Критична інфраструктура в Україні: виклики, загрози і здоровий глузд
На Прикарпатті, у Яремче, 12-14 вересня відбулася науково-практична конференція «Становлення та перспективи розвитку державної системи захисту критичної інфраструктури в Україні».
У заході, який організували представники ОБСЄ за участі Служби безпеки України та Прикарпатського національного університету ім. Василя Стефаника, взяли участь представники органів влади, бізнесу, сектору оборони і безпеки, вчені та міжнародні експерти. Головна мета – обговорити проєкт Закону «Про критичну інфраструктуру та її захист», який Верховна Рада минулого скликання повернула на доопрацювання, так і не приступивши до його розгляду. Наскільки важливим для України є цей закон, де і як формуватимуть перелік об’єктів критичної інфраструктури та які загрози для них існують уже сьогодні, спробував дізнатись кореспондент Укрінформу.
ОБЛАДНАННЯ З РОСІЇ
У Європі термін «критична інфраструктура» почали вживати наприкінці 1990-х, коли відчули посилення загроз тероризму. Першою про це заговорила Великобританія, маючи на увазі необхідність захисту системи телекомунікації, банківського та фінансового сектору, водопостачання, енергозбереження та інших важливих для економіки країни об’єктів.
В Україні створення державної системи захисту таких об’єктів почали обговорювати лише два роки тому. З 2016-го збільшення випадків диверсії та терористичних загроз насторожують не лише простих українців. Попри це, в країні досі немає ні законодавчого визначення критичної інфраструктури, ні офіційного переліку таких об’єктів. Втім, їх захист таки існує. Фахівці СБУ зосередили свою роботу над визначенням внутрішніх і зовнішніх загроз на таких об’єктах, а їх перелік визначили, керуючись здоровим глуздом.
«Головні й відправні точки, які ми ставимо собі у роботі, це ті, які визначають, що станеться з об’єктом, коли він вийде з ладу, або якої шкоди він може завдати суспільству чи громаді. Зважаючи на досить складну геополітичну ситуацію, події на Сході країни та спрямування різних держав до переділу сфер впливу у світі, кожна країна має думати про те, що до певних об’єктів та систем може бути здійснене зовнішнє втручання. Це може бути виведення їх з ладу, чи усунення конкуренції, чи навіть промислове шпигунство, про яке сьогодні багато говорять. При цьому форми впливу на сталість функціонування деяких об’єктів дуже різні й з першого разу ідентифікувати якусь загрозу навіть професіоналу буває дуже важко», – розповідає перший заступник начальника Головного управління контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки СБУ, полковник Андрій Балашов.
Останнім часом саме на таких об’єктах співробітники СБУ спостерігають різного роду втручання. Інколи це може бути влаштування на роботу осіб, не зацікавлених у роботі підприємства, або ж неякісна закупівля товарів.
Як приклад, полковник СБУ наводить ситуацію на державному підприємстві «Укрхімтрансаміак», яке забезпечує постачання аміаку до найбільших підприємств України. Нині правоохоронці мають усі підстави підозрювати, що менеджмент підприємства з 2008 року займався, переважно, власними статками, а не наповненням державної казни та розвитком підприємства. Збій тиску в трубопроводі протяжністю до 800 км працівники СБУ спостерігали не один місяць. З’ясувалось, це відбувається через регулятори тиску, які були придбані у Росії.
«Виявилось, що вони взагалі не були придатні до використання. Вже є ряд експертиз, які підтверджують, що закупівля цього обладнання жодним чином позитивно не впливала на роботу підприємства. Більше того, воно не було придатним до використання, тоді як на російське обладнання витратили державні кошти. Наразі триває досудове розслідування. Поки що не можу більш детально про це говорити. Особи повідомлені про підозру. На жаль, такі факти не поодинокі» – говорить Андрій Балашов.
Він зауважує: втручання в ці об’єкти може відбуватись на перший погляд через звичайну халатність. Втім тут, каже, не варто виключати, що ця халатність може бути підкріпленою фінансовою та матеріальною вигодою.
КРИТИЧНА ІНФРАСТРУКТУРА БЕЗ КРИТИКИ
Головна особливість критичних для розвитку України об’єктів – це їх зношеність, яку експерти вже оцінюють на всі 95%. Цю ж проблему 10 років спостерігали у Польщі. Особливо це стосувалось їх системи водопостачання. Саме тоді тут ухвалили перший закон щодо захисту критичної інфраструктури.
«10 років тому ми розпочинали з того, що визначали об’єкти критичної інфраструктури на центральному рівні. Вважаю, що це добра ідея. Але з самого початку нам потрібно захистити об’єкти критичної інфраструктури від критики. Без людей, які розуміють важливість об’єктів критичної інфраструктури, дуже складно створити систему захисту для неї. Через це у нас перші 10 років були витрачені на освіту», – розповідає радник Державного Центру безпеки Республіки Польщі Вітольд Скомра.
За його словами, тепер у Польщі працюють над зміною системи захисту об’єктів критичної інфраструктури, розділивши її на центральну та локальну. До переліку першої входять близько 600 об’єктів. Критичну інфраструктуру на локальному рівні визначають у громадах.
«Інша проблема – необхідність змінити ставлення людей до об’єктів та послуг. Зрозуміло, що потрібно захищати будівлю, бо нам вдома потрібна і вода, й електроенергія. Ці системи дуже взаємопов’язані. Захист труб без захисту системи передачі інформації не буде працювати. Ми хочемо визначити, що є важливим і критичним. Для цього нам необхідно зрозуміти, для кого це важливо, а тому розпочинати нашу роботу потрібно ніби з кінця проблеми», – додає Вітольд Скомра.
В Україні громади поки що не готові до такого завдання. Перелік об’єктів критичної інфраструктури формуватиме уряд, і щороку цей список має змінюватись.
«На мій погляд об’єкти критичної інфраструктури не варто згадувати в законі. По-перше їх буде дуже багато. Орієнтовно, близько 700. Втім найголовніше – вони мають щороку переглядатись. Тому ми пропонуємо це зробити Кабміну. Тут варто врахувати кілька складових. Найперше – взаємозв’язок між різними інфраструктурними об’єктами. Наприклад, як впливає постачання електроенергії на рух залізничного транспорту. У випадку диверсії на електричну підстанцію втрачаються медичне забезпечення, світло, транспорт. Якщо цей зв'язок великий, то об’єкт є дуже критичним. Тут необхідною є методика, яка буде все це деталізувати», – говорить завідувач відділу енергетичної та техногенної безпеки Національного інституту стратегічних досліджень Олександр Суходоля і додає: перелік таких об’єктів буде збільшуватись лише тоді, коли в Україні зростатимуть ресурси і кваліфікація.
НОТАРІАТ І БАР’ЄР ДЛЯ РЕЙДЕРСТВА
Задля того, щоб зберегти об’єкти критичної інфраструктури в належному стані, в Україні покладаються на партнерські стосунки бізнесу і влади. В проєкті нового закону прописані вимоги до власників критичних об’єктів. Більше того, тут пропонують по-іншому глянути на нотаріат.
«Питання захисту критичної інфраструктури – це один із елементів кримінально-правової охорони. Адже СБУ має допомагати в розкритті, профілактиці та недопущенні таких злочинів. Але коли злочин уже стався, то в силу вступає кримінальний закон. Як правник я бачу необхідність до елементів критичної інфраструктури віднести нотаріат. Здавалося б – спадок, дарування, купівля-продаж… і до чого тут критична інфраструктура? Втім сьогодні нотаріат займається реєстрацією прав власності, а тому є безліч прикладів, коли через злочинні дії деяких реєстраторів вилучається незаконно державна власність», – говорить завідувач кафедри кримінального права Юридичного інституту Прикарпатського національного університету, доктор юридичних наук, професор Павло Фріс.
Він пропонує найперше ліквідувати частину державних реєстраторів. А ті, хто залишаться для цієї діяльності, опиняться під захистом та електронним контролем.
«Думаю, будуть лише державні нотаріуси і до того вводиться верифікація. Тобто, нотаріус реєструє дію, але перед прийняттям рішення про перехід майна він ще раз, через профільне міністерство, підтверджує своє право це здійснити. Таким чином, ми ставимо ще один бар’єр на шляху до рейдерства. До того ж, усі ключі будуть змінені. Тут буде електронний контроль і охорона їх діяльності», – запевняє Павло Фріс.
«Так, виклики і загрози збільшуються, зростають і розширюються. Насправді, це – одна з проблем, бо ми не знаємо, які загрози будуть завтра. Тому нам необхідна законодавча вимога зі створенням механізму ідентифікації цих загроз і, відповідно, уточнення завдань і процедури реагування на них різних органів влади. Механізм прописаний у законопроєкті і його необхідно ухвалити, аби бути готовими до тих викликів, які додаються», – вважає Олександр Суходоля.
«Ми можемо багато говорити про теорію і практику, але поки не буде базового визначення, закону, вимог до власників таких об’єктів, нам буде важко піклуватися про їхній стан. Тим паче, утримувати в належному стані», – переконаний Андрій Балашов.
Наразі експерти поки не прогнозують, коли проєкт закону щодо критичної інфраструктури потрапить до парламенту і коли його можуть ухвалити. Однозначним є лише те, що цей закон, у разі його прийняття, опиниться у числі тих, за який парламент проголосує після обговорення в колі експертів.
Ірина Дружук, Івано-Франківськ
Фото Юрія Рильчука
