Атомна енергетика України: Кремль знайшов нові форми атаки
«Використовувати лояльні медіа-майданчики, які фінансуються нами, для публікації насичених негативних прогнозів для економіки та суспільно-політичного життя України»... Цей пункт плану для роботи російських авторів потрапив до нас в руки з джерел, близьких до українських спецслужб. Не секрет, що культивація «зради» і апокаліптичних настроїв – один з провідних напрямків російської пропаганди.
Тематичний діапазон Кремля для інформаційних атак – найширший. Політика (провокація бунтів із запевненнями, що зараз гірше, ніж за Януковича), економіка (дискредитація будь-якої реформи і м'яких запобіжників від зубожіння населення), суспільне життя (нав'язування думки про звуження громадянських свобод і нібито панування радикалів). І окрема мішень офіційної Росії – проекти атомної енергетики України.
Інтерес держави-агресора саме до атомної енергетики цілком зрозумілий. Адже це саме той вид енергозабезпечення, який дозволив Україні пережити газові війни - більше половини електроенергії в балансі країни виробляється на АЕС.
Інформаційні хвилі, які піднімаються Кремлем, вже давно дискредитують саме ті проекти, які пов'язані з відривом української атомної енергетики від Росії. Згадайте централізоване розповсюдження фейків, пов'язаних з експлуатацією на українських АЕС ядерного палива виробництва Westinghouse (що це, як не системна спроба зганьбити плани з диверсифікації паливних постачань?). Нагадаємо, що Україна робить спроби хоча б частково замінити російське паливо для АЕС американським.
Пам'ятається, атакам піддавалися будь-які публічні заходи українських атомників, які, наприклад, вивчали і дискутували нові види атомних реакторів, вироблених не в Росії.
Не перший рік в пресі піднімається хвиля з дискредитації будівництва в зоні відчуження ЧАЕС Централізованого сховища для відпрацьованого ядерного палива з українських АЕС. Для новачків пояснимо: існування власного сховища дозволить Україні повністю відмовитися від послуг Росії з переробки відпрацьованого ядерного палива. Для формування суспільного негативу та розкручування теми – «сховище Україні не потрібне» – російські пропагандисти використовували будь-які дискусійні майданчики, а також не гребували використовувати для відповідних публікацій таблоїди та анонімні Інтернет-ресурси, під текстами в яких немає жодного імені реального журналіста.
У листопаді 2017 року будівництво ЦСВЯП за технологією американської компанії Holtec нарешті стартувало. Але не зумівши зупинити будівництво, Росія не залишає спроб сформувати в українському суспільстві негативне ставлення до споруджуваного об'єкта і знецінити саму ідею такого важливого для країни проекту.
Не так давно на сторінках одного зі столичних видань (газета «2000»), чиє фінансування завжди пов'язували з Росією, пройшла дискусія щодо перспектив розвитку атомної енергетики. ЇЇ ініціатором став Михайло Уманець – експерт, який застряг в парадигмі радянського військово-промислового комплексу часів «холодної війни», куди всеред іншого входила атомна енергетика. Пізніше дискусія вийшла за газетні сторінки і отримала розвиток у форматі відкритого листа ветеранів атомної енергетики, опублікованого на сайті Українського ядерного товариства.
Спроба зіштовхнути лобами представників української атомної спільноти не мала успіху. Залучаючи до захисту російських інтересів в українській атомці фахівців, які ностальгують за Радянським Союзом, випускаючи їх головними спікерами на цілій низці заходів, ідеологи цих акцій не врахували принциповості переважної більшості українських ветеранів атомної енергетики.
Ми вирішили написати про цю дискусію, щоб окремо розглянути нову модель російської інформаційної атаки (залучення спікера з числа спільноти), її вихідні звинувачення і розуміння кінцевої мети, яку переслідує Росія.
Про що говорив представник російського лобі цього разу і як йому опонували українські фахівці атомної енергетики, затребувані на експертних майданчиках Європи і які консультують, в тому числі, і іноземні уряди?
1. Російське лобі, як зазвичай, лякало станом атомної енергетики. (Це стало традиційним меседжем всіх заходів згаданого спікера, Гугл-пошуковик на його ім'я завжди видає його самотній голос про «важкий стан безпеки»).
У відповідь професіонали наводили цифри і цитати цілком позитивного звіту МАГАТЕ про ситуацію в Україні.
2. Критикував саму ідею будівництва Централізованого сховища для відпрацьованого ядерного палива. Серед аргументів використовуючи тезу про те, що, нібито, утримання трьох пристанційних сховищ обійдеться на мільярд дешевше одного централізованого. Або, наприклад, що небезпечно транспортувати відпрацьоване ядерне паливо з атомних станцій в Чорнобильську зону.
Досвідчені ядерники у відповідь запитували: «За логікою спікера, десятиліттями транспортувати це паливо залізницями України до Росії – безпечно, а зберігати в Чорнобилі – ні?».
3. Оскільки питання збереження існуючих в українській атомній енергетиці потужностей залежить від своєчасного продовження строків експлуатації діючих енергоблоків (терміни експлуатації енергоблоків АЕС продовжуються у всьому світі), «захисник радянської старовини» зробив дивовижне пропозицію. Він запропонував погоджувати умови подальшої експлуатації українських енергоблоків з Росією!
У людей, які все життя служили інтересам української атомної енергетики, цей заклик не знайшов співчуття.
Воно і зрозуміло. Робити Росію значним партнером у питаннях продовження термінів експлуатації українських атомних енергоблоків – це як запросити російські воєнізовані підрозділи Газпрому патрулювати нашу ГТС. Простіше кажучи – пустити лисицю в курник.
На наш погляд, третій пункт обговорення дає розуміння – чому так перейнялася Росія. Дійсно, росіяни змирилися з цим, але ті ідеї, які вони намагаються впровадити в українську громадську думку – спроба вплинути на майбутнє. Ядерним енергоблокам (і у нас, і в ЄС, і в США) поки продовжують терміни експлуатації. Є різні схеми продовження, над якими працює Енергоатом, Держатомрегулювання України та інші профільні організації. При цьому США продовжує термін експлуатації своїх енергоблоків до 80-ти років, Україна ж іде за класичною європейською схемою продовження на 10 років. Але продовження має супроводжуватися професійною та менеджерською дискусією: що далі? Питання спорудження безпечних заміщуючих потужностей лунає все голосніше.
Внутрішні корпоративні дискусії в галузі ведуться вже багато років, але, напевно, прийшов час поговорити про це з суспільством. Якою буде ідеологія розвитку атомної галузі? Саме найближчими роками треба буде відповісти на це запитання. Оскільки належить розпочати будівництво нових енергоблоків, треба вирішити, який тип реакторів ми буде використовувати, де розміщувати. А це тягне за собою наступний блок запитань: проектування, будівництво, обладнання, експлуатаційні кадри. Галузь, державу чекає дуже серйозна розмова про майбутні витрати та джерела їхнього покриття.
І, звичайно, Росія знову спробує стати акціонером у цьому заході. Взяти участь як бізнес-партнер, а оскільки чистого бізнесу там немає, вона спробує зберегти свій політичний вплив.
Так чи інакше, але чергова інформаційна атака змушує ще раз подумати над нашим порядком денним і самим ініціювати дискусії і в парламенті, і з журналістами, і з професійним співтовариством.
У своєму листі ветерани української атомної енергетики заявляють про готовність до такого діалогу з усіма зацікавленими сторонами. До розмови про поводження з відпрацьованим ядерним паливом, створення національної системи поводження з відходами. До розмови про ефективну систему виведення з експлуатації об'єктів атомної енергетики і розвиток будівельно-монтажного комплексу енергетичної промисловості. До розмови про стабілізацію уранової промисловості і паливного забезпечення ядерної енергетики. Громадськості та ЗМІ варто відгукнутися на цю ініціативу атомників, інакше на задвірках Києва їх буде ініціювати Кремль.
Олена Мігачова, Київ
