Роман Опімах прийшов на посаду голови Держгеонадр рік тому з Асоціації газовидобувних компаній України. За плечима мав 10 місяців підвищення кваліфікації в США, роботу позаштатним радником міністра енергетики Володимира Демчишина (другий уряд Арсенія Яценюка). Зайнявши крісло голови, пан Роман декларував намір перекрити всі канали позаконкурсної роздачі спеціальних дозволів на розробку ділянок з корисними копалинами, збирався залучати до видобутку нових інвесторів, солідних і закордонних.

Сьогодні він стверджує, що Держгеонадра працюють на 100% прозоро, ділянки на аукціонах продаються за ринковими цінами, а як тільки мине карантинна і світова економічна криза, для українських нафтогазових родовищ і покладів корисних копалин, що використовуються у сфері високих технологій, настане новий етап розвитку.

ЯК КОПАЛИНИ ДІДЖИТАЛІЗУЮТЬСЯ І ВИХОДЯТЬ НА ТОРГИ

- Пане Романе, ви вже рік на посаді. Що вважаєте основними досягненнями за цей період?

- Рік був досить насиченим. Ми з командою одразу визначили три основні напрями діяльності – відновити довіру до Служби, яка досі асоціювалася винятково з корупцією та непрозорістю, налагодити системне залучення інвестицій у розробку надр і підвищити ефективність надрокористування. У всіх трьох напрямах є суттєві досягнення.

Почали з кадрового перезавантаження. В Держгеонадра прийшли люди з іншими цінностями. Тоді Служба сприймалася як каральний орган, потрібні були нові підходи. Для розуміння ситуації: за статистикою, у 2019 році 65% поданих у Держгеонадра заяв для отримання, продовження спецдозволу тощо повертали без задоволення. Ми проаналізували причини і наслідки повернення документів і відкрили Єдине вікно надрокористувача, що надає консультації за групами корисних копалин. І кількість відмов відразу зменшилась удвічі.

Також було дуже багато нарікань ринку і перевіряючих органів щодо діючої на той час методики оцінки стартової вартості спеціальних дозволів. Спочатку ми спростили процедуру – усі послуги почали надавати в одній організації, замість трьох, зробили методику прозорішою, а зрештою й змінили методику, зробивши її об’єктивною та прозорою. Сьогодні у значній більшості випадків будь-хто, навіть не маючи спеціалізованої геологічної освіти, може самостійно здійснити обрахунок і перевірити орієнтовну ціну спецдозволу. А раніше це могли виконати лише 3-4 людини в усій країні, лишалося тільки гадати, якою буде кінцева вартість.

Ще потрібно стандартизувати обрахунок вартості геологічної інформації й спецдозволів на ділянки з непідтвердженими запасами корисних копалин. Певні зміни ми вже запропонували на рівні законопроєктів; якщо вони будуть прийняті у 2021 році, то процеси стануть ще більш об’єктивними. Також необхідне втручання у профільне законодавство, щоб усунути деякі штучні бар’єри у використанні надр й унеможливити появу в майбутньому «сплячих спецдозволів» (це коли видобуток на ділянці не здійснюється), нераціональне їх використання.

За рік змін зазнали 6 нормативно-правових актів, у результаті – відкрили доступ до геологічної інформації, мінімізували випадки надання спецдозволів поза аукціонами, електронні аукціони діють вже на постійній основі, а не як пілотний проєкт.

Стартував процес легалізації видобутку бурштину – підготували 40 ділянок для виставлення на аукціони, по 7 з яких торги вже відбулися. Триває реформа надрокористування (на розгляді ВР є відповідні законопроєкти), зокрема, хочемо посилити відповідальність за незаконний видобуток корисних копалин. Для залучення інвестицій і спрощення процесу винесення ділянок надр на е-торги відкрили наприкінці минулого року онлайн-продукт Інвестиційний атлас надрокористувача. Він налічує 300 різних об’єктів, які, написавши заяву, можна легко ініціювати на аукціон. Це така собі платформа з доступними пропозиціями, яка постійно оновлюється. Під час ухвалення інвестиційного рішення ключовою є наявність геологічної інформації. По вуглеводневих ділянках, які були висунуті на міжнародні конкурси з укладання угод про розподіл продукції, для зручного доступу й ознайомлення з геоінформацією ми створили дата-рум, де відкрили дані по майже 4000 кв. км. За бажання компанії могли ознайомитися та проаналізувати її. Зараз займаємося розміщенням онлайн оцифрованих геологічних звітів. Заплановано створення Каталогу відомостей про геологічну інформацію. Це своєрідний довідник про її наявність, місцезнаходження та власників.

- А внутрішнього аудиту не планували проводити?

- У нас у підпорядкуванні – 13 геологічних підприємств, і ми провели за рік 6 аудитів, триває сьомий. Ініціювали комплексну перевірку Державної аудиторської служби за 2018-2019 роки. Аудитори зробили акцент на деяких моментах і дали нам рекомендації. 90% порад уже втілено в життя.

- Нещодавно Укрінформ брав інтерв’ю у керівника Держгеокадастру Романа Лещенка, який розповідав, що через систему безоплатної приватизації було виведено з державної власності дуже багато ділянок землі з покладами копалин, нафтогазовими родовищами. Ви маєте дані, скільки таких земель було втрачено?

- З Держгеокадастром співпрацюємо і даними обмінюємося постійно. Щодо власної інформації – все в результатах державного аудиту, вони опубліковані, це досить великий масив даних. В ньому зафіксовані деякі рішення, прийняті в результаті, зокрема, необ’єктивної оцінки вартості спецдозволів, що призвело до збитків держбюджету. Фігурують конкретні суми, прізвища людей, що були залучені у розрахунках тощо. Ми оперативно прийняли рішення: всі причетні вже звільнені, а методику розрахунків, якою вони користувалися, змінили, щоб подібне не могло повторитися. От і все. Існував такий механізм, як апробація – отримання спецдозволів на нові ділянки поза аукціоном. Він скасований. У результаті аукціонів, які відбулися цього року, ціна лотів зі стартової зросла, в середньому, в 15 разів. Без проведення торгів зростання не відбулося б. Тому ініціювали зміни до урядових постанов, щоб усунути можливість отримувати спецдозволи на нові ділянки старим шляхом, поза аукціоном. Продовжуємо знищувати всі шпаринки в законодавстві. Реальні гравці ринку готові до відкритої конкуренції й ці заходи оцінили.

- Тобто цих людей просто звільнили і не намагалися покарати? Передати матеріали перевірки правоохоронцям, розв’язати вузли, повернути землі?

- Це не наша компетенція. Порушувати кримінальні справи – це компетенція правоохоронних органів, я не відслідковую якісь конкретні справи.

- А взагалі існують законні підстави повернути державі приватизовані незаконним шляхом ділянки?

- Можемо говорити хіба про те, що коли спецдозвіл видано, а родовище не розробляється, то через геологічний контроль Державної служби геології та надр можна цим питанням займатися. Знов таки, ця процедура недосконала, тому в рамках реформи надрокористування, яку обговорювали на Нацраді реформ під головуванням президента України, був запропонований механізм впровадження податку, який буде накладатися на власників дозволів, що не проводять видобуток. Минає певний час, видобуток не почався, держава не отримує з цього рентні податки – накладається певний мотиваційний «штраф». Вже готова формула його розрахунку, відповідні законопроєкти зареєстровані. Їх два: зміни до Податкового кодексу й Бюджетного. Можливо, вони не досконалі в частині розміру штрафу, але такий принцип у світі застосовується і, думаю, цей підхід суттєво допоможе системно змінити ситуацію на ринку України.

- Якщо коротко і ясно: хто сьогодні має право претендувати на спецдозволи? Державні, комунальні, приватні підприємства, українські чи іноземні? Є обмеження?

- Обмежень ніяких. Тобто компанія не повинна мати заборгованості за сплату ренти, якщо вона вже працює в цій сфері, й на видобуток копалин не можуть претендувати компанії, що походять із країни-агресора.

Надання спецдозволів на розробку нових ділянок відбувається зараз винятково через аукціони. Залишається також низка логічних винятків для існуючих ділянок. Наприклад, якщо дозвіл на розвідку вже отримали й поклади знайшли, спецдозвіл на видобуток отримується без аукціону.

БУРШТИН – СЬОГОДНІ, ЧОРНОМОРСЬКИЙ ГАЗ І «МЕТАЛИ МАЙБУТНЬОГО» – В ПЕРСПЕКТИВІ

- Ви вже згадували про бурштинові ділянки. Це те, що постійно на слуху. В середині липня ділянки для його видобутку вперше пішли з торгів. Але за такий короткий період про легалізацію галузі говорити рано. Копачі є? Скільки ще торгів треба провести, щоб вивести у правове поле цю діяльність?

- Вже оголошено наступні аукціони, що відбудуться у грудні та січні, на них виставлено п’ять бурштинових ділянок. Будуть ініційовані інші об’єкти – теж будемо виносити на торги. Надання спецдозволу – це лише частина вирішення комплексної проблеми нелегального видобутку. Хоча і це вже серйозний прогрес: маючи спецдозвіл на ділянку, власник вже не допускатиме туди нелегалів. Ви берете на себе відповідальність, у тому числі й кримінальну, за видобуток і непроведення рекультивації. Тому ставитеся до довкілля відповідальніше і дбаєте про нього.

Але питання комплексне, бо бурштин переважно шукають у лісах, лісові господарства належать Держлісагентству, перебувають під їхнім управлінням. Там діють інші правила. Щоб вирубати якесь дерево (а для видобутку бурштину необхідно розчистити площу – ред.), треба провести цілу низку процедур: отримати «квиток», потрапити в чергу на виробку, сплатити компенсацію... І зараз усі надрокористувачі спостерігають, вичікують, чи буде для них тут спрощення. Чи готові лісгоспи піти назустріч. Відповідні напрацювання передбачені прийнятим у грудні минулого року законом. Вже напрацьовані й зараз перебувають на фінальній стадії розгляду в Кабміні підзаконні акти. Якщо їх приймуть, з’являться типова угода доступу до земель, типова промислова схема розробки, перелік порушених нелегальними копачами земель. Це має суттєво спростити роботу тим, хто прийшов працювати легально, і викликати довіру в тих, хто хоче прийти. В першу чергу, надаватимуться ділянки, які вже були порушені, щоб туди приходили користувачі й обробляли їх комплексними методами, видобували бурштин, який не змогли дістати помпами, і рекультивували потім землі.

- Перші дві ділянки були передані в користування у липні за 12 і 29 млн гривень. А 18 жовтня відбулися перші відкриті торги, на яких КП «Волиньприродресурс» продала близько половини свого видобутку майже за 22 млн грн. Мабуть, це дуже лінійне, спрощене порівняння, але – державі це вигідно? Віддати за 12 млн ділянку, з якої вже у першому сезоні накопали бурштину десь на 40 млн грн?

- Так, це дуже спрощений погляд. Надрокористування – це високий ризик. Ніхто вам не гарантує, що під землею є бурштин певної якості. Ви берете спецдозвіл на власний ризик. А до вартості дозволу ще треба додати всі операційні капітальні витрати: придбати техніку, побудувати обробні потужності, платити заробітну плату й податки. Але, якби цей бізнес не окуповувався, ніхто б такі гроші за спецдозволи не платив. Така ціна, до речі, – це рекорд, потім на аукціонах нам такої ціни за ділянки вже не давали. Можливо, то було викликано початковим першим ажіотажем.

- Але учасників досить, і це говорить про те, що добувати бурштин готові законно?

- Система працює так: хочете обробляти якусь ділянку – ви її ініціюєте, а ми виносимо на аукціон. Просто так торги не організовуємо, аби подивитися, чи буде попит; хочемо мінімізувати трудовитрати та мати гарантію, що буде хоча б два учасники. Досі, в середньому, на аукціонах було 3-5 учасників. Спостерігалися й спроби спекуляції в результаті торгів, але ми ліквідували вже і цю шпаринку через зміни у законодавство.

- Можливо, наївне питання: а якась геологічна розвідка, дослідження надр ведуться в якихось регіонах цілеспрямовано?

- По бурштину геологічної інформації майже немає, її замало навіть щоб порахувати початкову ціну спецдозволу. Ми запропонували зафіксувати початкову вартість бурштиноносних надр на законодавчому рівні, який було прийнято. Закон передбачає дві тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян за 1 га для наскрізних спецдозволів, ділянки надаються площею до 10 га. Виходить, фіксовано до 340 000 за об’єкт. Ми виставляли такі ділянки на аукціон, і стартова ціна їх зростала. Насправді, не дуже важливо, яка стартова вартість. Якщо є конкуренція і відкриті торги – ринкова ціна, в результаті, встановиться. Щодо геологічної розвідки: на жаль, державна геологічна галузь суттєво недофінансовується, це хронічна проблема останніх років восьми. Фінансування здійснюється десь на 20%. А цього року, в результаті секвестру, виділення коштів із держбюджету ще на 60% скоротили. Тому великих державних замовлень немає. Але справи не стоять на місці. Ще за радянських часів територія України була досить добре вивчена, є чимало хороших матеріалів і ці надбання ми переінтерпретовуємо, довивчаємо і використовуємо під час підготовки ділянок на аукціон. Нещодавно виклали в Інвестиційний атлас 3 ділянки золота – інформацію готували на основі здобутої ще за СРСР (тепер з нею може ознайомитися кожен потенційний інвестор і зробити висновки – хоче отримати ту ділянку чи ні). Перша піде з аукціону вже в середині грудня, будемо додавати нові, допрацьовані, за наявності ресурсів.

- А ці 300 позицій в Інвестиційному атласі – це в основному що? Титан, ільменіти, нафта й газ?

- Розумію, що зараз саме «метали майбутнього» на слуху, але насправді попитом цього року користувалися проєкти, що не вимагають довгих капітальних інвестицій. Винятком стала лише одна нафтогазова ділянка, яку продали досить дорого. У скрутні часи інвестори надають перевагу проєктам, де розробку можна розпочати вже за рік-півтора. Тож попит цього року був на кар’єри (граніт, пісок, глина), каоліни й подібні мінерали. Це пов’язано, перш за все, з кризою і карантинними обмеженнями, загальною економічною ситуацією в світі. Але на перспективу готуємо й проєкти, які вимагають більш капітальних інвестицій (в розрахунку на американських і європейських партнерів). Вони стосуватимуться таких матеріалів, як золото, титан (7 ділянок в атласі), літій (одна ділянка в атласі та ще одну готуємо), може бути і ніобій, тантал (застосовуються в електротехніці – ред.) – тобто те, що ми звемо «металами майбутнього». Ці елементи сьогодні використовуються при виготовленні, зокрема, акумуляторів для електромобілів, в авіаіндустрії, ракетобудуванні, оборонній промисловості, в медицині. І треба шукати можливості не обмежуватися постачанням сировини, а хоча б первинну обробку проводити в Україні, а в ідеалі – виробляти продукцію. Якщо буде надана державна підтримка в реалізації таких масштабних геополітичних проєктів, це все можливо.

- Українським компаніям такі проєкти не до снаги чи поки не на часі, якщо орієнтуєтеся на партнерів з Європи та США?

- В українських компаніях на руках вже є низка таких об’єктів (титанової галузі, наприклад), і вони показують досить гарні результати. Щоправда, зазвичай це капіталомісткі й екологічно чутливі проєкти, і треба мати навички, кошти і розуміння процесу, щоб їх реалізувати як слід. А для продажу продукції, що вироблятиметься на підприємстві, заздалегідь треба дбати про партнерів.

- А що тепер буде з ділянкою «Дельфін»? Від розробки чорноморського шельфу відмовилися надовго? Результати конкурсу на угоду про розподіл продукції ділянки скасували, зокрема, через військову загрозу з боку РФ, але схоже, ця загроза – не на рік і не на два…

- З «Дельфіном» була проведена вже досить серйозна робота, але ситуація, що склалася, суттєво змінила порядок речей. Ціни на нафту й газ впали втричі, через кризу зовнішня зацікавленість у проєкті зникла майже зовсім. Розвивати нафтогазовий потенціал чорноморського шельфу потрібно, але не можна ігнорувати нестандартні ризики, пов’язані з загрозою з боку східного сусіда. Тому наше бачення таке: державні компанії можуть зробити певний деріскінг цієї території, спільно з партнерами зробити сейсміку, тобто більш якісно дослідити ділянку для розуміння її потенціалу. А потім на підставі цієї додаткової інформації долучити міжнародних партнерів до розробки українського шельфу (коли буде впевненість, що не виникне додаткових зовнішніх загроз). Гадаю, в найближчі місяці НАК Нафтогаз має всі шанси почати розробку шельфу таким чином.

- На ваш погляд, що ще відноситься до стратегічно важливих родовищ в Україні? За дослідження і розробку всього підряд хапатися поки не можемо. На що варто робити ставку, де є шанс щось хороше накопати?

- Україна має досить широкий вибір корисних копалин, які задовольняють потреби як металургії, так і хімічної промисловості, агросектора, транспортної галузі. Наприклад, у проєкті «Велике будівництво» використовують вітчизняні щебінь, будівельний камінь і чимало інших матеріалів, і це стимулювало розвиток економіки в цілому, задовольняючи внутрішній попит. А уявіть собі ступінь зношеності комунікацій ЖКГ – думаю, труби зношені відсотків на 80%, і якщо колись зайнятися заміною цих труб – це буде солідний поштовх для видобутку залізних руд і виробництва нової металургійної продукції на українських заводах. Й існуюча ресурсна база здатна ці потреби покрити, наростити видобуток і навіть забезпечити експорт сировини - чи краще матеріалів з доданою вартістю. Потенціал – це не лише про такі природні багатства, як газ і нафта. У нас хороші запаси урану, різних залізних руд – чорних і кольорових, метали майбутнього, які вже частково видобуваються, і є можливість збільшити обсяг видобутку за участі партнерів. А ще ж глина, пісок, каолін, пегматит необхідні не тільки в промисловості, а й у побуті. Треба лише пришвидшувати і спрощувати процедури надання спецдозволів і адміністрування, над чим і працюємо. Це стимулюватиме кооперації невеликих груп підприємців. 5-10-20 осіб зможуть об’єднувати зусилля і реалізувати якісь проєкти, треба лише донести їм, що корупційної складової в процесі нема і, щоб розробити піщаний кар’єр, вже не треба мати знайомого правоохоронця або півжиття витратити на навики з адміністрування. Це має бути зрозуміла прозора процедура з обов’язковою, але легкою звітністю в електронному вигляді, що подається через електронний кабінет. І тоді люди працюватимуть самі та створюватимуть нові робочі місця, потечуть податки у бюджет. Щоб усе запрацювало на 100% так, як хочемо, системна робота триває постійно. За останній рік відбулося багато прогресивних і правильних речей.

Тетяна Негода. Київ

Фото: Державна служба геології та надр України; Євген Котенко та Павло Багмут, Укрінформ