Михайло Гончар, президент центру глобалістики «Стратегія XXI»
Екстрадиція Фірташа означає зворотній відлік часу для Путіна і Мордора
27.02.2017 14:27 4568

- Дмитро Фірташ - не просто вмістилище інформації. З ним пов’язані практичні методи роботи Кремля та російських спецслужб у зв'язці з міжнародною організованою злочинностю - і не тільки в Україні й проти України, але й проти Європи зсередини Європи. Сам по собі, як один з українських олігархів, Фірташ не був би більш цікавим для США, аніж інші олігархи. Але оскільки його бізнес був вписаний у російські схеми глобальної газової експансії, то він потрапив під пильне око американських спецслужб.

США давно цікавилися тими оборудками, які робилися в транснаціональному форматі з туркменським і російським газом, що постачалися в Україну, і транзитом через Україну до Європи, тим більше, що в ситуації відстеження контактів Могилевича, там засвітився і Фірташ. Тож, з початку 2000-х він точно потрапив в поле уваги, особливо по схемі EuralTransGas, як і Юрій Бойко.

- Ані у вашому дослідженні, ані деінде я не бачила інформації про зв'язки Фірташа з Могилевичем. Невже для того, щоб робити оці всі схеми, потрібний такий лиходій міжнародного масштабу, як Могилевич?

- Американці оприлюднювали доволі мізерну інформацію щодо нього. Але показовим є той факт, що росіяни локалізували Могилевича на своїй території, щоб він ніде раптово не зник або не опинився в чужих руках, заарештувавши його в 2008 році. Хоча згодом його відпустили й кримінальну справу закрили, але живе він відтоді «на короткому повідку».

Історія особливої зацікавленості США Могилевичем сягає 90-х років, коли він потрапив у поле зору ФБР через багатомільйонні шахрайські оборудки на території США, які не були пов’язані з газом.

Що ж до газового бізнесу, то історія перетнула шляхи цих двох персоналій на зламі століть. В грудні 2002 року була створена компанія Eural TransGas, як якесь ніби-то спільне підприємство, призначене для постачання газу в Україну на заміну «Ітері», яка, ніби-то, не справлялася зі своїми обов’язками та й ціну пропонувала завищену. Неакуратна, нашвидкуруч склепана схема відразу викликала негативну реакцію. І не тільки в Україні, так само реагували й у Європі, й у Сполучених Штатах. Я пам’ятаю, як у травні 2003 року, під час українсько-польсько-американських тристоронніх консультацій, тодішній посол США Карлос Паскуаль вказував українській стороні на те, що подібні схеми є непрозорими і неприпустимими для України.

- Чекайте, Eural TransGas - це бізнес між «Газпромом» та «Нафтогазом» з поставки туркменського газу, ухвалений президентами двох країн, Росії та України, правильно я нагадую?

- Так виглядало лише формально. Згадаймо кінець 90-х років. Чергові загострення у газових відносинах, лемент росіян про неплатежі, незадоволення туркменів (бо тоді йшов головним чином туркменський газ) – бартер нормальний не даєте, і гроші не платите. Тоді «Газпром» пропонує створити спільне підприємство, малося на увазі «Нафтогазу» і «Газпрому», яке буде займатися врегулюванням всіх питань, пов'язаних із закупкою, транзитом і продажем туркменського газу.

Втім, замість спільного підприємства «Нафтогазу» і «Газпрому», в селищі Чабди в Угорщині, де на той час доживала буквально останні тижні вільна економічна зона, з'явилась фірма «Eural TransGas», яка не була спільним підприємством цих двох компаній, а просто фірма, де засновниками виступили ізраїльський адвокат Зеєв Гордон, що був відомий своїми зв’язками з Семеном Могилевичем, безробітні румуни, а адмініструвати його став колишній міністр освіти часів соціалістичної Угорщини Андраш Кнопп.

- Але це також було породження «Газпрому», так?

- Лише до певної міри, оскільки угруповання Могилевича доволі щільно «курувало» газовий бізнес з Туркменістаном у часи, коли «Газпром» очолював Рем Вяхірєв. Була офшорна фірма Highrock Holdings, у якій поєднувалися інтереси Могилевича, Фірташа, Фішермана та деяких інших осіб того часу, що були причетні до туркменського газу. Хоча це усіляко спростовувалося, тим не менше, виглядає доволі логічним.

У «Нафтогазі України» «ера Бакая» добігла кінця, й після нетривалого керівництва компанією Вадимом Копиловим на посаду голови правління президентом Леонідом Кучмою було призначено Юрія Бойка, який вже на той час був добре примічений росіянами за вдалу, на користь ТНК, приватизаційну оборудку з «Лисичанськнафтооргсинтезом» - найбільшим і найсучаснішим на той час НПЗ України. А оскільки Фірташ у той час вже в повний зріст займався туркменським газом, то, таким чином, новий альянс швидко сформувався. Після створення «Eural TransGas» Фірташ став представником по Туркменістану, Узбекистану та Казахстану.

І головне – була сформована своєрідна «чорна скринька» в газовому бізнесі. Специфіка «чорної скриньки» - поки її не відкриєш, не знаєш, що в ній. Кінцеві бенефіціари (а ними могли бути і перші особи держави, державних компаній) були надійно сховані акціями на пред'явника, офіційно ж демонстрували у якості вітрини лише частину акціонерів - «Газпромбанк» та Фірташа з Фурсіним. Це якраз і показує, що разом з РУЕ у сферу торгівлі газом увійшли методи пітерських чекістів. Адже в благопристойних швейцарських кантонах, банках, різних зовнішньоторговельних фірмах чекісти опанували їх раніше, досвід цей був ще з радянських часів. Швейцарія та Австрія завжди були місцем радянської ділової і спецслужбістської активності з часів холодної війни, а особливо в період «розрядки», коли можна було скористатися м’яким контррозвідувальним режимом у цих країнах.

- Ну, і власне в 2004 році, створюючи РУЕ, Кремль вирішив змінити зовнішній вектор, України?

Вийшла типова спецслужбістська комбінація-пастка – ілюзія дешевого газу, перехопленого у туркменського постачальника, в обмін на реальну відмову від вступу України до НАТО

- Так. РУЕ – це не просто бізнес-схема, як виглядає на перший погляд. Це конструкт, вмонтований в певну стратегію експансії Росії. Дивіться, як все в'яжеться одне до одного. В травні 2002 року відбулося згадане мною засідання РНБО, де приймається рішення про стратегічний курс України на вступ до НАТО. Це те, що страшенно злило Москву. У квітні 2003-го Путін схиляє Туркменбаші не продовжувати міжурядову українсько-туркменську газову угоду й вичавлює з нього згоду на 25-річний контракт, по якому увесь туркменський газ контрактується «Газпромом». А вже у липні 2004 року в Ялті Путін разом із Кучмою «благословляють» створення РУЕ, яке ніби-то має вирішити усі проблемні питання газового бізнесу, забезпечити Україну дешевим газом, зібрати кошти для модернізації ГТС. За пару тижнів до цього Л.Кучма своїм указом виключає з воєнної Доктрини пункт про вступ до НАТО. Таким чином, вийшла типова спецслужбістська комбінація-пастка – ілюзія дешевого газу, перехопленого у туркменського постачальника, в обмін на реальну відмову від вступу України до НАТО.

Американці, на відміну від європейців, значно раніше зрозуміли, що подібні до РУЕ схеми – проблема не тільки для України, але й ризики для Європи. Вони побачили, що Україна є своєрідним полігоном по їх відпрацюванню. Ну і дійсно, згодом усі проекти, які став пропонувати «Газпром» європейським партнерам, стали пакуватись у «швейцарську упаковку» через створення відповідних компаній-девелоперів, не виключено, що також із акціями на пред'явника. Так було створено СП під розробку Штокманського родовища і «Nord Stream», потім і «South Stream», а згодом швейцарську прописку отримали й низка різних трейдерів, афілійованих із «Газпромом», які займалися реалізацією газу в Європі.

«РосУкрЕнерго» не могла уособлювати Україну, бо українського у цій компанії було тільки три букви в назві

Тож, про Фірташа. Якраз він і потрапив «у струмінь». «Парня заприметили». Їм потрібні були агенти впливу в Україні. Звісно, Фірташ не може уособлювати собою Україну, хоча й має український паспорт. Так само, і «РосУкрЕнерго» не може уособлювати Україну, бо українського у цій компанії було тільки три букви в назві, більш нічого українського там не було. Звісно, Фірташ полюбляє в інтерв’ю показати свою роль в історії й вихваляється тим, що без нього Путіну нічого не вдалося б. Мовляв, він не мав прямого доступу до України, не мав прямого доступу до Середньої Азії, і усе це він отримав через нього і РУЕ. Гадаю, що це сильне перебільшення або ж легенда, яку він, згідно з інструкціями, мав озвучити.

- Скажіть, будь-ласка, американців це все цікавило, тому що це був інструментарій Газпрому для узалежнення і корумпування Європи?

При створенні РУЕ було випущено 1000 акцій, як іменних, так і на пред'явника. Це і було основним механізмом «елегантної» корупції

- Передусім, сам Газпром - інструмент Кремля. Для даного випадку РУЕ і ланцюжок причетних до неї осіб з українськими паспортами Фірташ – Бойко – Фурсін (креатура С.Льовочкіна) не були плеймейкерами у цих газо-політичних іграх. Вони теж інструменти, в даному випадку, в руках Газпрому, а через «Газпром» - Кремля. За допомогою РУЕ показували, що створено за європейськими правилами «прозорий» газовий бізнес європейського гатунку. Хто скаже, що Швейцарія не європейська країна? А з іншого боку, Фірташ разом з Фурсіним грали роль такої собі вітрини - створювали присутність України в сумнівній оборудці, завдяки чому Путін весь час твердив про українську участь, українську частку.

Згідно зі швейцарським господарським кодексом, при створенні РУЕ було випущено 1000 акцій, як іменних, так і на пред'явника. Яка кількість акцій на пред'явника, яке співвідношення - сказати неможливо. Тим більше, що існувала легальна можливість переведення частини акцій іменних в акції на пред'явника і навпаки. Це і було основним механізмом «елегантної» корупції. Тобто, грубо кажучи, за вказівкою з Кремля, яка оформлювалась як обопільне рішення акціонерів РУЕ, до числа кінцевих бенефіціарів може бути включено на деякий час потрібну фігуру чи декілька. Ця фігура може бути будь-ким – міністром, прем'єром, президентом, вона може діяти не напряму, а через якусь довірену особу, якій і видається сертифікат акцій на пред'явника.

- Відколи ви займаєтеся газовою корупцією, що вас найбільше вразило?

- Перше, що кинулося у вічі, коли розібралися у цих схемах, які традиційно називають чомусь російсько-українськими схемами непрозорого газового бізнесу, а насправді вони трикомпонентні - російсько-українсько-європейські. Тому що практично не тільки по факту місця появи чи реєстрації схем – Угорщина, Австрія чи Швейцарія, але й те, що у всіх цих схемах були залучені європейці з доволі гучними прізвищами. В контексті Eural TransGas вже називалось прізвище Андраша Кноппа – колишнього угорського міністра.  Можна називати прізвища Седріка Брауна, Роберта Шетлер-Джонса, Вольфганга Путчека й багатьох інших, які кожен на своєму місці відіграв важливу роль для успіху транснаціональних бізнес-схем, ініційованих і впроваджених Кремлем. У цьому контексті згадую час від часу Л.Кучму, який говорив, що «корупція» - слово не українського походження. Європейці, закидаючи Україні корумпованість, чинять «по біблійному» - у чужому оці смітину помічають, а у своєму колоду не бачать. Звісно, що ніякий корупціонер не називає свої діяння корупцією, він називає це бізнесом. У даному випадку це бізнес транснаціональний. І тому як наслідок виник транснаціональний мафіозний спрут, який неможливо знищити діючи в рамках однієї окремо взятої країни.

- Ви вірите в екстрадицію Фірташа?

- У даному випадку до віри це не має стосунку. Я вірю в Господа Бога і в його караючу десницю щодо зловмисників, і милуючу для тих, хто кається. А думаю, що все ж таки високий ступінь ймовірності, що американська юстиція свого досягне, навіть якщо це буде не безпосередня екстрадиція, а по більш хитрій схемі, коли його спочатку віддадуть іспанському правосуддю. Гадаю, що Штати не відступляться від цього.

- І залишили живим, до речі.

- Поки що залишили живим.

- А у Фірташа є шанс дожити до приговору?

- Судячи з того, яку заставу за нього внесли з Росії - в 125 мільйонів євро, то це говорить про те, що ним дуже опікуються. І перипетії минулого тижня в судових інстанціях Відня - тому підтвердження. Робляться відчайдушні кроки змусити австрійську судову систему не допустити екстрадиції. Але, якщо екстрадиції не вдасться уникнути, то, можна не сумніватися, що наказ про його ліквідацію вже існує. Навряд чи шляхом Гіві й Мотороли, але опиниться там само. Тому, що він - органічна частина системи, створеної Мордором. Екстрадиція Фірташа означає зворотній відлік часу для Путіна і Мордора.

З позиції російського газового спрута, Фірташ став базовим інструментом на стратегічно важливому напрямку - «сценарія аншлюсу» України

Звичайно, він не був посвячений так глибоко в кремлівські секрети, як, наприклад, кум Путіна Медведчук, бо це тільки у нас, в Україні, він виглядав плеймейкером - людиною, яка робить гру, використовуючи посіпак типу Бойка, Льовочкіна та інших. У внутрішньо-українському масштабі, до певної міри, він був такою фігурою, яка пережила, принаймі, трьох глав держави – Кучму, Ющенка і Януковича й мала намір «зробити» й пережити ще одного - Порошенка. Але, з позиції російського газового спрута, він став базовим інструментом на стратегічно важливому напрямку, завдяки якому мав би бути реалізований «сценарій аншлюсу» України. І тут друге, що мене вразило, коли ми в Центрі (Центр глобалістики «Стратегія ХХІ» - прим. редакції) досліджували природу і технологію гібресії Путіна (гібридної агресії).

«Газпром», РУЕ, Фірташ і його поплічники в Україні були майстерно вмонтовані в крипто-війну проти нашої держави

Перш ніж розв’язати агресію гібридного типу проти України, Росія діяла методами крипто-війни – комплексу прихованих, недружніх дій, замаскованих дружніми намірами й спрямованими на знесилення економіки країни та дезорганізацію системи управління державою. І «Газпром», РУЕ, Фірташ і його поплічники в Україні були майстерно вмонтовані в цю крипто-війну, активна фаза якої розпочалася з впровадженням у життя схеми РУЕ,  й виконували кожний свою функцію. Гадаю, що вони навіть до кінця не усвідомлювали цього.

Дві газові кризи – 2006 та 2009 років, у яких «фактор Фірташа» відігравав далеко не останню роль, є підтвердженням цього. Особливо, події січня 2009 року. Сам Фірташ в одному з інтерв’ю відзначив, що Путін похоронив РУЕ у 2009 році. І це той випадок, коли слова Фірташа відповідають дійсності.

Якби газовою кризою 2009 року були спровоковані політична криза та соціальні протести, історія могла б скластися в путінській версії, й ДНР би з’явилась ще тоді. Прапори вже були готові.

Він говорив про це з жалем щодо короткого віку схеми РУЕ, яка була запрограмована на 25-річний бізнес, не розуміючи того, що для Путіна важливішим було спровокувати політичну кризу в Україні й соціальні протести населення індустріальних міст сходу і півдня, коли вони залишалися б без опалення в зимовий період. І коли ці протести звалили б ненависну Путіну «помаранчеву владу» у Києві, це був би його тріумф і над Україною, і над Заходом, адже «повсталий народ» показав би, хто насправді має владу над Україною, і з ким потрібно погоджувати «українське питання». І якби не тогочасне керівництво «Нафтогазу» й «Укртрансгазу», якому вдалося за 36 годин реверсувати ГТС України й подати газ з ПСГ на заході країни до центру та сходу, то історія могла б скластися в путінській версії, й ДНР би з’явилась ще тоді. Прапори вже були готові.

Тому, звичайно, для США є цікавим такий сегмент газо-політичної зброї Кремля. Через Фірташа вони можуть розібрати її на запчастини, щоб зрозуміти, як працюють клони РУЕ в інших проектах, в різних країнах.

- Ви знаєте, я тут намагалася для себе скласти картину повну про Фірташа. І знаєте, що? На відміну від інших, він не жадібний. Він жертвував на безліч суто українських проектів: не знаю, як деякі митці узгоджували ці пожертви із власною совістю. Але він жертвував.

- Навряд чи можемо дійти висновку, наскільки це були пожертви від щирого серця чи цинічний розрахунок. Модель тої щедрості, яку демонструє наш олігархат, переважно базується на певному розрахунку. До того ж, ця щедрість - за рахунок суспільства. Звісно, в олігархічному середовищі переважають олігархи-космополіти, які абсолютно не жертвують на українську культуру, не дали ні копійки на оборону країни. У Фірташа була просто інша стратегія або інше бачення. Але це, швидше, спроба купити інтелігенцію. Тож, типу, не судіть мене так строго, бо дивіться ж, я був місцями дуже навіть нічого.

- …місцями я душка.

- Душка. Бог на своїх терезах ту «душку» зважить, як і кожного з нас. Але перед тим, ймовірно, «зважування» проведе американська Феміда. Проте, для нас мірилом у випадку Фірташа є те, що підприємства «Group DF» в окупованому Криму були перереєстровані згідно з російським законодавством і платять податки в РФ. Таким чином, це зайвий раз підтверджує, з якого боку лінії фронту перебуває цей «українець».  

Лана Самохвалова, Київ

Останнє фото: Данііл Шамкін.

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-