Йдеться про один з найбільш резонансних проєктів законів, очікуваних суспільством. Проєкт, який варто було прийняти ще десять років тому.

Проєкт, що розглядається в умовах, яких ніколи раніше не було, і що стосується речей, які відбуваються кожного дня.

Погляньмо на історичне та суспільне тло і законопроєкт 8371 «Про захист національної та громадської безпеки, прав і свобод людини у сфері діяльності релігійних організацій» (фактично про заборону Моспатріархату в Україні), вчергове утвердженого на парламентському комітеті.

Нещодавно стало відомо, що медіагрупа Моспатріархату мала в списку експертів і найвищий клір УПЦ МП, і (на хвилиночку) Анатолія Шарія, і помічника патріарха РПЦ Володимира Легойду. Тобто, ресурси, які щодня отруювали інформпростір, мали промоутерів серед осіб, обвинувачених у державній зраді. (До слова, незабаром рівно рік, як Кирило Гундяєв - після Бучі та Ірпеня - благословляв іконою очільника Росгвардії на подальше вбивство українців). А днями Російська православна церква прийняла рішення просто «забрати» собі у підпорядкування парафії УПЦ МП на окупованій частині Запорізької області. Нагадаємо, що РПЦ вже створила 9 єпархій на окупованих територіях з парафій УПЦ МП (та на це не реагує, покірно мовчить). Цікаво, що РПЦ, яка завжди, повторювала, що церква не змінює кордонів, навіть коли змінює кордони держава, ось в такий спосіб показала, що коли йдеться про Україну, то вона просто анексує парафії, коли її держава брутально окуповує землі.

Ще кількома днями раніше в Україну приїжджав Боб Амстердам, лобіст зі США, найнятий Вадимом Новінським (контракти, розцінки, офіційні релізи друкувалися в медіа). Він намагався зустрітися із українськими парламентаріями. Так Кремль, залучивши лобістський бізнес США, намагається «застовбити» російській інтерес у майбутньому законі. Боб Амстердам не єдиний, хто за російські гроші бігає по кабінетах Капітолія, намагаючись переконати конгресменів, що в Україні порушуються права Моспатріархату.

Втім, за нашими даними, американські партнери, почувши від української сторони всі аргументи, прийняття закону не заперечують.

Важко унормовувати правове поле, коли на бойовищах великої війни ллється українська кров. Тим більше, коли те поле стосується такої делікатної сфери, як релігія. Та ще й коли воно «заміноване» сенсами ворожої країни, бо саме єпископи та священики з УПЦ МП стають фігурантами справ про державну зраду. (СБУ повідомляло про 70 кримінальних проваджень проти духовенства МП).

Ми отримали драфт проєкту закону після того, як його ухвалив комітет, його редакції ще немає на сайті парламенту. Але ми були не єдині з журналістів, хто отримав цю версію, деякі вже почали її критикувати. Цей проєкт закону «маринується» в парламентських надрах понад рік і Укрінформ вже обговорював його на майданчику нашого агентства.

Проєкт будь-якого закону практично завжди об’єктом критики з боку різних таборів. Так само як і нинішній почали вивчати під мікроскопом та критикувати люди із дуже різною мотивацією і рівнем обізнаності в проблемі. У чомусь вони мають рацію. Але український політичний досвід показує, що часто начебто «сирі» закони, прийняті тоді, коли відтягувати було не можна - і дотягувалися, і виписувалися, і «вистрілювали». Взяти хоча б Конституцію з її «конституційною ніччю», або закон про книжковий імпорт, або — дубляж українською.

…Просто прийшов їхній час.

Ми обговорюємо наступну версію закону з очільником парламентського комітету Микитою Потураєвим.

- Микито Руслановичу, спробуймо відповісти на головні питання щодо майбутнього закону. Що ми забороняємо (пропонуємо заборонити)?

- Забороняється Російська православна церква як організація, ворожа Україні. І на сьогодні вона не стільки релігійна організація, як одна з інституцій, провідників та популяризаторів рашистського режиму. (Український парламент прийняв минулої весни постанову, визначивши політичний режим Росії як рашизм, тоталітарний та людиноненависницький, – ред).

Так, офіційно її в реєстрі Мін'юсту не існує, але в певні історичні моменти законодавець повинен сказати слова, які має почути суспільство, вірні, органи місцевого самоврядування та й українське духовенство всіх юрисдикцій. Тож, коли нам кажуть, що норма про заборону РПЦ декларативна, то я відповім, що деколи історичні документи носять назву «декларація» і саме мають декларативний характер. Але це - стратегічно важлива декларація.

Якщо цитувати пропоновані статті проєкту закону, то російська церква «…забороняється, зважаючи на збройну агресію Російської Федерації проти України, підтримку цієї агресії Російською православною церквою (РПЦ) і відзначаючи, що численні протиправні дії РПЦ та підлеглих їй релігійних організацій на території України створюють загрозу громадській та національній безпеці, правам і свободам громадян України». Забороняються також інші релігійні організації, які мають релігійний центр на території держави-агресора.

- Але Моспатріархат в Україні стверджує, що він не Московський. Хтось каже: через консерватизм і небажання щось змінювати, хтось, - бо має завдання пережити важкі часи в Україні і дочекатися «братнього народу» з патріархом Кирилом. Тож, як ми будемо розуміти, кого треба забороняти, а кого - ні?

- Уточнимо. Забороняється діяльність релігійних організацій (об’єднань), будь-яким чином афілійованих із забороненою релігійною організацією. Як саме визначити ці релігійні організації? На практиці це означатиме, що Державна служба з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) має провести дослідження, щоб визначити, чи має ця організація зв’язок із РПЦ.

У попередній редакції проєкту закону йшлося про те, що належність до РПЦ визначається згідно з критеріями релігієзнавчої експертизи ДЕСС.

Як ви знаєте, ще понад рік тому ДЕСС видала вердикт, що «УПЦ відносно РПЦ має церковно-канонічний зв’язок частини із цілим. Відносини УПЦ з РПЦ не є відносинами однієї самостійної (автокефальної) церкви з іншою самостійною автокефальною церквою», і надала цілий ряд ознак, чому саме.

- А в нинішній редакції, як це питання трактується? Бо як застосувати цю експертизу на практиці, коли йдеться про тисячі громад, адже кожна з них - це окрема юрособа?

- Ми розширили інструментарій для такого дослідження. Зараз ДЕСС може використовувати і експертизу, і інші матеріали: звернення органів державної влади, місцевого самоврядування, публікації в медіа, дані СБУ, звернення громадських організацій щодо діяльності громад Моспатріархату в Україні. В попередній версії такі звернення не були підставою, щоб ДЕСС вжило якихось заходів проти організації, яка позиціонує себе, як українська натомість діє всупереч інтересам України. Тепер є цілий перелік організацій та інституцій з матеріалів яких ДЕСС може робити висновок про підпорядкування церкві, керівний центр якої розташований у державі-агресорці.

Якщо ДЕСС доходить такого висновку, то має винести припис, де наводяться підстави, і громаді дається термін від 30 до 60 діб на виправлення ситуації. Поки триває цей термін, релігійна організація може вступити в спір з ДЕСС. Сторонам не обов’язково зразу йти до суду, а можна в діалозі з ДЕСС навести контраргументи. ДЕСС, в принципі, якщо аргументи переконливі, може погодитися і відкликати припис. Якщо ж ні, і припис не був виконаний протягом законодавчо визначеного терміну, то ДЕСС зобов’язана (не може, а зобов’язана) йти до суду з поданням про припинення діяльності такої релігійної організації. Далі суд приймає рішення. Якщо аргументи ДЕСС були переконливими, то діяльність організації припиняється судом - вона не може здійснювати правочини, вести діяльність. Наголошу ще раз: все буде вирішуватися через суд.

- Микито Руслановичу, тут є кілька запитань, які на стику і безпеки, і моралі, і юриспруденції. Ну от, наприклад, відмова в храмі брати записки за спокій душі полеглих воїнів, бо, мовляв, вони «братовбивці» – підстава для ДЕСС чи ні? Або, не відчиняють храм УПЦ МП, щоб занести труну, якщо в селі родина хоче, щоб загиблого воїна відспівав український священник? А ще - коли стають відомі факти зневаги щодо Української церкви, коли поминають у вівтарі патріарха Кирила, коли, щоб не назвати ворога ворогом, постійно наголошують, мовляв, «не цікавить політика»?..

- Я б хотів провести дуже важливу думку. Заборона організацій, афілійованих з РПЦ, - це спільна справа і законодавця, і громадян. Здатність спільно виконувати закон - це маркер зрілості й регіональних керівників різних рівнів, і самих громадян. Ви знаєте, від якої кількості чинників залежить якісне виконання будь-якого закону?

- Звісно, реалізація складного закону завжди як складна партитура…

- У територіальних громадах чи в церквах, єпархіях всі одне одного знають. Якщо вірян дійсно переймає підлеглість їхньої церковної організації до РПЦ, або ви вважаєте, що клірик, який її очолює, - носій ідеології «русского міра», то ставте питання або переходу до ПЦУ, або реєструйтеся як незалежна громада. Ми даємо інструмент, забезпечуємо можливість.

От, скажімо, ми запроваджуємо поняття «ідеології русского міра як російської неоколоніальної доктрини, в основу якої покладені шовіністичні, нацистські, расистські, ксенофобські ідеї й цілі, знищення України, геноцид українського народу, невизнання суверенітету України та інших країн; яка має на меті насильницьке розширення російського імперського простору як способу реалізації особливого цивілізаційного права росіян на масові вбивства, державний тероризм, військове вторгнення до інших країн, окупацію територій, поширення канонічної території РПЦ за межі території Російської Федерації».

Ми довго, дуже довго сперечалися про те, як це формулювати. Зупинилися на вищенаведеному визначенні. І у статті законопроєкту йдеться, що неодноразове поширення ідеології «русского мира», - це підстава для звернення в ДЕСС. Тобто, коли священник громади, яка каже, що вона не МП, але забуває, що проповідь - це публічний виступ, і у ній йдеться про поширення неоімперської ідеології, то це - підстава для протесту. Потім - перевірка ДЕСС, припис, судове рішення...

Є ще пропозиція СБУ, щоб підставою про припинення діяльності релігійної організації був факт: стосовно її керівника набрав чинності обвинувальний вирок у державній зраді чи посяганні на територіальну цілісність. Втім, і у цьому випадку ДЕСС має йти до суду, бо це єдиний європейський шлях. Тобто всі питання, які можуть бути трактовані як обмеження свободи совісті, мають вирішуватися в суді.

Нехай це знову ж таки, закон не про свободу совісті, а про зв’язки вітчизняних організацій, які можуть бути частиною інституцій ворога.

Нас не займає вшанування вами Іоанна Кронштадського, Ксенії Петербурзької й, тим більше Серафима Саровського. Вшановуйте їх, моліться до них. Бо це ваші духовні практики. Але інституція під назвою РПЦ, яка де-факто не є релігійною організацією – ворожа, вона не може зберігати вплив на релігійні організації в Україні. І якщо ви не маєте до неї відношення, то покажіть, що ви вийшли з її керівних органів, не маєте із нею зв’язків.

- Але ж їх – приходів УПЦ МП - кілька тисяч, чи вистачить ресурсу перевірити всі? А як бути із тими, які уже підпорядковані РПЦ на тимчасово окупованих територіях?

- У законопроєкті не йдеться про громади на окупованих територіях. Але у мене запитання до тих в УПЦ МП, хто каже, що «ми окремі та незалежні від Москви»? Чому при окупації ворогом вивіски змінюються ледве не автоматично, приходи стають частиною РПЦ? Щодо ресурсу на масштабні перевірки, то я сказав вище. Суспільство також вимагає цього закону. Ми всі не хочемо, щоб жодна українська релігійна організація керувалася з Москви. І не треба нас звинувачувати, що, мовляв, їх хочуть «змусити стати частиною ПЦУ». Це не так. Я кажу: зробіть свій крок самостійно, перереєструйте статут. Краще бути незалежним, ніж зберігати «канонічність» від воєнного злочинця. Не хочете в ПЦУ, то майте мужність залишатися тимчасово невизнаними, але не прив’язаними до РПЦ. В законі немає жодної згадки про Томос, хоча пропозиції його внести були.

- Як там унормовується ситуація з майном?

- За цим проєктом закону, забороняється будь-яка діяльність юридичних осіб, власником, учасником або акціонером яких є заборонена іноземна релігійна організація. Якщо організація після судового рішення припиняє свою діяльність, то вона, звісно, не може вести свою діяльність, зникає користувач. Якщо майно релігійної організації - комунальне, то органи місцевого самоврядування після появи припису мають знати, що це майно до них повернеться. ДЕСС має їх попередити про це.

- Чому в закон внесено статті про реєстрацію громад? І що там нового?

- Ми дослідили багато кейсів, і знаємо, які труднощі виникають, коли громади УПЦ МП ухвалюють рішення про перехід до ПЦУ. Ми дійшли висновку, що попередній закон хоч і дає можливість переходу, але процедура була дуже ускладнена. Вона зобов’язувала громади мати оригінали старих статутів. Але старі статути дуже часто бували втрачені, а з урахуванням того, що контрольні екземплярів старих статутів мають зберігатися в обласних відділеннях юстиції, то ця вимога здавалася абсолютно надмірною та протиправною. Ну дивіться, наприклад, наші діди-прадіди належали до Православної Церкви, вони будували цю церкву, а сьогодні, коли в результаті історичних поворотів вона опинилася в руках РПЦ, вони хочуть бути в лоні української Церкви. Зібралися, провели збори, а старий статут не можуть знайти, а вони не супербагаті люди, щоб винаймати собі адвокатів. Написати новий статут, відновити – це завжди видатки. І от звичайна ситуація, де чотири п’ятих жителів села хоче перейти, але є штучні обмеження. Тепер ці обмеження зняті.

До слова. Ми підняли рівень судових інстанцій, які розглядатимуть справи про ліквідацію. Перша інстанція – Київський адміністративний суд. Київський апеляційний - друга. Це запобіжник, щоб рішення не оскаржувалися в судах в областях, які не мають відношення до організації, щодо якої вживаються санкції. Щоб не тягали по колу держслужбовців, членів громад роками.

- У проєкті є норма щодо «індивідуального погодження контактів духовенства з людьми, які проживають в країні-агресорці». Тобто, люди мають попереджати ДЕСС про контакти з кимось із Росії. Це якщо очільники митрополії УПЦ МП захочуть злітати до Новінського, як це вже бувало?

- Ні. Йдеться про випадки, коли українському духовенству треба, наприклад, довладнати майнові питання. Це максимально коректна пропозиція, як їм і в якому форматі їм взаємодіяти із росіянами, якщо виникла у цьому необхідність. Хай контактують, але попередять відповідальний за це центральний орган виконавчої влади.

- Скажіть, не так давно в Київ приїжджав американський лобіст Боб Амстердам. Він хотів зустрітися з вами? Офіційний адвокат Новінського казав, що Амстердам приїхав мирити УПЦ та владу.

- Він в офіційному списку лобістів США. Мав право на таке прохання. Але я виїжджав до Страсбурга, тож об’єктивно не мав можливості зустрітися із ним.

- Яка перспектива узвалення закону?

- Ми за пів кроку.

Лана Самохвалова, Київ