Зубожіння по-українськи
Мінекономрозвитку відзвітувало про економічні досягнення останніх трьох років. Куратор відомства віце-прем’єр Степан Кубів гордості не приховував: успіхи очевидні. Хоча дехто їх воліє взагалі не помічати. Тому перш, ніж говорити про те, як змінилася система економічних координат в країні та як вона проектується на життя пересічного українця, приведу реальний побутовий епізод, що трапився днями. Київ. Спальний район Троєщина. Клієнт замовив таксі. “Ради Бога, шукайте дрібні купюри! - каже таксист по приїзду. - Нема ж чим здачі давати - усі, як змовилися, розраховуються лише двохсотками та п’ятисотками!”. І це тільки один з дрібних проявів тотального “зубожіння”, яким так полюбляють страхати народ окремі затяті політики. Є й інші прояви – більші й менші, і не лише в столиці. Суб’єктивно, вони “малопомітні”, оскільки через довготривалі ефекти глобальні економічні зміни в державі населення починає відчувати років десь за 5-7. А через значне соціальне розшарування, яке утворилася в результаті системних суспільно-економічних криз (за даними Держстату дохід 34% українців, близько 14 млн осіб, на сьогодні становить менше фактичного прожиткового мінімуму) цей час ще подовжується.
Макроекономіка – близька і далека
Саме в такій ситуації ми зараз і знаходимося – ВВП росте, зарплати і пенсії – теж, інфляція навпаки знижується, золотовалютні резерви досягли свого максимального рівня за останні роки п’ять років, гривня “зміцніла”, та українці все рівно в переважній більшості переконані, що “зубожіють”. Однак, панове, дозвольте, не погодитися. Навіть з урахуванням нерівномірного розподілу доходів, загальна картина в країні аж ніяк не апокаліптична.
За останні три роки система економічних координат в Україні суттєво змінилася – мінуси в багатьох сферах змінилися невеликими, але вже плюсами. Реальний ВВП за останні три роки сукупно зріс на 8,4%. Нехай це скромні 2,8% щороку, але як це вплинуло на життя кожного українця?
Середня зарплата виросла на 170$ – до 380$ в грудні 2018. Мінімальна зарплата також зросла. Це вже не 55$ у 2016-му, а нехай і дуже скромні, але вже 150$. І це лише за даними офіційної статистики (див. мал. “Рівень життя”). Сайти пошуку роботи, наприклад, вказують на те, що в приватному секторі середня зарплата у квітні 2019 року складає вже 431$ або 11700 грн. “Це є свідченням того, що приватний сектор покращив свої справи та має можливість платити вищі зарплати. Уряд не може адміністративно встановити всім високі зарплати – це змусить бізнес йти в тінь. Тому нашим баченням завжди було – створювати умови для розвитку бізнесу, зокрема для виробництва та експорту”, – зазначив Степан Кубів. Перший віце-прем'єр-міністр також додав, що рівень тіньової економіки в ІІ кварталі 2018 року скоротився з 40% ВВП у 2015 році до 32% ВВП.
Те, що економіка потроху “освітлюється” свідчить і той факт, що у січні—березні 2019 року, за даними прес-служби ДФС, до Пенсійного фонду надійшло 61,3 млрд грн єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Це на 1,5 млрд гривень, або на 23,2% вище аналогічного показника минулого року — і якраз є одним з наслідків боротьби із тіньовими зарплатами.
«Інфляція 2018-го перевищила як наші очікування, так і наш цільовий показник. Проте вперше за багато років вона залишалась у межах десяти відсотків. Ми підвищили облікову ставку до 18% і бачимо результати. Нам вдалося зламати тенденцію, коли інфляція 2015-го перевищувала 40 відсотків, і звести її до значень, виражених однією цифрою. Це чудовий результат», — сказав Яків Смолій в інтерв’ю виданню Central Banking. За його словами, жорстка монетарна політика довела свою ефективність (в боротьбі зі споживчою інфляцією може й так, а от з відновленням кредитування та більш активним промисловим розвитком - то й ні, - Авт.).
За попередніми даними, міжнародні золотовалютні резерви України станом на 01 квітня 2019 року досягли позначки $20,6 млрд (нагадаємо, у 2015 році їх обсяг становив $13 млрд). Це нормативний рівень 3,4 місяця майбутнього імпорту, що є достатнім для виконання зобов’язань України та поточних операцій уряду і НБУ. Зокрема, й в частині погашення поточних боргів.
“Моя особиста думка - зроблено реально чимало, цифри дуже непогані, але треба ще більше”. - прокоментував досягнення заступник міністра економічного розвитку Максим Нефьодов (наразі бере участь в конкурсі на посаду голови Митної служби. – Авт.).
Сорочка, що ближче до тіла
Отже, економічне тло об’єктивно поліпшується. І добробут, хоч не у всіх зразу, але покращується. Питання в тому, хто і наскільки це відчуває — український бізнесмен, найманий працівник, заробітчанин, пенсіонер, непрацездатний... у кожної з цих соціальних груп свої можливості і своє “мірило” соціальної справедливості.
Та якщо говорити про працездатних, то якраз в цій категорії зубожілих має бути найменше. Хоча б тому, що нині кордони відкриті, і можливостей заробити більше $400 — удосталь. Наприклад, Світовий банк підрахував, що за 2018 рік обсяги грошових переказів українських заробітчан в Україну становили $14 млрд, що на 19% більше, ніж у попередній рік (хоча НБУ дає дещо нижчу цифру — $11 млрд). Якщо відсторонитися від того факту, де саме зароблені ці кошти, економічна суть їх не змінюється — це приватні доходи, які наповнюють бюджети конкретних сімей і домогосподарств.
Все ж доходи 66% українців далекі від прожиткового мінімума… Бо хто ж тоді:
-- у березні 2019 року за даними НБУ купив валюти на $77,3 млн більше, ніж продав. Тоді як у березні минулого року ситуація була зворотною, коли на готівковому ринку було продано на $104,9 млн більше, ніж куплено?
-- у 2018 році, за даними НБУ, потратив на закордонні подорожі $7,8 млрд, залишивши тільки в країнах Європи $5,264 млрд (+12,9% за останній рік)?
-- у перші три місяці 2019 року, за даними міжнародної дослідницької компанії Nielsen, підвищив роздрібний товарообіг та збільшив Shopping Index (кількість відвідувачів на 1 тис. кв. м торгової площі) на 4.5%?
“Є ознаки позитивних змін. Наприклад, покращилося соціальне самопочуття людей, якщо його розуміти як доступність певних соціальних благ. Зараз люди вважають, що вони мають більше доступу до певних благ, ніж, скажімо, у 2012-2013 роках. Тобто це така суперечлива ситуація”, - зазначив український соціолог, заступник голови Інституту cоціології НАНУ, доктор філософських наук Євген Головаха. За його словами, рівень соціального самопочуття в цілому покращився, в суспільстві зменшилися песимістичні настрої і рівень деморалізації сьогодні нижчий, ніж був до подій Євромайдану.
Марина Нечипоренко, Київ