Сховище майбутнього: Україна почне самостійно зберігати відпрацьоване ядерне паливо
Україні залишився останній крок для здобуття незалежності в поводженні з відпрацьованим ядерним паливом. Кабінет міністрів 8 червня затвердив в цілому проект спорудження централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива сухого типу (ЦСВЯП), чим поставив остаточну крапку в створенні нормативної та законодавчої бази під проект. Техніко-економічну документацію розробив ПАТ «Київський науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут «Енергопроект».
Тендер на будівництво сховища НАЕК «Енергоатом» оголосив 3 травня через систему ProZorro, до 6 червня збиралися пропозиції, наразі йде опрацювання. «Хочу зазначити, що ці торги будуть йти по процедурі «конкурентний діалог», і вже за цим результатом визначиться підрядник, що виконуватиме будівельні роботи. А також постачальник частини специфічних матеріалів для будівництва», – пояснює Юрій Недашківський, президент НАЕК «Енергоатом».
Що являє собою проект? Сховище – це територія у 18,2 га в Чорнобильській зоні, де буде встановлено 458 контейнерів для зберігання 16 530 відпрацьованих паливних збірок з Південно-Української, Рівненської та Хмельницької АЕС. Загальна вартість проекту 37,22 млрд грн, термін реалізації – 16,5 років. Перші контейнери з відпрацьованим ядерним паливом (ВЯП) планується доставити на майданчик уже на початку 2019 року.
Проект ЦСВЯП Україна намагається реалізувати вже майже 15 років. Міжнародний тендер на будівництво та функціонування сховища був оголошений ще у 2003 році, а контракт з переможцем – компанією Holtec International (США) – підписаний наприкінці 2005-го. Згідно з тогочасними планами сховище повинно було запрацювати у 2008–2009 роках.
Навіщо Україні власне сховище? Усе своє відпрацьоване паливо Україна вивозить на територію Росії, щороку сплачуючи за ці послуги $200 млн. Після військової агресії Росії у 2014 році проект став нагальним для нашої країни, бо подальша співпраця в ядерній галузі з країною-агресором несе більше ризиків, аніж перспектив.
Як зараз зберігаються ядерні відходи в Україні? Будь-яке ядерне паливо має свій цикл використання, після чого його замінюють на свіже. Відпрацьоване паливо виймають з реактора та розміщують у пристанційному сховищі мокрого типу, де воно охолоджується та стабілізується. Після відстоювання ВЯП відправляють або на переробку та подальше захоронення, або в інше спеціальне сховище, де ВЯП може надійно зберігатися до 100 років.
Цивілізовані країни обирають другий варіант поводження з ВЯП. Адже вчені вже працюють над швидким та дешевим способом його реновації для повторного використання, бо в паливних збірках залишається до 90% активного урану, який сучасні технології на АЕС не дозволяють випалювати.
В Україні подібне сучасне сховище є лише на Запорізькій АЕС. А от Рівненська, Хмельницька та Південно-Українська АЕС залежать від Росії. Якщо Росія відмовиться забирати ВЯП, то через деякий час пристанційні сховища будуть заповнені. Проводити заміну відпрацьованих збірок на нові не буде можливості, залишиться одне – вимикати АЕС. Після чого Україну очікує повний блек-аут.
Таке майже сталося минулого літа, коли рахунки НАЕК «Енергоатом» були декілька місяців заблоковані через судовий позов, і «колеги» з РФ відмовилися вивозити паливо з АЕС в кредит. Пристанційні сховища були заповнені майже повністю. Ситуація почала виправлятися після втручання Кабінету міністрів та Міністерства юстиції.
Як іде підготовка до будівництва? Підписання контракту із безпосереднім будівельником ЦСВЯП має відбутися до 20 липня цього року. Вартість робіт оцінюється у 940 млн грн. Протягом 24 місяців компанія повинна побудувати першу чергу сховища, щоб вона могла повноцінно і безпечно працювати.
Територія під будмайданчик має бути готова вже за два місяці – до 20 серпня 2017 року. Тендер на підготовчі роботи вартістю 34,3 млн грн у лютому цього року виграло ПрАТ «Укренергомонтаж», що входить до складу державної будівельної корпорації «Укрбуд» (Київ). Наразі там завершуються організаційні роботи з відведення землі та її підготовки для будівництва безпосередньо сховища і виробничих будівель та під’їзних колій.
Компанія вже провела вирубку лісу за визначеним маршрутом для будівництва нової залізничної колії протяжністю 5,8 км – від наявної гілки Вільча-Янів до майданчика сховища. Перепади висот на маршруті сягають 20 м, тож будівельникам ще необхідно буде вирівняти їх. З обох боків залізниці планується побудувати одноколійні автомобільні дороги, щоб у разі непередбачуваної ситуації туди могли під’їхати машини. Будівництво залізниці має бути завершене до травня 2018 року.
Сьогодні всі підготовчі та будівельні роботи йдуть за рахунок грошей НАЕК «Енергоатом», що передбачені в тарифі. Проте, вже у жовтні 2017 року компанія розраховує отримати кредит у $250 млн від Bank of America Merril Lynch.
На що підуть основні гроші в проекті? У січні 2015-го НАЕК «Енергоатом» та компанія Holtec International (США) підписали додаткову угоду до контракту 2005 року, згідно з яким українська сторона відповідає за проектування та будівництво сховища, а американська – за постачання спеціального обладнання та технологій сухого зберігання ВЯП і його транспортування.
Крім того, Holtec має зобов’язання розробити модифікацію технологій поводження з ВЯП саме для українських АЕС, допомогти впровадити їх і передати українським спеціалістам. Вартість цих робіт майже $300 млн.
Отже, із загальної вартості проекту – 37,22 млрд грн – найбільший обсяг коштів – 30,45 млрд грн піде на закупку обладнання та технологій. Утім, не треба забувати, що кошти витрачатимуться протягом 16,5 років у 15 етапів, кожен з яких – це введення нового пускового комплексу, розрахованого на 32–34 контейнери.
Така висока вартість обладнання склалася через те, що Holtec змушений був створювати контейнери для зберігання спеціально для України. Проросійське лобі в Україні шукало приводів, щоб заморозити проект, і наявні контейнери виявилися для деяких наших «спеціалістів» не надто надійними. Весь світ користується контейнерами із однією захисною оболонкою, а для України Holtec створив двоконтурні – так звані контейнери HI-STORM.
До кінця 2020 року Holtec має поставити в Україну 94 такі системи зберігання ВЯП. Потім усі контейнери вироблятимуться на вітчизняних потужностях, головний претендент – харківський завод «Турбоатом», якому передадуть усі технології.
Як українські АЕС готуються до нових технологій поводження з ВЯП? У 2016 році українські спеціалісти з «Енергоатома» та Держатомрегулювання завершили процес ліцензування технологій Holtec, і цього року заводи компанії в США вже почали виробництво обладнання для нашого ЦСВЯП. До кінця 2017 року сторони повинні організувати заводські приймальні випробування цього обладнання. У травні делегація «Енергоатома» відвідала заводи Holtec і розробила план приймання.
Але, окрім будівництва нового сховища, до нових технологій мають бути готові й майданчики українських АЕС. «З 2018 року це обладнання постачатиметься на майданчики наших атомних станцій, де ми будемо проводити так зване холодне і гаряче випробовування. Паралельно ми проводимо роботу з адаптації наявного транспортно-технологічного обладнання та технологій наших трьох АЕС під технології Holtec», – пояснює Юрій Недашківський.
Усі технологічні операції мають послідовність відпрацювання. Контейнер необхідно підняти в центральний зал реакторних відділень, щоб там була можливість завантажити ядерне паливо, потім його вивантажити і поставити на транспортер.
У 2016–2017 роках їх виконували на макетному обладнанні, яке за геометричними розмірами повністю відповідає контейнерам Holtec: розміри дозволяють завантажувати його в шахту мийки; в універсальне гніздо басейну витримки; проводити операції з транспортування.
«Зараз опрацьовуються результати, нам треба буде усунути деякі зауваження. Також виконати ремонт під’їзних залізничних колій, модернізувати перевантажувальні машини. Наступного року всі ці операції проводитимуть уже з реальним ядерним паливом», розповідає Недашківський.
У чому стратегічне значення будівництва сховища? Будівництво централізованого сховища має стати для уряду України одним з екзаменів на захист стратегічних інтересів держави.
Після підписання контракту в 2005 році російське лобі в українському уряді та парламенті почало вимагати прийняття окремого закону під це будівництво. Закон, який визначає майданчик і технологію, що застосовуватиметься в Україні, прийняли лише в 2012-му. Питання відведення землі в Чорнобильскій зоні вирішив улітку 2014 року вже постмайданний уряд Арсенія Яценюка, а оформили цю землю лише в 2016 році.
Проект сховища був затверджений в червні 2017 року. Введення його в експлуатацію очікується в 2019-му, тобто через 10 років після терміну, що був записаний в контракті 2005 року. А отже, сумарні витрати України, які вона змушена була платити Росії, за цей період сягнуть уже $2 млрд.
Утім, спеціалісти галузі сподіваються, що більше перешкод для будівництва не буде. Бо є ще один аргумент «за» – на сьогодні в блоках українських АЕС до 40% складає паливо американської компанії Westinghouse. І є велика ймовірність, що цей показник найближчим часом зросте й до 50%. Вивезти його в Росію після терміну використання не вийде. Отже, його доведеться залишати на території України.
У обох компаній, Westinghouse і Holtec, є досвід поводження з відпрацьованим ядерним паливом на станціях США. В Україні вони тільки починають процес адаптації технологій. І від будь-якої затримки з будівництвом сховища певний дискомфорт відчуватимуть вже дві американські компанії. У ситуації, коли влада України потребує політичної, фінансової та військової підтримки з боку США, проблеми зі сховищем будуть недоречні.
Інна Коваль, MIND
Фото: Енергоатом
