Страйк у Кривому Розі – все, як в нормальних людей

Публічний трудовий спір, що розгорівся на найбільшому металургійному заводі України "АрселорМіттал Кривий Ріг" щодо умов праці та заробітної плати поставив роботодавця — світового багатія Лакшмі Міттала перед загрозою зупинки заводу. Ворожі пропагандисти одразу підхопили цю новину для своєї брудної роботи. Це ж яка подія! В Україні мало не металургійний колапс, техногенна катастрофа! Ну, так, для окремо взятого підприємства, робітничий страйк - це завжди чималенький “армагеддон”. І працівники Арселору не єдині і, на жаль, не останні, хто змушений говорити з роботодавцем мовою сили, вдаючись до свого конституційного права. Суспільний діалог — не проста штука в будь-якому суспільстві, навіть у найбільш благополучному.

В Кривому Розі неспокійно

6 травня колектив залізничного цеху ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» (3 і 4 зміни) приєднався до загальнонаціональної акції протесту залізничників «Укрзалізниці». Основні вимоги робітників - підвищення заробітної плати до європейського рівня в 1000 євро і забезпечення відповідності всього рухомого складу стандартам охорони праці. Машиністи металургійного заводу вирішили діяти виключно за інструкціями (так званий “італійський” страйк). Це фактично заблокувало усю роботу заводу. На підприємстві працювали лише 14 тепловозів з 92. У зв'язку з цим був паралізований весь технологічний цикл. Повністю зупинені підрозділи гірничого департаменту, агломераційні цехи, всі доменні печі (крім шостої), весь стаплавильний та прокатний стани. Керівництво звинуватило організаторів у незаконних діях, Відповідно, робітники заводу, за повідомленнями місцевого інформаційного порталу Перший Криворізький, готуються до масового мітингу.

Трудовий колектив заводу вже кілька місяців поспіль звинувачує працедавця у невиконанні зобов’язань, які він узяв на себе, коли у 2006 році викупив завод у держави. На сьогодні вимоги трудового колективу, затверджені його конференцією, зареєстровані в Національній службі посередництва і примирення (посередник між сторонами конфлікту), на заводі створена та працює примирна комісія. Інтереси найманих працівників в конфлікті відстоює спільний представницький орган 10 профспілкових організацій, що діють на підприємстві.

“Ситуація на Арселорі – це приклад того, як потрібно відстоювати і захищати власні права в рамках будь-якої угоди. Адже є колективний трудовий договір, де прописані всі умови, права і обов’язки робітників і роботодавця. І це добре, що робітники використовують наявний у них інструмент тиску на роботодавця для виконання ним взятих на себе зобов’язань”, - зазначає політик і громадський діяч Роман Безсмертний.

Так, страйк у Кривому Розі свідчить не про те, чого б хотіли московські правителі і пропагандисти, а саме про зворотнє, про те, що Україна, її економіка і суспільний механізм розвиваються в цивілізованому, європейському напрямку.

В Європі про кожну “зайву” копійку прийнято нагадувати побитими вітринами

Відколи з’явилася наймана праця, відтоді людство веде відлік конфліктам між найманим працівниками та роботодавцями. Причому виникають вони не залежно ні від прогресу, ні від рівня розвитку суспільства.

Ось лише кілька свіжих прикладів. З початку цього року в ситій Європі (Франція, Німеччина) сталося з десяток масштабних страйків. Через страйки співробітників AirFrance у квітні скасувала близько 30% рейсів. Причиною страйку стала вимога співробітників підвищити на 6% після того, як вони були заморожені протягом кількох років. Працедавець був готовий лише на 1%.

Причому страйк AirFrance збігся з національним страйком залізничників, які висловили незгоду з реформами президента Франції Макрона, за якими залізничники втратять свій пільговий статус та будуть прирівняні до звичайних найманих працівників. Французькі залізничники пообіцяли на три місяці різко обмежити рух поїздів у всій країні. Страйк призвів до скасування 88% міжміських рейсів Intercite, до 70% регіональних поїздів. Порушився рух до Брюсселя і Лондона, а також Німеччини та Голландії. Цей транспортний колапс у Франції тривав два дні.

В середині квітня працівники багатьох державних та комунальних підприємств Німеччини не вийшли на роботу, вимагаючи істотного підвищення заробітної плати. Попереджувальний страйк, оголошений профспілкою Verdi, одразу позначився на роботі кількох аеропортів країни, що призвело до скасування більш ніж тисячі рейсів. Зокрема, в аеропорту Франкфурта скасували 659 із півтори тисячі запланованих рейсів. В Мюнхенському - 400 із запланованих 1200. Постраждалими виявилися десятки тисяч пасажирів. Але чи не найбільше позначився страйк на роботі комунального транспорту, а також інших комунальних служб, що зачепило мільйони жителів.

Іншими словами, робітничі страйки — звична справа в сучасному світі, ознака розвитку соціально-економічних та трудових відносин, хоча і найбільш радикальна форма соціального діалогу. Гарячі французи, наприклад, відомі на весь світ страйкарі-розбишаки. Вони полюбляють «спілкуватися» з впертими роботодавцями побитими вітринами та спаленими авто.

Свобода — наша релігія, а примирення — наш ідеал

В Україні законодавчо прийнято цілу систему запобігання трудовим спорам. Коли сторони соціального діалогу так і не дійдуть згоди на доконфліктній стадії, колективні трудові спори (конфлікти) реєструють в регіональних підрозділах Національної служби посередництва і примирення (НСПП). “Упродовж минулого року НСПП сприяла вирішенню 216 колективних трудових спорів (три – на національному, три – на галузевому, чотири – на територіальному, 206 – на виробничому рівнях). Безпосередніми учасниками яких стали 1,5 млн працівників 6767 суб'єктів господарювання”, - повідомляє голова НСПП Олександр Окіс.

Найбільші прояви протестної активності мали місце у Черкаській (12 страйків та шість акцій протесту), Дніпропетровській (три страйки та 13 акцій протесту), Волинській (один страйк та 10 акцій протесту), Львівській та Миколаївській (по 11 акцій протесту), Запорізькій (один страйк та п’ять акцій протесту) та Тернопільській (п’ять акцій протесту) областях і м. Києві (23 акції протесту).

За формою власності трудові спори розподілялися таким чином: комунальні підприємства (37%), державні (33%), приватні (27%).

За словами пана Окіса, досить часто наймані працівники віддають перевагу "гучним" акціям протесту замість копіткої роботи за столом переговорів. Найтиповішими вимогами, що їх висували наймані працівники, були погашення заборгованості з виплати заробітної плати (40% випадків), забезпечення соціально-економічних умов праці та виробничого побуту – 22% загальної кількості.

На жаль, наймані працівники в Україні поки що часто змушені виборювати протестними діями навіть свою законну заробітну плату. Торік на це були спрямовані 13 страйків та 60 акцій соціального протесту.

За сприяння НСПП погашено заборгованість із виплати заробітної плати в сумі більше 500 млн грн із загальної суми боргу 1,4 млрд грн. Також вдалося зменшити напруження та запобігти двом десяткам страйків.

Оксана Поліщук, Київ