Чому на Заході автошляхи кращі від наших? Досвід, який ми ігноруємо

Чому на Заході автошляхи кращі від наших? Досвід, який ми ігноруємо

Аналітика
3877
Ukrinform
Ремонт канадських доріг - дуже актуальне явище, особливо весною, як і в Україні.

Наприкінці березня Верховна Рада України провалила закон про Дорожній фонд. Провалила без зайвого галасу, без сигнальних голосувань і блокування трибуни незгодними. А це значить, що акцизний збір від імпортних нафтопродуктів не буде іти цільовим призначенням на будівництво й капремонт шляхів, а, як і раніше, витрачатиметься владою на свій розсуд. А отже ми й далі житимемо в країні, де процвітає явище з постмодерністською назвою «ямковий ремонт». І лишається тільки мріяти, що колись у нас буде, як у всьому цівілізованому світі.

А як у світі, принаймні, на Заході? Хто там платить за підтримання ідеального стану доріг, у скільки це обходиться середньостатистичному платникові податків, і чи така страшна річ - платні дороги, з'ясували кореспонденти «Укрінформу».

США: ЗА 35 РОКІВ ВІД БЕЗДОРІЖЖЯ ДО ХАЙВЕЇВ

Сучасна дорожньо-транспортна інфраструктура в США - одна з найбільш розвинених та найзручніших у світі. Складається з автомагістралей федерального значення, автострад у кожному штаті, системи міжміських та внутрішніх доріг. Скелетом всієї структури є мережа федеральних автомагістралей - Interstate Highway, в дослівному перекладі - міжштатні автостради або просто "хайвеї".

Їх будівництво було масштабним інфраструктурним проектом, реалізованим за 35 років (починаючи з 1956 року). Зараз загальна протяжність цих доріг становить майже 75 тис. км, що удвічі більше, ніж довжина екватора Землі. Втім вартість їх дуже висока.

У різних штатах одна миля (1,6 км) однієї полоси такої автостради обходиться в середньому від 1-2,5 млн дол. на простій місцевості до сотні мільйонів у густонаселених містах. Велика частина цих доріг має бетонну основу, що гарантує безпечну експлуатацію без капремонту на 30-40 років.

Інша справа - автостради нефедерального значення. Їх будівництво у рази дешевше. На американських дорогах після морозних зим теж з'являються тріщини та ями, однак комунальні служби намагаються уникати судових позовів за пошкодження автомобілів та швидко ремонтують зруйноване полотно.

Гроші на будівництво, обслуговування та ремонт доріг у США надходять з різних джерел та мають відмінну структуру фінансування в залежності від підпорядкування автомагістралі. Наприклад, на федеральні хайвеї понад 70% грошей виділяється з податків за їх користування, в основному закладено у вартості пального. Звичайному покупцеві це обходиться від 30 до 55 центів за кожний куплений на заправці галон (майже 3,8 літра) у вигляді федерального та місцевого податків. Решта коштів надходить від випуску облігацій, податків на транспортні засоби та інших зборів.

Система платних доріг широко розвинута та в основному доповнює й поєднує федеральні хайвеї. Втім на них не виділяють фінансування з бюджету. Їх поява стала актуальною з розростанням передмість мегаполісів та стала своєрідним символом комфорту й достатку населення. Плата за "комфортабельний проїзд" тут може становити від $1,5 до кількох десятків доларів. Ціна може коливатися від часу доби, дня тижня та завантаженості.

Наприклад, щоб дістатися з Вашингтона до Нью-Йорка (370 км) з використанням платних доріг, потрібно додатково витратити близько $40. Можна, звичайно, проїхати довший шлях безкоштовно, втім за в'їзд у Нью-Йорк все-одно потрібно буде заплатити.

КАНАДА: РЕКОРДИ АВТОМАТИЗАЦІЇ

Канада, попри свою значну територію та високий рівень розвитку, не може похвалитися поширеною мережею платних доріг. У країні діє всього 20 платних доріг, причому лише 3 із них власне дороги. Решта - мости і тунелі, більшість з яких розміщені на кордоні з США. Через величезну територію країни і мале населення, тобто відносно низький пасажиропотік, платні дороги вигідні лише на найбільш завантажених напрямках (поблизу великих міст та на кордоні).

Але присутні й деякі рекорди: відкрита у 1997 році траса 407 у провінції Онтаріо стала першою у світі повністю автоматичною платною дорогою. Вже тоді водіям не було потреби зупинятися для проведення оплати - рахунки приходили власникові авто автоматично. Окрім того, канадці - серед рекордсменів по витраті часу на добирання з роботи додому. Так, жителі Торонто та Монреалю, щоб дістатися додому, витрачають близько 80 хвилин.

Щодо фінансування, то більшість доріг у Канаді фінансується із провінційного бюджету, незначна частина - із місцевого (село, місто), певну частину коштів (близько 10%, але це залежить від конкретної провінції) відшкодовує федеральний бюджет. Є три головні джерела фінансування: податок на пальне, сплата за реєстрацію транспортних засобів, податок на нерухомість. Податок на пальне розділяється між федеральним та провінційним бюджетом, але федеральний потім повертає провінційному частину, залежно від кількості населення. Втім, провінції мають право встановлювати власні розміри податків та пропорції їх використання на різні потреби. Наприклад, у провінції Онтаріо витрати на утримання автодорожньої інфраструктури щорічно становлять 8-10 млрд дол. При населенні у 13,5 млн чол. це приблизно становить 666 дол. з людини на рік. Втім, це дуже грубий підрахунок.

Ремонт канадських доріг - дуже актуальне явище, особливо весною, як і в Україні. Причина тому - особливості клімату. В деяких провінціях Канади, особливо де властиві значні різниці температур, асфальт весною «сходить» разом зі снігом. Наприклад, у Онтаріо регулярні перепади температур буквально «розривають» дорожнє покриття.

Зазвичай «авторемонтний сезон» ділиться на два періоди: літній - для будівництва та ремонту і зимовий - для очищення. Літній сезон будівництва починається у середині травня і триває до кінця жовтня. Сезон ремонту - від зими до зими. Зимовий період, відповідно, із листопада до кінця березня. Під час літнього сезону ремонту проводиться ямковий ремонт, відновлення узбіч та очищення дренажів.

БЕЛЬГІЯ: ПЛАТНЮ ЗА ПРОЇЗД РАХУВАТИМЕ СУПУТНИК

Окрім звичних для західних доріг грамотної організації, розгалуженості, безпеки та комфорту,  бельгійці досягли значного рівня автоматизації. Зокрема, усі автошляхи на території країни мають електроосвітлення, яке самостійно вмикається у темну пору доби. Чим можуть похвалитися далеко не всі економічно розвинуті держави у Європі.

Загальна протяжність мережі автодоріг у країні складає близько 150 тис. км, з яких 1,7 тис. км -автомагістралі, 34 тис. - автомобільні дороги та 120 тис. км - місцеві дороги з твердим покриттям. До сьогодні оплаті підлягає лише тунель Liefkenshoek, який знаходиться поряд з адміністративним центром регіону Фландрія містом Антверпен і прокладений під річкою Шельда. Тунель має протяжність 1,7 км. Тарифи на оплату проїзду через тунель залежать від висоти транспортного засобу і коливаються у 2016 році у розмірі від 6 до 18 євро, у залежності від форми оплати.

До цього часу в Бельгії не було платних доріг, але з 1 квітня 2016 року запровадять систему Viapass для вантажівок: покілометровий супутниковий збір платні за пересування великим вантажним автотранспортом вагою від 3,5 тонни. В першу чергу це стосуватиметься основних автодоріг у регіонах Валонії, Фландрії та Брюсселі.

Фінансування будівництва та ремонту доріг здійснюється як із загального федерального бюджету, так і з бюджетів регіонів, провінцій та місцевих органів влади (комун). Це залежить від статусу та значення доріг.

Ремонти автошляхів проводяться постійно та навіть дещо затягуються у часі, що пояснюється особливим менталітетом бельгійців - все робити досконало, але не поспішаючи.

ФРН: ПЛАТЯТЬ ЛИШЕ ВАНТАЖІВКИ

Коли хочуть сказати про якість автомобільних магістралей, зазвичай говорять «німецькі дороги». І дійсно, переважна більшість автотрас у Німеччині (а таких понад 600 тис. км, з яких автобани або швидкісні дороги - 13 тис. км) радують автомобілістів.

Дороги в Німеччині безкоштовні для легкового автотранспорту. Але при придбанні машини, а потім і щорічно, автовласники сплачують транспортний податок, який залежить від об'єму двигуна і його потужності, а також від виду палива і його витрати (розмір податку можна обчислити самому на сайті податкового відомства, ввівши дані свого транспортного засобу).

Німеччині для підтримки інфраструктури на конкурентоспроможному рівні в найближчі 10 років додатково до запланованих коштів знадобиться приблизно 120 мільярдів євро. На підтримку доріг в бездоганному стані йде, крім бюджетних коштів (близько 5 млрд євро на рік), майже половина вартості, яку водій платить за паливо (1,15-1,2 євро за літр бензину і 0,95-1,05 євро за літр дизельного палива).

З метою отримання додаткових 500 млн євро щорічно в країні планували вже з початку 2016 року ввести дорожній збір з власників легкових автомобілів за користування автобанами і шосе, але вийшла заковика: власникам зареєстрованих у ФРН авто обіцяли частково компенсувати ці витрати, тобто виходило, що платити повинні були лише іноземці. У Брюсселі в цьому побачили елемент дискримінації, і Берлін під тиском відклав свої наміри.

Що стосується вантажівок вагою понад 12 тонн, то плата з них стягується завдяки спеціальним електронним пристроям, які за допомогою системи супутникової навігації фіксують, де вантажівка в'їхала на автобан і де з нього з'їхала. Несплата розрахункової вартості проїзду загрожує штрафом до 20 тисяч євро. В планах, з 2018 року брати плату з вантажівок за проїзд і по федеральних дорогах.

ПОЛЬЩА: АВТОМАГІСТРАЛІ СТАНУТЬ ПЛАТНИМИ

Стрімкий розвиток польської транспортної мережі відбувається за значної підтримки з боку ЄС. В європейському бюджеті 2007-2013 рр. на будівництво доріг в Польщі Брюссель заклав понад 40 млрд злотих (10 млрд дол.), що склало більше 32% від усіх витрат Польщі на будівництво доріг. У бюджетній перспективі 2014-2020 років Польща отримає на ремонт таку саму суму. Для порівняння - з держбюджету торік витрачено близько 2 млрд злотих (майже 520 млн дол.). На ремонт швидкісних доріг і автомагістралей, разом з будівництвом нових швидкісних доріг й автомагістралей, - майже 12 млрд злотих (понад 3,1 млрд дол.). Упродовж 2007-2015 рр. на ремонт і будівництво доріг національного значення витрачено загалом 145,2 млрд зл. (37,7 млрд дол.).

Загальна протяжність доріг національного і місцевого значення в Польщі складає 416 тис. км (з них національного лише 5%). В країні діє 3050 км швидкісних доріг, з яких половина автомагістралі, з них у свою чергу майже половина платні (466 км у концесії приватних фірм, майже 265 км - у дирекції нацдоріг й автомагістралей (GDDKiA). В середньому плата складає 10 злотих за 100 км (0,25 дол. США). На відрізках автомагістралей, які в концесії приватних фірм, платня дещо вища. За польським законодавством, у майбутньому всі польські автомагістралі мають стати платними.

Ремонт й утримання регіональних та локальних доріг здійснюється за рахунок місцевих бюджетів, частка коштів на ці витрати визначається у кожному випадку індивідуально. Пересічному платнику податків, за різними підрахунками, «дорожні витрати» обходяться в 1,2-1,4 тис. злотих на рік (310-360 дол.).

Як пояснив Укрінформу речник GDDKiA Ян Криніцький, ремонт й утримання доріг відбувається за двома стандартами. Перший, традиційний, передбачає, що по всій мережі доріг працюють служби контролю безпеки руху, які діагностують потреби доріг. Крім того, щодня всі національні дороги об'їжджають представники GDDKiA, які контролюють стан доріг. На підставі їхніх звітів щороку робиться аналіз потреб доріг. "Якщо потрібно залатати якусь невелику дірку на дорозі, то це робиться відразу", - наголошує  Криніцький.

Другий, новий підхід за формулою "Підтримай Стандарт" передбачає обрання компанії, яка упродовж кількох років (як правило семи), стежитиме за збереженням належного стану визначених доріг. Ця компанія зобов'язана за держкошти чистити дороги від снігу, посипати сіллю, виправляти шкоду, завдану від ДТП, мити знаки, відкачувати воду тощо.

ФРАНЦІЯ: У ВИПАДКУ ЗАТОРІВ ЗА ПРОЇЗД МОЖНА НЕ ПЛАТИТИ

Мережа автошляхів Франції - одна з найрозвиненіших у Європі. Загальна протяжність автодоріг - 918,8 тис. км, це третій показник у світі після США та Японії. Автомагістралі складають лише 9,8 тис. км, з яких 7,9 тис. км - платні.

Цікаво, що дорожнє мито з водіїв не стягується у тих випадках, коли ділянку автомагістралі не можна об'їхати по безкоштовній дорозі. Відсутність заторів - не перевага, а й обов'язкова вимога платних доріг у Франції. В іншому випадку кошти повертаються власнику транспортного засобу.

Форма оплати за користування дорогами у Франції змінювалася поступово. На початковому етапі розвиток транспортної мережі відбувався за рахунок загальних доходів бюджету, дорожніх податків з громадян та транспортних зборів. Пізніше фінансування організували за рахунок цільових дорожніх податків, закладених у вартість пального. Величина ставки плати за проїзд у Франції становить 0,08 євро на 1 км (середній показник по Європі - від 0,06 до 0,1 євро на 1 км).

Всі дороги в країні належать державі, національні автостради і платні автодороги управляються міністерством транспорту та муніципальними органами. Будівництво шосе і нацавтострад фінансують з бюджету, в рамках концесій або в рамках партнерських контрактів. На ці цілі йдуть збори з концесійних товариств автострад, а також 40% штрафів, стягнутих автоматичними системами контролю.

Уряд Франції має повноваження передавати на певний термін концесійним товариствам автострад фінансування, будівництво, ремонт і експлуатацію платних доріг, натомість стягуючи з них дорожнє мито (дороги при цьому залишаються у власності держави). Операторами платних доріг у Франції є відомі в світі компанії, а будівництвом і обслуговуванням інших (безкоштовних) доріг займається держава.

БІЛОРУСЬ: ДО ЄВРОСТАНДАРТІВ ВЛАСНИМИ СИЛАМИ

Дороги Білорусі - одні з кращих на пострадянському просторі. Досягти такого результату вдалося за досить короткий проміжок часу завдяки республіканському і місцевим дорожнім фондам. Розпорядник фондових коштів - мінтранспорту та комунікацій. До 2015 року фінансування здійснювалося з держбюджету. У 2015-му визначили чотири джерела доходів: від збору за проїзд по платних автотрасах (система BelToll); плати за проїзд великогабаритних та великовагових автомобілів; держмита за допуск транспортних засобів до участі в дорожньому русі; збору з іноземних вантажних автомобілів за проїзд по дорогах загального користування. Найбільшу частку становить держмито за видачу дозволу на допуск транспортного засобу до участі в дорожньому русі (транспортний податок) - це більше 60%.

Громадяни Білорусі - власники легкових автомобілів платять лише транспортний податок. Його ставки залежать від ваги автомобіля в тоннах: від еквіваленту 30-и до 112 дол. США. Доходи республіканського дорожнього фонду минулого року склали майже 3 трлн білоруських рублів, витрати - 4,4 трлн рублів (148 і 217 млн доларів США відповідно).

Платні дороги в Білорусі з'явилися кілька років тому, їх протяжність 1513 км. З 1 липня 2013 року в країні діє електронна система збору плати за проїзд BelToll. Планується поширити її дію на 2800 км доріг. Загальна вартість контракту - 267 млн євро. Основним інвестором і виконавцем проекту виступає австрійська компанія, але потім BelToll буде у держвласності. За перше півріччя 2014 року проект приніс до бюджету понад 20 млн дол. Цікаво: за перші 9 годин роботи система BelToll зібрала понад 67 тис. дол. В базі BelToll протягом трьох років зберігають дані про порушення на дорогах та накладені штрафи. Порушника, який не сплатив штраф, навіть можуть не випустити з країни.

Ярослав Довгопол (Вашингтон), Максим Наливайко (Оттава), Андрій Лавренюк (Брюссель), Ольга Танасійчук (Берлін), Юрій Банахевич (Варшава), Роман Сущенко (Париж), Інна Кардаш (Мінськ), Ольга Будник (Київ).


Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-