Рейтинг Doing Business: що робити, щоб нарешті обігнати Білорусь?

Рейтинг Doing Business: що робити, щоб нарешті обігнати Білорусь?

Аналітика
Укрінформ
Україна досягла 64-го місця у рейтингу інвестиційної привабливості, додавши за останні п'ять років 48 позицій. В умовах війни. Але цього мало

Щойно вийшов новий рейтинг Doing Business – 2020 від Світового банку. Україна піднялася на 7 позицій, з 71 на 64 серед 190 країн світу. За рік покращились показники у 5 з 10 індикаторів, але у трьох категоріях вони не змінилися, а ситуація з податками та банкрутствами навіть погіршилася. Хоч часова позначка рейтингу і натякає на 2020-й рік, та слід розуміти, що всі показники, зафіксовані ним, це станом на весну поточного року. Навіть якщо прийняти до уваги, що цього року парламент прийняв купу різних корисних законів, то свій вплив на рейтинг вони покажуть вже наступного разу. Тому старій владі треба віддати належне, а новій – буде корисно занотувати їх у якості відправної точки для своїх здобутків, де чітко видно, над чим слід завзято попрацювати.

В будь-якому змаганні не важливо, як біжиш ти, а те, як біжать конкуренти

Отже, наразі Україна посіла 64 місце та розташувалася у рейтингу між Індією та Пуерто-Рико. Наші сусіди також покращили свої позиції. Зокрема, Росія у рейтингу піднялася на 28 місце, вперше увійшовши до топ-30 країн за легкістю ведення бізнесу. Грузія посіла 7 місце, Естонія – 18, Словаччина – 45, Білорусь – 49, Молдова – 48, Польща – 40, Румунія – 55.

Найкращі позиції – 20 місце – Україна посіла у рейтингу за легкістю отримання дозволів на будівництво. 37 місце зі 190 країн Україна займає за легкістю отримання кредитів, 45 – за захищеністю прав власності міноритарних інвесторів.

Найгірші позиції Україна займає у сфері вирішення питання неплатоспроможності позичальника – 146 місце зі 190 можливих. При цьому за останній рік Україна погіршила своє становище у цій галузі. 128 місце Україна посідає за легкістю до підключення до електромереж. Попри реформи, які сталися у цій сфері, у Світовому банку не вважають, що їх достатньо для того, аби увійти бодай до ТОП-100 країн за цим показником.

Також за останній рік Україна погіршила свої позиції у легкості сплати податків – сумарний бал у цій сфері зменшився на 1,3, що дозволило Україні посісти лише 65 місце зі 190 можливих.

Рейтинг Doing Business – це щорічний рейтинг інвестиційної привабливості 190 країн світу, який складається Світовим банком.

Звіт Doing Business складається за підсумками комплексного дослідження стану реформ у кожній країні за 10 ключовими індикаторами, які використовуються для аналізу економічних результатів і виявлення успішних реформ і оцінки їхньої ефективності. Індекс легкості ведення бізнесу Doing Business є важливим маркером для інвесторів під час ухвалення рішення про інвестиції в ту чи іншу країну світу.

Щоправда, на сайті Світового банку пояснюються деякі помилкові уявлення про рейтинг. Автори методики наголошують, що він не вимірює всіх аспектів бізнес-середовища, які мають значення для фірм чи інвесторів, або всіх факторів, що впливають на конкурентоспроможність. Наприклад, безпеку, макроекономічну стабільність, корупцію, продуктивність праці чи міцність фінансової системи. А зосереджується на вимірюванні виключно регуляторних норм та рівня бюрократії, що супроводжують підприємницьку діяльність в тій чи іншій країні. І тому помилково вважати, що спрямованість суто на збільшення рейтингу Doing Business гарантовано призводить до поліпшення загального бізнес-середовища і конкурентної економіки країни в цілому.

Лаври – попередникам, а наступникам – виклики

Заради справедливості: заслуги нової влади у зростанні рейтингу наразі немає, бо дані для нього відбираються ще навесні. Це спільне досягнення купи людей, певна частина яких є і в цьому уряді, і в парламенті. Тому потрібно віддати належне попередній Верховній Раді ХІІІ скликання, п'ятому президенту Петро Порошенко та уряду Володимира Гройсмана.

«Збір даних для рейтингу Doing Business завершується кінцем квітня. Символічно. Вдячний нашій команді за достойний результат. За 5 років у цьому рейтингу ми піднялися на 48 позицій. Щиро бажаю нашим наступникам зробити краще», – написав на своїй сторінці у Facebook Петро Порошенко.

Для об‘єктивності слід відзначити, що, за оцінкою авторів рейтингу, минулого року Україна не потрапила у двадцятку країн, котрі провели наймасштабніші реформи.

"Пункт перший. Цей результат точно не говорить нічого про урядування самого Гончарука. Бо на посаді він неповних два місяці. Про успіхи Гончарука ми поговоримо через рік, якщо йому пощастить залишитися на цій посаді. Позиція України в Doing Business-2020 говорить лиш про те, якою отримали Україну Гончарук із Зеленським.

Михайло Басараб
Михайло Басараб

Пункт другий. Останнім часом Україна підіймається у цьому рейтингу щороку. І найпоказовішими були підйомні стрибки якраз у перші роки російсько-української війни, коли країна лежала в розібраному стані і була змушена похапцем стримувати наступ росіян. Незважаючи на це, ситуацію стабілізували, була закладена основа для подальшого хай повільного, але зростання. Навіть критично налаштовані експерти відзначають, що проривні реформи України 2014-2019 відбувалися саме в перші два роки, у період активних бойових дій», – коментує політолог Михайло Басараб.

Догнати і перегнати Білорусь треба, але в інший спосіб

Для того, щоб позиції країни в рейтингу Doing business постійно поліпшувались, потрібно цілеспрямовано формувати законодавче поле, сприятливе, насамперед, для малого бізнесу, який є основою сучасної економіки, вважають економісти.

"У нас же подібні спроби, здебільшого, хаотичні. Та ще й непослідовні. Влада міняється, але, зазвичай, продовжує нехтувати інтересами цього сегменту підприємництва – чи то на догоду великому бізнесу, чи й просто, переслідуючи якусь відому лише ініціаторам законодавчих новацій, мету. Тому й прогрес України у рейтингу, зазвичай, незначний. Більше того, в аналізі, що ліг в основу останнього рейтингу, не враховано небезпечних тенденцій, пов’язаних з наступом на малий бізнес, свідками яких ми стали останніми тижнями. Якби укладачі рейтингу врахували, приміром, ймовірний ефект внесення законодавчих змін щодо реєстраторів розрахункових операцій, так званого “кешбеку”, ініціатив щодо підвищення орендної плати і акцизів, то, думаю, ми навряд би чи взагалі були у першій сотні Doing Business. На жаль, попри передвиборчі обіцянки, підприємницьке середовище лише погіршується", – стверджує у коментарі Укрінформу генеральний директор Спілки підприємців малих, середніх і приватизованих підприємств України В’ячеслав Биковець.

В'ячеслав Биковець
В'ячеслав Биковець

Водночас успіх Грузії, Казахстану, Молдови, Білорусі та інших пострадянських країн, які перебувають вище за нас у рейтингу, за його словами, пов’язані саме зі створенням більш-менш сприятливих умов для малого бізнесу. В той час як щодо великого – приміром, у тій же Білорусі, може, й існують певні обмеження. "Власники монополій та великий бізнес там не мають жодної можливості диктувати свої вимоги владі, як це відбувається у нас", – зазначив експерт.

Старший економіст Центру соціально-економічних досліджень Кейс-Україна Володимир Дубровський звертає увагу й на те, що сам по собі рейтинг Doing business недосконалий. "Він враховує якісь доволі формальні і специфічні – важливі з точки зору якоїсь “модельної” компанії – речі. Не беручи до уваги водночас особливостей кожного регіону чи окремої країни. Свідченням цьому – доволі висока позиція Білорусі. Причина такої “переоцінки”, як на мене, саме те, що укладачі рейтингу не звертають жодної уваги на суто білоруські “особливості” тиску на бізнес та притаманні авторитарній системі обмеження ділової ініціативи", – зазначив Володимир Дубровський.

Володимир Дубровський
Володимир Дубровський

Але те, що Україна загалом має далеко не найкращий діловий клімат і відстає від багатьох пострадянських країн, – це факт. "Пов’язано це, в першу чергу, із нашою бюрократією, яка має великий вплив на формування правил гри, за якими сама ж і повинна грати. Тобто, умови формуються не для того, щоб полегшити ведення бізнесу, сприяти припливу інвестицій, а так би мовити – для власної зручності. І в цьому плані ситуація у нас набагато гірша, аніж у Казахстані чи у Росії. Крім того, через відсутність єдиного центру ухвалення рішень в Україні процвітає лобізм інтересів різних угруповань, які намагаються “перетягувати ковдру” на себе. При цьому у високорупційних країнах для підприємства іноді краще працювати там, де є хтось один, із ким можна домовитися і бути впевненим, що тебе вже ніхто “не потурбує”, аніж там, де є багато різних структур та відомств, кожне з яких діє саме по собі. І, відповідно, “наїжджає” коли на кого схоче, більше того – затверджує чи лобіює затвердження для себе таких правил, щоб було як “наїхати”", – пояснює Володимир Дубровський.

У короткостроковій перспективі така стратегія можливо і ефективна, але не у довгостроковій. "Там же, де є одна людина, з якою можна "домовитися" (приміром, “бацька” чи Назарбаєв), проблеми розв’язуються доволі швидко. Але далеко така економіка не просунеться, бо для бізнесу просто немає сенсу боротися за кращі правила, тим паче за відсутності демократичних інструментів для цього. В Україні ж така боротьба, на щастя, ведеться. І доволі успішно. Так що, як-то кажуть, іще не все втрачено", – резюмує Володимир Дубровський.

Владислав Обух, Оксана Поліщук, Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-