Бути чи не бути земельній реформі?

Бути чи не бути земельній реформі?

1685
Ukrinform
Твердження про начебто відкладання реформи не має під собою реального підгрунтя 

Інформація, що начебто під час перебування в США Президент України Петро Порошенко домовився з директором-розпорядником МВФ Кристиною Лагард про зняття з переліку необхідних реформ питання проведення земельної реформи, викликала жваве обговорення в Україні. 

Одні випромінювали неприховане задоволення з цього приводу, інші - розчарування. Причому, серед тих, хто радів цьому повідомленню, в першу чергу варто відзначити  середніх та великих агровиробників, яких цілком влаштовує нинішня ситуація. Вони отримують можливість сплачувати за оренду землі в рази менше, ніж довелось би згодом платити внаслідок зняття мораторію на купівлю-продаж сільгоспземель та поступового зростання їхньої вартості. І їх можна зрозуміти. Занижена вартість орендної плати за землю вельми позитивно впливає на прибутковість їхнього бізнесу. 

Радіють також деякі політики, які використовують земельне питання з популістських міркувань. 

Але все ж таки варто зрозуміти, наскільки відповідає дійсності зняття питання проведення земельної реформи з порядку денного завдань українського Уряду, у тому числі в контексті відносин з МВФ та Світовим банком - головних фінансових донорів України, від думки яких щодо успішності реформ в Україні залежить взагалі вся зовнішня допомога нашій державі. 

Так от тут з'ясувалось, що твердження про начебто відкладання земельної реформи не має під собою реального підгрунтя. 

Урядовці на чолі з Прем'єр-міністром наполягають, що земельне питання залишається серед пріоритетних для Кабінету міністрів. На цьому нещодавно у Лондоні наголошував Володимир Гройсман на конференції, присвяченій українським реформам. 

Про це під час круглого столу «Трансформація України через приватну власність на сільськогосподарські землі» в інвестфонді SigmaBlazer також говорив Максим Мартинюк, виконуючий обов'язки міністра аграрної політики і продовольства. Він зауважив, що в діалозі з МВФ слід покладатися тільки на офіційні письмові заяви. 

«Уряд продовжить працювати над земельним кадастром та ринком землі у тому ж темпі, в якому працював до новин про нібито зміну своєї позиції з боку МВФ», - наголосив пан Мартинюк.  

Також він зазначив, що Держгеокадастр і вся інфраструктура готові до відкриття ринку землі.  «Існуюча інфраструктура успішно обслуговує ринок оренди землі, а процедури за юридичними операціями з купівлі-продажу дуже схожі», - пояснив Мартинюк. 

Ця ремарка особливо важлива, враховуючи постійні нічим необрунтовані заяви про начебто інфраструктурну неготовність відкриття ринку землі. 

Слід зазначити, що всі угоди про оренду сільгоспземель відображаються у Державному земельному кадастрі. Тим самим кожна така угода підтверджує реального власника зданої в оренду сільгоспземлі та межі відповідних земельних ділянок. Це спростовує міф про масові випадки невідповідності наявних земельних паїв та їхніх меж з тим, що відображено в Держземкадастрі. Якби це насправді мало місце, то це неминуче б з'ясувалося та викликало б масові скандали під час укладання угод про оренду землі, що неможливо було би приховати. 

Повертаючись до заяв урядовців, слід згадати міністра фінансів Олександра Данилюка. Він також висловив сумнів, що з наступного меморандуму з МВФ зникне пункт про земельну реформу. Більше того, експерти не виключають, що насправді в меморандумі вимога щодо запуску земельної реформи може бути ще жорсткішою.

Певною мірою підтвердженням цього може бути повідомлення в ЗМІ, що  11 липня глава місії МВФ в Україні Рон Ван Роден в ході в скайп-конференції в Світовому банку зазначив, що земельна реформа залишається в порядку денному МВФ. І терміни залишаються ті ж самі - запровадження ринку землі Фонд очікує до кінця поточного року.

Тут взагалі варто відзначити, що для переважної частини наших західних партнерів основним маркером просування реформ України є не пенсійна, медична чи освітня реформи, позитивні чи негативні наслідки яких стануть очевидні лише з роками.  Головним показником незворотності змін в Україні є земельна реформа та масштабна приватизація. 

Велика приватизація покликана не тільки залучити інвесторів та, що значно важливіше, прибрати велику частину існуючих в Україні випадків зловживань та корупції, які надзвичайно поширені в сфері управління державними та комунальними підприємствами. Масштабна приватизація в очах західних інвесторів буде куди більш конкретним доказом кардинальних змін в Україні.  І позитивні зміни в ставленні до України будуть відчутні майже зразу. 

Коли ж йдеться про земельну реформу, то її позитивні наслідки теж можна буде побачити доволі швидко - протягом найближчих років. 

По-перше, відбудеться перерозподіл прибутків, які формуються в аграрному секторі, від агровиробників, які є орендарями сільгоспземель, до селян - власників земельних паїв. Вони отримуватимуть значно більші орендні платежі. Це збільшуватиме їхні доходи. Що, у свою чергу, зменшуватиме потребу у бюджетних витратах на соціальну допомогу тим самим селянам.

По-друге, зняття мораторію на купівлю-продаж сільгоспземель стимулюватиме активний розвиток сімейних фермерських господарств, які зможуть займатись виробництвом сільгосппродукції з більшим рівнем доданої вартості - органічним землеробством, садівництвом, виноградарством, їх переробкою, виробництвом та переробкою м'яса та молочної продукції.  Але це потребуватиме значно більших довгострокових інвестицій, які можна буде залучити у вигляді кредитів під заставу землі. Масовий розвиток сімейних ферм також сприятиме зайнятості в сільській місцевості. У той час як процес концентрації сільгоспземель в руках агрохолдингів, діяльність яких переважно концентрується у рослинництві, призводитиме до зменшення зайнятих у аграрному секторі та збезлюднення українських сіл.   

І по-третє, фермери, малі, середні та великі агровиробники, в умовах здорожчення сільгоспземель та орендної плати за них, будуть змушені займатись не екстенсивним нарощуванням сільгоспвиробництва, а зосередити свою увагу на підвищені ефективності та продуктивності сільгоспвиробництва.  

Ці аргументи на користь земельної реформи добре зрозумілі міжнародним фінансовим інституціям. Особливо - Світовому банку, який опікується не стабільністю валют та державних фінансів країн, а їх економічним розвитком. Тому настільки наполегливими є рекомендації саме представників Світового банку щодо необхідності земельної реформи. 

Отже, повідомлення про відкладання «земельного» питання скоріше є наслідком непорозуміння та неточно сформульованих думок тих чи інших високопосадовців, що потім трансформувалось у майже категоричні але, як стало згодом зрозумілим, некоректні твердження в ЗМІ з цього приводу. 

Що ж до стану справ на сьогодні, то з повідомлень посадовців Мінагрополітики та асоціацій сільгоспвиробників можна зрозуміти, що зараз робота над моделлю земельної реформи ще продовжується в робочій групі, в яку входять керівництво Мінагрополітики, представники аграрних асоціацій та експерти. Передбачається, що після напрацювання узгодженої позиції вона буде викладена в законопроекті про обіг землі, внесена на розгляд Кабміну - і звідти потрапить в парламент на початку осінньої сесії.

Головна дискусія у робочій групі зараз точиться не так щодо доцільності чи недоцільності припинення дії антиконституційного мораторію на продаж сільгоспземель, а з приводу того, хто повинен отримати право на їх купівлю-продаж.

Уряд наполягає, що на першому етапі - на найближчі вісім-десять років - землю купувати та продавати можуть лише фізичні особи - громадяни України. Причому з низкою обмежень щодо обсягу сільгоспземель, які може концентрувати одна особа (до 200 га), прогресивними податковими платежами, які доведеться сплатити за їх перепродаж у перші п'ять-сім років, обов'язок комерційного банку продати протягом року сільгоспземлю, якщо та опинилась у них у власності внаслідок непогашення кредиту фізичною особою тощо.  

При цьому уряд пропонує, щоби у перші два-три роки виставлялись на продаж лише державні сільгоспугіддя. По декілька тисяч гектарів у кожному сільському районі України. Це дозволить визначити реальну вартість землі у кожному з них. Таким чином будуть захищені інтереси селян, які краще усвідомлюватимуть, за якою ціною варто продавати свої земельні паї. 

Крім того, уряд пропонує, що державні сільгоспземлі фермери зможуть придбати з розстрочкою до тридцяти років. Така пропозиція знімає побоювання щодо відсутності у фермерів коштів на придбання сільгоспземель.      

На останньому етапі з подачі аграрних асоціацій дискутується можливість розширення права на купівлю сільгоспземель на юридичних осіб, але з жорсткими кваліфікаційними вимогами - засновники-українці і робота в сільському господарстві не менше 3 років.  Для них також буде встановлено ліміт максимальної концентрації в 1000 га.  

Очевидно, що в цьому зацікавлені  власники вже діючих малих сільгосппідприємств, які зараз обробляють по декілька тисяч гектарів. 

Хоча таке розширення кола осіб, які мають право на купівлю-продаж землі, теоретично можливе, але фактично робить безглуздими обмеження щодо концентрації сільгоспземель в одних руках. Бо тоді продаватиметься не сама сільгоспземля з відповідними пропонованими обмеженнями, а підприємства, в які будуть вводитись особи, що представлятимуть інтереси аграрних олігархів чи можновладців.     

Слід зазначити, що проти запропонованої урядом моделі земельної реформи виступають також середні та великі аграрні підприємства та холдинги. Бо з одного боку, їм буде заборонено купувати сільгоспземлю, з іншого - їх вартість зростатиме з відповідним зростанням орендних платежів. 

Але аргументують свою позицію  вони трохи в інший спосіб.  На їхню думку, компанії найчастіше зможуть з легкістю показати походження коштів, у той час в частині фізичних осіб все не так однозначно. «Обмеження ринку фізичними особами дасть можливість легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом. І їх власники, зрозуміло, завжди будуть розглядати інвестиції в такі паї, за умови відсутності можливостей для юридичних осіб та ліберального ринку», - наголошує Игор Петрашко, заступник генерального директора холдингу Ukrlandfarming (компанія із земельним банком 640 тис га). 

Позиція агрохолдингів, по суті, зводиться до шантажу: або дайте і їм право на скупку земель, або вони лобіюватимуть в парламенті продовження мораторію на невизначений період, з відомими гаслами, що для реформи не все ще готово і взагалі вона не на часі.    

Представники фінансових інституцій, у першу чергу банків, також виступають проти заборони на продаж сільгоспземель юридичним особам, погрожуючи, що це призведе до відмови від іпотечного кредитування.  Але очевидно, що відсутність обмеження придбання сільгоспземлі юридичними особами неминуче призводитиме до появи схем, які дозволять проводити їх концентрацію в надзвичайних розмірах.   

Підбиваючи підсумки аналізу ситуації з підготовкою до земельної реформи, можна згадати, що варіант з продажем прав оренди, навіть як стартовий етап реформи, зараз вже взагалі не обговорюється. Голова однієї з аграрних асоціацій - учасник робочої групи при МінАПП цілком резонно зазначає, що оборот прав оренди лише заморозить поточний статус-кво і легалізує безконтрольне розростання аграрних холдингів. Крім того, МВФ та Світовий банк теж не підтримують цей варіант. 

Отже, питання необхідності проведення земельної реформи нікуди не зникло. Її запуск значною мірою залежатиме не тільки від політичної волі Президента України та Уряду, але і народних депутатів.  В той час як блокування може призвести до повної зупинки співпраці з усіма зовнішніми партерами України. 

Борис Кушнірук, голова експертно-аналітично ради Українського аналітичного центру


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-