За офіційними даними, у держави вкрадено понад 700 тис га. Насправді – мільйони

За офіційними даними, у держави вкрадено понад 700 тис га. Насправді – мільйони

Аналітика
Укрінформ
За даними Мінекономрозвитку, в Україні розікрали половину держземель сільгосппризначення. Чи є шанси повернути втрачене й покарати винних

За роки незалежності Україна втратила щонайменше половину державних земель сільськогосподарського призначення. Йдеться про виведення за допомогою різноманітних схем і самозахоплення сотень тисяч гектарів ріллі. Конкретні цифри обіцяють назвати після завершення інвентаризації. За попередніми ж оцінками, із 1 мільйона 300 тисяч гектарів у держвласності збереглося щонайбільше 600-700 тисяч. Такі цифри навів нещодавно міністр розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тимофій Милованов.

Оцінюючи ситуацію, опитані Укрінформом експерти конкретних цифр наразі не називають: мовляв, чекаємо завершення інвентаризації. Хоча й погоджуються: розрахунки глави Мінекономрозвитку можуть виявитися правильними. І, навіть, занадто “оптимістичними”. Водночас у тому, що вкрадену землю колись вдасться повернути, більшість фахівців сумніваються. Адже українське національне багатство активно розбазарювали упродовж майже трьох десятиліть, тож “знайти кінці” у багатьох випадках вже неможливо – зміну цільового призначення сотень тисяч колись державних гектарів зазвичай наближеним до влади махінаторам давно вдалося правдами і неправдами легалізувати. Водночас і миритися із таким статус-кво не можна. То де ж вихід?

Поширені схеми розкрадання державної землі

Тарас Висоцький
Тарас Висоцький

Поки що, за даними заступника міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства Тараса Висоцького, до Державного земельного кадастру внесено дані про 500 тисяч гектарів державних сільськогосподарських угідь. До завершення інвентаризації розраховують “нашкребти по засіках” іще від 100 до 200 тисяч. І все. Де решта – мають з’ясувати правоохоронці. Шансів, що державі повернуть бодай сотню-другу тисяч гектарів, небагато. Адже йдеться про ймовірне порушення тисяч додаткових кримінальних справ, частина з яких апріорі підпадає під амністію у зв’язку із завершенням терміну позовної давності... Завдяки ж яким схемам спритникам вдалося позбавити державу частини стратегічного ресурсу?

1. Помилки держави як менеджера

За висновками експертів, чимало земель вивели із держвласності через безгосподарність (а в багатьох випадках – і через злий умисел) керівництва підприємств АПК, які перебували в управлінні Мінагрополітики, а нині перейшли під патронат Мінекономрозвитку. "За документами (у користуванні цих підприємств) мало б бути 111,2 тисячі гектарів земель, а до кадастру наразі внесено інформацію про 67 тисяч. Інвентаризація добігає кінця, І вже зрозуміло, що “вийдемо” на 70 тисяч, щонайбільше – 75 тисяч гектарів", – розповів Тарас Висоцький. Отже, лише через діяльність цих підприємств держава недорахується від 35 до 40 тисяч гектарів.

Щоправда, інвентаризувати частину таких земель наразі неможливо через те, що вони розташовані на тимчасово непідконтрольних Україні територіях. Але йдеться про порівняно незначні земельні масиви – тимчасово втрачено доступ до управління активами 7 таких агропромислових підприємств. Тоді як абсолютна більшість – 486 – розташовані на підконтрольних Києву територіях. 193 з них – у стані припинення діяльності. Відповідно, є ризики, що спритники, причетні до розкрадання наділів, які держава передала в управління цим суб’єктам господарювання, встигнуть “сховати кінці у воду”.

2. Необліковані “наукові” наділи

Як відомо, одним із найбільших вітчизняних землевласників (і за сумісництвом, одним з “рекордсменів” за кількістю порушених справ про розбазарювання державних наділів) є Національна академія аграрних наук України (НААН). У постійному користуванні наукових установ та підприємств нині понад 465 тисяч гектарів землі (364 тисячі з яких – орні). Це майже вшестеро перевищує площу Києва. Тим часом у пресі ледь не щомісяця з’являються повідомлення про пов’язані з “науковими” землями маніпуляції та зловживання. Під слідством перебувають чимало посадовців, які причетні до незаконного вилучення і зміни цільового призначення тисяч гектарів ріллі. Масштаби зловживань іноді справді вражають – як ідеться, приміром, у цьому розслідуванні “Схем”. Чи в інформації Національного антикорупційного бюро України. За даними НАБУ, лише одна із  оборудок, яку посадовці НААН “провернули” у 2013-2014 роках, передавши у приватні руки “скромні” 15 гектарів пристоличної землі, завдала державі збитків на майже 44 мільйони гривень (понад $5 мільйонів за тодішнім курсом).

Детективи НАБУ з’ясували, що посадовці НААН ініціювали ухвалення низки рішень, внаслідок яких понад 15 гектарів державних земель у передмісті Києва (село Гатне) незаконно перейшли у приватну власність. За законом, рішення про вилучення призначеної для наукових досліджень землі та зміну її цільового призначення може ухвалювати лише Верховна Рада за поданням Кабінету міністрів. Однак посадовці Академії проігнорували таку вимогу – завдяки змові зі службовими особами ГУ Держземагентства у Київській області. Серед отримувачів 144-х сформованих за результатами оборудки ділянок не тільки підозрювані, їхні родичі і наближені до них особи, а й співробітники СБУ, посадовці НААН, Міністерства аграрної політики та інших органів влади.

Йдеться, вочевидь, і про ще більш впливових покровителів Інакше як пояснити, що зареєстрований у вересні 2015-ого проєкт постанови № 3063 “Про утворення Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування обставин неефективного використання земельних ділянок Національною академією аграрних наук України, підпорядкованими їй структурними установами, підприємствами та організаціями та пов’язаних із цим численних правопорушень” так і залишився проєктом, не знайшовши підтримки в парламенті.

3. “Викрутаси” місцевої влади та посадовців органів Держгеокадастру

Чимало землі держава втрачає через оборудки місцевої влади – керівників територіальних громад, місцевих депутатів. Допомагають їм у цьому “свої” державні реєстратори, нотаріуси, співробітники землевпорядних органів. Про “свіжий” приклад – у повідомленні запорізьких правоохоронців. З’ясувалося, що посадовці органів місцевої влади у змові із засновниками фермерського господарства, зловживаючи службовим становищем, незаконно виводили землі сільськогосподарського призначення з державної та приватної власності. Для цього вони масово підробляли договори оренди.

А на Харківщині стало відомо про схему, завдяки якій низка депутатів місцевих рад незаконно вивела, розпаювала і розпродала понад 20 гектарів землі, яка перебувала в держвласності. Злочинці вносили неправдиві дані та безпідставно підміняли відомості про власників у державному реєстрі прав власності на нерухоме майно. Потім привласнені ділянки розподіляли на підставних осіб для подальшого перепродажу. За кожен із 200 вкрадених у такий спосіб наділів зловмисники отримали по $25 тисяч.

4. Безгосподарність “семи няньок”, які відповідали за держнаділи

Може, й дивно, та “ловити рибку у каламутній воді” розробникам і виконавцям шахрайських схем із заволодіння державною та комунальною землею, за словами експертів, допомагали безкінечні “реформування” системи управління й контролю використання земельних ресурсів. На початку 1990-х в Україні було створено Державний комітет із земельної реформи – для координації роботи з передачі земель з держвласності у приватну. Однак і після масштабного розпаювання 27 мільйонів гектарів земель, які стали власністю українських селян, відомство продовжувало існувати і навіть розростатися. Мінялися лише назви... Держкомітет із земельних ресурсів, Державне агентство земельних ресурсів України... Зрештою, у 2013-му це відомство отримало монопольне право на розпорядження державними землями (до 2002 року землями за межами населених пунктів розпоряджалися одинадцять тисяч органів місцевого самоврядування, потім – півтисячі райадміністрацій).

У вересні 2014-го на зміну “старому і корумпованому” Держкомзему-Держземагентству прийшов “оновлений і прогресивний” Держгеокадастр – Державна служба України з питань геодезії, картографії і кадастру. Утім, кажуть експерти, цей орган успадкував від попередників низку ґанджів, до яких додав ще і власні сумнівні “ноу-хау”. Держгеокадастр – це п'яте за чисельністю працівників цивільне відомство, підрозділи якого діють у кожному районі та місті України. Йому підпорядковано 48 державних землевпорядних і топографо-геодезичних та картографічних підприємств, які фінансуються із бюджету. Все це “господарство” щороку обходиться державній казні майже у 2 мільярди гривень.

“Те, що там зараз відбувається, – це треш. Там абсолютно прогнила система, де працюють переважно корупціонери", – охарактеризував роботу відомства прем'єр-міністр Олексій Гончарук, який повідомив про плани негайно "перезавантажити" Держгеокадастр. Завдання – перетворити його із багатофункціонального та “безмежно-повноважного” монстра в мобільне сервісне відомство, головна функція якого – наповнення і ведення якісної бази даних Державного земельного кадастру.

Володимир Коваленко
Володимир Коваленко

“Держгеокадастр має зникнути. Зате всі його функції, пов'язані із землею (що не відійдуть на місця разом із передачею сільгоспземель), слід автоматизувати, – вважає голова громадської організації “Прозора земля” Володимир Коваленко. – ... Зокрема, це буде корисно об'єднаним територіальним громадам і дозволить ефективно розпоряджатися землями”. Але така реформа, за словами експертів, неможлива без завершення повної інвентаризації земель державної і комунальної власності. Причому, це стосується не лише землі сільгосппризначення. Фахівці погоджуються, що, насамперед, потребують ревізії уже згадані наділи Національної академії аграрних наук. “Керівники підприємств зі складу Академії зовсім не зацікавлені в інвентаризації цих земель, тому що, по-перше, вже немає тих площ, які за ними закріплені, а по-друге, це унеможливить їх тіньовий обробіток. На мою думку, ці землі слід інвентаризувати першими”, – наголошує Володимир Коваленко.

У випадку з викраденням землі НААН поблизу Києва ще є (бодай теоретичний) шанс повернути ресурс державі. Оскільки суд задовольнив клопотання САП про арешт 144 ділянок, які виникли унаслідок “дерибану” державного земельного масиву. Але ж на більшості таких земель вже встигли звести будинки, зокрема, великі житлові комплекси із тисячами квартир. Тож повернути їх навряд чи вдасться. Єдине, що можна зробити, – це покарати винних у розкраданнях і спробувати стягнути із них бодай частину заподіяних Україні збитків...

Водночас, за оцінками експертів, ідеться наразі лише про “вершину айсберга”: говорячи про 1,3 мільйона гектарів держугідь, Тимофій Милованов, вочевидь, мав на увазі лише частину державних ділянок – ті, які внесені до Держгеокадастру, використання яких держава більш-менш контролює. Але ж, за експертними оцінками, насправді станом на 2016-2017 роки держава володіла 10,5 мільйонами гектарів землі (приблизно 8 мільйонів гектарів із них – рілля). Понад 1,5 мільйона гектарів у процесі децентралізації передали у власність об’єднаних територіальних громад. Тобто, зараз де-юре у власності держави має бути 8,5 – 9 мільйонів гектарів землі. Але ніхто із фахівців не береться прогнозувати, скільки її виявиться у держвласності де-факто. Це стане відомо лише після проведення інвентаризації. Причому, більш масштабної, аніж та, про яку звітують в Мінекономрозвитку. Бо лише 1,4 мільйона “державних” гектарів нині офіційно здаються в оренду. Як і хто користується рештою, нікому достеменно невідомо. Тож процес повної інвентаризації державної землі може тягнутися роками. А пошук і покарання винних у її розкраданнях – може, й десятиліттями.

Владислав Обух, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-