Болгарія: Зіскочити з російської газової голки

Болгарія: Зіскочити з російської газової голки

1510
Ukrinform
Росія, сама того не підозрюючи, штовхнула Болгарію до пошуку власного, нехай нелегкого й тернистого, енергетичного шляху

Складно говорити про незалежність Болгарії, поки вона має енергетичну залежність від Росії. Ці слова належать експерту Вашингтонського Інституту Hudson, випускнику Софійського і Каліфорнійського університетів Алексу Алексієву. Вони були висловлені після того, як узимку 2009 року Болгарія, разом з іншими державами Європи, на власній, що називається, «шкурі» відчула міць нової «геополітичної зброї» Росії - природного газу.

НЕ ПО-БРАТСЬКИ: ГАЗОВИЙ УДАР В СПИНУ

Через п'ять років після цього випробування Болгарії було завдано ще одного «газового удару в спину». Тут добре пам'ятають, як, відмовившись дотримуватися норм європейського законодавства під час будівництва магістрального газопроводу «Південний потік», на чому, власне, наполягала болгарська сторона, Росія взагалі «поклала хрест» на газопроводі, «закопавши», в буквальному сенсі слова, в землю і сам проект, і вкладені в нього матеріальні і фінансові ресурси.

Скептики стверджували тоді, що без «Південного потоку» Болгарія не має майбутнього, а відмова від цього проекту може призвести до краху всієї болгарської енергетики. Краху, як відомо, не було, та й про майбутнє країни і її громадяни, і європейські партнери говорять сьогодні з оптимізмом.

Треба сказати, що Болгарія всі ці роки не сиділа, склавши руки, в очікуванні милості, коли Москва «волітиме» знову повернутися до замороженого проекту, або хоча б знизить на пару-трійку доларів ціну на газ, щоб вимагати взамін чергові преференції.

З того часу термін «енергетична незалежність» став для всього керівництва країни своєрідним «Отче наш», хоча зіскочити з «газової голки» Росії - завдання не з легких, тому що потреби у природному газі Болгарія поки що задовольняє виключно за рахунок російського газу. Тим не менш, це не стало непереборною перешкодою.

У цьому зв'язку президент Болгарії Росен Плевнелієв заявив, що «природний газ не повинен ставати зброєю, інструментом дестабілізації та шантажу, - це товар, яким торгують на ринках і біржах за ринковими і вільним цінами». Були визначені і три основні напрямки майбутньої енергетичної незалежності Болгарії, зокрема, і всього Балканського регіону в цілому. Це взаємопідключення газотранспортних систем держав Євросоюзу та диверсифікація енергопостачань, розробка власних джерел нафти і природного газу, а також модернізація газотранспортної інфраструктури.

НЕМАЄ ЛИХА БЕЗ ДОБРА

У разі успішної реалізації цих досить амбітних і вимагаючих величезних фінансових вливань завдань, керівники міністерств економіки та енергетики Болгарії розраховують на реалізацію та не менш амбітних планів: перетворити країну на своєрідний газорозподільний центр або, як ще прийнято говорити - газовий хаб Балканського півострова.

До будівництва газового інтерконектора вже приступили Болгарія і Греція: запущені роботи зі створення терміналу скрапленого газу у грецькому місті Александруполіс, розробляється й проект взаємопідключення газотранспортних систем Болгарії, Туреччини, Сербії та Румунії.

Попутно Болгарія відновила пошуки власних джерел нафти і газу на мисі Каліакра у Чорному морі. За офіційними даними, на ці цілі щодня витрачається до одного мільйона євро. Не зайве нагадати, що геологорозвідка покладів нафти і газу на болгарському Чорномор'ї почалася ще за часів тоталітарного режиму Тодора Живкова, однак, з невідомих поки що причин, ці роботи були тоді несподівано припинені. Хоча аналітики не виключають, що до цього причетна була Москва, яка аж ніяк не була зацікавлена в позитивному результаті пошуків. Упустити Болгарію зі сфери свого геополітичного впливу не входило в її плани.

Не можна сказати, що прагнення Болгарії здобути енергетичну незалежність і сьогодні сприймається Кремлем «на ура». Саме бажання «відірватися» від опіки Москви і пошуки рішення цього життєво важливого питання вже дратує. Відповідаючи на запитання журналістів, чому Москва так нервує останнім часом, болгарський прем'єр був більш ніж лаконічний: на Червоній площі нервують, тому що наша країна йде шляхом енергетичної незалежності, і Болгарії більше нікому буде закривати газовий вентиль.

НАВІЩО ПРОСИТИ ВОДУ У СУСІДА, ЯКЩО В ТВОЄМУ ГОРОДІ КОЛОДЯЗЬ?

«Не можна ходити по воду до сусіда, коли у тебе в городі є власний колодязь». Ці слова прем'єра Болгарії про власні енергоресурси давно стали крилатими. У парламенті також переконані, що саме розробка власних покладів нафти та газу дозволить не тільки знайти вистраждану роками енергетичну незалежність, а й істотно знизити ціни на енергоносії.

Не менш важливим для Болгарії енергетичним проектом у цьому напрямку може стати й участь країни в будівництві «Південного газового коридору», який дозволить зміцнити енергобезпеку не тільки Болгарії, а й ЄС в цілому.

Виходить, і правда, немає лиха без добра. Росія, сама того не підозрюючи, штовхнула Болгарію до пошуку власного, нехай нелегкого й тернистого, енергетичного шляху.

Тим не менше, певні ризики все ж таки існують. У країні політичні сили (тут їх називають «пропутінські») не втрачають надії взяти реванш у нині правлячих в країні проєвропейських і реформаторських партій і повернути країну під «газове» крило Росії.

У Софії з цього приводу жартують: часи, коли «в Москві йшов дощ, а в Софії розкривали парасольки», давно і безповоротно минули.

Зінаїда Гурська, Кишинів.


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-