Малі реактори, чисті джерела та нова енергетична стратегія

Малі реактори, чисті джерела та нова енергетична стратегія

Укрінформ
Україна – під загрозою енергетичної бідності. Енергосистему порятують “зелені” або атомні інновації

Національний інститут стратегічних досліджень днями провів круглий стіл «Енергетичний перехід: виклики для України». Експерти-енергетики обговорювали плани розвитку паливно-енергетичного комплексу України, сучасні тенденції у виробництві й споживанні енергоресурсів, підвищення ефективності енерговикористання. В енергетичному секторі України назрівають зміни. Власне, енергетичний перехід так чи інакше відбувається в усьому світі, питання лише в тому, як швидко і якою ціною він реалізується у нас.

ВПЕРЕД ДО ЕНЕРГЕТИЧНОЇ ДЕМОКРАТІЇ

Енергетичний перехід — це рух енергетики в бік чистих та безпечних відновлюваних джерел. В рамках Паризької угоди 2015 року світова спільнота домовилася обмежити глобальне потепління на рівні значно нижчому 2°С та докласти всіх зусиль, щоб не перевищити 1,5°С. А отже, перехід до відновлюваних джерел енергії (ВДЕ) мусить статися організовано і в стислий часовий проміжок – протягом кількох наступних десятиліть. Зокрема, до 2050 року транспорт, енергетика, промисловість та населення повинні повністю перейти на відновлювані джерела енергії, залишивши більшу частину розвіданих покладів вугілля, а також значну частку запасів нафти і газу в землі. “Енергетичний перехід неминучий, – сказав з цього приводу на круглому столі Володимир Омельченко, директор енергетичних програм Центру Разумкова. – Питання лише, якою ціною він буде здійснений”. Саме ціна наразі й хвилює вітчизняних енергетиків, і то дуже.

У вересні міністр енергетики Олексій Оржель вже оголосив, що енергетична стратегія України буде переглянута новим урядом — мовляв, стара не працює. “Особисто я, почувши це, напружився, – зізнається завідувач відділу енергетичної та техногенної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень Олександр Суходоля. – З політичної точки зору це, можливо, важливо і доцільно — нова влада, нова стратегія. Але ж нещодавно прийняли енергетичну стратегію, щоб забезпечити в енергетиці стабільність”. Уряди змінюватимуться, але важливо, щоб кожен наступний приймав детальний план реалізації стратегії, а її цілі лишалися незмінними. “В сучасній енергетиці можливо все, навіть те, що за часів моєї юності вважали фантастикою, – говорить Суходоля. – Але перехід на новий тип генерації електроенергії означатиме життя або зникнення цілих галузей української економіки”.

Нові рішення необхідні, щоб людство могло задовольнити зростаючі потреби в електроенергії, переконаний професор, провідний експерт в енергетиці Геннадій Рябцев. “Нестача енергії необхідної якості в необхідній кількості наростає. Ці явища прискорюються і вони вимагають дуже швидких змін, – пояснює він. – А традиційні технології не здатні задовольнити попит, створюваний “розумними виробництвами”4-ї індустріальної революції”. Енергосистеми, створені в 60-70 роках минулого століття, потребують все більше вкладень. Якщо раніше держава (СРСР) виділяла досить коштів на підтримку цих об’єктів, то Україна цього наразі не робить, а банки, інші фінансові структури інвестують у що завгодно, лиш не у великі енергетичні системи, нагадує Рябцев. Обладнання їх старіє, собівартість електроенергії зростає, ефективність роботи знижується. “Щоб задовольнити попит за світовими стандартами, треба виробляти більше енергії. Але традиційні системи погіршують стан довкілля, це вимагає збільшення витрат на його охорону і виходить замкнене коло проблем”, – описує стан речей професор.

На ВДЕ поки що немає платоспроможного попиту — чекаємо здешевлення технологій, щоб вони поширилися масово. А поки нові технології дорогі, а традиційна енергетика не справляється, виникає так звана енергетична бідність і поширюється енергетична демократія. “Це коли все більше споживачів не хочуть залежати від монополізованих ринків та застарілих мереж і самі стають постачальниками енергії”, – говорить Рябцев. Акцент на ВДЕ збігається з сьомою ціллю Національної доповіді “Цілі сталого розвитку: Україна” (Доступна та чиста енергія).

Але наразі загрожує поглибленням енергетичної бідності, вважає експерт. “Залежність від традиційних енергоресурсів замінюється залежністю від постачання дорогих технологій, запатентованих всього в кількох країнах світу”, – підкреслює він. А це — неспроможність реагувати на надзвичайні ситуації.

АТОМНА ПІДСТРАХОВКА ДЛЯ ВІТРЯКІВ

Не треба й надзвичайних ситуацій — щодня може виникнути потреба компенсувати нестачу електроенергії з ВДЕ електрикою з інших джерел. Зокрема, в години пікових навантажень, коли інтенсивність сонячного світла низька, стоїть безвітряна погода тощо. Поки що в Україні альтернативну енергетику підстраховують старі добрі ТЕС, говорить Ольга Кошарна, медіа-директор асоціації "Український ядерний форум" і одна з найвідоміших публічних експертів в атомній енергетиці. “ Наразі маємо атомно-вугільний парадокс. Встановлена потужність ВДЕ зростає, але вони витісняють атомну електроенергію, а маневруємо тією, що виробляють на вугіллі”, – пояснює вона. Склалася досить дивна ситуація, але Україна зіштовхнулася з нею не перша: аналогічна в Німеччині після відмови країни від АЕС. “Коли почали закривати атомні електростанції й активно розвивати ВДЕ, викиди вуглекислих газів там збільшились”, – говорить експертка. Справа в тому, що великі атомні енергоблоки дуже інерційні — смикати важелі, умовно кажучи, щоб збільшувати-зменшувати потужність щоденно, за потреби не можна. Тому атомники пропонують компроміс — малі модульні реактори. Це інновація, яка дозволить маневрувати потужностями і зменшити роль ТЕС.

“Польща, в якій взагалі немає АЕС, нещодавно провела міжнародний форум, на якому йшлося про будівництво 6-9 гігават атомних потужностей, – повідомляє пані Ольга. – Нині там 80% електроенергії виробляється на вугіллі, станції старі й вже підрахували, що до 2025 року виникне дефіцит електроенергії”. Доведеться її купувати або виробляти самим. За словами Кошарної, цього літа таки придбали 2,7 гігават у сусідніх країн — клімат змінився, отож коли в спеку масово починають користуватися кондиціонерами, власних потужностей не вистачає.

В Україні ж атомна енергетика сьогодні основна і виробляє близько 50% електроенергії, нагадує пані Ольга. Причому дешевої, тому і використовується для закриття різних економічних дірок на енергоринку. Та є Національна стратегія низьковуглецевого розвитку України, і в ній йдеться про те, що такий розвиток буде забезпечений, в тому числі, інноваційними технологіями в енергетиці. “Такими технологіями є малі модульні реактори (ММР) — світова тенденція останнього десятиріччя в галузі, – говорить Кошарна. – Розроблено вже близько 50 проектів ММР”. Їх переваги – економічність, модульність, розподілена генерація, невелика площа і підвищена безпека (розміщаються під землею). На відміну від великих потужностей, ММР не потребують великих капіталовкладень. “Можна збільшувати потужність модуль за модулем, – говорить Кошарна. – Мені здається, майбутнє атомної енергетики України — саме ММР”. Вони, на думку експертки, цілком вписуються в теорію енергетичного переходу (в напрямку децентралізації), оскільки можуть обслуговувати окремі підприємства чи невеликі громади. До того ж промисловість України цілком здатна стати хабом по виробництву ММР з подальшим продажем модулів в інші країни. “А попит, гадаю, буде”, – говорить Кошарна.

Розмова про модулі актуалізується, коли життєвий цикл нинішніх АЕС буде добігати кінця. Їх слід розглядати як заміну енергоблокам, що будуть виводитися з експлуатації. “Модулі можна планувати на вже існуючих майданчиках, – говорить Кошарна. – Це і компактно, й безпечно, і з можливостями для маневрування”. Поставимо гігават з десяти ММР по 100 мегават — і зможемо регулювати потужність вмиканням-вимиканням деяких з них. “І цим підстраховувати перепади потужностей ВДЕ, підключатися на піках споживання замість ТЕС”, – наголошує пані Ольга. Вже після 2025 року атомне питання в країні стане руба, говорить вона.

За 10-15 років це буде справжнім викликом для країни, коли доведеться вивести з експлуатації атомні енергоблоки, вважає Олександр Домбровський, колишній заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки ВР. Поки що, на його думку, енергетичний перехід Україна не реалізує, а лиш спостерігає, як він відбувається в країнах Європи. Повені, пожежі, цунамі в 60% випадків спричинені наслідками брудної енергетики, наголошує Домбровський. Мовляв, якщо хочемо дати нашим дітям шанс жити на планеті, треба використовувати чисті технології вже сьогодні, подобається нам чи ні. “Підтримую тих, хто нагадує про проблеми вітчизняної енергетики, але нагадую, що кожна технічна система має свій життєвий цикл і цикл технічних об’єктів, побудованих 40-60 років тому, підходить до кінця”, – говорить він.

Тетяна Негода. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-