Підтримка гривні та зниження інфляції: навіщо Нацбанк підняв облікову ставку

Це рішення викликало неоднозначну реакцію експертного середовища.

Підвищення облікової ставки на тлі того, що споживча інфляція два місяці поспіль знаходиться на нульовому рівні, а у річному вимірі в червні перейшла до однозначного виміру (9,9%), на перший погляд є суперечливим заходом. Однак, для зваженої оцінки рішення Правління НБУ слід розуміти, що головні причини нульового зростання цін у травні-червні мають кон’юнктурний характер - збільшення пропозиції продуктів харчування, яке стало можливим через більш сприятливі, ніж торік, погодні умови, а також внаслідок зростання імпорту, вартість якого не підвищувалась завдяки зміцненню обмінного курсу гривні. Тобто впливу попереднього трьохразового підвищення облікової ставки істотно не відчувається.

Разом з тим, Правління НБУ при прийнятті рішень стосовно процентної політики керується не лише ретроспективним аналізом, а більшою мірою прогнозом щодо подальшого розвитку ситуації, який вказує на можливе підґрунтя для збільшення облікової ставки НБУ. На користь цього вказують наступні фактори: 

1. Зростання номінальних та реальних доходів населення (номінальна заробітна плата у травні поточного року зросла на 28% у порівнянні із травнем минулого року). Поступово зростають перекази в Україну від трудових мігрантів. Високі темпи збільшення доходів помітно перевищують темпи зростання економіки. Стійке зростання споживчого попиту може створити передумови для підвищення споживчих цін.

2. Зниження інтересу до суверенних боргових зобов’язань України через вихід інвесторів із активів країн, що розвиваються (внаслідок ймовірності переходу центробанків розвинених країн до більш жорсткої монетарної політики) та можливе відтермінування отримання позик в рамках співпраці України з МВФ .

3. Збереження інфляційних очікувань вищими за інфляційні цілі Національного банку.

4. Вірогідність подальшого зростання світових цін на енергоносії.

5. Ймовірність підвищення у 2018 році адміністративно регульованих цін і тарифів, яке спрямоване на наближення цін на газ на внутрішньому ринку до ціни імпортного паритету. Наслідком може бути подорожчання послуг ЖКГ.

З метою компенсації дії перших трьох факторів, на мій погляд, доречним було утримання на попередньому рівні облікової ставки НБУ.

Разом з тим, підвищення облікової ставки може бути одним з факторів сповільнення економічного зростання. За оцінками самого Правління НБУ, у 2019 році зростання реального ВВП уповільниться до 2,5% (у попередньому прогнозі – 2,9%) через вичерпання ефектів підвищення соціальних стандартів, жорсткі монетарні умови, необхідні для повернення інфляції до цілі, а також стриманість фіскальної політики, яка зумовлюватиметься необхідністю погашення значних обсягів державного боргу. У 2020 році реальне зростання економіки становитиме 2,9%. На 2018 рік прогноз зростання ВВП – 3.4%. Тобто втрати майже 1% є досить суттєвими. І чи оправданими?

З іншого боку, збільшення облікової ставки може призвести до підвищення ставок за ОВДП та депозитним сертифікатами НБУ. Збільшення облікової ставки не сприятиме активізації кредитування в Україні. Однак, повільні темпи розвитку банківського кредитування зумовлені низкою чинників й рівень процентних ставок не є основним стримуючим фактором. Основними чинниками, що стримують кредитування реального сектору економіки, є слабкий рівень захисту прав кредиторів та позичальників, неприйняття низки законодавчих та нормативних актів, спрямованих на вдосконалення системи захисту прав кредиторів і позичальників, суперечливі рішення судів стосовно недобросовісних позичальників, великий обсяг проблемних кредитів і резервів для покриття ризиків за такими кредитами, обмежена кількість позичальників, спроможних вчасно обслуговувати та погашати банківські позики, тощо.

Нагадаю, згідно з Конституцією України основною функцією Національного банку є забезпечення стабільності грошової одиниці України. Відповідно до статті 6 Закону України «Про Національний банк України» під час виконання своєї основної функції Національний банк має виходити із пріоритетності досягнення та підтримки цінової стабільності в державі. Згідно з статтею 1 Закону України «Про Національний банк України» цінова стабільність визначається як збереження купівельної спроможності національної валюти шляхом підтримання у середньостроковій перспективі низьких, стабільних темпів інфляції. Проведення більш жорсткої монетарної політики, до чого вимушений вдаватися Національний банк, зважаючи на поточні умови та прогнозовані ризики, має стати одним факторів, який забезпечить зниження інфляції до прогнозної траєкторії та поступове приведення її у межі цільового діапазону у четвертому кварталі наступного року.

Богдан Данилишин, Фейсбук

Фото: НБУ

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства