Секрет успіху українських ОТГ: самосвідомість і самоорганізація

Блоги
1158
Ukrinform
Комунальна реформа й об’єднані громади: нові виклики

Вектори реформ ЖКГ та децентралізації – усе ближче до точки перетину. Як наблизити комунальне господарство до світових стандартів? Як запустити механізм перетворень в українських селах, левова частина яких – чого гріха таїти – досі живе в реаліях ХХ століття?.. Відповідь складна і очевидна водночас: мешканці громад мають відчути себе повноцінними господарями. І самі мають наводити у себе лад. Завдання держави і експертів – допомогти їм у цьому.

РЕФОРМА НЕ РИБИ, АЛЕ ВУДКИ

Філософія територіальної реформи – не просто змінити систему влади чи перерозподілити фінанси. Головне – перелаштувати систему, аби люди на місцях максимально вирішували свої проблеми самі, маючи для того ресурси і розуміння. Як у класичній притчі: отримали не рибу, а вудку.

Кінцевий результат реформи – висока якість життя у громадах. Комфорт, чистота, екологічна безпека, доступ до новітніх технологій – усе це має стати реальністю для ОТГ. Їх наразі в Україні – уже 416. Процес їх утворення фінішує наступного року.

Автори територіальної реформи категоричні: органи місцевого самоврядування отримують повноваження, які мають бути забезпечені фінансами. Особливий період щодо цих фінансів – перші п’ять років, які жартома інколи називають “медовим місяцем” держави й ОТГ.  Держава готова протягом 5 років видавати субвенції новооб’єднаним громадам. Прямий контакт із держбюджетом – унікальне вікно можливостей, яке варто використати максимально ефективно для підготовки ОТГ до “самостійного життя”.

А проблем і завдань, що постають перед новообраними керівниками ОТГ – безліч. Незадовільний стан шкіл і садочків. Неякісні медичні послуги. Розбиті дороги. Відсутність вуличного освітлення.  А ще – неконтрольований ріст сміттєзвалищ, погана вода, відсутність каналізації. І – як наслідок – серйозна загроза екології. 

СМІТТЯ ПЛЮС КАНАЛІЗАЦІЯ МІНУС ЯКІСНА ВОДА

Екологи б’ють на сполох: в Україні росте навантаження на водні ресурси, збільшується їх забруднення. Особлива загроза – у сільській місцевості, де найчастіше люди користуються водою із колодязів. За даними санепідеміологів, більше половини колодязів в Україні не відповідають санітарно-епідеміологічним нормам. Одна із причин – забруднення першого водоносного шару підземних вод через стихійній ріст сміттєзвалищ і неконтрольоване будівництво вигрібних ям і сільських туалетів. Шкідливі речовини найшвидше потрапляють у перший рівень підземних вод і “годують” їх брудом і хворобами.

Сміття. Наша країна має одні з найбільших в Європі показники абсолютних обсягів утворення та накопичення відходів. Мінекології звітує: кожен рік в Україні утворюється близько 17 млн тонн промислового і побутового сміття. Кожен мешканець України щороку продукує до 300 кілограмів сміття. Чим далі село від міста, (а значить і від обладнаних сміттєзвалищ), тим більше на його території стихійних смітників.

Вода. За даними Укрстату (дані без урахування окупованих територій) станом на 2015 рік тільки 23% українських сіл мали централізоване водопостачання. Але навіть чинні сільські водогони часто не обладнані хоч якоюсь системою очистки, мають зношені труби і мотори.

Окрема тема – ціна на послугу водопостачання у селі. Як правило, вона збиткова. Наслідок – неможливість ремонтів і постійні “ходіння по муках” в надії вибити у держави покриття різниці між платою за послугу і реальною ї ціною.

Хоча загалом, якщо воду людям постачають зі свердловин – це збільшує шанси отримати її чистою. Адже в такому випадку її беруть з глибших шарів – тих, до яких шкідливі речовини мають менше шансів дістатися.

Отож один з найсерйозніших викликів, які стоять перед українськими ОТГ – це так звана “екологічна тріада”: навести порядок з водою, каналізацією і сміттям.

1. Організувати збір і вивіз сміття (в ідеалі – роздільний),

2. Збудувати водопроводи (в ідеалі – з системою очистки),

3. Прокласти каналізацію (в ідеалі – з фільтраційними установками, які затримують шкідливі речовини).

КП. КОЛЕКТИВНА ПРАЦЯ. КОМУНАЛЬНІ ПІДПРИЄМСТВА

Механізмом запуску змін в українських ОТГ можуть стати “універсальні” комунальні підприємства – ті, які візьмуть на себе одразу кілька функцій: передусім надання послуг і залучення коштів з різних джерел. Основне завдання таких КП у селах – не просто господарювати, а стати самоокупними, заробляти на власні потреби.

Спробуємо відповісти на деякі очевидні питання, які виникають у розмовах про нові КП в ОТГ.

Які основні послуги можуть надавати КП в ОТГ? 

Передусім – послуги з водопостачання, водовідведення та вивозу сміття. Окрім того, кожне село чи ОТГ здатні сформувати унікальний перелік послуг, найбільш необхідний мешканцям. Приміром: оренда сільськогосподарської техніки, послуга вантажного транспорту, будівництво і сервіс системи вуличного освітлення тощо. Саме ці додаткові послуги можуть стати джерелом дотацій для водопостачання чи вивозу сміття, які є затратнішими (а отже ризикують залишитися збитковими) але водночас стратегічно і соціально найважливішими.

Навіщо створювати КП, якщо є досвід українських міст по створенню ОСНів – органів самоорганізації населення?

Основне завдання ОСНів у містах – самоорганізувати частину населення за принципом спільного місця проживання і акумулювання коштів для співпраці з надавачами послуг. По суті своїй кожна нова українська ОТГ і є таким одним ОСНом. Зі спільними проблемами і потребою їх разом вирішувати. Відтак  комунальне підприємство ОТГ може стати саме організаційно-фінансовим інструментом для цього.

Часто КП в українських містах – розсадник неефективності, безгосподарності і корупції. Чи будуть застраховані КП в ОТГ від цього? 

КП в ОТГ будуть створюватися в нових умовах. Для них терміни “вижити” і “бути ефективними” стануть синонімами. Громади і їх керівники будуть якнайбільше зацікавлені в ефективності таких КП. Відтак і принципи організації роботи, і контроль тут будуть на високому рівні.  На відміну від українських міст, де КП часто створюються через бажання місцевої влади “залишити собі” бюджетні кошти і втілювати в життя корупційні схеми.

Чи не доцільніше почати створювати КП, коли закінчиться період державних субвенцій для ОТГ? Поки що головне – правильно освоїти ці гроші...

А коли вчитися господарювати? Коли субвенції припиняться – може бути пізно. Саме тому вважаємо: чим раніше ОТГ створить власне КП, тим у більш виграшному становищі опиниться. Бо освоїть господарчі механізми. Навчиться залучати кошти від громади, донорів тощо. Матиме шанс розширити ринок своїх послуг на сусідні, пізніше створені ОТГ.

Чому йдеться про створення комунальних, а не залучення приватних підприємств, які часто демонструють вищі показники ефективності?

Дійде справа і до приватних – коли з ростом кількості ОТГ формуватиметься конкурентний ринок нових послуг. Тоді тут стане цікаво працювати структурам, головне завдання яких – отримання прибутку. У КП завдання трохи інше: стати ефективними для своєї ОТГ, втілити в життя перші – складні і затратні – проекти. Тим самим вони готують ґрунт для конкуренції і приходу приватників.

ДЕ ВЗЯТИ ГРОШІ НА ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ

Ще одним значним викликом, який постає перед ОТГ є модернізація соціальних об’єктів. Школи, садочки, ФАПи і амбулаторії часто досі опалюються газовими котлами, користуються зношеними комунікаціями, стоять неутепленими.

Проблема – у відсутності серйозної господарської складової такої модернізації. Простіше кажучи – вона дає зовсім незначний економічний ефект. Де вихід? ОТГ мусять вишуковувати альтернативні економічним шляхи. Ними можуть бути:

- Співпраця з Державним фондом регіонального розвитку, який покликаний виділяти кошти на розвиток ОТГ, в тому числі на модернізацію соціальних об’єктів. Підстава очевидна: слідування принципам Енергетичної стратегії України, яка спрямована, зокрема,  на “зіскакування з газової голки”;

- Залучення коштів міжнародних донорів і населення. Тільки з  Міністерством регіонального розвитку співпрацює 22 міжнародних фонди, які готові допомагати українським ОТГ;

- Максимальне використання стартових державних субвенцій для ОТГ.

У 2016 році ДФРР тільки на потреби розвитку ОТГ виділив 1,2 млрд гривень. Очільник Міністерства регіонального розвитку, будівництва та ЖКГ – Віце-прем’єр-міністр Геннадій Зубко наголошує – ці гроші витрачено на фундаментальні речі для подальшого розвитку українських ОТГ, в тому числі заходи з енергозбереження соціальних об’єктів, будівництво комунікацій та екологічні проекти. Отже, слово – за громадами.

САМІ СОБІ ГОСПОДАРІ

Є у Житомирській області Тетерівська ОТГ. Загалом – громада, достойна окремої розповіді, адже має цілу низку реалізованих стратегічно важливих, ефективних проектів.

Серед іншого громада навела лад зі стихійними сміттєзвалищами: очистила територію від них, витративши на це близько 300 тисяч гривень з бюджету ОТГ. У перерахунку на кількість населення громади – це менше, ніж по 45 гривень з мешканця. Якщо розбити на 12 місяців – то й узагалі виходить по 3,75 грн з людини.  Виходить, “скидаючись” щомісяця по 3,75 мешканці цієї громади здатні САМОСТІЙНО, без будь-якого фінансового втручання влади, прибрати сміттєзвалища, які накопичувалися там роками.

У цьому невеличкому конкретному прикладі криється глобальний секрет успіху українських ОТГ: самосвідомість і самоорганізація. Усе стане мінятися з моменту, коли селяни усвідомлять: без їх активної участі зміни неможливі.

*       *       *

Відрадно, що автори української реформи децентралізації врахували потребу запуску механізму самоорганізації.  І це уже сьогодні видно з якості більшості новообраних очільників ОТГ, з якими довелося спілкуватися. Це керівники нового типу. Прогресивніші. Напористіші. Сучасніші. Небайдужіші. Вони йшли на вибори, знаючи нові правила гри, і маючи чітку мету змінити життя в ОТГ. А не дістати доступ до ресурсів, як це бувало раніше.

Керівники ОТГ сьогодні дуже зацікавлені, аби на їхній території створювалися робочі місця. Вони вивчають особливості ґрунтів у своїх селах, аби знати, які культури вирощувати вигідніше – хто раніше з сільських голів цим займався?! Вони шукають інвесторів. Вони шукають гроші. Бо розуміють - це ЇХНІЙ бюджет і в них їх ніхто не забере.

Роман Бондарук, перший віце-президент ГО «Всеукраїнська рада голів ОСББ»

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-