Одна баржа Дніпром - мінус 60 фур дорогами

Хто б міг подумати, що звичайна, на перший погляд, подія в господарському житті країни порве її інформаційний простір, як то кажуть, на британський прапор. 30 липня від причалу філії «Голопристанська» в Херсонській області відчалила баржа, завантажена 250-тонною партією кавунів, зібраних херсонськими фермерами (що стало можливим завдяки співпраці між місцевими фермерами, агрохолдингом «Нібулон», торговельною мережею «Сільпо» та за підтримки Агентства США з міжнародної допомоги USAID). І варто було прем’єр-міністру урочисто проанонсувати цю подію в своєму твіттері, як прогресивна громадськість зайшлася істерикою, влаштувавши тематичний фестиваль гумору та сатири. А між іншим, подія дійсно знакова, яка свідчить про те, що країна відновлюється після глибокого занепаду. І не «стьобатись» потрібно, а радуватись!

А їм все хіхоньки та хаханьки

Баржа з херсонськими кавунами, яка наближається до Києва, несподівано потужно вразила вірусом іронії вітчизняні ділові, політичні та фейсбучні кола. Почалося все з того, що прем’єр-міністр Володимир Гройсман в своєм Твіттері повідомив: «Вперше за 14 років херсонські кавуни відправляться в столицю не автошляхами, а річковим транспортом». І понеслася душа в рай… «По річці пливе баржа! Аха-ха-ха-ха! Кавуни! Хіхіхі! Запрацювали річкові перевезення! Ще один вид транспорту! Ріформа! Аха-ха!»

Дотепники обіграли все, що тільки можна. І лоукостер Ryanair («Просто не витримав конкуренції з кавунами»). І фото бувшого прем’єр-міністра Сергія Арбузова («І таких повна баржа»). І Ан-124 «Руслан» («Доставка кавунів, швидко, дорого»). Навіть вірші присвячували («Баржа з кавунами в хату…», «Пливуть кавуни по Дніпру…»). А вже як політичні опоненти турляли один одного пиками в херсонський баштан, то усієї епічності того мордобою не передати!

Екс-міністр житлово-комунального господарства Олексій Кучеренко придумав дотеп про нову формулу ціноутворення «Херсон+», натякаючи на усім остогидлі вугільні ціни «Ротердам+». З його ж подачі в народ пішла присмішка на сюжет роману «12 стільців» Ільфа і Петрова: «Під час проходження баржі з кавунами з Херсона до Києва передбачені зупинки, урочисті мітинги, народні гуляння і тиражі виграшної позики в Запоріжжі, Дніпрі, Кременчуці та Черкасах». Засновник волонтерської групи "Народний тил" Роман Сініцин відпустив колючий жарт про кавуни, які «коли котяться з Херсона в Київ - псують автошляхи».

Дехто навіть умудрився віртуально сісти в калюжу, «підзковзнувшись» на слизькій кавуновій темі.

А ще зуміли приплести велику політику і надавати віртуальних ляпасів опонентам.

І таке інше, і тому подібне.

В Твіттері, взагалі, штормило. Ось кілька «перлів»:

Блохи и суета‏ @bit_bum  4 ч.4 часа назад

И таких целая баржа

Покращення‏ @Uzhesogodniii  17 ч.17 часов назад

Лоукостер Ryanair просто не выдержал конкуренции баржи с кавунами.

День Юрка‏ @ignasio_y  17 ч.17 часов назад

Ідея для стартапу: доставка кавунів квадрокоптером.

Безперечно, гумор –  прекрасна річ, бо це хороший суспільно-стабілізуючий фактор. Але одне діло, коли він викликаний ейфорією, і зовсім інша справа – коли є ознакою загальної знервованості. Здається, у випадку з кавунами маємо якраз останнє…

Жартуни обреготалися, а кавуни, тим часом, їдуть…

Безперечно, про більш гучну піар-кампанію Олексій Вадатурський (власник «Нібулону») не міг навіть мріяти. Насправді ж, за «лаштунками» кавунового флешмобу лишилися цілком серйозні речі. Після довгих років застою НАРЕШТІ запрацювала річкова логістика по головній водній артерії України – Дніпру, ця надважлива інфраструктурна складова економіки!

Оскільки прогресивну громадськість вельми збурили круглобокі баштанні культури, які чимчикують баржею вверх по Дніпру, профільний міністр Володимир Омелян сам узявся роз'яснити ситуацію. Подякувавши USAID за їхню підтримку українських фермерів, а також і компанію «Нібулон» (правда з деякими застереженнями, міністр вважає, що пан Вадатурський хоче розвивати річки виключно для себе – Авт.), він зауважив, що за самими скромними підрахунками, переведення 1 млн т вантажів з автошляхів на річку зекономить мінімум 800 млн гривень щорічно на відновлення зруйнованих вантажівками доріг.

До того ж для багатьох «пересмішників» кавунової теми, здається, є великою таємницею те, що до 30% продукції, виробленої тими ж херсонськими фермерами, так і залишається гнити на полях. «Тому що доблесні автоперевізники в сезон роздувають ціни, і доставка кавунів стає екстремально-дорогою, - емоційно пояснює радник Президента, помічник міністра оборони Юрій Бірюков. - Ще, напевно, таємниця, що 10-15% фруктів і ягід також псується через транспортування по хренових дорогах.  А значить, 10-15% грошей просто викидається. Очі зачепилися за "погані дороги", які «плохіє власті» погано ремонтують? Мало ремонтують? А те, що потім по них ганяють фури з 2-3-кратним перевантаженням, то як? Що на старенький КАМАЗ наварюють ще три поверхи щитів на кузов, і він тягне за 80-90-100-120 тонн, при обмеженні в 40? Ось і перетворюються 250 тонн кавунів - у 20-30-40-50-60 фур, які не поїдуть по дорогах в спеку, руйнуючи залишки асфальту і  знищуючи нову дорогу!. І ніхто не задумається про те, що Нібулон відновлює хоч якесь суднобудування в Миколаєві, будуючи баржі». За словами Бірюкова, для тестової проводки однієї єдиної баржі потрібно було відновлювати з руїн усю річкову логістику, портову інфраструктуру. Знадобилася допомога американського агентства і зусилля тисяч людей. Тільки на ремонт шлюзів міністерство інфраструктури виділило більше 100 млн гривень. Вперше за десятки років. Зі слів Володимира Омеляна, у 2016 році велика делегація US Army Corp of Engineers, яка є провідною компанією у світі з питань річкової логістики, обстежили всі шлюзи на Дніпрі і зробили аналіз річкових перевезень в Україні. На їхню думку, після імплементації відповідного законодавства річковий щорічний тонаж в Україні може вирости до 35 млн т впродовж наступних чотирьох років. Це тільки половина того, що перевозилося українськими річками ще на початку 1990-х.

Та годі вже сміятися!

За великим рахунком, горезвісна баржа з дарами херсонських ланів не заслуговує на таку іронію та знущання. Але на її прикладі яскраво помітно, як діють соціальні рефлекси. Зокрема, як спрацьовує гумор в критичних ситуаціях, слугуючи захисним механізмом, реакцією суспільства на подразнення. З одного боку, очевидно, що люди невдоволені суспільно-економічною ситуацією, і «заряджені» таким негативом, що навіть безневинні кавуни їх дратують. Але з іншого боку, інколи за власним сарказмом і глибоким переконанням в навколишній зраді такі люди не бачать, що в країні дійсно відбуваються зміни. Різного калібру – великі, малі. Коли ж заядлі скептики стикаються з позитивом, то дуже часто у них включається внутрішнє «заперечення». Часом, навіть в цілковито  дурній дитячій формі дражнилок «бе-бе-бе».

Ну, що тут можна порадити дорослим людям, осліпленим тотальною недовірою. Хіба що процитуємо широкого відомого у вузьких колах мережевого сатирика  Миколу Воськало (стилістику збережено):

 «Не смійся шутнік фейбучний

бо ясно всім слава богу

шо баржа намного лучче

чим фури шо нищать дорогу»…

Оксана Поліщук, Київ