Імпорт молочних продуктів: чи буде Україна з українським молоком?
Нещодавно Держстат повідомив, що в Україні за підсумками перших двох місяців 2021 року виробництво молока зменшилося майже на 5% у порівнянні з відповідним періодом минулого року – вироблено усього 1,06 млн т молока. Ще на початку 2000-х корови в домашніх господарствах селян були звичним явищем. Сьогодні таких господарств усе менше і менше. Промислове виробництво молочної сировини не покриває нестачу молока в господарствах населення при дедалі більших вимогах до якості молока і молочних продуктів. За різними оцінками, щороку в Україні поголів’я корів молочнотоварної галузі зменшується в середньому на 100 тисяч голів. Такими темпами Україна може остаточно втратити власну молочну галузь, лякають галузеві експерти.
Українські "молочні ріки" всихають...
Спочатку трохи офіційної статистики, яка справді лякає. За даними Державної служби статистики, у 2019 році Україна вперше з часів незалежності виробила за рік молока менше за 10 млн тонн – усього лише 9,7 млн тонн, на 3,6% менше, ніж роком раніше. А вже у 2020 році виробництво молока в Україні зменшилось на 4,2% у порівнянні з 2019 роком, до 9,25 млн тонн. При цьому, сільськогосподарські підприємства трохи збільшили виробництво молока, на 0,8% – до 2,75 млн тонн, а от домогосподарства навпаки зменшили, на 6,2% – до 6,50 млн тонн.
Що ж стосується переробної молочної промисловості, то за даними Держстату, загалом за 2020 рік на переробні підприємства України надійшло 3,51 млн тонн молока, що на 7,6% менше, ніж у 2019 році.
І ця тенденція до зменшення виробництва та перероблення молока в Україні триває. Так, за січень-лютий 2021 року виробництво молока в Україні зменшилося на 4,8% у порівнянні з аналогічним періодом 2020 року, до 1,06 млн тонн. Господарства населення за цей період зменшили виробництво молока на 7,4% – до 621,5 тис. тонн, а сільськогосподарські підприємства на 0,9% – до 435,4 тис. тонн молока.
Водночас, останні кілька років постійно відбувається зростання імпорту деяких видів молочної продукції. У 2020 році він зріс удвічі та сягнув критичного рівня. В Україну було завезено 90 тис. тонн молочних продуктів, з них – 47 тис. тонн сирів. У молочному еквіваленті – це 1 млн тонн сировини. Таким чином в Україну було імпортовано молочної продукції на $300 млн. Про це нещодавно заявив голова Ради директорів Спілки молочних підприємств України Вадим Чагаровський та повідомив, що учасники профільних асоціацій, 14 вітчизняних молочних компаній звернулися до Мінекономіки з вимогою провести спеціальне розслідування стосовно імпорту деяких видів молочної продукції та захисту українського ринку від неконтрольованого імпорту молочної продукції. Розслідування поки що триває.
Вітчизняні молочники попереджають, що збільшення обсягу імпорту молочної продукції з європейських країн у поєднанні з нульовою митною ставкою на імпорт молочних продуктів із ЄС, яка набуде чинності з наступного року, негативно вплинуть на молочний ринок держави. Вадим Чагаровський наголошує, що при підписанні Угоди про асоціацію з Європейським Союзом у 2014 році було упущено питання підтримки вітчизняної сільськогосподарської галузі, яка існує, приміром в ЄС, і це створює нерівні умови для конкуренції вітчизняного виробника. Разом з тим, українські молочники підкреслюють, що не наполягають на забороні імпорту до України, а лише на створенні конкурентних умов для всіх учасників ринку.
Мотивація проста: даєш стадо корів на гектар
Так, Чагаровський впевнений, що Україна потребує не лише програм державної підтримки тваринництва та молочної галузі, які наразі залежать від рівня надходжень до Держбюджету та можуть щороку змінюватися, залежно від поточних рішень уряду. А враховуючи, що термін окупності в цьому бізнесі щонайменше 5 років, то виробник в Україні, розпочинаючи свій бізнес, не може бути упевненим в тривалій дії програм підтримки держави. Українському молочнотоварному скотарству потрібні також і дієві недержавні програми. Тож, голова асоціації пропонує запроваджувати й інші механізми недержавної підтримки тваринництва. Зокрема, акумулювати ПДВ, який сплачується при імпорті обладнання для тваринництва та переробної галузі, і спрямовувати ці кошти на підтримку того ж тваринництва. Або, як в старі часи, встановити норму поголів'я корів на 100 гектарів.
«Зараз у Польщі 26 голів корів на 100 га. У Німеччині близько 40 голів на 100 га. В Україні, якщо рахувати на господарства, а не населення, яке не впливає на обробку землі, то в нас вийде 4 голови на 100 га. Ми зараз прийняли закон про обіг землі й багато аграрних холдингів орендують землю по 400-500 тис. га. І більшість з них займаються виключно рослинництвом, а тваринництво ігнорують. Встановімо норму на 100 га – обов’язково для всіх утримання великої рогатої худоби, а саме корів. Не хочете займатись – не проблема. Сплатіть у фонд родючості землі, і цей фонд направить кошти тим господарствам, які будуть займатись тваринництвом. Чому я говорю про фонд родючості землі? Тому що сучасні технології передбачають внесення засобів захисту рослин, мінеральних добрив, і ніхто не думає про відновлення родючості ґрунтів. А відновлення родючості – це органічні добрива, перегній від ВРХ», – розповів Чагаровський.
З Європою конкурувати не просто, але реально
Заступник директора Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки» Микола Пугачов також попереджає, що за нульової митної ставки на імпорт молочних продуктів обсяги їх надходження з ЄС будуть зростати. Причому насамперед в низькому ціновому сегменті. Тобто в Україну імпортуватиметься більше продукції низької ціни та якості.
«У 2022 році прогнозується збільшення імпорту молокопродукції – у перерахунку на молоко – до 710-715 тис. тонн. Це сприятиме подальшому скороченню поголів’я корів у господарствах населення. А в Україні на ринку молока залишатимуться лише ефективні виробники – ферми, які мають високопродуктивних корів і виробляють молоко високої якості», – попередив Пугачов.
Загалом, він нагадав, що з посиленням з 2019 року вимог до якості молока в рамках Угоди про асоціацію з ЄС, господарства населення практично були усунуті від організованої заготівлі, чим збільшили наявний дефіцит молочної сировини. Причина і в тому, що значна частина ферм має застаріле обладнання і низькопродуктивне поголів’я корів. Вироблене ними молоко – сировина для молокопереробних підприємств – не може конкурувати за ціною з імпортною сировиною, яка і дешевша, і якісніша.
Примітно, що пілотний проєкт із запровадження програми контролю сирого молока, який реалізовувався в Україні в останні роки у Харківській, Вінницькій, Миколаївській та Полтавській областях, вже збираються масштабувати на національному рівні. Зараз долучитися до проєкту готові ще шість областей: Хмельницька, Донецька, Дніпропетровська, Київська, Волинська та Сумська. В рамках проєкту розроблений «Молочний модуль» – програмне забезпечення для автоматичного збору результатів досліджень, підрахунку середнього геометричного значення для показників рівня загального бактеріального забруднення (ЗБЗ) та кількості соматичних клітин (КСК) в молочній сировині. За словами Голови Держпродспоживслужби Владислави Магалецької, розширення проєкту на всю країну дозволить застосовувати скрізь єдині стандарти якості сировини.
Однак потрібно визнати, що скороченню поголів’я корів і виробництва молока сприяє зміна клімату, адже посушливі південні регіони нашої держави не мають можливості заготовити корми для корів, а повноцінний ринок кормів відсутній. Суттєве зростання світових цін на зернові та іншу агропродукцію у 2020 році призвело до підвищення ціни на корми, що ще більше підіймає вартість виробництво молока.
«Власники й керівники аграрного бізнесу мусять робити вибір між довгостроковими і витратними проєктами з виробництва молока або відмовою від тваринництва на користь, наприклад, вирощування зернових і олійних культур. Адже напередодні відкриття ринку землі їм необхідно акумулювати кошти для купівлі землі. Це може спонукати до зменшення поголів'я корів», – попередив Пугачов.
Він упевнений, що виправленню ситуації має сприяти послідовна державна політика підтримки молочної галузі. Зокрема, повернення частини витрат на будівництво і реконструкцію тваринницьких ферм, дотація закупівлю високопродуктивних тварин. Найголовніше, щоб ця підтримка була гарантованою, адже тваринництво є довгостроковим бізнесом, який дає віддачу лише через кілька років. «Навіть найменші чутки про можливе скасування чи зменшення обсягів бюджетного фінансування відповідних державних програм змушує інвесторів відмовлятися від роботи в молочній галузі», – наголошує вчений.
Він вважає, що відродженню молочної галузі також сприятиме максимальне спрощення доступу до держпідтримки. Наприклад, через диджиталізацію, яка забезпечує можливість кожному товаровиробнику подати заявку з відповідними документами через Інтернет і отримати державну допомогу без втручання чиновників.
Хто виробників більше любить, той в молоці та купається
Своєю чергою заступник директора департаменту аграрної політики Мінекономіки Олена Дадус в розмові з кореспондентом Укрінформу погоджується, що обсяги державної підтримки молочної галузі в Україні і ЄС, дійсно, неспівставні та не сприяють конкурентоздатності українського товаровиробника.
«Якщо ми будемо говорити про обсяги підтримки в державах учасницях ЄС і обсяги підтримки в Україні, це ні для кого не секрет, і ні для кого не новина, що вони недостатні. Але ми постійно знаходимося в конструктивному діалозі з усіма асоціаціями та громадськими організаціями галузі. Так, дійсно, їм не легко. Коли у 2014 році закрився ринок Росії, яка споживала весь обсяг, не звертаючи увагу на якість продукції, то для українських переробних підприємств постало питання модернізації потужностей, встановлення сучасних ліній, які здатні забезпечити виробництво продукції високої якості, на яку є попит в інших країнах», – заявила Дадус.
Вона розповіла, що наразі розпочато переговори на міждержавному рівні, проводяться дослідження і, можливо, вимоги до якості українського молока будуть дещо переглянуті. Але, за словами посадовця, це не швидкий процес. Тим часом Україна має працювати над зміною структури виробництва. Адже наразі в нас 25% молока виробляється в організованому секторі, тобто сільськогосподарськими підприємствами, і 75% господарствами населення. І лише половина молока, яке загалом виробляється в Україні надходить на переробні підприємства. При цьому майже все молоко з організованого сектора переробляється, на відміну від молока "народного".
«Якщо ми подивимось на баланс молока і молочних продуктів в Україні, то в нас внутрішній попит цілком забезпечується власним виробництвом. Дійсно, якщо порівнювати імпорт молочних продуктів в абсолютних цифрах, то протягом останніх років ми маємо його зростання. Але, якщо поглянемо на продуктову лінійку імпорту, то це переважно масло вершкове і сири тверді, що надходять з Європи. Вітчизняний молочний експорт має іншу географію – це переважно країни Азії та країни СНГ, куди ми здебільшого експортуємо молоко сухе, масло вершкове та молоко згущене. Тобто товарні категорії різні і тому ніякої загрозливої ситуації в обсягах імпорту для вітчизняних товаровиробників наразі немає», – запевнила держслужбовець.
Вона пояснила, що вітчизняні переробні підприємства сьогодні проходять період трансформації, модернізації, і врешті мають пристосуватися до нових ринкових умов, знаходити експортно-орієнтовані позиції.
Своєю чергою, держава намагається стимулювати перехід виробництва до організованого сектору, підтримуючи створення фермерських господарств різних типів (ФОПів, кооперативів, тощо). Надаючи їм можливість отримати пільгові кредити та дотації на обладнання, техніку для ведення свого господарства та племінне поголів'я, держава розраховує, що в результаті фермери працюватимуть на більш високому технологічному рівні. "Така трансформація селянських господарств надзвичайно важлива для контролю якості продукції", – зазначила Олена Дадус.
Також вона нагадала, що держава усіляко розширює географію експорту на державному рівні укладаючи меморандуми, підписуючи двосторонні угоди і відкриваючи нові країни для постачання української продукції.
Керівник департаменту Мінекономіки також запевнила, що нульова митна ставка на європейські молокопродукти запроваджується лише на певний обсяг деяких видів продукції і не матиме суттєвого впливу на ринок України, адже «не кожен українець щодня їсть камамбер». Хоча треба визнати, що вітчизняні виробники сьогодні теж навчилися готувати достойні "камамбери" з "пармезанами", і споживач має можливість долучитись до підтримки вітчизняного виробника, обираючи якісний національний продукт до свого столу.
Ольга Киргизова, Київ
