Замість газу та вугілля – екзотична трава

Замість газу та вугілля – екзотична трава

Укрінформ
На Житомирщині вирощують міскантус, який може стати альтернативою природному газу

Міскантусу цілком підходять кліматичні умови Житомирської області, він не боїться шкідників, а врожай з однієї плантації культури збирають упродовж 30 років поспіль. Рослина виростає значно швидше ніж ліс і може запобігти масовому вирубуванню дерев. Серед переваг міскантуса й те, що він дає гарні врожаї на землях, вилучених із сільськогосподарського використання, та відновлює ґрунт.

Із вирощуванням цієї нової для нас культури експериментують науковці Житомирського національного агроекологічного університету. Проте розширити площі для промислового використання міскантуса поки що не беруться, бо, попри популярність у світі цінної енергетичної рослини, у нас нею не зацікавлені ні влада, ні бізнес.

Про перспективи використання міскантуса і особливості його вирощування дізнавалася кореспондент Укрінформу.

НЕВИБАГЛИВИЙ І ВРОЖАЙНИЙ

Доктор сільськогосподарських наук, професор, проректор з наукової роботи та інноваційного розвитку Житомирського національного агроекологічного університету (ЖНАЕУ) Людмила Романчук розповідає, що вирощуванням енергетичних культур у навчальному закладі займаються вже багато років.

Людмила Романчук
Людмила Романчук

«Ми спробували вирощувати в області різні енергетичні рослини, зокрема сіду багаторічну, сильфій пронизанолистий, сорго багаторічне, вербу енергетичну і міскантус гігантеус (Miscanthus giganteus). Ділянки із сорго і сильфієм маловрожайні. Відтак упродовж років досліджень ми дійшли висновку, що найперспективнішою рослиною, пристосованою для наших умов, і найефективнішою у використанні для біопалива, є міскантус», – пояснює Романчук.

Це злакова рослина, що походить із тропічних і субтропічних регіонів Азії та Африки. На європейський континент міскантус спочатку потрапив як декоративна культура, а згодом йому знайшли і практичне застосування. Нині рослину використовують для виробництва твердого біопалива, біогазу, целюлози, біобетону, як компост, кормову біодобавку та матеріал для зовнішнього оздоблення альтанок.

Кандидат сільськогосподарських наук, заступник керівника навчально-наукового центру екології та охорони навколишнього середовища ЖНАЕУ Віктор Пазич акцентує, що затрати і фізична сила потрібні лише в перший рік, коли культуру висаджують. Тоді треба подбати про зрошування та обробити ділянку від бур’янів. Натомість у наступні 30 років його можна тільки збирати.

Віктор Пазич
Віктор Пазич

«На третьому році вирощування ми вже отримуємо врожай. Міскантус виростає висотою 4-5 метрів. У ботанічному саду університету він сягає п’яти метрів. Щодо врожайності, то на 4-5-му році можна отримати близько 15 тонн з гектара, а на високопродуктивних землях – 20-25 тонн», – каже Пазич.

Стебла міскантуса міцні та стійкі до механічних ушкоджень. Їх збирають у лютому і для опалення переробляють на пелети. Якщо порівнювати цей злак із деревиною, то обсягом виділеного під час спалювання тепла він не відрізняються від дров. При цьому, як підкреслює Віктор Пазич, ліс треба вирощувати тривалий час, а перевага енергетичної культури – в її швидкому достиганні.

До того ж, культура добре розмножується. Через рік з однієї рослини можна вже відокремити до 25 саджанців, а з п’ятирічного куща – цілу сотню.

ПЕРСПЕКТИВА ДЛЯ РАДІОАКТИВНИХ ЗЕМЕЛЬ

Експериментуючи з міскантусом, його дослідну ділянку заклали у селі Христинівка Народицького району, що найбільше в області постраждав від наслідків аварії на ЧАЕС. Зокрема, дослідження того, яким чином радіонукліди переходять із ґрунту до рослин, науковці проводили у другій зоні (безумовного (обов’язкового) відселення), де щільність забруднення земель становить понад 15 Кі/кв. км (кюрі на кілометр квадратний).

«Це достатньо сильно забруднені території. На ділянках, де вирощуємо міскантус, щільність забруднення – 27 Кі/кв км. Дослідження показали, що найбільше радіонуклідів накопичується в корені. Натомість у листі – в 2-3 рази менше, а в стеблах – взагалі в десятки разів менше. Саме стебло і використовується як енергетична культура», – зауважила Людмила Романчук.

Окрім того, що має високу енергетичну цінність, міскантус ще й сприяє реабілітації земель. Якщо він вирощується на ділянці понад 10 років, то суттєво насичує ґрунт гумусом, який забезпечує родючість.

Науковці стверджують, що саме ця рослина оптимальна для вирощування не тільки на радіоактивних землях, а й на самозаліснених та тимчасово виведених із сільськогосподарського використання. До того ж, висадити невибагливу культуру і збирати урожай буде нескладно навіть власникам приватних земельних ділянок.

Окрім Народицького району міскантус на Житомирщині ще вирощують на дослідному полі агроекологічного університету в селі Мала Горбаша Черняхівського району та в ботанічному саду навчального закладу. Експериментальну ділянку планують також закласти в Хорошівському районі на землях, де видобували ільменітові руди.

Загальна площа плантацій із міскантусом, який вирощує університет, нині становить понад один гектар. Можливість забезпечити посадковим матеріалом значно більші ділянки є, але далі безрезультатних перемовин про перспективи використання енергетичної культури справа не рушила.

У ЄВРОПІ ПЛОЩІ МІСКАНТУСУ ЩОРОКУ РОЗШИРЮЮТЬ

«Ми довго вели перемовини з обласною адміністрацією про промислову плантацію міскантусу площею 5 гектарів в умовах радіоактивного забруднення. Розглядали й можливість переробки та реалізації вже готової продукції в Народицькому районі. Нам обіцяли виділити на це кошти, але поки що все так і залишилося на рівні розмов. На жаль, руху в цьому напрямку досі немає, і взагалі, державна політика – незрозуміла», – констатує проректор.

Як зауважив Віктор Пазич, у Європі найбільше міскантусу вирощують у Великобританії, Німеччині та Скандинавії. Там площі під цією рослиною щороку збільшують на 15-20%, а тим, хто її вирощує, держава виплачує дотації.

Науковці кажуть, що сподіватися на приватного інвестора у цій справі поки що марно. Бізнес орієнтований на отримання швидких прибутків, коли весною поле засіяли, а восени вже зібрали врожай. Знайти тих, хто чекатиме на заробіток упродовж трьох років, коли міскантус можна буде вперше зібрати, поки що не вдалося.

Проте ентузіасти з університету не втрачають надії натрапити на рятівну соломинку для міцних стебел міскантусу, який спроможний внести свою лепту в альтернативну енергетику.

Ірина Чириця, Житомир
Фото – надані Житомирським національним агроекологічним університетом, а також – з мережі Інтернет

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-