Роман Шеремета, український економіст, професор
Дивує, наскільки повільно йдуть реформи в Україні
10.09.2016 09:00

- Американські студенти таких стипендій, як в Україні, не отримують. І взагалі, у світових університетах такої практики немає. Стипендія - це стимул, це те, що треба виборювати, завойовувати. Якщо у тебе є рейтинг, ти добре вчишся і маєш потребу в цьому, то можеш «податися» на стипендію, заявити про це. Втім, якщо дохід твоїх батьків складає, наприклад, 200 тисяч доларів на рік, тобі буде важко отримати цю стипендію, навіть коли ти добре вчишся. Університет врахує все, коли розглядатиме твою заявку. Навіть соціальний статус.

В Україні студент часто приходить до університету для того, аби отримати диплом, а в Америці - аби навчитися. Коли я в США скасовую свою лекцію, студенти навіть можуть на мене поскаржитись. Адже вони платять за це гроші, а отже, хочуть отримати ці знання.

Докторантура в США безкоштовна. Чому? Бо коли я туди вступаю, я повинен працювати, проводити дослідницьку роботу. Попри це, я викладаю у класах, і цим вже приношу дохід університету. До прикладу, студент у моєму класі платить за навчання близько двох тисяч доларів. Якщо я викладаю для 50 студентів, то це означає, що університету я приношу дохід у 100 тисяч доларів. Втім, мені ці кошти не платять, а лише стипендію, орієнтовно у 15 тисяч доларів, аби покрити мої витрати на проживання у США. Ось така там філософія оплати навчання.

В американських університетах вчать, як генерувати ідею

- На своїй лекції ви зауважили, що успіх США у тому, що будь-який поштовх прогресу там дає освіта, а один рік навчання - це гарантовано плюс 4 тисячі доларів до зарплати. В Україні теж багато вишів, але диплом про освіту не завше стає гарантом працевлаштування та високої зарплати. Що, на вашу думку, не враховує система вищої освіти в Україні?

- В американських університетах вчать, як генерувати ідею. Там цінують людину, яка може створити нову ідею, новий бізнес, нову методологію, патент чи започаткувати досі невідому дослідницьку працю. Освіта - це загальне поняття. У ній головне - вміння мислити. Українські студенти часто зізнаються, що, коли після закінчення вузів йдуть на роботу, змушені вчити все з нуля. Переконаний, завдання університету - дати студенту не практичні навички, а навчити його думати.

Проблема системи вищої освіти в Україні ще й у надмірній кількості вузів. Переконаний, в Україні забагато університетів

Проблема системи вищої освіти в Україні ще й у надмірній кількості вузів. На 1 мільйон людей припадає більше 6 університетів, тоді як у Великій Британії цей показник складає 2,4. А там працює модель вищої освіти, до якої ми прагнемо. Отже, треба урізати кількість університетів. В Україні з'явилося багато приватних вишів. Начебто як у Америці. Але там університети не працюють на прибуток, лише на фонд розвитку. У Гарварді, якщо є прибуток, то його скеровують на розвиток університету - і в жодному разі не для наповнення чиєїсь кишені. Там усі отримують лише зарплати, тоді як в українських приватних вишах - прибуток. Звідси і мотивація - дати дипломи якомога більшій кількості студентів. Переконаний, в Україні забагато університетів. Нам треба зосередити увагу не на їхній кількості, а на якості освіти. Тому я пропонував створити в Україні університет, подібний до Гарвардського, аби показати приклад такої освіти тут.

- На своїх лекціях я говорю про кілька принципів, перший з яких - принцип оцінки і зворотнього зв'язку. Це означає, що студенти теж мають оцінювати роботу викладачів. Об'єктивно і анонімно. Тоді ми зможемо виявити хабарників, прогульників. Тоді з'являться і засоби впливу на викладачів, і стимули для роботи. Друге. Університети мають працювати на конкурентній основі. Стипендії студенти мають заробляти, а не просто їх вимагати. За стипендію студенти повинні змагатися. Бюджет не треба зменшувати. Але стипендія має стати стимулом для навчання. Так само і для викладацького складу. При визначенні зарплати мають бути враховані рейтинг серед студентів, кількість наукових публікацій. Коли такі елементарні принципи ми зможемо запровадити в систему вищої освіти України, тоді можна очікувати на позитивні зміни.

УКРАЇНІ ПОТРІБНА ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ЕКОНОМІКА, А НЕ «СТРІЛЬБА НАОСЛІП»

- Вас запрошували в Україну як кращого українського економіста?

- Так, запрошували, і я готовий допомагати. Нині українські університети проявляють цікавість, бо прагнуть перейняти елементи західної освіти. На ці пропозиції я погоджуюся. Приїжджаю на два тижні, можу провести інтенсивний курс лекцій по теорії ігор, ведення переговорів. Погодитися на переїзд сюди для викладацької роботи я не можу, бо експериментальної економіки, в якій я фахівець, в Україні просто не існує. Першу експериментальну лабораторію ми будемо зараз створювати у Харківському національному університеті.

- А чим особлива експериментальна економіка?

- Це - метод дослідження економічних факторів, процесів. До прикладу, ми прагнемо в Україні до економічних реформ. Уряд пропонує зміни, посадовці озвучують багато теорій про їхні переваги. Що роблять економісти? Можуть проаналізувати, як ці реформи працювали в інших країнах. А ще можуть провести міні-експерименти. До прикладу, в Івано-Франківську хочуть продавати землю на аукціонах. Я можу запропонувати 10 різних аукціонів. Який буде кращий, ми не знаємо. Тому перед їх запровадженням я проведу кілька експериментів, аби знайти правильний. Результати дадуть мені не теоретичну чи емпіричну відповідь про переваги цих аукціонів, а реальну модель найкращого саме для Івано-Франківська. В Америці таким чином відбуваються реформи і ухвалюються рішення. «Facebook», «Google» та інші компанії постійно експериментують, досліджують, щось змінюють і дивляться, як це працює, як на це реагують люди. Ви можете навіть не усвідомлювати того, що берете участь у глобальних експериментах.

- Сьогодні українці спостерігають, як один за одним падають банки, знецінюється національна валюта. Як ви оцінюєте економіку України? Може, це теж чиїсь експерименти?

- Експеримент - це контрольований процес, а не «авоська», на кшталт «а може, щось із цього вийде». Це не стрільба у ціль із заплющеними очима. Так, в Україні часто ухвалюють рішення без економічних досліджень. Економічна ситуація тут - складне питання, бо є великий вплив багатьох чинників. Маємо присутність агресора, ментальність людей.

Є проблема і в тому, що гривня в Україні дуже знецінена. Думаю, правильний курс має бути на рівні 13-14 гривень за долар. Завищений курс долара до національної валюти б'є по добробуту людей, вони не можуть придбати автомобілі, квартири. Ця рівновага має відновитися, і тоді з'явиться добрий стимул.

Щоразу, відповідаючи на подібні питання, я наголошую на необхідності приватного бізнесу. Там, де є господар, є результат. Прикладів багато: підприємства працюють, люди мають роботу, а в бюджети надходять податки.

Попри все, я бачу позитивні зрушення в багатьох аспектах. Але одночасно дуже дивуюся, наскільки повільно тут ідуть реформи. До прикладу - електронне декларування. Реально - це чудова пропозиція. В Америці через мережу Інтернет можна знайти зарплату будь-якого професора, губернатора чи іншої людини, яка працює на державній службі. А це означає, що можна проконтролювати, чи відповідає її рівень життя зарплатні. Не розумію, чому таку чудову ідею, яка лише поліпшить економіку України, так довго запроваджують. Ніби хтось її блокує. Сертифікація - це не проблема, особливо коли ЄС ставить ці вимоги.

Наступне. Скасування мита на ввіз автомобілів. Це питання я особисто лобіював у Верховній Раді. Мій друг, європейський комісар, просив мене написати листи до парламентарів про перевагу таких нововведень. Адже, по-перше, це чудовий політичний крок, який позитивно сприйме суспільство. Друге - це покращить економіку в країні. Негативні чинники, які перерахували українські політики у цій реформі, реально не викличуть критики жодного розумного економіста.

- Нині Америка як ніколи цікавиться Україною. Рідко можна знайти американця, який не знає про нашу країну. Коли зізнаюся, що народився в Україні, мене навіть інколи кавою пригощають, аби більше розпитати про ситуацію тут. Громадяни США реально підтримують Україну. Вони знають, звідки ростуть ноги у цьому конфлікті. Тому Сенат і Конгрес США проголосували бюджетом за підтримку України. Це факт.

– У своїх лекціях ви наголошуєте, що в Україні треба змінювати людей. Як саме? Які пріоритети треба ставити?

Перш за все, українцям треба змінити свою ментальність, якої набули за радянської системи. Друге - це духовність

- Нам треба здолати те, що ми набули за радянської системи. Тоді ми звикли жити при соціалізмі, без ринкової економіки. Тому перш за все нам треба змінити свою ментальність. Друге - це духовність. Пам'ятаю, тут я ходив до католицької школи, але жодного разу не читав Біблію. То який я християнин? У США більшість людей знають, що людина сама має пізнати Бога, шукати духовну опору для свого життя, а не лише відстояти у церкві дві-три години. У США я усвідомив, що як віруюча людина повинен сам вивчати Біблію, і тоді питання справедливості, довіри стають на зовсім іншому місці, бо я живу за Божими законами. На своєму веб-сайті я говорю про це відкрито, не ховаючись.

- Це - чудово. Навіть мої друзі їх створюють. Свого часу стартапи в Америці дали значний поштовх для розвитку. Згадайте, «Google», «Apple», «Microsoft» - стартапи, які свого часу відкривали студенти, навіть не закінчивши університетів. Я був вражений, коли почув, що недавно Apple закупив в українців додаток до телефонів, який допомагає робити фото. Розробник цієї концепції навіть налагодив в Україні її виробництво, яке є значно дешевшим і більш якісним. Я цікавлюсь усім, що відбувається в Україні. Кожного ранку читаю новини в Америці, потім читаю «Українську правду», Укрінформ, український «Forbes».

- Сьогодні ви закликали студентів обов'язково вивчати англійську. Що б ще побажали українським студентам на початку навчального року?

- Хотів би побажати, аби вони ставили перед собою високі цілі, аби не боялися ризикувати і правильно використовували свій час. В університетах нехай прагнуть здобути знання, бо це те, що відрізнятиме їх від інших, що допоможе в житті. Бажаю молодим людям вчитися генерувати ідеї, бо тоді за них боротимуться кращі компанії світу. Коли в Україні будуть такі студенти, тоді сюди прийде й капітал. Обов'язково.

Ірина Дружук, Івано-Франківськ.

Фото: Юрій  Рильчук, Укрінформ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-