Податок на виведений капітал: чому хочеться і чому колеться
Сенсації не сталося. Петро Порошенко не наважився виконати свою “залізну” обіцянку, дану суспільству і бізнесу на минулому тижні щодо заміни податку на прибуток більш прогресивним (як вважає більшість) механізмом оподаткування. 12 березня на зустрічі з вітчизняними підприємцями гарант повідомив, що не вноситиме в парламент давно очікуваний, погоджений Кабміном, Національною Радою реформ та численними вітчизняними бізнес-асоціаціями альтернативний законопроект про податок на виведений капітал. Мовляв, ідея потребує більш детального прорахування та обговорення, зокрема з іноземними партнерами. Вітчизняний бізнес сприйняв президентську нерішучість з неприхованим розчаруванням. Адже запровадження податку на виведений капітал з помпою анонсувалося два роки тому — як мало не основний елемент покращення інвестиційного клімату в Україні, закріплений у спеціальному законі “Про внесення змін до Податкового кодексу...”, який набрав чинності з січня 2017 року. Розуміючи усі ризики нової моделі оподаткування, яка фактично знищує сферу оптимізації (по суті, приховування) прибутку підприємств, її розраховували і перераховували якнайретельніше. Але час спливає, а влада ніяк не наважується на кардинальне вдосконалення інвестиційного клімату, щоразу відшукуючи поважні причини не чіпати існуючий “податковий” порядок.
Усе чесно: оптимізуй, але плати
Україна стоїть на порозі того, щоб перейти на абсолютно нові принципи оподаткування підприємств. Замість прямого податку на прибуток пропонується запровадити податок на виведений (іншими словами розподілений) капітал - по суті, механізм економічного стимулювання власників бізнесу до виведення прибутків з тіні та раціонального їх розподілу з точки зору розвитку.
Принцип такий - коли прибуток реінвестується, тобто залишається в обороті підприємства, він взагалі не оподатковується. За словами голови Комітету з питань податкової політики Громадської ради при Мінфіні Тетяни Шевцової, одного із розробників законопроекту, оподаткуванню підлягають лише ті кошти, які так чи інакше виводяться з бізнесу. Якщо це відбувається шляхом виплати дивідендів, то застосовується ставка 15%, якщо іншим способом (роялті, фіндопомога, франшиза, трансфертні ціни, тощо) — 20%.
У такій моделі, за словами експерта, зникає сенс у «подвійній бухгалтерії» та в будь-якій оптимізації (іншими словами приховуванні) прибутків, зокрема, і шляхом переведення їх на так звані “центри” прибутків, що зареєстровані у інших більш вигідних податкових юрисдикціях. Ні, оптимізація не забороняється - бізнесмен так само буде вирішувати виводити кошти чи залишати, у якій пропорції та на які цілі. Просто для кожного такого рішення будуть існувати окремі “розцінки” у вигляді ставки податку.
Така побудова взаємин між бізнесом та владою має сприяти відновленню довіри, якої дуже бракує в існуючих умовах, вважають автори законопроекту. Вони посилаються на приклад Естонії, де аналогічна система працює вже 17 років, і яка вже на другий рік дії продемонструвала суттєвий приріст надходження інвестицій до країни. А на третій рік - вийшла на “дореформовий” рівень податкових надходжень. А також є приклад Гонконгу, де принцип звільнення від оподаткування реінвестованих коштів також сприяв економічному ривку. З 2017 року на ПнВК перейшла Грузія, яка вже отримала 1,2% додаткового зростання ВВП. Також податок на виведений капітал з 2018 року буде застосовувати Латвія.
Вітчизняні ідеологи податку на виведений капітал аргументують необхідність його якнайшвидшого впровадження в Україні значними зловживаннями з прибутковістю та оптимізацією прибутків. За їхніми даними в Україні 85% податку на прибуток генерують близько 1000 компаній при 269 тисячах зареєстрованих платників, а щорічно з країни виводяться мільярди гривень без будь-якого оподаткування. Тому доцільність існування податку на прибуток під великим сумнівом.
Навіть Петро Порошенко визнав, що податок на прибуток сьогодні чи не єдиний, при обчисленні якого залишається дуже широкий простір для свавілля з боку місцевих перевіряльників та податкових органів. Мовляв, лише їхні апетити визначають, що можна віднести на собівартість при обчисленні податку, а що ні. Але зі змінами все ж таки вирішив не поспішати. “Я не буду його вносити в парламент. Я вважаю, що з цього приводу потрібна чесна дискусія з нашими іноземними партнерами та асоціаціями бізнесу. Мова йде не просто про податки. Мова йде про нову філософію. Ми захищаємо цим законопроектом малий та середній бізнес. Значно спрощується облік. Що ти вивів — сплати податки; що залишилось — інвестуй у бізнес», — сказав Порошенко на зустрічі з українською бізнес-спільнотою в Києві 12 березня.
Бізнес хоче простих прозорих правил, де не потрібно ховати прибуток. Але...
Зрозуміло, чому підприємці стали горою, повіривши словам гаранта про новий податок як “сильнодіючу ін’єкцію для економічного зростання та потужне щеплення від корупції”.
За словами юриста та експерта в галузі оподаткування Олександра Шемяткіна, ще одного розробника законопроекта, ідею з новим податком підтримали такі об’єднання як Українська спілка підприємців і промисловців, Федерація роботодавців України, Союз українських підприємців, Національна Асоціація банків України, Асоціація платників податків України, Асоціація правників України та ще 63 вітчизняні бізнес асоціації, а також Громадські ради при Мінфіні, Мінекономіки та Державної фіскальної служби. Публічно виступив на підтримку інвестиційний фонд Horizon Capital, один з найбільших американських інвесторів в Україну з активами понад $ 300 млн (сукупні активи його інвесторів понад $300 млрд, три ВВП України), корпорація Арселор Міттал (капіталізація $ 26 млрд) та інші.
Однак, проти ПВК виступила Європейська Бізнес Асоціація (ЄБА). Критикуючи податок на виведений капітал, Ганна Дерев'янко, виконавчий директор ЄБА, вказала, зокрема, що новий податок здатен начебто завдати удару по принципу рівності всіх платників перед законом, оскільки передбачає обтяжливе оподаткування відсотків, які виплачуються за кордон власнику — нерезиденту. Міжнародний валютний фонд теж має певні побоювання через ризик значного бюджетного дефіциту в перші роки запровадження нової моделі, про що написав у своєму листі, який опублікував на своїй сторінці у Фейсбук заступник керівника Адміністрації президента Дмитро Шимків.
Хоча за їхньою незгодою вітчизняні експерти вбачають дещо інше. “Комусь зовсім не хочеться, щоб український бізнес розвивався в прозорих простих умовах без тиску податкової, без необхідності оптимізувати прибуток для зменшення податків. Кажуть, що в Україні немає проблем з податком на прибуток. Так, немає - його платять лише 1500 компаній, з яких 80% державні, а інші прибуток так чи інакше оптимізують”, - коментує Анатолій Амелін, співзасновник Українського інститут майбутнього. Він наводить найбільш поширені схеми оптимізації, якими користуються, зокрема, транснаціональні компанії.
Наприклад, міжнародна компанія дає кредит своїй українській “дочці”, відсотки за яким зменшують її прибуток, який потім повністю виводиться податкову юрисдикцію "мами" в іншій країні. Або ж, реєструється міжнародна ТМ, права на яку передаються українській “дочці”. Платежі за роялті так само зменшують прибуток і так само виводиться на "маму". Або українські “дочки” міжнародних транснаціональних компаній, виробляючи в Україні продукцію, яка потім буде реалізована в інших країнах, отримують сировину та продають свій товар практично за собівартістю. При цьому прибуток в результаті утворюється десь в інших юрисдикціях, а не в Україні.
Крупний вітчизняний бізнес в оподаткуванні прибутку так само не цурається усіляких оптимізаційних схем із застосуванням не місцевих юрисдикцій. Наприклад, маємо вічно збитковий Полтавський ГЗК та його навпаки дуже прибуткову материнську компанію Ferrexpo зі штаб-квартирами в Швейцарії та Люксембурзі.
Звичайно, порушення цих схем спровокує супротив компаній, які отримують прибутки тут, а платять з них податки де-інде, тільки не в Україні. Ситуація вже зайшла надто далеко, щоб не звертати на неї увагу. За розрахунками Українського Інституту майбутнього рівень тіньового прибутку в Україні становить біля 4% ВВП, а нова податкова модель на їхню думку протягом 5-ти років здатна вивести з цієї тіні — до 70% прихованого.
Оксана Поліщук, Київ
Перше фото: EPA/UPG
