Сьогодні на окупованій території Донбасу, який завжди був наповнений різноманітними промисловими виробництвами, багато підприємств закинуті. Серед них і вугільні шахти, які зараз не просто зупинені, у них припинені будь-які роботи з забезпечення їхньої безпеки. Зрозуміло, що все це загрожує серйозними екологічними проблемами. Про них ми говоримо з головою Незалежної профспілки гірників України Михайлом Волинцем, який знає цю тему глибоко і якому теж болить майбутнє Донецького вугільного басейну.
- Розкажіть, скільки сьогодні шахт залишилося на окупованій території, яку не контролює Україна.
-На окупованій території Донбасу на сьогодні знаходяться 96 вугільних шахт. З них працюють близько 32 шахт, на більш ніж 30 непрацюючих шахтах відсутнє відкачування води. Крім того, на тій території є й інші виробництва – кар'єри з видобування доломіту, глини та інших корисних копалин. Це зараз закинуто або у розграбованому стані.
Якщо шахти закинуті і немає відкачування шахтних вод, це, звичайно, загрожує небезпечними екологічними наслідками.
От, наприклад, на Луганщині припинили відкачування води на шахті «Голубовська» в районі окупованого Стаханова (нині Кадіївка). А ця шахта найглибша, вона була у попередні роки підготовлена як головний центральний водовідлив для всього регіону. В результаті вода звідси потрапила на шахту «Першотравнева» теж на окупованій території, також закинуту. А після цього вода прорвала собі шлях на шахту «Золоте» - вже на території, підконтрольній українській владі, і затопила два шахтних горизонти. Це тому, що шахтні води з'єднуються між собою, іноді навіть на відстані до 600 км.
І якби не відкачували цю воду, вона б піднялася до рівня ґрунтових вод і засмітила питний шар. Тобто вода піднімається вище і з'єднується з вигрібними ямами, туалетами, каналізацією. Що, звичайно, несе небезпеку поширення гепатитів, різних масових інфекційних захворювань.
Крім того, шахтні води дуже мінералізовані і містять у собі різні солі високої концентрації. Потрапляючи в ґрунт, води засолюють його, і землі стають непридатними для сільського господарства. Найперше впаде врожайність сільгоспкультур. Крім того, це небезпечно для здоров'я, тому що такі грунти вивітрюються, змиваються дощами - і все це потрапляє в річки, наприклад, в Сіверський Донець, звідки люди п'ють воду.
- Чи відомі вам випадки, коли шахтні води були заражені?
- Є в Горлівці шахта «Олександр-Захід». Там за радянських часів, у 1989 році, був прорив відходів хімічного виробництва в гірничі виробки.
Тобто в шахту з Горлівського хімзаводу в результаті витоку потрапив мононітрохлорбензол, гранично допустимі концентрації шкідливих речовин у підземних виробках були перевищені в 1000 разів, а подальші дослідження показали, що у рудниковому повітрі були також шахтний радон і формалін з азотно-тукового заводу.
Мононітрохлорбензол разом з шахтними водами почав проникати на нижні горизонти. Тоді на глибині 350 метрів загинули три гірники. Щоб підняти їхні тіла на поверхню і поховати, сформували групи добровольців і рятувальників. У результаті - всі вони отримали важке отруєння, хімічні опіки і 250 чоловік стали інвалідами. І це лише ті, хто офіційно отримав інвалідність, точна цифра всіх постраждалих і хворих невідома.
Ця шахта «Олександр-Захід» була закрита в роки незалежності і зараз там, вже в період окупації території, зупинили відкачування води.
Також зупинили її і в шахті «Юний комунар» («Юнком»), що неподалік від Горлівки, в Юнокомунарівську, в районі окупованого Єнакієвого. На ній у 1979 році провели підземний ядерний вибух.
Довідка.
З історії ядерного вибуху на шахті «Юнком». 16 вересня 1979 року з метою зниження напруження у гірському масиві, що у підсумку мало підвищити безпеку відпрацювання вугільних пластів, на шахті «Юнком» провели підземний ядерний вибух (Об'єкт «Кліваж»).
Вибух проводився на глибині 800 метрів. В результаті виникла порожнина радіусом 5-6 м, навколо якої сформувалася зона зминання і дроблення радіусом 20-25 м. Радіоактивність у гірничих виробках і шахтних водах за період спостережень 1979-2000 років перебувала на фоновому рівні.
У 2001 році гірничі роботи на шахті були припинені, шахта почала працювати в режимі водовідливу.
- Яка зараз ситуація на шахті «Юнком»?
- Там завжди відкачували воду. Зараз припинили, вона піднялася до позначки 400 метрів і далі йде десь по балках в річку Сіверський Донець. Допустима норма забруднення наразі перевищена у два рази.
В Україні занепокоєння екологів завжди викликала небезпека затоплення шахти «Юнком», де проводився атомний експеримент «Кліваж». Згідно з наявними даними Міністерства екобезпеки, це може призвести до радіоактивного забруднення підземних вод.
- Скажіть, а чи є альтернатива відкачуванню води на зупинених шахтах, щоб уникнути згубних наслідків?
- Ні, альтернативи сьогодні немає.
Довідка.
Окупаційна влада переконує, що затоплення шахти «Юний комунар» не призведе до збільшення радіаційного фону.
Про це 24 червня 2017 року заявила так звана очільниця окупаційної адміністрації Юнокомунарівська (місто підпорядковане Єнакіївській міськраді, яка підконтрольна зараз терористичної організації «ДНР») Ірина Реутова. Відео про її зустріч з жителями Юнокомунарівська розміщено на каналі YouTude.
За словами Реутової, в Донецьку «на обширном заседании», на якому були присутні якісь російські фахівці, було оголошено про рішення затоплення шахт «Полтавська» і «Єнакіївська» з 1 липня 2017 року, що призведе до затоплення шахти «Юний комунар», але нібито збільшення радіаційного фону не буде, «все просчитано».
- Знаю, що питання про затоплення шахти «Юнком» піднімалося і Спеціальною моніторинговою місією ОБСЄ.
- Так. Це питання дуже серйозне і міжнародні експерти, думаю, розуміють це.
Довідка.
У квітні 2018 року у своєму звіті СММ ОБСЄ повідомила, що окупаційна адміністрація шахти «Юнком» під Єнакієвим не відмовилася від ідеї затоплення шахти і повідомила про припинення роботи насосів з подальшим затопленням.
«Персонал шахти «Юнком» в Бунге (колишній Юнокомунарівськ, не знаходиться під державним контролем, розташований за 43 км на північний схід від Донецька) повідомив, що деякі з шахтних насосів будуть зупинені...і шахта буде поступово затоплена», - зазначено в документі. Також у звіті сказано, що всередині шахти у 1979 році був підірваний ядерний заряд в капсулі. «Співробітники шахти також повідомили СММ, що незрозуміло, якою мірою можливі витоки чи підвищення тиску через затоплення шахти можуть загрожувати цілісності капсули», - йдеться в документі СММ ОБСЄ.
- Скажіть, будь ласка, чи пов'язана була якось зупинка будівництва метро в Донецьку з шахтними водами в гірничих виробках?
- Так. Метробудівці натрапили на шахтні гірничі виробки, яких не було в планах гірничих робіт, і пустоти там були заповнені водою.
Але шахти були на таких глибинах, що ця вода йшла на нижні горизонти і відкачувалася на поверхню для освітлення. Там, де працює водовідлив, вода подається на поверхню, вона йде в водовідстійники, випаровується, а брудні, шкідливі хімічні елементи залишаються у відстійниках. Вода, що не випарувалася у відстійниках, вона була вже освітлена і скидалася в дрібні річки і ставки, за рахунок чого і підтримувався водний баланс в Донбасі.
Пам'ятаю, у 1995 році затопили одну шахту на ДП «Стахановвугілля». Так сталося – чи хотіли сховати кінці у воду, чи внаслідок безгосподарності. Після цього шахтні води з'єднуючись затопили всі шахти «Стахановвугілля» і весь регіон залишився без роботи. І Стаханов, а також навколишні дрібні населені пункти, опинилися в критичній ситуації - і економічній, і екологічній. Була соціальна біда і деградація. Вчені думали, що ці шахтні води піднімуться через 2 роки і регіон встигне до цього підготуватися, розробить необхідні проекти, будуть виділені кошти на вирішення екологічних питань.
Але ці води вийшли на поверхню не через 2 роки, а через 6 місяців. І затопили кілька десятків вулиць у приватному секторі, кілька десятків багатоповерхівок, а також гектари родючої землі. І після цього на найглибшій шахті «Голубовська» побудували водовідлив, щоб приймати цю воду. Але якщо цю воду далі не приймати, не відкачувати, вона забруднить місцеві річки і через притоки забруднена вода потрапить в Сіверський Донець. Про це я вже казав вище.
Нагадаю, що коли каналізація прорвала у Молодогвардійському (це зараз окупована територія), і каналізаційні води змішалася з водопровідними, то дві тисячі людей захворіли на гепатит. Це було років 15 тому.
- Чи може затоплення гірничих виробок вплинути у підсумку на стійкість будівель на поверхні?
- Звичайно. Якщо каналізація десь прориває або водопровід, з'являються порожнечі, провалюються дороги, автомобілі... Це загрожує і руйнуванням будівель.
Крім того, шахтні води, піднімаючись до поверхні, витісняють газ метан. Газ знищує озоновий шар, відбувається забруднення атмосфери.
Наприклад, у тому ж Стаханові та Брянці було, як мені відомо, більше 30 випадків вибухів, коли чоловік зайшов у підвал, натиснув на вимикач або запалив сірник, і слідували спалах або вибух. Це траплялося у підвалах, на перших поверхах житлових будинків, офісів. У Макіївці колись трапився подібний вибух, дуже серйозний, там люди постраждали.
- Я так розумію, у вас погані прогнози, пов'язані з закинутістю шахт на окупованій території Донбасу?
- На жаль, так. Якщо враховувати, що крім екологічних проблем, коли гірничі виробки неконтрольовано затоплюются шахтними водами, ще і йде війна, неконтрольовано горять і вирубуються ліси, окупована територія перетворюється на «місячний ландшафт», змінюється клімат... У центрі Донецька - троянди, а по всій Донецькій та Луганській областях — все морок.
Олена Колгушева, Донецька область
Фото: Олексій Ковальов, Анастасія Сироткіна, Укрінформ