«#ДійЗадляСпадщини» – це гасло другий рік поспіль збирає представників громадськості, уряду, фахівців галузі та міжнародних партнерів задля пошуку нових, більш ефективних, шляхів збереження та відновлення, розвитку нашого надбання.

Дійсно, діяти є заради чого: на квітень 2024 року кількість об'єктів культурної спадщини, що зазнали пошкоджень чи руйнувань, становила 1073 об'єкти. А кількість украдених чи пошкоджених Росією музейних предметів перевищує мільйон. 

Водночас за останні пів року до України повернулися цінні експонати. Зокрема, у листопаді 2023 – «скіфське золото» з Нідерландів, а в березні цього року ми отримали перехоплені нідерландськими митниками незаконно вивезені з України наконечники списів та стріл, що датуються періодами від римських часів до середньовіччя.

Про захист музейних предметів, перспективи повернення незаконно вивезених колекцій, зміни в законодавстві в галузі культурної спадщини Укрінформ поговорив із Мар'яною Томин, директоркою Департаменту культурної спадщини МКІП України у межах форуму «Українська культурна спадщина #ДійЗадляСпадщини». 

ЧЕКАЄМО НА «СКІФСЬКЕ ЗОЛОТО» ХХ СТОЛІТТЯ

- Протягом останніх пів року до України повертаються культурні цінності, які в різний час були незаконно вивезені з нашої країни. Зокрема, ми з Нідерландами активно працюємо в цьому напрямі. Чи очікувати ще якісь колекції найближчим часом?

- Так, очікуємо. Гадаю, що у вересні-жовтні до нас приїде унікальна колекція з періоду  Визвольних змагань 1917–1921 років, які нам подарувала Канада, а саме Українська вільна академія наук. Зокрема, це – архів Петлюри.

- Йдеться про документи?

- Не тільки. У колекції є листи Петлюри (голови Директорії Української Народної Республіки, – ред.) та тодішніх генералів, інші зразки дипломатичного та офіційного листування, наказів. Але разом із цим приїдуть зброя, фото, мапи, речі воїнів Армії УНР. Це як «скіфське золото», тільки ХХ ст.

Взагалі у нас тепер стоїть близько 3 тисяч артефактів, які нам готові повернути країни Євросоюзу, зокрема Румунія, Словенія, Болгарія.

- Це ініціатива цих країн чи ми надаємо запит?

- Усе це почалося від повномасштабного вторгнення. Правоохоронні органи європейських країн сильно активізувалися через те, що збільшився нелегальний вивіз українських артефактів. Ми говоримо про роботу Інтерполу та міжнародних структур, які зупиняють ці артефакти. Поки що тривають процесуальні провадження відповідно до законодавства тих країн, які це роблять. Але я думаю, що це питання пів року, коли артефакти приїдуть до нас.

Ці процеси довготривалі та потребують комплексного підходу. Зокрема, до повернення культурних цінностей залучені МКІП, МЗС та дипломатичні установи України за кордоном, СБУ, СЗРУ, НАНУ, Нацполіція (Інтерпол), заклади культури України та зарубіжжя, науковці, експерти, органи влади, наукові та експертні інституції, громадяни інших країн. Культурні цінності передаються як у межах виконання норм міжнародного права (наприклад, положень Конвенції про заходи, спрямовані на заборону і запобігання незаконному ввезенню, вивезенню та передаванню права власності на культурні цінності від 14 листопада 1970 року, ратифікованої із заявою Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 10 лютого 1988 року № 5396-ХІ), а також передаються у дарунок Україні.

Ми співпрацюємо не лише з Нідерландами, які нам повернули «скіфське золото», що чекало на це 10 років. Я думаю, що таких колекцій буде мінімум п'ять-шість з багатьох країн Євросоюзу.

ПИТАННЯ ДЕПОЗИТАРІЇВ ДЛЯ МУЗЕЙНИХ ПРЕДМЕТІВ ТАК САМО НА ЧАСІ, ЯК І ПОБУДОВА УКРИТТІВ ДЛЯ ЛЮДЕЙ

- Чи вистачає нам спроможностей для убезпечення наших колекцій у сьогоднішніх умовах?

- Питання депозитаріїв для збереження музейних предметів, які евакуйовані зі східних областей та центральних регіонів, так само на часі, як і побудова укриттів для людей. Саме тому ми плануємо запустити урядову програму, спрямовану на їхнє створення. Наразі ще не визначилися, скільки буде пілотних проєктів, може, два, а може, й більше.

Гадаю, що незабаром ми зайдемо на будівництво потужних підземних презентаційних центрів, які будуть зберігати українські колекції, реставрувати предмети, музеєфікувати їх та відновлювати.

УНАСЛІДОК РОСІЙСЬКОГО ВТОРГНЕННЯ В УКРАЇНІ ЗНИЩЕНО, ВТРАЧЕНО, ПОШКОДЖЕНО 10345 МУЗЕЙНИХ ПРЕДМЕТІВ

- А що тепер відбувається з нашими музейними фондами?

- Ми констатуємо, що частина колекцій українських музеїв, які перебували під російською окупацією, втрачена назавжди. Зокрема, з восьми музейних закладів у п'ятьох деокупованих областях України викрадено майже 35 тисяч музейних предметів, а знищено, втрачено чи пошкоджено майже ще 5 тисяч. По всій Україні знищено, втрачено, пошкоджено 10345 музейних предметів.

- Частину ж евакуювали…

- Так, евакуйовано приблизно 250 тисяч музейних цінностей, і цей процес триває й сьогодні.

- Упродовж останніх кількох місяців в Україні посилилися обстріли. Ви зафіксували «стрибок» у кількості зруйнованих об'єктів культурної спадщини та інфраструктури?

- Це стане зрозуміло з оновленої статистики. Наразі можу сказати, що є на 25 квітня. Росія зруйнувала чи пошкодила 1062 об’єкти культурної спадщини. Найбільше постраждали пам'ятки на Харківщині, Херсонщині, Донеччині та Одещині.

Водночас у 20 регіонах України збитків зазнали 1987 закладів культури. Це без урахування пам'яток культурної спадщини. З них 324 – знищені, що становить близько 16%.

Окремо зазначу, що на тимчасово окупованих територіях залишилося 2147 закладів культури. І руйнування цих закладів є величезною втратою для нас.

МУЗЕЙНИЙ ФОНД УКРАЇНИ ВТРАТИВ 2 МЛН ПРЕДМЕТІВ

- Скільки у відсотках знищено об'єктів музейного фонду?

- З 2014 року було втрачено близько 1 млн 100 тис. предметів музейного фонду, і тепер з 2022 до 2024 року це ще близько 700 тис. музейних предметів. Загалом – до 2 млн предметів – втрати музейного фонду України. Але не будемо драматизувати: треба пам'ятати, що в нас ще є 10 млн музейних предметів музейного фонду України, тож варто об'єднатися для їхнього захисту.

УКРАЇНА ТА МІЖНАРОДНІ ПАРТНЕРИ МАЮТЬ РОЗРОБИТИ БЕЗПРЕЦЕДЕНТНИЙ ЮРИДИЧНИЙ ХІД, ЩОБИ ПОВЕРНУТИ АРТЕФАКТИ, ЯКІ РОСІЯ ВИКРАЛА ТА УЗАКОНИЛА

- А як бути з експонатами, що опиняються в російських каталогах? Є можливість їх повернути?

- Ця тема складна. Усе, що Росія виставляє в своїх музейних фондах, все, що вона в нас вкрала, закріплюється у них на законодавчому рівні – вноситься до музейного фонду Російської Федерації. За формальними, але, по суті, злочинними ознаками, –  це їхня державна власність.

Як ми будуватимемо доказову базу, щоб довести, що то були наші цінності, як ми будемо це підтверджувати, які акти ми маємо ухвалити у себе, щоби разом з міжнародними правовими актами це стало реальною доказовою базою в судах, – наразі неясно. Ми стикнулися з дуже складним процесом, оскільки потрапили в безпрецедентну ситуацію. Таке ще жодна країна не проходила. Будемо придумувати якийсь унікальний юридичний хід разом із міжнародними партнерами.

КОДИФІКАЦІЯ ЗАКОНІВ У ГАЛУЗІ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ ПЕРЕЗАВАНТАЖИТЬ УСЮ ЦЮ СИСТЕМУ

- Напередодні переговорів до вступу в ЄС уряд і парламент працюють над узгодженням українського законодавства з європейським. Це стосується і законодавства в галузі культурної спадщини?

- Передусім нам потрібно системно переглянути власне законодавство. Коли ми постійно проговорюємо, що нам треба щось частково оновлювати, це не вирішує ситуацію цілком. Настав час заходити на кодифікацію у сфері культурної спадщини. Тобто замість 16 законів, які регулюють цю сферу, 254 підзаконних нормативно-правових актів, і 102 законів, які в той чи інший спосіб дотичні до сфери культурної спадщини, необхідно створити єдиний кодекс.

І вже під час розроблення кодексу у сфері культурної спадщини та національної пам'яті (це, на мою думку, спільна історія) треба імплементовувати туди міжнародні норми. Інакше ми вічно вноситимемо точкові зміни до цих 16 законів.

Кодифікація запустить перезавантаження всіх процесів, зокрема, і в управлінській системі.

- Які зміни ви вбачаєте?

- Подивіться на ініціативи громадського сектору – як вони синхронізовані на загальному державному рівні? Ніяк. І це є проблемою. Далі – коли ми говоримо про те, що треба розвивати спроможності громад і посилювати їх, то в якийсь спосіб це буде посилено?

Задля того, щоб ресурси можна було компактно розмістити та сконцентрувати більшу аналітичну підтримку, я вважаю, треба побудувати зовсім іншу систему управління у сфері культурної спадщини. І необов'язково в межах МКІП. Це має бути сучасна інституція, що стане сильним аналітичним хабом, центром входу донорської підтримки і матиме представництва на місцях. Як, наприклад, у Польщі Національний інститут культурної спадщини чи установи у сфері культурної спадщини Великої Британії. Тоді це запрацює. В іншому разі всі процеси будуть стихійними.

Світлана Ткачук, Київ
Фото: Кирило Чуботін, Укрінформ