Назар Бобицький, Представництво України при ЄС
Торгівля з ЄС є потужним двигуном для економіки України
16.11.2018 09:00 4837

Показники зростання торгівлі між Україною і ЄС, які були оприлюднені у звіті Європейської Комісії й нещодавно озвучені в Києві Єврокомісаром з питань розширення Йоханнесам Ганом, є більш ніж оптимістичними і безпрецедентними для всієї історії двосторонніх відносин. Про те, що дозволило досягти такого зростання, та про переваги Угоди про асоціацію і створення поглибленої й всеохопної зони вільної торгівлі з ЄС Укрінформу розповів керівник відділу з економічних питань Представництва України при ЄС Назар Бобицький.

У 2014 РОЦІ МИ ДОРОГО ЗАПЛАТИЛИ ЗА ЕКСПЛУАТАЦІЮ РАДЯНСЬКОЇ СПАДЩИНИ У ТОРГОВЕЛЬНИХ ВІДНОСИНАХ

- Близько 30 відсотків зростання по експорту та до 23 відсотків – по імпорту в торгівлі України з ЄС... Коли результати такі райдужні, завжди виникає питання – це дійсно крок уперед, або ж до того все було погано?

- Так, це останні дані, у порівнянні з попереднім роком. Відомості, які наведені у звіті Європейській Комісії про імплементацію двосторонньої угоди про вільну торгівлю, підтверджують, що наш експорт, як і імпорт, дійсно зростають, ми дедалі більше «набираємо розгону».

Цю ситуацію варто порівнювати з 2014-2015 роками, коли наша економіка, торгівля та підприємства пережили страшний шок від дій Російської Федерації й фактичного закриття російського ринку. Зараз ми бачимо завершення цього великого розвороту від Сходу на всі інші азимути нашої зовнішньої торгівлі.

- Дозвольте уточнити. Чи означає це, що наведені показники зростання є результатом відмови від орієнтації на Росію?

Ми відчули, що є конкурентними в певних галузях світового експорту за співвідношенням ціна/якість

- Я думаю, що тут є і такий географічний фактор, але не лише він. У нас відбуваються суттєві зміни в структурі експорту. Ми дійсно відходимо від парадигми останніх 20-30 років, коли ми продовжували експлуатувати виробничі ланцюжки, які існували ще за часів Радянського Союзу. Ми продовжували експлуатувати стару радянську спадщину, у тому числі, в частині побудови експортних поставок, не боролися за інші ринки збуту. І потім дуже дорого заплатили за це у 2014 році.

Зараз ситуація змінюється. Європейський ринок для нас уже третій рік поспіль лідирує, адже на нього припадає 42 відсотки від усього обсягу зовнішньої торгівлі. За ним по важливості йде азійський вектор, а також Близький Схід і навіть Північна Африка. Ми відчули, що є конкурентними в певних галузях світового експорту за співвідношенням ціна/якість. Ми завоювали і утримуємо свою частку на європейському ринку, і це означає, що ми можемо також успішно конкурувати і в регіоні Перської затоки, і в Єгипті, в Індії, в Індонезії, й на інших ринках.

Зона вільної торгівлі з ЄС, на мою думку, надала нам дуже важливий політичний імпульс підтримки і сигнал надії нашим експортерам у 2014-2015 роках. Водночас, ментальна та організаційна перебудова на Захід потребувала розуму, сил та часу.

ПІСЛЯ РЕФОРМ УКРАЇНСЬКІ ТЕХНІЧНІ СТАНДАРТИ АВТОМАТИЧНО ВИЗНАВАТИМУТЬСЯ НА ЄВРОПЕЙСЬКОМУ РИНКУ

- Спочатку Україна приєдналася до СОТ. Цей процес був тривалим та важким. Тоді проявилося гостре питання щодо стандартизації, адже просуватися на нові ринки Україні заважали пострадянські ГОСТи та параметри якості. Чи вдалося на сьогодні щось змінити у цій сфері?

- Ми зараз рухаємося дуже впевнено по шляху, який називається «гармонізація технічних регламентів і технічних стандартів» наших промислових товарів з європейськими. Це один з наріжних каменів у системі ПВЗВТ між Україною і ЄС.

З'ясувалося, що досягти лібералізації митних тарифів і сприятливих квот – це лише половина справи. Ви можете мати нульовий тариф на постачання умовного товару в Європейський Союз, але якщо він не відповідає європейським технічним стандартам, його не допустять на ринок.

Угода про Асоціацію надає нам певні правові рамки для здійснення реформ у цій сфері та визначає їх часові рамки. Результатом реформ має стати укладення додаткової Угоди про оцінку відповідності та прийнятності промислової продукції (ACAA, Agreement on Conformity Assessment and Acceptance of Industrial Products), за якою українські технічні стандарти, які встановлюються нашими органами стандартизації на основі європейських, будуть визнаватися в Європі.

Зараз, щоб вийти на європейський ринок, наш виробник вимушений проходити сертифікацію власного продукту в європейських лабораторіях. Це зміниться, коли ми пройдемо наш регуляторний шлях за угодою про Асоціацію і впровадимо у наше законодавство так звані технічні регламенти ЄС, тобто, мінімальні параметри безпечності продукції з точки зору споживача. Мова йде про сотні й навіть тисячі гармонізованих стандартів. Коли це станеться, наші національні технічні стандарти автоматично будуть визнаватися на європейському ринку. Тож наш виробник зможе пройти сертифікацію дома, в Україні.

УКРАЇНА ВЖЕ ВПРОВАДИЛА ЛЕВОВУ ЧАСТКУ ЄВРОРПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ У НАЦІОНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО

- Коли такі зміни перетворяться на реальність, хоча б орієнтовно?

- Наразі цей процес триває. Ми вже впровадили левову частку технічних регламентів ЄС у наше законодавство, цим опікується міністерство економічного розвитку і торгівлі України.

Зараз ми впроваджуємо технічні стандарти для певних категорій товарів. У Додатку 3 Угоди є перелік пріоритетних для України секторів і видів продукції. Це технічне обладнання, яке працює під тиском, низьковольтне електричне обладнання, медичні прилади і вироби, іграшки, вимірювальні прилади і таке інше.

Крім того, ми маємо прийняти ще базові закони, які регулюватимуть нагляд за дотриманням цих вимог. Це система ринкового нагляду, метрологія, тобто система лабораторій для контролю, і законодавство щодо захисту прав споживачів. Щойно ми завершимо цей процес, Європейська Комісія має його оцінити, і після зможемо перейти до підготовки цієї додаткової угоди ACAA.

Цей процес мав би завершитися протягом 2-4 років від початку дії ЗВТ, починаючи з січня 2016 року.

УГОДА З ЄС ПІДВИЩИТЬ ЯКІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ТОВАРІВ ДЛЯ ВНУТРІШНЬОГО СПОЖИВАННЯ

- Можна зрозуміти, що такі параметри якості стосуватимуться також і українських споживачів? Адже продукція, що піде на експорт, вироблятиметься тими ж виробниками для внутрішнього ринку...

- Дійсно, коли ми пройдемо цей етап, будуть створені додаткові умови для захисту прав наших споживачів. Це дуже важливо. В ідеалі, система має виглядати як та, що працює у наших сусідів, які теж пройшли цей етап у період підготовки до членства в Євросоюзі.

Відмінність нашої ситуації полягає в тому, що ми обрали лише ті категорії товарів, у цьому додатку 3 Угоди, які для нас є пріоритетними. Це було зроблено ще у 2008-2012 роках під час переговорів. А країни-кандидати були змушені впроваджувати технічні регламенти для всіх товарів. Фундаментально принципи були ті ж самі, хоча масштаб – різний.

- Чи стосуються ці правові норми сільськогосподарської продукції?

- Це дещо інший трек. Ми зобов'язалися перейти на загальні принципи контролю і нагляду ЄС у сфері санітарних та фітосанітарних стандартів. У секторальному вимірі для того, щоб експортувати до ЄС певні категорії харчових продуктів, – таких як м'ясо птиці, яйця, молочні вироби, мед, – Україні потрібно отримати дозвіл від Європейської Комісії. Для цього проводиться аудит нашого законодавства та підприємств, приїжджають спеціалісти Єврокомісії, аналізують і збирають інформацію – яким чином ми імплементуємо їхні рекомендації, потім погоджують свої висновки з державами-членами ЄС – і лише після цього дають згоду.

Треба віддати належне нашим відомствам, спеціалістам, ентузіастам, які працювали в колишній Держфітослужбі, зараз це називається Держпродспоживслужба. Ще у 2012-2014 роках, до набуття чинності Угоди про асоціацію, зусиллями наших відомств ми отримали дозвіл на експорт до ЄС спочатку яєць, потім – м'яса птиці, потім – молочної продукції. Треба віддати їм належне. Саме вони торували шлях для українського бізнесу на європейський ринок.

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ ПЕРЕКОНАВСЯ В ЯКОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ

- Це все було відповідно до певних квот, як були встановлені для України?

- Квоти діють у контексті митного регулювання імпорту. У даному випадку ми говоримо про нетарифне регулювання. Тобто, це дозвіл у принципі – Європейський Союз упевнився, що методи вирощення чи то худоби, чи, наприклад, рослин, їх збору, контролю за епізоотикою та інші, – відповідають європейським нормам. У них дуже високі стандарти.

Ми змогли пройти цей процес для тих категорій, які я назвав, зараз ми можемо їх експортувати до ЄС. Ці, найбільш цікаві з комерційної точки зору групи товарів, які є найбільш перспективними для нашого аграрного експорту до ЄС.

- Але ж сільськогосподарський ринок в ЄС, напевно, є найбільш регульованим і конкурентним серед усіх інших. Наскільки серйозним конкурентом Україну сприймають європейські виробники?

- Так. Фактично всі розвинені країни світу дуже чутливо ставляться до аграрних галузей. Частково мова йде про продовольчу безпеку, частково – про потужні аграрні лобі виробників і фермерів. Оскільки від благополуччя на селі залежать також голоси виборців, соціальна стабільність і так далі. ЄС у цьому не є винятком.

ЄС має складну та багатогранну спільну аграрну політику, спрямовану на всебічну підтримку аграрного сектору, починаючи від прямих виплат фермерам для підвищення соціальних стандартів, і до певних схем гарантування внутрішніх цін у випадку, наприклад, неврожаю чи втрати зовнішніх ринків. Цей сегмент спільної аграрної політики в ЄС стає дедалі все більш важливим.

УКРАЇНСЬКІ АГРАРІЇ УСПІШНО КОНКУРУЮТЬ НА РИНКУ ЄС

- Що породжує наступне питання – наскільки конкурентним з європейським є український сільськогосподарський виробник, який не отримує такої підтримки?

- У тому, що стосується державної підтримки фермерам в Україні – вона постійно розвивається. Але наші бюджетні можливості є обмеженими. Відповідно, допомога, яку отримують наші аграрні виробники, на порядок відрізняється від європейської. Тим не менше, наші аграрії дуже конкурентоспроможні на своїх напрямах, переважно, завдяки власним силам. 

Як саме ЄС захищає свій сільськогосподарський ринок від впливу третіх країн, яскраво видно, якщо поглянути на Угоду про асоціацію. По багатьох позиціях імпорт до ЄС аграрної продукції не є лібералізованим. Там ми бачимо тарифні квоти, тобто, кількісні показники, у межах яких безмитний імпорт дозволений, але при перевищенні їх ми сплачуємо мита, які зафіксовані в ЄС у рамках ГАТТ-СОТ. Це м'ясо птиці, це цукор, крохмаль, мед, зернові – пшениця, кукурудза, ячмінь. Тобто це такі первинні аграрно-харчові товари, де ми дійсно можемо скористатися певними перевагами, враховуючи наші кліматичні умови, нижчу вартість виробництва та винахідливість наших виробників.

Зараз, після кількох років роботи ПВЗВТ, ми бачимо, що виходимо вже на наступний етап, на якому повинні працювати над вдосконаленням цієї Угоди, щоб зробити її умови більш вигідними для нас.

Умови торгівлі товарами, зокрема, митні тарифні квоти, були узгоджені зовсім у інші часи, в інший історичний період, у 2008-2012 роки. Зараз вони вже не відповідають новим економічним реаліям. Змінилася геополітика, і корінним чином змінила умови торгівлі в Європі. Крім того, змінилася структура нашої економіки. Дедалі частіше ми чуємо голоси наших експортерів, які почуваються скутими діючими рамками ПВЗВТ.

Тут ми підступаємо до найбільш важливого нюансу. Угода про асоціацію надає можливість її перегляду через п'ять років від дати початку її застосування. 

Цікаво, що за останні рік-два продукція машинобудування зайняла третю позицію по обсягах експорту. Дуже позитивний сигнал. Це означає, що наші машинобудівники знаходять можливості бути конкурентними, знаходять ніші на нових ринках. Відкритість європейського ринку дозволила нашій машинобудівній галузі побачити перспективу. 

- Наскільки можливою для України є високотехнологічна співпраця з європейськими підприємствами у таких галузях як суднобудівна та літакобудування? 

Угода про асоціацію та пов'язані з нею угоди надають великі надії авіапромисловості. Це приз, за який Антонову варто поборотися

- Всі машинобудівні галузі є складними. Наприклад, суднобудівна галузь зараз переживає важкі часи по усьому світу, не лише в Україні або в Польщі, але й у Великобританії, Італії, Греції та у інших країнах. Це складний комплекс проблем, в якому мають значення технології, доступ до дешевого фінансового ресурсу і державних субсидій. Впевнений, що наші корабели в Миколаєві й Херсоні дуже добре розуміють ці проблеми.

Що стосується авіапромисловості – тут Угода про асоціацію та пов'язані з нею угоди надають великі надії.

Головне, що мають отримати підприємства на зразок заводу Антонова, – це визнання в Європі безпеки експлуатації своїх літальних апаратів. Така можливість існує в широких рамках Угоди про асоціацію. Технічна робота вже ведеться в рамках домовленостей з Європейською Комісією щодо збіжності систем сертифікації. Якщо буде вирішено питання сертифікації, українські виробники розпочнуть вже з інших позицій говорити із великими європейським партнерами, формувати виробничі ланцюжки і займати певні ніші, – наприклад, у виробництві двигунів, роторних частин або елементів фюзеляжу. Або на основі міжнародної кооперації збирати власні літаки та пропонувати їх на європейський ринок. Це приз, за який Антонову варто поборотися. 

- Але ж на це не лише комерційні інтереси впливають, є й певний державний інтерес?

- Державний інтерес у тому, щоб мати незалежного, стабільного, такого, що добре стоїть на ногах, власного виробника літаків та інших літальних апаратів. Це важливо зі стратегічної точки зору.

УКРАЇНА МОЖЕ УВІЙТИ НА РИНКИ АВТОМОБІЛЬНИХ ЗАПЧАСТИН

- Європейська сторона пропонує лібералізацію автомобільного ринку, включаючи усунення митних бар'єрів для експорту. Яким чином мають вирішуватися питання захисту національного виробника у цій галузі?

- Це чутливе питання, на яке я не можу дати визначеної відповіді. Є доволі переконливий приклад. Лідером у сфері автомобілебудування в Європейському Союзі є Словаччина. Країна не виробляє «словацькі» автомобілі, але зацікавила світові автоконцерни розмістити у себе виробництво.

Нам також варто було б дивитися на цю проблему ширше. Наскільки протекціонізм або захист внутрішнього ринку шляхом підвищення імпортних мит, – наскільки це допомагає виробництву, сприяє його конкурентоспроможності, впровадженню нових стандартів якості та відкриттю нових ринків? Залишимо ці питання відкритими.

На мій погляд, не варто йти на поводу у політичних лобістів. Треба дивитися на досвід наших європейських сусідів, у тій же Словаччині. Для нас, у середньостроковій перспективі, може бути цікавим входження на ринки автомобільних запчастин. Зараз певні європейські компанії інвестують у такі виробництва запчастин на заході України для подальшого експорту в ЄС, керуючись перевагами ЗВТ та географічною близькістю цього регіону. Чому б нам не співпрацювати з ними в модальності спільних підприємств та не пропонувати наші ноу-хау? У «чистий» протекціонізм я не вірю.

УКРАЇНІ ВАРТО РОЗМІЩУВАТИ У СЕБЕ ВИРОБНИЦТВО ЕЛЕКТРОМОБІЛІВ

- Сам факт підписання Угоди про Асоціацію та ПВЗВТ з ЄС є свідченням входження України у відкритий ринок. На ринку спостерігається різке зростання попиту на електромобілі. Як Україні зайняти свою нішу в цій технологічної хвилі?

- Лібералізація ринку автомобілів була дуже важливим кроком. Далі у цьому питання має бути впроваджена так звана «розумна промислова політика». Важливо зрозуміти, де на ринку виробництва електромобілів, який лише формується, є прогалини, з точки зору заповнення попиту з боку індустріальних гігантів, які зараз навперегони намагаються зайняти цю нішу.

На мій погляд, наші переваги є, знову, у сфері сировини. У нас є відомі всім родовища літію. Але це лише початковий етап. Варто пропонувати виробникам можливості розміщення виробництва в Україні. Для цього Угода про асоціацію надає нам дуже потужний інструмент. Ми повинні якомога швидше завершити проблему технічного регулювання, щоб майбутні вузли і агрегати електромобілів, які можуть вироблятися в Україні, вважалися європейськими з точки зору технічних стандартів.

У вирішенні цих та інших питань торгівлі Україна не повинна орієнтуватися лише на ЗВТ з ЄС. Ми маємо створити цілу мережу, своєрідну павутину двосторонніх ЗВТ з іншими країнами. Як це робить ЄС, як це дуже активно роблять Туреччина, Китай, Австралія, США, Японія. Ми маємо бути в центрі подібної мережі та скористатися всіма можливостями, яка вона надає нашому бізнесу для виробництва товарів та їх експорту до ЄС. Це має бути стратегія, вінець роботи всієї системи ЗВТ України. Саме так працює сам ЄС.

ЦІНА МОРАТОРІЮ НА ВИВЕЗЕННЯ ЛІСУ МОЖЕ БУТИ ДЛЯ УКРАЇНИ ДУЖЕ ВИСОКОЮ

- Зараз багато галасу в Україні довкола того, що ЄС, ніби, чинить тиск, щоб зняти обмеження, які Україна ввела для експорту деревини. В чому суть суперечності? Це проблема ЄС, або ж її коріння – у інколи хижих апетитах наших, українських бізнесменів?

Мораторій не досягає мети, яку декларує, а саме – захист наших лісів

- Тематика мораторію на експорт лісу триває з 2015-го, з часів запровадження відповідного законодавства в парламенті. На жаль, за останні роки ця проблема набула ще більшої політизації.

Цей мораторій є несумісним із положеннями Угоди про асоціацію з ЄС, яка забороняє кількісні обмеження в торгівлі. Ми повинні розуміти, що це порушення, яке має свою ціну. В нашому випадку ця ціна може бути високою, тому що для нас ЄС є ключовим ринком збуту і ключовим донором як інвестицій та технологічних ноу-хау, так і самої міжнародної допомоги.

Такі кроки, як мораторій, послаблюють наші позиції на інших переговорах з ЄС із цілої низки питань у частині торгівлі й експорту. Наприклад, у рамках антидемпінгових розслідувань для захисту наших металургів. Або на переговорах щодо перегляду квот на дуже широкий перелік інших товарів. У цьому випадку ми, на мій погляд, не повинні мислити категоріями вузького економічного популізму.

До того ж, мораторій не досягає мети, яку декларує, а саме – захист наших лісів. Застосування мораторію не зняло проблему незаконної вирубки лісів, незаконного вивезення лісу. Проблема контрабанди та відвертого нехтування нашим законодавством не була знята. Тож залишаються питання щодо результативності цього інструменту для захисту українських лісів.

З іншого боку, маємо віддати належне депутатам. Цей закон – це їхня реакція, хай і емоційна, на очевидні проблеми нашого експорту, на його структурну деформацію на користь експорту сировинної продукції.

ЗОНА ВІЛЬНОЇ ТОРГІВЛІ З ЄС МАЄ ФУНДАМЕНТАЛЬНИЙ ПОЗИТИВНИЙ ВПЛИВ НА ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ

- За великим рахунком, якщо ми оцінюємо вплив ПВЗВТ з ЄС на економіку України, який висновок може бути домінуючим?

- ЗВТ з ЄС має для нас величезне значення, фундаментальний позитивний вплив. У довгостроковій перспективі ПВЗВТ – це ще одна програма економічних реформ для України, яка не варіюється від уряду до уряду, від виборів до виборів, адже розрахована на тривалий час.

Найцінніше, що Угода надає дуже чіткі орієнтири щодо тих переваг, які ми отримаємо, коли ми пройдемо цей шлях, дуже конкретні орієнтири. Ці вигоди полягають в інтеграції до ринку ЄС – найбільшого в світі, найбільш прозорого і організованого, з яким нам пощастило мати справу.

При цьому ми маємо абсолютно прагматично ставитися до Угоди про асоціацію та ПВЗВТ, і активно її корегувати. Через п'ять років після набуття чинності така можливість відкривається. Уряду і бізнесу України варто підійти до цього з максимальною відповідальністю та скористатися такою можливістю з користю для України й її громадян.

Дмитро Шкурко, Брюссель

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-