Як живеться фермеру в Європі? Пільги, кредити й нові ринки

Як живеться фермеру в Європі? Пільги, кредити й нові ринки

Аналітика
1178
Ukrinform
Попри твердження роспропу про європейські збитки через санкції до РФ, експорт продовольства з країн ЄС зростає

На кінець минулого року кількість діючих фермерських господарств в Україні становила майже 34 тисячі. Але у загальній структурі виробництва с/г їхня частка залишається дуже незначною – на рівні 6-8% на рік, тоді як у ЄС ця позначка досягає майже 100-відсоткового показника. Про європейський досвід розвитку, стимулювання с/г галузі в цілому та фермерства зокрема, дізналися наші власкори за кордоном.

БЕЛЬГІЯ: МОЛОЧНІ РІКИ НА ВУЛИЦЯХ БРЮССЕЛЯ ТА ПРЕТЕНЗІЇ ДО ЄС

Бельгія, як високо економічно розвинута країна, має сучасну і ефективну галузь сільського господарства та агропромисловості. Кожен бельгійський регіон просуває свою спеціалізацію у цій сфері, де тотальну роль відіграють приватні фермерські господарства. Наприклад, у Фландрії переважає м'ясо-молочне скотарство. У гірській місцевості Арденни (це вже регіон Валлонія) фермери спеціалізуються на тваринництві, птахівництві. Крім того, у Бельгії вирощують пшеницю, цукровий буряк, багато видів овочів, льон, тютюн, цикорій (його тут називають «шікон»), а також квіти.

Незважаючи на інтенсивність сільського господарства, ця галузь не є провідною у структурі економіки країни. Натомість Бельгія майже повністю забезпечує себе продуктами харчування, а за деякими показниками, зокрема виробництва молока, значно перевищує внутрішній попит.

Фото: agrotimeteh.com.ua
Фото: agrotimeteh.com.ua

На тлі виваженої урядової політики у цій сфері, доступності банківських кредитів для розвитку фермерства, наявності сучасної сільськогосподарської техніки (у середньому один трактор на 8 га землі), а також сучасних передових технологій, бельгійські фермери дуже часто висловлюють незадоволення станом та перспективами свого економічного і соціального добробуту.

І головні претензії тут трудівники ланів висловлюють переважно не бельгійській владі, а керівним інституціям Євросоюзу, в особливості, Єврокомісії.

Адже спільна політика у сфері сільського господарства і риболовства має високий рівень централізації саме на загальноєвропейському рівні ЄС. Відповідні регламенти та директиви Єврокомісії є обов'язковими для виконання національними урядами, а відтак і фермерами на місцях. Все це відбувається на тлі високого рівня зарегульованості агропромислового сектору, визначення відповідних квот, намагання впливати на цей ринок з боку політиків і чиновників, що засідають у Європейському кварталі у Брюсселі.

Кілька разів на рік центр бельгійської столиці перетворюється на велике село, вулиці якого окупували сотні і навіть тисячі тракторів разом із коровами та свинями. Це місцеві фермери проводять чергову масову акцію протесту через незадоволення агропромисловою політикою ЄС. Остання така маніфестація пройшла у січні цього року, коли фермери на знак протесту вилили на вулиці Брюсселя декілька тонн молока. Йшлося про перевиробництво цього продукту та різкого падіння закупівельних цін на молоко. Відтак, фермери вимагали реагування Єврокомісії на проблему. Це все відбувалося на тлі масових постачань до Європи дешевого сухого молока із США. І це лише один із прикладів боротьби бельгійських фермерів (а також і французьких, і німецьких) із європейською бюрократичною машиною.

ЕКСПОРТ ПРОДОВОЛЬСТВА З ЄС ПІСЛЯ ВВЕДЕННЯ РОСІЄЮ САНКЦІЙ ЗРІС

Але спільна політика ЄС у галузі сільського господарства має й суттєві переваги для європейських фермерів. Йдеться про виділення субсидій із багатомільярдного бюджету Євросоюзу на підтримку виробників. До слова, саме це питання є одним із найбільш проблемних під час обговорення країнами-членами видатків бюджетного плану, який затверджується на 7 років. Доводилося чути позицію британських політиків, які не розуміли, чому їхні громадяни повинні сплачувати податки, з яких потім виділялися субсидії на підтримку фермерів, наприклад, у Румунії.

Деякі експерти кажуть, що такі субсидії є тупиковим шляхом для розвитку галузі, підтримання її конкурентної здатності. Але сучасні технології у Західній Європі досягли такого рівня, що перевиробництво неминуче, а сільські господарства не хочуть втрачати свої прибутки та роботу.

У будь-якому разі, ці фонди доступні, і бельгійські фермери мають реальні механізми для їх отримання.

І ще одна нібито проблема. Це – економічні санкції, запроваджені Євросоюзом проти Росії та, відповідно, так звані, контрсанкції, уведені у відповідь Москвою. У російській пресі продовжується істерика про те, що європейські виробники сільськогосподарської продукції несуть величезні збитки через режим «необрунтованих, неефективних, несправедливих та не потрібних» обмежувальних заходів проти РФ. Зокрема, Бельгія втратила деякі позиції щодо свого експорту до Росії овочів, продукції садівництва, ягід, сирів. Але, як показують актуальні дослідження, упродовж попередніх років експорт продовольства з країн ЄС, із Бельгії зокрема, не лише не знизився, але має упевнену тенденцію до зростання. Це пов'язано з виходом європейських виробників на нові ринки, обсяг яких вже перекрив можливі збитки від обмеження торговельної діяльності з агресивною Росію.

ФРН: ЗА ВИСОКІ СТАНДАРТИ – ДОДАТКОВЕ СТИМУЛЮВАННЯ

Інформація на сайті федерального міністерства продовольства та сільського господарства ФРН свідчить, що державна допомога агросектору в принципі заборонена в ЄС згідно з пунктом 1 статті 107 договору про функціонування Європейського Союзу, так як може вплинути на вільну конкуренцію і дати переваги певним підприємствам, галузям економіки чи промисловості над конкурентами на європейському внутрішньому ринку. Проте, в цьому положенні важливим є вираз «в принципі». Тому що далі уточнюється, що в ЄС, а відтак і в Німеччині субсидії законодавчо все ж допускаються як виняток з цієї принципової заборони.

Зокрема, у ФРН, наприклад, практикується надання державою допомоги соціального характеру окремим споживачам, гуманітарної допомоги у разі катастроф, а також субсидій господарствам «у зв'язку з поділом Німеччини». Відомо, що після об'єднання країни 27 років тому господарства колишньої Східної Німеччини виявилися менш конкурентоспроможними, ніж західної частини.

Тому така підтримка як «допомога на обласному рівні», «структурні фонди» або «громадські ініціативи» вважається сумісною з умовами спільного ринку. Але при цьому розміри цієї допомоги не повинні перевищувати певного порогу (De-minimis).

Ключовим елементом стимулювання розвитку сільського господарства є прямі виплати як інструмент хеджування ризиків і доходів сільськогосподарських підприємств, пом'якшення впливу часом значних коливань цін на сільгосппродукцію.

Крім того, прямі виплати служать як фінансова компенсація за «високі стандарти», тому що фермери в Німеччині (та інших країнах ЄС) повинні дотримуватися набагато більш високих вимог у питанні охорони навколишнього середовища та захисту тварин і прав споживача, ніж фермери в деяких державах, що не входять в ЄС.

КАЛЬКУЛЯЦІЯ ПО-НІМЕЦЬКИ: ЧИМ БІЛЬШЕ ДОХІД, ТИМ ВИЩИЙ І СКЛАДНІШИЙ ДЛЯ ОБРАХУНКУ ПОДАТОК

Уряд ФРН надає наступну підтримку фермерам: надзвичайну допомогу у вигляді скасування обмежень по землях, виведених з виробничого користування, для вирощування фуражних культур; може продовжувати договори оренди землі або скасувати плату за користування на землі, які орендуються у держави; здійснює авансові платежі або дострокові виплати державних субсидій, авансові виплати держдопомоги у несприятливих для сільськогосподарського виробництва регіонах; у ситуації національної кризи (що Німеччині на даний час не загрожує) надає державні субсидії підприємствам в умовах ризику банкрутства (половину – федеральний уряд, решта – земельні бюджети). Місцеві влади навіть можуть анулювати земельний податок у випадках значного зниження врожаю сільськогосподарських культур.

Отже, програми держдопомоги передбачені, в основному, тільки у форс-мажорних випадках при великих збитках, є структурованими і застосовуються з дозволу Єврокомісії.

Утім, до заходів стимулювання цілком можна віднести диференційовану систему оподаткування. У Німеччині аграрії поділені на три категорії в залежності від рівня доходу й ті, чий дохід невисокий, платять самий низький сукупний податок, який розраховується виходячи з кількості гектарів землі в користуванні. Чим більше дохід, тим вищий податок і складність його обчислення.

До того ж, існує програма сільськогосподарського кредитування, метою якої є підтримка інвестиційних заходів по раціоналізації праці й поліпшенню умов життя фермерів. Знову ж таки, отримати кредит може тільки той сільгоспвиробник, загальні доходи якого не перевищують встановлених меж. У регіонах з несприятливими кліматичними умовами держава бере на себе погашення 5% по кредиту, в інших – 3%. При цьому власний внесок господарства в таку інвестицію повинен становити не менше 10% загальної суми.

Пільгові умови для отримання кредиту надаються молодим людям, які хочуть розпочати власний агробізнес, створити ферму. Таким чином, держава намагається підтримувати та стимулювати свій агросектор, водночас не порушуючи законодавства ЄС.

ПОЛЬЩА: СКЕПТИЦИЗМ ОБЕРНУВСЯ ПЕРЕВАГАМИ

Польські аграрії були чи не найбільшими скептиками вступу Польщі в ЄС. На початку 2000-х років саме вони найбільше протестували проти цього кроку, побоюючись, що відкриття польського ринку на інші країни Спільноти знищить польське село, а землі буде розпродано та віддано в оренду фермерам із Заходу. Однак, як виявилося, саме польські аграрії найбільше виграли від вступу Польщі до ЄС. У першу чергу це відбувається завдяки значним європейським доплатам за різноманітну діяльність в аграрному секторі.

У Польщі наданням допомоги аграріям, передусім, розподілом коштів Європейського інвестиційного банку (ЄІБ), займається Агенція реструктуризації і модернізації сільського господарства (ARiMR). На безпосередні виплати аграріям цей орган отримав від ЄІБ в 2016 році понад 14,8 млрд злотих (більше 3,4 млрд євро). Градація категорій щодо отримання такої допомоги є досить широкою: від доплат за кожен гектар управних угідь й озеленення земель – до дистрибуції сільськогосподарських товарів та допомоги молодим фермерам на започаткування власного бізнесу. Зокрема, торік у Польщі за один гектар орних угідь фермер (після заповнення відповідної анкети) отримував безпосередню доплату в розмірі 462 злотих (понад 107 євро), за озеленення на площі 1 га – 310 злотих (майже 72 євро), а молодий аграрій за роботу на 1 га землі – 231 злотих (понад 53 євро). Держава також виплачує європейські кошти фермерам за вирощування окремих видів культур і за утримання поголів'я худоби. Наприклад, за 1 га площі, де вирощувалися помідори, польський фермер торік міг отримати безпосередню допомогу у розмірі понад 3 тис. злотих (майже 700 євро), за картоплю – понад 1,2 тис. злотих (майже 280 євро), а цукрові буряки – майже 2 тис. злотих (понад 460 євро). Водночас, за кожну корову польський фермер у 2016-му отримував безпосередню допомогу в розмірі 322 злотих (близько 75 євро), за козу – 68 злотих (майже 16 євро). В цьому році кошти безпосередніх доплат селянам у Польщі будуть наближеними до рівня минулого року і становитимуть близько 14 млрд злотих (понад 3,2 млрд євро).

ЗА ДВА РОКИ ПОЛЬЩА ВІДКРИЛА 30 НОВИХ РИНКІВ ЗБУТУ С/Г ПРОДУКЦІЇ

Польські аграрії, як і німецькі, також можуть розраховувати на допомогу від держави і за завдану шкоду в результаті стихійних лиха чи інших зовнішніх факторів. Зокрема, в цьому році такими факторами були приморозки на грунті, а також сильні буревії, які зокрема пронеслися Польщею у серпні, завдавши значної шкоди. У міністерстві сільського господарства Польщі нещодавно оголосили про допомогу постраждалим фермерам: за 1 га угідь, де повністю чи значною мірою знищено врожай, держава доплатить 1 тис. злотих (понад 230 євро). Крім того, фермери, чиї господарства найбільш постраждали в результаті природної стихії, зможуть розраховувати на отримання кредитів на дуже преференційних умовах. У цьому році кредитний портфель для аграріїв у Польщі, за рішенням польського уряду, становитиме майже 1,2 млрд злотих (приблизно 280 млн євро), а кредити можна буде отримати в шести визначених державою банках. На допомогу від держави можуть також розраховувати і фермери, господарства яких потрапили в зону, де зафіксовано випадки або є загроза появи Африканської чуми у свиней (АЧС). За знищення поголів'я свиней у районах карантину польські аграрії також отримали від держави компенсацію.

У Польщі ціни на сільськогосподарську продукцію регулює ринок. Тому, тренди, які характерні для світових ринків і ринку ЄС, спостерігаються і в Польщі. Зокрема, у Польщі масло за рік подорожчало на 60%, а цукор - на 30%, що не є лише польським феноменом, а загальносвітовим. Водночас, польська влада робить усе можливе, аби польська сільськогосподарська продукція ставала дедалі конкурентнішою на світових ринках. Наприклад, падіння експорту цієї продукції до Росії у зв'язку з російським ембарго Польща успішно намагається компенсувати відкриттям ринків збуту в країнах Азії чи Латинської Америки. За два роки було відкрито 30 нових ринків збуту польської сільськогосппродукції. Профільне міністерство Польщі повідомило, що за результатами цього року експорт сільськогосподарської продукції може скласти понад 30 млрд євро.

З 1 січня у країні діє закон про те, що малі фермерські господарства зможуть безпосередньо продавати свою продукцію замовникам, уникаючи посередників. Це дасть змогу невеликим компаніям отримувати вищі прибутки і уникати диктату мережевих продуктових супермаркетів.

А ще у Польщі віднедавна почали маркувати продукцію вітчизняного виробництва написом "польський продукт", що на думку влади, має підняти його престиж.

Андрій Лавренюк (Бельгія), Ольга Танасійчук (ФРН), Юрій Банахевич (Польща).


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-