично знижуються, реагуючи на інформацію про збільшення нафтовидобутку окремими постачальниками, загалом рівень цін на “чорне золото” нині стабільно перевищує $100 за барель. А середньомісячна вартість газу в Європі у березні становила $1300 за тисячу кубометрів, що уп’ятеро перевищує показники березня-2021. Зрозуміло, що це допомагає кремлю отримувати надприбутки від продажу вуглеводнів й значною мірою компенсувати втрати, яких рф зазнає через економічні санкції в інших сферах. Висновок — очевидний: без обмеження, а в осяжній перспективі — й повного перекриття цього джерела надходжень — росії ще надовго вистачить ресурсу для війни в Україні, а не виключено — що і в інших країнах Європи.
Натомість, намагаючись тиснути на “найслабші ланки” в ЄС, кремль продовжує лякати споживачів перспективою примусового прикручування вентиля й припинення постачання вуглеводнів — передовсім, російського газу, від якого Європа, на жаль, залежна на 40%. На думку Ярослава Демченкова, путін блефує й із власної ініціативи помпувати газ до Євросоюзу не припинить. "Припустимо, він призупиняє постачання природного газу. Певний час росіяни цей газ закачуватимуть у свої сховища. Але сховища майже повні, тому що узимку росія, накачуючи їх, не постачала достатньо газу в ЄС. Спалювати таку кількість газу, яку постачає росія, також неможливо. Що тоді вони мають робити? Знайти інші ринки. У росії кажуть, що це Китай та Індія. Але там немає газогонів. Вихід буде один – закривати газові родовища. Це - вбивство всієї газової галузі росії, бо вона втратить 70% потенціалу своїх родовищ під час консервації", - переконаний Демченков.
Отже, боятися такого кроку рф в разі посилення санкцій Європі не варто. Тоді що так лякає деяких європейських політиків — противників ембарго? Більшість із них говорять про нібито загрози нафтогазових обмежень для енергетичної й економічної безпеки своїх країн. Хтось, мабуть, боїться, що місцевий обиватель їх не зрозуміє через ймовірне підвищення вартості енергоресурсів. Хтось, певно, тішить себе надіями, що ситуація відносно швидко заспокоїться, світові набридне втрачати прибутки й комфорт через тиск на росію, тож санкції поступово послаблюватимуть і вже за рік-другий можна буде знову на повну торгувати з кремлем, ділити вуглеводневі бариші й не думати про якісь там диверсифікацію, енергозбереження й перехід на альтернативні види палива... Як не прикро, та маємо з розумінням ставитися до такої позиції: своя сорочка до тіла європейцям ближча. Ось тільки, чи буде кому носити ті сорочки, коли путін, сплюндрувавши Україну, піде далі? Про що вже не раз сказано і написано - в тому числі, й самими європейцями. На щастя, після оприлюднення нових і нових відомостей про звірства рашистів в Україні дедалі більше звичайних європейців та їхніх керманичів це усвідомлюють.
Як Європа і світ готуються до відмови від нафти та газу з рф
Піонерами у впровадженні заборони на імпорт російських енергоресурсів стали Сполучені Штати, Литва, Польща і Великобританія. Як відомо, минулої п’ятниці Президент США Джо Байден підписав два законопроєкти, якими запроваджено додаткові санкції проти рф та білорусі. Один з них якраз і забороняє імпорт енергоносіїв з російської федерації, зокрема газу, нафти й вугілля. Про плани відмовитися від російської нафти та газу до кінця року заявила Великобританія. Найрішучіше ж діє у цьому питанні Литва: з квітня вона вже повністю відмовилася від російського “блакитного палива”. Польща тим часом відмовляється від купівлі російського вугілля.
Проте у США визнають: далеко не всі їхні союзники з ЄС наразі можуть піти на такі ж кроки. Хоча в Євросоюзі й кажуть про налаштованість протягом 5 років позбутися енергетичної залежності від рф. “До кінця травня надамо пропозиції з метою позбавитися залежності від російського газу, нафти й вугілля до 2027 року”, — запевнила глава Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн.
А ось порозуміння щодо негайного оголошення ембарго на російські вуглеводні у Європі, схоже, немає. За словами міністра закордонних справ Литви Габріелюса Ландсбергіса, деякі країни ЄС, як і раніше, проти такого кроку. “Поки що у нас сильна протидія з боку кількох країн, але проєкт шостого пакета санкцій, підготовку якого почала Єврокомісія, містить пропозиції щодо нафти. Вони можуть бути виключені категоричним вето, але переговори ведуться”, – запевнив міністр. При цьому Ландсбергіс не сказав, які країни не підтримують такі санкції проти росії. Водночас інші джерела поміж найпалкіших противників ембарго називають Німеччину, Австрію та Угорщину.
Можливо, на позицію цих країн вплине заклик Європейського парламенту, який вважає за необхідне запровадити повне ембарго на російську нафту, газ, вугілля і ядерне паливо. “За” відповідну резолюцію проголосували 513 депутатів, “проти” – 22, 19 – “утрималися”. Зокрема, Європарламент висловив обурення через повідомлення про звірства збройних сил росії в Україні і вимагає притягнути до відповідальності винних у скоєнні воєнних злочинів. Депутати просять застосувати додаткові каральні заходи, зокрема “негайне повне ембарго на російський імпорт нафти, вугілля, ядерного палива й газу”. При цьому такі кроки мають супроводжуватися планом із гарантування безпеки енергопостачання, а також містити стратегією “скасування санкцій у разі, якщо росія здійснюватиме кроки до відновлення незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України в межах її міжнародно визнаних кордонів і повністю виведе свої війська з території України”. Тобто, знову пропонується залишити путінові шанс “на індульгенцію”.
На жаль, для Євросоюзу така практика уже звична: однією рукою ЄС начебто впроваджує все нові і нові санкції проти держави-агресора, а іншою — Єврокомісія у своїх ухвалах передбачає купу вигідних для путіна винятків. Стосується це й санкційних обмежень (так званого п’ятого пакета санкцій ЄС проти росії), що наберуть чинності із 16 квітня. Згідно з рішенням Єврокомісії, незважаючи на “магістральну” заборону, країни-члени ЄС можуть на власний розсуд дозволити транспортування підприємствами росії та білорусі окремих категорій вантажів. Це, приміром, природний газ і нафта, включно з продуктами нафтопереробки, а також титан, алюміній, мідь, нікель, паладій і залізна руда; фармацевтична, медична, сільськогосподарська і харчова продукція, включно з пшеницею та добривами; гуманітарні вантажі. Також передбачено можливість винятків для російських компаній при вивезенні та передачі культурних цінностей, наданих у тимчасове користування.
“Навіть, якщо повністю виключити фальсифікації товарно-транспортних та митних накладних, перелік товарів-винятків все ще залишає росії та білорусі величезні можливості для заробітку. Ці винятки залишають відкритою можливість для великого бізнесу в ЄС повернутися до звичних економічних зв’язків з росією”, - пояснюють небезпеку таких напівкроків у Міністерстві інфраструктури України.
Щодо окремих країн, то чимало з них вже оприлюднили попередні плани з диверсифікації постачання вуглеводнів. За словами канцлера ФРН Олафа Шольца, Німеччина не може відмовитися від російської нафти просто зараз. Але, ймовірно, це питання вирішать до кінця року. Над відмовою від газу з рф у Берліні також працюють, але “це не так просто”. Тому Шольц не назвав жодних ймовірних дат припинення газопостачання з рф. Він повідомив лише про намір продовжувати вкладати значні кошти в розбудову інфраструктури на півночі країни (вочевидь, для розширення можливостей прийому скрапленого газу від США й Катару, а також збільшення постачань палива із Норвегії). Окрім того, в Німеччині вживають заходів для заощадження енергії, зокрема газу. У Федеральному мережевому агентстві запевнили: якщо рф раптом припинить постачання газу, ФРН має достатні резерви для забезпечення споживачів паливом щонайменше до пізнього літа або й ранньої осені.
Цими днями міністр фінансів і економіки Франції Бруно Ле Мер запевнив, що його країна також готова відмовитися від російської нафти. Більше того, французький урядовець вважає, що Європа має продемонструвати єдність, щоб накласти ембарго на російські енергоносії.
Конкретні, але доволі розтягнуті в часі терміни відмови від російських енергоносіїв називають у Чехії. За словами прем’єр-міністра Петра Фіали, Чеська Республіка має зменшити залежність від російських енергоресурсів протягом п’яти років. І зробити це буде складно. Адже країна фактично немає власного видобутку. Потреби у блакитному паливі вона майже повністю задовольняє завдяки прямим або опосередкованим постачанням з рф. Приблизно половина чеського імпорту нафти припадає на росію. Тому, за словами голови чеського уряду, енергетичний сектор країни має змінитися повністю. “Наша залежність від викопного палива з росії, якою роками нехтували, є одним з найбільших ризиків для країни. Нашою метою має бути повністю вийти з цієї російської енергетичної петлі протягом наступних п’яти років”, – сказав Фіала. П'ятирічний план енергетичного унезалежнення від росії чеський уряд хоче представити упродовж найближчих тижнів.
Скоротити залежність від російського газу планує і головний симпатик путіна на Балканах — Сербія. З вересня 2023 року країна почне отримувати скраплений газ із Греції, а також природний газ із Азербайджану. Про це повідомила віце-прем'єр — міністр гірничодобувної промисловості та енергетики Сербії Зорана Михайлович. "Сербія все ще залежить від одного постачальника. У нас є два напрямки газопостачання, але ми залежні від Росії. Наше сполучення з Болгарією, яке буде готове наступного року, дає можливість вести переговори та отримувати скраплений газ із Греції з вересня наступного року, підключатися до газу з Азербайджану, що зменшує нашу залежність", - сказала Михайлович.
Новини про можливе припинення закупівлі російських вуглеводнів окремими країнами й міжнародними трейдерами надходять ледь не щодня. З останнього: один з найбільших у світі нафтотрейдерів Vitol Group збирається до кінця року повністю припинити торгівлю нафтою й нафтопродуктами російського походження. Раніше найбільші нафтові компанії BP Plc, Shell Plc та Exxon Mobil Corp. оголосили про плани відмовитися від своїх часток в інвестиціях, пов'язаних із росією. Чи маємо радіти такій інформації? Певно, що так. Але чи допоможуть такі новини у протистоянні агресорові вже зараз? Є сумніви. Адже в заявах, зазвичай, ідеться про більш-менш віддалену перспективу: у кращому разі — про кінець року. До того ж путін продовжуватиме отримувати нафтодолари й газоєвро. А, цілком, ймовірно, - і після того.
Не сибіром єдиним: світ у пошуках альтернативи російським вуглеводням
Вкотре маємо з розумінням поставитися до позиції деяких країн-противників негайного впровадження нафтового і газового ембарго проти рф. Втрачені потоки вуглеводнів з держави-агресора потрібно чимось замістити. А зробити це не так легко, як, скажімо, домовитися про постачання при виникненні дефіциту туалетного паперу чи інших товарів ширвжитку. Наростити власний видобуток, впровадити програми з енергоефективності, створити альтернативну генерацію — все це красиво й сучасно. Але потребує багато часу. У чому Україна переконалася і на власному досвіді.
На короткому кроці потрібна альтернатива: інші джерела постачання тих же “традиційних” енергоносіїв — нафти і газу. Лідером в налагодженні таких постачань намагаються бути Сполучені Штати Америки. Президент США Джо Байден цими днями повідомив, що понад 30 країн погодилися випустити на ринок 60 млн барелів нафти для зниження її ціни. Зокрема, сам глава Білого Дому санкціонував продаж 1 млн барелів на день протягом наступних півроку зі стратегічного нафтового резерву США. Минулого тижня комерційні запаси нафти у США зросли на 9,38 млн барелів. Але при цьому значно скоротилися запаси бензину і дистилятів. А це означає: на жаль, реальні причини збільшення запасів сирої нафти у Сполучених Штатах — не суттєве нарощування видобутку, а обмеження переробки.
Водночас країни-експортери нафти ОПЕК+ поки що вирішили дотримуватися плану поступового збільшення видобутку після пандемії коронавірусу, не погодившись пришвидшити його, щоб замістити частку росії. На останньому онлайнзасіданні картель ратифікував рішення про “скромне” збільшення поставок на 432 тисячі барелів на добу, заплановане на травень. І прогнози загалом поки що невтішні. За словами генерального секретаря ОПЕК Мохаммеда Баркіндо, картель не зможе компенсувати скорочення постачань на світовий ринок російської нафти. “Внаслідок нинішніх і майбутніх санкцій проти росії, а також бойкоту російської нафти покупцями світовий ринок може втратити постачання обсягом понад 7 млн барелів на добу. Це значно вище обсягів, які може замістити ОПЕК”, - пояснив Баркіндо.
Натомість про готовність відігравати центральну роль в забезпеченні західних країн енергоресурсами, щоб компенсувати дефіцит, викликаний санкціями проти росії, заявляє Колумбія. Про це в інтерв'ю CNN сказав президент латиноамериканської країни Іван Дуке. “Країни Північної Америки та Європи точно знають, що більше не можуть розраховувати на постачання енергоресурсів з рф”, - наголосив Дуке. Колумбія, за його словами, може зробити свій внесок у розв’язання проблеми. Богота готова збільшити традиційний видобуток нафти, газу й вугілля, а також виробництво енергії з відновлюваних джерел (чистий водень).
До речі, Німеччина вже домовилася з Колумбією, яка має одні з найбільших запасів вугілля у світі, про збільшення його постачань. Наприкінці березня стало відомо про досягнення віцепрем'єром - міністром економіки ФРН Робертом Хабеком домовленостей про співпрацю з Катаром у сфері енергетики, що передбачають постачання скрапленого природного газу до Європи з Близького Сходу.
Європейський Союз зацікавлений і у збільшенні постачання скрапленого природного газу з Нігерії. Про це повідомила посол ЄС в Нігерії Самуела Ізопі. “Нігерія – четвертий найбільший постачальник газу в Європу. Принаймні 40% експорту СПГ з Нігерії припадає на Європу. Ми не лише великі клієнти, ми також основні партнери країни в нафтогазовому секторі, тому що в Нігерії також працюють європейські компанії”, – зазначила дипломат під час зустрічі з менеджментом Nigerian National Petroleum Company Ltd.
Однією з найактивніших в пошуку альтернативних російському джерел постачання газу, судячи з повідомлень ЗМІ, є Італія. Це й не дивно. Адже географічне положення дозволяє країні не лише з відносно невеликими логістичними витратами купувати газ у країнах Північної Африки та Близького Сходу, а й заробляти на його транзиті до інших держав. Італія вже уклала договір про збільшення імпорту газу з Алжиру приблизно на 40%. Крім того, найбільша італійська нафтогазова компанія Eni підписала угоду про збільшення видобутку газу в Єгипті та нарощування постачань скрапленого газу до Європи. Також італійці звернулися до інших країн - Конго, Анголи, Азербайджану, Катару — щоб знайти заміну 29 млрд кубометрів російського газу.
Греція заявила про прискорення розвідки газу, оскільки також прагне зменшити залежність від російських енергоресурсів. Більше того, за словами прем’єр-міністра Кіріакоса Міцотакіса, якого цитує Reuters, країна хоче сама стати виробником газу і хабом для зберігання й транспортування палива до Європи.
Тобто, багато хто в ЄС уже зрозумів, наскільки ризикує, зберігаючи залежність в енергосфері від такого непрогнозованого партнера як рф. Міжнародні санкції проти путіна лише каталізували відповідні диверсифікаційні процеси. Що, поміж іншого, і додає оптимізму експертам. Унаслідок принципової позиції переважної більшості країн ЄС щодо російських енергоресурсів до завершення поточного року обсяги реалізації російського газу впадуть щонайменше на 35% порівняно з попереднім періодом, - прогнозує експерт Центру Разумкова, ексдиректор інтегрованих комунікацій НАК “Нафтогаз України” Максим Білявський. “Загалом з високою ймовірністю можу спрогнозувати, що починаючи з травня, побачимо поступове скорочення постачань російського газу на європейський ринок. За моїми оцінками, до завершення 2022-го обсяги його реалізації впадуть щонайменше на 35%, порівняно з даними за попередній рік. Мовою цифр, це приблизно недоотримання 50 млрд доларів до російського бюджету, що еквівалентно вартості 2 000 літаків”, – вважає Білявський.
Він також прогнозує суттєві технічні проблеми з надлишком газу в системі. Тому газпрому доведеться вживати екстрених заходів для перерозподілу потужностей і зміни режимів транспортування палива територією рф. Поміж іншого, доведеться виводити у простій газовидобувні потужності та змінювати модель газопостачання для внутрішніх споживачів. Тобто, ресурсу для продовження війни в Україні чи можливого нападу на інших сусідів у путіна буде все менше.
Так, і про перспективи нафтового ембарго: європейці обіцяють визначитися із відповідним рішенням після другого туру президентських виборів у Франції. Чекаємо на добрі новини одразу після Великодня.
Владислав Обух, Київ
