Ігор Ніконов - впливовий український підприємець, людина з великим досвідом роботи і в бізнесі, і в сфері управління. Він володіє та управляє девелоперським бізнесом, компанією K.A.N. Development, яка реалізувала низку помітних проектів житлової та офісної нерухомості, насамперед у столиці. У 2014-2015 роках пан Ніконов був першим заступником голови Київської міської державної адміністрації та досі залишається радником Віталія Кличка. Усім цим і обумовлений наш інтерес до того, що думає Ігор Володимирович про перспективи України, зокрема в економічній сфері.
- Ігоре, зараз багато говорять мало не про натовпи українців, які прагнуть виїхати з країни в пошуках кращих перспектив, а ви продовжуєте робити свій бізнес саме в Україні... Це, вибачте за пафос, патріотизм чи економічно виправданий ризик?
- Насправді, ефективність роботи в Україні, коли маєш досвід і знання, набагато вища, ніж у багатьох інших країнах. Незважаючи на прогнози міжнародних аудиторів, які дають свою оцінку інвестиційного клімату за усталеними шаблонами, рентабельність бізнесу в Україні може досягати 30-40%. Я називаю Україну сьогодні - Клондайком напередодні відкриття, бо вона стоїть на порозі дуже великих реформ. І той, хто зараз зорієнтується і зробить правильні кроки - зірве великий куш. Я пережив в Україні кілька криз і глибоко знаю цей ринок, тому з упевненістю можу сказати про великий потенціал у всіх сферах економіки.
- Що робить держава для залучення зарубіжних інвесторів, чи існують для них преференції?
- Якщо чесно, я багато в чому заздрю закордонним інвесторам. Їм дуже просто стало отримати пакет дозвільної документації і почати бізнес. Безумовно, потрібно знати нюанси ведення бізнесу в Україні, менталітет, але карт-бланш з боку влади і допомога дипломатичних установ, які в Україні активно лобіюють інтереси своїх інвесторів, забезпечать необхідне середовище. Зараз в Україні найбільша проблема - це брак довготермінових коштів, і той, хто їх принесе і грамотно інвестує - буде у виграші. Наприклад, якщо говорити про сферу будівництва, за нинішніх умов, уважай, відсутності банківського кредитування, девелопер із довготерміновими коштами може заробити двічі - ще й на кредитуванні покупців своїх об'єктів.
- Коли ви говорите про великі реформи, які саме урядові ініціативи маєте на увазі?
- Одне з найважливіших законодавчих рішень, сподіваюся, буде прийнято вже найближчим часом. Я маю на увазі закон про індустріальні парки, в рамках якого в Україні будуть створені вільні економічні зони. Податкові преференції для виробників, пільгові умови на ввезення обладнання дадуть потужний імпульс для розвитку переробної промисловості - це і сільське господарство, і деревообробка, і металургія. Додатковим стимулом для внутрішнього виробництва стане оподаткування експорту сировини, що також у найближчих планах влади. Але навіть без цих законодавчих ініціатив за останні рік-півтора в Україні відкрилося більш як сто заводів, що говорить саме за себе. В цілому, Україна переходить на цивілізовані правила гри, і що більше в ній з'явиться сучасних і правильних гравців, то швидше система позбудеться «спадщини минулого».
- Країни ЄС виводять виробничі потужності в Азію, де дешевша кваліфікована наймана праця і вигідні умови для бізнесу. А ви бачите Україну в майбутньому новим промисловим гігантом - європейським Сінгапуром, Таїландом?
- Я завжди вірив в індустріальні парки і вважав, що це абсолютно очевидний вихід з економічної кризи. Через це пройшли багато держав - США і Великобританія, Німеччина, Китай, Туреччина, навіть Білорусь і Росія. Ось і Україна може налагодити виробництво багато чого - як для забезпечення потреб внутрішнього ринку, так і на експорт. І, на мою думку, умови для розвитку промисловості в Україні не гірші, ніж у Китаї: це обумовлено багатством природних ресурсів і вигідним місцем розташування, особливо якщо говорити про європейський і близькосхідний ринки збуту, - з точки зору транспорту, інфраструктури та логістики. До того ж, наші робітники і фахівці більш кваліфіковані і освічені. Важливу роль відіграє менталітет, культура і релігійні уподобання, навіть клімат...
- Тобто, ви вважаєте, що для розвитку економіки України, підірваної війною і кризовими явищами, потрібна активна індустріалізація?
- Так, я вважаю, що це наш шлях. Наприклад, у тій же Туреччині з 2002 по 2017 роки було побудовано більш як 200 індустріальних парків, що дозволило збільшити ВВП країни в 3,7 разу і залучити інвестиції в їхній розвиток у розмірі 100 млрд. доларів США. І все це тільки завдяки індустріальним паркам. У Чехії інвестиції в країну через індустріальні парки становлять 10,7 тис. доларів на одну людину. У Польщі цей показник становить - 5,6 тис., а в Україні - усього 1,5 тис. Саме в цьому – ключовий напрямок для розвитку.
Що стосується війни, яка триває на сході країни... За моїми спостереженнями, вона, крім усього того горя і розрухи, створила додатковий стимул, я б сказав, стала ін'єкцією адреналіну для нашого суспільства: зросла індивідуальна і колективна відповідальність, більш вимогливою є увага суспільства і влади, робота правоохоронних органів. Преса у нас часто пише про інше - про нібито непереможність корупції, але не можна не помічати змін: контроль ЗМІ та нових органів, атмосфера неприйнятності - все це оточує корупцію, знижує її рівень, звільняє від неї цілі галузі народного господарства, як території від ворожої армії. Патріотичний настрій - теж не варто скидати з рахунків.
- Повернемося до інвестицій у промислове виробництво. Виходить, що ви пропонуєте впроваджувати політику імпортозаміщення?
- Так і є. У нас величезний внутрішній ринок, а обсяги імпорту просто вражають. Водночас 70% нашої сировини йде на експорт. Про що це говорить? Потрібно активно братися за переробку сировини і заміщати, наскільки це можливо, імпорт на внутрішньому ринку власними товарами. Тим паче, що законодавчі умови стають для цього кращими і кращими. Замість експорту зерна потрібно виробляти борошно, а ще краще - макарони і заміщати ними аналогічний імпорт. У нас великий потенціал для сучасного високотехнологічного виробництва і величезна кількість ніш, які ще не заповнені. І в цьому я бачу можливості для малого та середнього бізнесу, розвитку якого треба приділити особливу увагу й усіляко йому сприяти.
- Тобто, українську економіку підніме вільне підприємництво? Як зараз йдуть із ним справи в Україні?
- Що сильніший середній клас і малий бізнес, то економіка більш диверсифікована і стабільна. В Україні левова частка бізнесу була зосереджена в руках кількох олігархів, але вони поступово втрачають свою силу, обсяги виробництва на належних їм активах зменшуються. Великим, часто технологічно застарілим підприємствам складніше оперативно реагувати на мінливе ринкове середовище. Тим паче, що великий бізнес у нас, переважно, сировинний. І ось тут є великий потенціал для середнього бізнесу - це його час. Українці готові створювати виробництва і нові робочі місця. А в зв'язку з тим, що в Україні банківські депозити обкладаються високим податком, люди вкладають гроші в нерухомість і інвестиції. Наприклад, мої девелоперські проекти припускають синергію житлової нерухомості і підприємницьких проектів, і я вражений, наскільки активно люди відкривають власні пекарні, майстерні, магазини, кондитерські і так далі.
- Ваш основний бізнес зараз - це будівництво, девелопмент, чи не так? Інтерес до виробництва та інвестицій, часом, не обумовлений планами змінити сферу докладання зусиль і коштів?
- Зовсім ні. Але мій бізнес залежить від середнього чека в країні, від рівня споживання. Нерухомість - показник платоспроможності населення: що вищий рівень споживання, то краще розвинений девелопмент. Що динамічніше ведеться комерційна діяльність у країні, то вищий попит на об'єкти офісної нерухомості. І тут я можу відзначити позитивну динаміку: якщо раніше в Києві будували і продавали близько 1,2 млн кв. м житла в рік, то зараз ця цифра досягла 2 млн. З іншого боку, я, звісно, сприяю розвитку українського виробництва. На моїх підприємствах працює понад 10 тис. осіб, і ми будуємо житлові комплекси цілими кварталами. І ми завжди віддаємо перевагу вітчизняним матеріалам перед імпортними, а використовуємо зараз 20% імпортних матеріалів для будівництва тільки тому, що в Україні немає аналогів.
- Які ще ви можете назвати стимули і сфери для вкладання коштів в Україну?
- Повторюся, одне з основних наших багатств - це сировина: як сільськогосподарська, так і корисні копалини. Місцезнаходження України - одне з найкращих у Європі, ми завжди були на перехресті торгових шляхів між Сходом і Заходом. Люди в Україні дійсно дуже професійні - кваліфіковані, дисципліновані. Наприклад, зі свого досвіду скажу: кращих за українських фахівців у будівництві нема. Із перспективних сфер, окрім переробки сировини і створення високотехнологічних енергоефективних виробництв, можу назвати медичну галузь, фармакологію. Великий попит в Україні також і на гарну освіту. І звичайно, сільське господарство. Зараз в Україні діє мораторій на продаж сільськогосподарських земель, і гектар землі коштує 500 доларів. А в сусідній Польщі ця цифра становить 10 тис. доларів / га. Банк землі в Україні - це 41 млн га, перемножуємо і виходить, що невикористаний потенціал ринку сільськогосподарської землі в країні становить 410 млрд доларів. Окрім цього, тисячі державних підприємств чекають на приватизацію та інвестиції. І, за моєю інформацією, найближчим часом уряд представить дуже розширений список цих підприємств для приватизації.
- Про Україну склався певний стереотип на Заході: мовляв, у нас бізнесмени йдуть у парламент, щоби лобіювати свій бізнес. Ви берете участь у політичному житті?
- Я вважаю, що бізнесу в політиці робити нічого: кожен повинен займатися тим, що він вміє робити добре. Так, те, про що ви питаєте, мало місце раніше, але зараз це абсолютно не вигідно. З одного боку, якщо у політика є бізнес, то його інформаційно знищують ЗМІ, стежачи за кожним кроком. З іншого, якщо займаєшся політикою, не встигаєш вести бізнес. Упевнений, що на найближчих виборах лише мінімальний відсоток бізнесменів піде в політику.
Іван Виноградов, Київ.
Фото: Ростислав Гордон, KAN Development