То що діагностуємо: в українській економіці таки щось не так?
Відновлення української економіки, яке спостерігалося протягом усього минулого року та першого кварталу поточного року, зовні доволі несподівано обірвалося. Квітень 2017 року приніс неприємний сюрприз, пов'язаний із відчутним падінням у багатьох галузях економіки.
Все почалося з оперативних даних Казначейства ще в перших числах травня, які засвідчили скорочення надходжень від ПДВ майже на 9 відсотків порівняно з березнем. Хоча зазвичай у межах річного ділового циклу саме з березня та квітня в економіці спостерігається пожвавлення ділової активності. Але не цього року.
Після негативних даних Казначейства поступово почали надходити оперативні статистичні дані Держкомстату. Промисловість у квітні порівняно з березнем, з урахуванням сезонного корегування, скоротилась на 1,7 відсотка, а без такого корегування, що відображає загальний обсяг промислового виробництва у березні та квітні, падіння склало 6,9 відсотка. Порівняно з квітнем 2016 року, з урахуванням ефекту календарних днів, падіння склало 4,6 відсотка.
Насамперед непокоїть спад у переробній промисловості. Безумовно, падіння виробництва металургійної продукції було очікуваним внаслідок блокади ОРДЛО та падіння цін на світових ринках. Але падіння обсягів виробництва відбулось майже в усіх галузях, як пов'язаних з виробництвом продуктів харчування та інших товарів широкого вжитку, так і промислових товарів.
За таких обставин, у квітні порівняно з березнем скоротились і вантажні перевезення. Хоча тут варто відзначити, що це скорочення пов'язано також із поступовим завершенням вивозу на експорт аграрної продукції минулорічного врожаю.
Суттєвим стало квітневе скорочення обсягів будівництва. Порівняно з березнем загальне скорочення склало 4,8 відсотка. При цьому житлове будівництво скоротилось на 26 відсотків, нежитлових будинків – на 19,8 відсотка. Трохи покращило картину будівництво інженерних споруд, вирісши порівняно з березнем на 18,9 відсотка. Але це зростання найбільше спостерігалось у гірничопромислових та добувних підприємствах.
Роздрібна торгівля теж не порадувала. Оборот у квітні порівняно з березнем скоротився на 1,7%. Частково це можна пояснювати меншою кількістю календарних днів, але загальна тенденція виглядає не зовсім оптимістично.
Водночас, є багато прикмет того, що загальну картину не слід описувати в катастрофічній тональності. Зокрема, слід зазначити, що загальний розмір наявних доходів населення зростає. Опосередковано на це вказують міжміські та міжнародні пасажирські перевезення. Відомо ж, що зі зростанням доходів рухливість населення підвищується, і навпаки, при падінні доходів – знижується.
Пасажирооборот залізничним транспортом за період січень-квітень 2017 року порівняно з відповідним періодом минулого року зріс на 10,7 відсотка. В той час як за січень-березень – лише на 2,6 відсотка. Але особливо вражає пасажирооборот авіаперевезень, які за чотири місяці 2017 року виросли, порівняно з відповідним періодом минулого року, на 56,9 відсотка. Причому, зростаюча тенденція, як залізничних, так і авіаперевезень, спостерігається протягом усього минулого року та чотирьох місяців поточного. І якщо авіаперевезення можна вважати видом транспорту для середньозабезпечених та багатих громадян, то залізничні перевезення є масовим видом міжміських та міжнародних подорожей. Отже, принаймні поки що немає ніяких підстав казати, що причиною квітневого падіння економіки є зниження реальних доходів громадян.
Підсумовуючи та аналізуючи причини такої картини, ще раз варто наголосити, що навряд чи коректним буде намагання списати доволі суттєве квітневе падіння економіки лише на блокаду територій ОРДЛО. Хоча негативні наслідки цих дій були цілком передбачувані, бо йшлося про торгівлю не тільки вугіллям та металургійною продукцією. На територію ОРДЛО українські підприємства постачали доволі широкий набір споживчих товарів та товарів промислового призначення. Внаслідок блокади вони втратили частину платоспроможного попиту на свою продукцію.
Попри це, є підстави вважати, що причини відчутного зниження економічних показників більш комплексні. При тому що, скоріше за все, через велику кількість святкових днів, економічне падіння може мати місце і у травні, чому є кілька причин.
ПРИЧИНА НЕ ТІЛЬКИ В БЛОКАДІ
По-перше, відчувається буксування подальшого реформування країни. Реалізація основних реформ на цей рік, пов'язаних з медичною, земельною, пенсійною реформою, масштабною приватизацією, переходом з податку на прибуток до податку на розподілений прибуток, поки що далеко не набрала потрібних країні темпів. При цьому реформа вкрай неефективної та надзвичайно корумпованої системи соціального забезпечення, на жаль, поки що навіть не вийшла на порядок денний.
Невпевненість же у подальшому позитивному просування реформ та невизначеність, що є у багатьох, на жаль, не стимулює до інвестицій бізнес та домогосподарства. У зв'язку з цим доволі прикметними є результати оцінки споживчих настроїв населення та очікувань розвитку економіки, які щомісячно проводить відома маркетингова компанія GFK. Вона відзначає, що у квітні індекс доцільності великих покупок (х5) зменшився на 7,1 п. та встановився на позначці 57,4. Індекс очікуваного розвитку економіки країни протягом найближчого року (х3) зменшився на 2,8 п. та склав 45,2.
По-друге, незважаючи на те, що вже минув травень, заплановані урядом масштабні бюджетні витрати на реалізацію державних інфраструктурних програм поки що далекі від актуальної потреби. Темпи їх реалізації протягом квітня та травня, м'яко кажучи, відстають. Хоча в умовах втрат від блокади ОРДЛО, саме вони могли би підтримати темпи відновлення української економіки.
По-третє, тривожить, скажемо м`яко, далека від досконалості процентна політика Нацбанку. Остання веде до практично безупинного падіння обсягів кредитування суб'єктів господарювання вже протягом трьох років. І якщо в 2014 році та у першій половині 2015 року процентну політику Нацбанку ще можна було якось частково зрозуміти та пояснити, то невдовзі, на переконання багатьох фахівців, вона перетворилась на очевидне гальмо для економічного зростання. Хоча є апріорною закономірність, яка передбачає, що без збільшення обсягів кредитування забезпечити стале зростання економіки неможливо.
Вірогідно, такій політиці центробанку не доводиться дивуватися на тлі заяв голови Нацбанку Валерії Гонтарєвої, яка з повною впевненістю у своїй правоті проголошує, що «на щастя, економічне зростання та сприяння зайнятості не є зоною відповідальності Нацбанку». При цьому, очевидно, політика Федеральної Резервної Системи та Європейського Центробанку, спрямована на реалізацію цих завдань, для пані Гонтарєвої не є дороговказом.
Мушу також згадати, що дехто з економічних експертів наполягає, що причиною падіння економіки могло стати двократне підвищення мінімальної зарплати. Але поки що підтвердження цьому на рівні статистичних даних немає.
Більше того, дані за січень-березень 2017 року щодо фінансових результатів підприємств, з чисельність більше 10 найманих працівників, вказують на суттєве покращення їх фінансового стану порівняно з відповідним періодом минулого року. Суттєво зріс позитивний і фінансовий результат підприємств, що працюють з прибутком, та скоротилось чисельність збиткових підприємств.
ЩО СЬОГОДНІ РОБИТИ?
Так, падіння економіки в квітні є негативним фактом. Але, як бачимо, його не слід сприймати як «чергову зраду». Натомість, це має стати серйозним аргументом для активізації діяльності уряду та парламенту, особливо протягом червня та липня.
У ці два місяці потрібно, щонайменше, ухвалити у першому читанні основні закони, які стосуються реформи медичної системи, земельних відносин, приватизації. Поза сумнівами, ці закони мають бути ухвалені не просто цього року, а чимшвидше. І це не питання вимог МВФ та отримання наступних траншів. Це гостро необхідно країні.
Зокрема, вкрай бажано, щоб зміни до Податкового кодексу в частині переходу від податку на прибуток до податку на розподілений прибуток були ухвалені до кінця червня. Це, по-перше, дасть можливість уряду формувати державний бюджет на 2018 рік вже з урахуванням цих змін. По-друге, налаштовуватиме бізнес на впевненість у суттєвому покращенні системи оподаткування, з кардинальним зменшенням адміністративного втручання. А це, безумовно, може позитивно вплинути на зміну інвестиційних настроїв підприємців.
Важливо нарешті запустити велику приватизацію, принаймні малих та середніх державних підприємств. Жодні виправдання та пояснення щодо причин гальмування приватизації, наприклад, в аграрному секторі, не повинні братись до уваги. Продаж на відкритих електронних торгах вже цього року – єдиний ефективний шлях. Для цього потрібна лише політична воля.
Окремої уваги потребує корупційний монстр «Укрспирт». Приватизацію підприємств цього концерну теж необхідно розпочати в цьому році. Але для цього потрібно ухвалити закон про особливості його приватизації, що було би надзвичайно важливо зробити ще до кінця поточної сесії Верховної Ради.
Уряд, безумовно, також має максимально прискорити активну фазу реалізації цьогорічних інвестиційних проектів. Вони можуть вже найближчим часом, принаймні частково, змінити негативні процеси в економіці. Крім того, надважлива тема – активно стимулювати збільшення виробництва вітчизняних переробних підприємств та будівельних компаній. Не можна віддавати бюджетні чи позичені кошти іноземним компаніям. Це просто абсурдно. В цьому контексті слід рішуче сприяти нарощуванню замовлень у вітчизняних підприємств з боку Укрзалізниці та інших державних компаній. Попри одвічні дискусії між економістами, за наших обставин слід виходити з того, що навіть у випадку, коли пропозиції вітчизняних компаній дещо гірші за іноземні, додана вартість буде створюватися в Україні. А це сприятиме підвищенню зайнятості та збільшенню податкових надходжень до державного та місцевих бюджетів, що цілком компенсує втрати від можливо менш фінансово вигідних цінових пропозицій українських компаній.
Як суттєво зменшити основні ставки Нацбанку? Очевидно, запорукою цього має стати налагодження ефективної співпраці економічного блоку уряду з Нацбанком. Цьому може сприяти очікуване щорічне зниження рівня інфляції в літній період.
Той аргумент, що облікова ставка Нацбанку має бути завжди вищою за рівень інфляції, не є аксіоматичним. Принаймні, вже згадувані ФРС та ЄЦБ, не вважають це обов'язковим. Вони усвідомлюють, що підтримання економічного зростання має бути важливішим за теоретичні, фундаменталістські підходи визначення процентних ставок центробанку.
Нацбанк принаймні ставку за своїми депозитними сертифікатами точно може суттєво знизити вже сьогодні. Вона не повинна перевищувати 3-4 відсотки річних. За умов, коли без найменших ризиків можна отримати 12-13 відсотків річних за депозитними сертифікатами Нацбанку, жоден комерційний банк не видаватиме кредити зі ставкою, меншою за 15-20 відсотків річних. А це за сучасних умов є просто вбивчим для комерційної діяльності підприємств, якщо, зрозуміло, вони збираються такі кредити повертати.
Слід нарешті також навести порядок з державними банками. Ситуація щорічних багатомільярдних збитків за кредитами, причому в тому числі й тими, що видавались, починаючи з 2014 року, виглядає неприпустимою. Взагалі є підстави казати, що з цим вже повинна почати розбиратись Генпрокуратура та НАБУ.
Мають бути кардинально знижені й ставки за строковими депозитами фізичних осіб в державних банках. Є просто абсурдною ситуація, коли вони залучають депозити населення за ставками до 17,5% річних. Цікаво, кого ж вони тоді кредитують, та які мають бути ставки за їхніми кредитами?
Отже, негативні процеси, що з'явилися в економіці, поки що не виглядають, як такі, що набули безповоротного характеру. Але для їх подолання потрібно активніша, цілеспрямована діяльність уряду. Звісно, за підтримки парламенту. Відповідальність за реформи – чи не найскладніша відповідальність. Без неї повернення до позитивних тенденцій не стане доконаним фактом.
Борис Кушнірук, голова експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру
* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
реклама