Перспективи єдиної “платіжки” за газ: хто, кому, за що

Перспективи єдиної “платіжки” за газ: хто, кому, за що

Аналітика
Укрінформ
Ще – буде нова ціна. А також - уже понад 400 юросіб “застовбили” за собою право продавати “блакитне” паливо. Поміж них – навіть “Укрпошта”…

Укрінформ за традицією аналізує “газові” новини початку місяця. Серед найбільш резонансних тем — негативне сприйняття споживачами розподілу тарифу на дві складові: плату за газ і за його транспортування. А також позитивна звістка про чергове зниження вартості “блакитного палива” — за підсумками січня. І ще - приємні очікування переваг від впровадження конкуренції на газовому ринку. Ймовірно, уже цього року зможемо самостійно обирати продавців газу.

Дві “платіжки”: чому новація не приживається?

В січні багато українців отримали одразу по дві “платіжки” за газ. Відтепер ми повинні окремо сплачувати за “блакитне паливо” як товар і окремо - за його прокачування розподільчими мережами до газових плит, колонок, конвекторів і опалювальних котлів. У лютому, вже найближчими днями, вперше з такою новацією стикнеться і решта громадян, котрі використовують цей енергоресурс.

1. Мета нововведення. Розподіл газового тарифу на дві складові називають “важливим кроком до врегулювання ринку природного газу, упорядкування взаємовідносин між його суб’єктами із розмежуванням відповідальності”. Все це — в руслі впровадження в Україні європейських “правил гри” на енергоринках після імплементації Києвом Третього енергопакета ЄС. “Сплату за транспортування відокремили, щоб при потребі була можливість вільно змінювати постачальника. А це — європейські правила ринку та боротьба з монополіями", - пояснив глава уряду Олексій Гончарук.

2. Механізм “розподілу” тарифу.

Тож із 1 січня “транспортну” частину із загального тарифу прибрали (газ подешевшав). Але приблизно таку ж суму (тарифи для кожного регіону різні) споживачі додатково платитимуть за його розподіл і постачання. Причому, платити маємо авансом — за “замовлену потужність”, обсяги палива, які, ймовірно, будуть прокачані газорозподільчими мережами до помешкання споживача. Цей показник залежить від обсягів газу, використаних у попередній розрахунковий період (із 1 жовтня 2018 до 30 вересня 2019 року). Суму можна розрахувати й самому, знайшовши в Інтернеті дані про тариф, встановлений НКРЕКП для вашого регіону. Приміром, тариф на доставку кубометру газу для АТ “Київоблгаз” — 0,936 гривні, “Харківгаз” — 1,236, “Дніпрогаз” — 0,66, “Вінницягаз” - 1,068, “Сумигаз” — 0,912, “Полтавагаз”- 1,14 гривні за 1 м³ (із ПДВ). Помножте регіональний тариф на кількість спожитих упродовж “розрахункового” року кубометрів палива і поділіть на 12. Таку суму й доведеться платити щомісяця протягом цього року.

Для прикладу: Власник будинку на Сумщині із жовтня 2018-го до жовтня 2019-го використав для опалення, підігріву води і приготування їжі 4 000 кубометрів палива.

Рахуємо: 4 000 × 0,912 : 12 = 304

Отже, у 2019-ому так звана “замовлена потужність” щомісяця обходитиметься цьому споживачеві у 304 гривні. Важливо, що взимку, коли використання газу суттєво збільшується, плата за доставку палива залишатиметься такою ж, як і улітку. Отже, фінансове навантаження в цей період зменшиться (пам’ятаємо ж, що спожитий газ завдяки виокремленню транспортної складової коштуватиме дешевше?). Щомісячний “транспортний” платіж для тих, хто користується лише газовими плитами і за рік споживає, зазвичай, не більше 100 кубометрів палива, порівняно невеликий: від 2,8 до 10 гривень. Оскільки йдеться про незначні суми, які іноді навіть не перевищують розміру банківської комісії, урядовці й експерти радять платити одразу за квартал, півроку чи рік.

3. Суспільне сприйняття – нам не сподобалося

Утім, судячи із реакції соцмереж та розмов, почутих на вулицях і у транспорті, споживачі не надто зраділи новації. Хтось боїться, що “заплутається” у “двох платіжках”, хтось остерігається, що з розподілом рахунків десь “загубиться” частина призначеної йому субсидії. Інші ж незадоволені тим, що при сплаті доволі “поміркованих” сум доведеться “ні за цапову душу” віддавати ще удвічі-тричі більше — як комісію. Адже у деяких регіонах фінустанови беруть за посередництво 10-15 гривень, навіть, якщо сплачуєш 1 грн.! Та головне побоювання: за наявності двох “платіжок” буде досить складно встежити за “повзучим” збільшенням платежів. Як це вже бувало при “дробленні” інших тарифів (приміром, після виділення окремою графою у “платіжці” рядка “за вивезення сміття” у столиці). І тут неприємна новина: як би нам із вами не хотілося вірити популістам, рано чи пізно так станеться і у випадку з постачанням “блакитного палива”. Це “вангують” більшість експертів. Адже наші мережі - як магістральні, так і розподільчі, - дедалі більше зношуються. Переважно, підконтрольні олігархам облгази, які користувалися ними раніше, фактично не проводили не те що капітальних, а й поточних ремонтів (за винятком ліквідації наслідків аварій) чи модернізації - принаймні, в частині ГРМ (газорозподільчих мереж). З одного боку, вони мали це робити, адже кошти, призначені на утримання трубопроводів, завжди закладали в тариф. З іншого — не хотіли, а у багатьох випадках і не могли. Бо відрахування на ці потреби справді були мізерними. Тепер же, коли тарифи на транспортування палива і ціни на газ стали “самостійними”, гроші доведеться шукати. Адже припинення газопостачання бодай одного населеного пункту - це НП загальнодержавного масштабу. Принаймні, за нинішньої структури енергоспоживання. За таких умов коштів за транспортування, які для кишені пересічного споживача начебто є неабияким “тягарем”, насправді може виявитися недостатньо для того, щоб утримувати ГРМ у належному (чи просто — в робочому) стані.

4. А цих грошей, виявляється, ще й мало!

У цьому контексті експерти наводять такі цифри: транспортна складова у структурі роздрібної ціни на газ для населення в Україні – 11%. А, приміром, у Чехії – 22, в Польщі - 26, Латвії – 33, у Болгарії - понад 50%. У перерахунку на “наші гроші” середньоєвропейська вартість прокачування 1 кубометра палива - 6 гривень. Найдорожче транспортування, за даними сайту 104.ua, - у Швеції (понад 20 гривень). У наших сусідів — в країнах східної Європи - помпування одного “куба” палива коштує до 5,5 гривень. У нас же, як підрахували аналітики сайту, навіть нові тарифи на доставку газу на початковому етапі впровадження не покриватимуть витрат газорозподільних підприємств. “Станом на початок року повністю беззбитковим є тариф на доставку в 1,04 - 1,27 гривень за кубометр без ПДВ з компенсацією збитків компаній упродовж п'яти років. Тоді як в середині цього року тарифи досягнуть тільки показника у 0,99 гривень за кубометр”, - йдеться у коментарі інтернет-ресурсу для Укрінформу. Тобто, мусимо усвідомити: в умовах ринку нам не лише доведеться платити ринкову ціну за газ, а і ринковий тариф за його транспортування. Комусь — із власної кишені. Комусь — за рахунок субсидій, що надаються з Державного бюджету, фактично з кишень усіх українців. Тож наразі “смішні” для декого суми за бронювання потужностей для транспортування палива (від 4 до 10 гривень за місяць на людину, яка користується лише газовою плитою) в один “не прекрасний” момент можуть перетворитися на 20-30 чи й 40-50 гривень. А плата для тих, хто користується газом для опалення, взагалі може стати за нинішніми мірками “захмарною”. Поки що влада не поспішає лякати нас такими перспективами. І, сподіватимемося, цей момент вдасться максимально відтягнути. Завдання: за цей час максимально збільшити доходи українців, аби ринкові умови оплати енергоресурсів відповідали ринковому рівню наших зарплат. Але це — інша болюча тема. Зараз же — про “плюси” і “мінуси” окремих рахунків за продаж і постачання газу.

5. Назад у “ту ж річку”: перспективи повернення до єдиного рахунку.

У прибічників “подвійних” “платіжок” - свої аргументи. Скажімо: навіщо змішувати до купи “коней і людей”, коли йдеться про оплату товарів та послуг, наданих окремими суб’єктами господарювання? Якщо усе надходитиме на єдиний рахунок — приміром, газзбуту, виникне потреба у додаткових розрахунках і транзакціях. А в умовах перебоїв з оплатою це може призвести до “непорозумінь” між суб’єктами господарювання, взаємної недовіри, судових претензій тощо. А якщо ринок таки запрацює, і одному операторові доведеться прокачувати споживачам газ від кількох продавців?.. Те ж стосується і розподілу коштів, наданих державою як безготівкова субсидія громадянам. До того ж, платити за додаткові перекази коштів тоді доведеться самим газопостачальним організаціям, а не споживачам, як тепер. Які-не які — а додаткові витрати... Водночас ті, хто за “єдину “платіжку”, слушно зауважують: за нинішньої автоматизації й діджиталізації розподіл — фактично не потребуватиме часу. Та і витрати будуть мінімальними. Й це - цілком розумна плата за “суспільний спокій”! Звісно ж, можуть втратити на комісійних банківські установи. Але ж для них це — далеко не основний вид заробітку. У той час як із точки зору переважно небагатого українця платити “комісію”, що в кілька разів перевищує суму переказу, якось не “комільфо”. Та особливо людей непокоїть, що за транспортування газу змушують платити домогосподарства, які із тих чи інших причин взагалі не користуються “блакитним паливом”, хоча й під’єднані до ГРМ (у більшості випадків це — іще не введене в експлуатацію нове житло, або помешкання, власники яких виїхали на заробітки). Ось один із “показових” прикладів.

Контраргументи влади і постачальників: навіть, якщо газову трубу не використовують, її потрібно підтримувати у належному стані, аби газовий вентиль можна було відкрити у будь-який момент. Але хіба ж щорічне утримання кількох метрів здебільшого нової труби коштує 4-5 тисяч гривень? А саме такі рахунки отримали тисячі власників подібних об’єктів. При цьому ніхто, навіть самі газовики, не можуть пояснити: яким чином робили нарахування. Адже наведена вище розрахункова формула тут явно не працює. Бо коли упродовж розрахункового періоду людина не використала жодного кубометра палива, які б цифри не підставляли у формулу, де фігурує “нуль”, “нуль” має вийти і в підсумку... Але постачальникам це не доведеш. І скільки люди не зверталися до місцевих структур газзбутів і облгазів, отримували одну відповідь. Щось на кшталт: “ви зобов’язані платити, інакше нараховуватимемо штрафи й пеню. І зрештою - взагалі від’єднаємо помешкання від газопостачання”. Тож і не дивно, що в соцмережах з’явилися відео масового спалювання людьми “ненависних” платіжних документів. Як це, приміром, було у Малині на Житомирщині.

Звісно ж, влада — зокрема й місцева - змушена реагувати. Приміром, Чернівецька облрада уже звернулася до уряду з вимогою скасувати другу “платіжку” за газ. Раніше такі звернення оприлюднили кілька міських рад Миколаївської області. Тож, як запевнив цими днями у телеефірі міністр енергетики та захисту довкілля Олексій Оржель, в уряді нині вивчають ситуацію. Урядовець не виключив, що “платіжки” знову об’єднають в одну. Також людей заспокоїли: у лютому Міністерство соціальної політики донарахує субсидію та пільгу за нову послугу з розподілу газу автоматично, громадянам для цього нікуди звертатися не потрібно. При цьому влада продовжує наполягати: нинішнє нововведення — в інтересах споживачів. Словом, чекаємо на новини.

Впроваджена у грудні гарантована ціна газу також не прижилася

Січнева ціна газу для населення склала 5580 гривень за тисячу кубометрів (з ПДВ, але без витрат на транспортування), що й буде відображено у “платіжках”, які українці отримають найближчими днями. Про це повідомили у Міністерстві енергетики та захисту довкілля, нагадавши, що це - на чверть менше, ніж у січні минулого року. Зниження відбулося, передовсім, завдяки здешевленню палива на європейському ринку. "У цьому зв’язку уряд вирішив відмовитися від гарантованої ціни на газ (6600 гривень за тисячу “кубів” з ПДВ без транспортування) ", - зазначили у прес-службі енергетичного відомства. Тож до кінця опалювального сезону вартість газу в Україні визначатимуть щомісячно, залежно від щоденної середньоарифметичної ціни палива на нідерландському газовому хабі ТТF. Торгова надбавка НАК ”Нафтогаз” - 1,917%. Ще 2,5% (передбачена законодавством максимальна націнка) “накручуватимуть” продавці — газзбути на інші суб’єкти господарювання, які мають відповідні ліцензії. Також в уряді повідомили про намір створити сайт, де буде зібрано всю інформацію щодо структури тарифів на газ у різних регіонах країни. За словами заступниці керівника Офісу президента Юлії Ковалів, цей ресурс стане “відповіддю на дії влади на місцях, яка іноді не може пояснити жителям своїх міст, чому розмір “платіжки” за комунальні послуги саме такий”.

Програма “Газ через пошту”: чому б і ні? Коло продавців палива хочуть розширити

Профільний міністр Олексій Оржель пообіцяв українцям, що вже до початку наступного опалювального періоду у жителів багатьох регіонів країни з’явиться можливість купувати паливо в альтернативних постачальників. В ефірі "Свободи слова" на ICTV урядовець розповів: "З 1 травня, ми цим займатимемося, щоб у кожного споживача був альтернативний постачальник газу, щоб у кожного українця ". Це дозволить споживачам обирати найвигідніші цінові пропозиції. Оржель анонсував, що газ українцям постачатимуть ті інфраструктурні компанії, які вже працюють на ринку. Зокрема, обленерго, які, навіть, можуть надавати споживачам пакетні пропозиції: купуючи в однієї компанії і електроенергію, і газ, можна буде розраховувати на знижку. Серед потенційних нових гравців на вітчизняному газовому ринку міністр назвав і “Укрпошту”. Підприємство, до речі, вже має необхідну ліцензію. І понад 2 роки самостійно запуповує газ для власних потреб, заощаджуючи на цьому десятки мільйонів гривень.

Нагадаємо, згідно із Законом “Про ринок природного газу”, функції із видобування, транспортування, продажу і розподілу “блакитного палива” в Україні розділили. Зокрема, за розподіл палива і його постачання споживачам тепер відповідають облгази, а за його продаж — газзбути та інші ліцензовані газопостачальні компанії, якими, здебільшого, стали відокремлені підрозділи тих же облгазів. Тобто, справжній конкурентний ринок, за якого споживач міг би обирати, у кого купувати паливо, наразі ще не запрацював. За окремими винятками, коли послугами різних продавців можуть скористатися великі комерційні споживачі. За інформацією НКРЕКП, в Україні вже більше 400 компаній мають ліцензії на продаж газу. Тільки справжня конкуренція між ними гарантуватиме споживачам якість послуг, зниження вартості, зручні сервіси і сучасні форми співпраці.

Владислав Обух, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-