Нещодавно в Анкарі презентували переклад «Кобзаря» Тараса Шевченка турецькою мовою. Твори видатного українського поета стали доступні турецькому читачеві завдяки підтримці посольства України в Туреччині та Міжнародної ради тюркських держав (TÜRKSOY). Переклад творів здійснила кандидатка філологічних наук, наукова співробітниця Оксфордського університету Тудора Арнаут.
В інтерв'ю Укрінформу науковиця розповіла про роботу над перекладом «Кобзаря», складнощі та тонкощі процесу.
ПОЧАЛА ПЕРЕКЛАДАТИ ШЕВЧЕНКА ДЕСЯТЬ РОКІВ ТОМУ
- Пані Доро, коли виникла ідея та як довго тривала робота над перекладом «Кобзаря» українською мовою?
- У 1993 році я навчалася в магістратурі в Анкарі, й тоді перший посол України в Туреччині запросив мене на підробіток перекладачем до посольства. Так мені випала нагода перекладати турецьким та українським високопосадовцям. У ході розмов ставало зрозуміло, що в Туреччині, навіть на такому рівні, дуже мало знають про Україну, українців, нашу історію та культуру. Серед письменників, наприклад, окрім Гоголя, нікого не знали.
Згодом поета Шевченка постійно плутали із футболістом Шевченком. Це мене засмучувало. І з тих пір питання зробити Україну, її літературу більш впізнаваною стало моєю ледь не нав’язливою ідеєю.
Вибір почати з перекладу творів Шевченка був очевидний. Скажу відверто, дехто з колег навіть глузував із мене, що перекласти «Кобзар» Шевченка – це все одно, що перекласти «Нутук» Ататюрка (історична промова про основи держави та нації, тривалість якої в записі – 36 годин, – ред.). Але я не здавалася і почала втілювати свій намір. Вдома вечорами перекладала твори Шевченка. «Заповіт» на той час уже переклав турецький поет, і його було трохи видозмінено. Цей переклад був більше підлаштований до розуміння турецького читача, аніж спробою передати душу цього твору. Там ще й деякі неточності наявні. Із «Заповіту» я і почала.
ПЕРЕКЛАД «КОБЗАРЯ» СТАВ ДЛЯ МЕНЕ МЕДИТАЦІЄЮ ТА ПОДОРОЖЖЮ В ЧАСІ
- Для розуміння турецького читача та водночас абсолютної ідентичності змістові перекласти дослівно такий твір складно. Чи виникали складнощі під час перекладу?
- О, так. Коли дійшла до слів «я не знаю Бога», робота зупинилася. Минали дні, а я не могла рухатися вперед, все роздумувала. Наприклад, слово «Бог» на слово «Аллах» замінити не можна, бо для Туреччини як для мусульманської країни це не прийнятно. Треба було шукати інші варіанти. Щоб надихнутися і отримати підказки для роботи над перекладом, я почала ходити в музей Шевченка в Києві. Бувала там часто, годинами вивчала його картини і намагалася зрозуміти Шевченка, що він хотів розповісти. Також я багато читала біографію Тараса Григоровича з різних джерел. Але переклад все одно далі не рухався. Допоміг випадок. Якось я завітала до Національної спілки письменників України, де познайомилася з Михайлом Василенком (український поет і прозаїк, – ред.) і запитала його поради щодо цього перекладу. Він подарував мені тоді щойно виданий «Кобзар», сказавши, щоб не соромилася звертатися до нього в будь-який час за порадою щодо перекладу. І я не соромилася (усміхається), зверталася до нього, коли не розуміла значення деяких слів, його допомога була дуже дієвою, і я вдячна за неї. В якийсь момент я почала відчувати, що цей переклад став моєю медитацією, релаксацією та молитвою за Україну. Він не був роботою, більше подорожжю в часі, яка надихала і мотивувала. Це була і є пожива для моєї душі. Перекладала твори Кобзаря турецькою серцем, щоб у Туреччині знали більше про Україну та українців.
- То який вихід вдалося знайти із ситуації з перекладом фрази «я не знаю Бога»?
- Є таке слово в турецькій мові – «танри», яке має не лише релігійне, а й національне значення. Це як «Всевишній», але також воно має значення «культура, віра, духовний стан»… І я не перекладала дослівно «я не знаю Бога», а зробила це у значенні «буду намагатися дійти до Бога і пізнати Його», щоби значення це було максимально адаптоване для розуміння турецького читача. Моя загальна мета – не зробити перекладацький текст турецькою, а донести через переклад до турецького читача, хто такі українці, яка наша історія та культура. Адже твори Шевченка розповідають і про традиції, і про історичні події, і про менталітет українців…
- Були труднощі з іншими словами?
- Деякі слова в текстах Шевченка дуже точно передають національний колорит або навіть ставлення одного народу до іншого. Наприклад, слова «москаль» і «кацап» я не перекладала, так і залишала, даючи пояснення, що мається на увазі та який сенс закладений у цих словах. Також слово «калина» я не перекладала турецькою як «картопу», що є точним лексичним відповідником. Бо для українців це більше, аніж рослина, – це символ народу. Слово «кобзар» також має в турецькій мові відповідник, але я залишила і це слово без перекладу. Тому збірка містить словничок із поясненнями.
ФОРМАТ ТУРЕЦЬКОГО ВИДАННЯ СПРИЯЄ ВИВЧЕННЮ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
- Отже, робота над перекладом «Кобзаря» турецькою тривала майже 10 років…
- Так. Станом на 2014 рік я переклала 40 великих і малих творів, зокрема «Катерину», «Кавказ», і надрукувала збірку. Число 40 сакральне і символічне для мене. Не 41, 42, 43… Також було дуже важко знайти фінансування для видання книги. Звичайно, на той момент це було не зовсім на часі. В країні почалася війна. Я зверталася у різні державні й недержавні установи, але відповідь була однакова: «грошей немає». І тоді я вирішила, що оскільки кожна людина має перед державою свій обов'язок, а служити в армію я піти вже не можу, бо військової підготовки не маю, та й вік не той, то я повинна свій реалізувати дещо іншим шляхом. То і вирішила видати першу збірку перекладів творів «Кобзаря» власним коштом. І я цим пишаюся. І перше, і друге видання були зроблені в турецькій типографії.
- Переклад «Кобзаря», представлений в Анкарі, містить більше 40 творів…
- Так, процес перекладу не припиняла, бо бажання перекладати далі було нестримне. Це вже був мій щоденний ритуал – ввечері, перед сном, перекладати Шевченка (усміхається). По допомогу я звернулася в посольство України в Туреччині, і вони посприяли виданню другої збірки через TÜRKSOY. Друга збірка доповнена перекладами ще шістьох великих віршів і твором «Гайдамаки». І для мене важливо, що я не лише перекладала тексти, адже в книзі є вкладка із художніми творами Шевченка та стаття про його життя і творчість. І також моєю ідею було поруч надрукувати оригінал вірша і переклад турецькою мовою. Для мене було важливо, щоб видання «Кобзаря» вийшло двомовним, оскільки тепер значно зросла кількість турків, які вивчають українську мову, і це сприятиме процесові навчання також. Тому важливо розповсюдити книги по бібліотеках та навчальних закладах.
МОЄ ГОЛОВНЕ ЗАВДАННЯ ПІД ЧАС ПЕРЕКЛАДУ – ЗБЕРЕГТИ «ДУШУ» ТВОРУ
- У перекладі «Кобзаря» вірші за формою майже ідентичні за кількістю слів, як вам це вдається з огляду на велику різницю в лексиці та граматичній структурі двох мов?
- Я сама поетка, маю збірки віршів гагаузькою мовою, і це дуже стало в пригоді. Тому хоч це і складне завдання – зробити майже дослівний переклад, зберігаючи рими, структуру та одночасно передаючи зміст тексту, це можливо. Але все ж головним для мене є зберегти «душу» вірша, щоб його вплив на читача був настільки ж потужним, наскільки він є в оригіналі. Навіть візуально, коли людина бачить, що оригінал тексту – це сторінка, а переклад – півтори-дві, то це дивує і знижує довіру до перекладу. Тому я залучаю навіть математику – вираховую кількість голосних і приголосних, шукаю відповідники слів. Такий переклад – це випробування для перекладача. Скажу відверто, мій підхід до перекладів дуже енергозатратний, ось чому після перекладу я їх досить швидко забуваю. Тому продекламувати вам якийсь з віршів Шевченка в моєму перекладі турецькою зараз навряд чи вдасться (усміхається).
НИНІ СЛУШНИЙ ЧАС ПОЗНАЙОМИТИ ВЕСЬ СВІТ З УКРАЇНСЬКОЮ ЛІТЕРАТУРОЮ
- Ви також перекладали твори Лесі Українки гагаузькою мовою. Розкажіть про цей проєкт, будь ласка.
- В якийсь момент я неймовірно втомилася від засилля російської мови усюди, від того, що, живучи в Україні, ми тоді вивчали твори Пушкіна, Лермонтова та Достоєвського як своїх письменників і поетів. Вирішила, що маю це якось виправити. Тоді з колегою ми виписали всі вірші, які діти вивчають з 5 до 11 класів, і всі вірші Тараса Шевченка та Лесі Українки я переклала гагаузькою мовою. Ці переклади з оригіналами творів ми відправили по школах, де було навчання гагаузькою. Що можу точно сказати, твори Лесі Українки мені складніше перекладати, аніж твори Тараса Шевченка.
- Можливо, в майбутньому візьметеся і за переклад збірки творів Лесі Українки турецькою мовою?
- Початок вже покладено. Перекласти українських поетів-класиків турецькою мовою і видати антологію їхніх творів турецькою мовою було ще однією моєю мрією. Її вдалося реалізувати за підтримки української громади в Кушадаси та сприяння посольства України в Туреччині. У лютому 2022 року, у перші дні повномасштабного вторгнення, світ побачила збірка «Перлини української класики». Працювати над нею я почала до війни і встигла перекласти твори 22 поетів (зосібна Лесі Українки), починаючи з XIV століття (від одного до трьох віршів кожного автора). Знову ж таки, перелік авторів та творів для перекладу допоміг скласти пан Михайло Василенко, і в ньому загалом 60 поетів. Також збірка містить ввідну статтю про історію української літератури. У планах – завершити переклади творів усіх поетів з переліку, так само, як і цей перелік поетів доповнити. Отож є над чим працювати в цьому напрямі.
Окрім того, робота над «Кобзарем» ще не закінчена. Виданий в Анкарі переклад не є повною версією «Кобзаря», це збірка окремих віршів. Я мрію та вірю, що зроблю його переклад повністю. Загалом як зріс останнім часом інтерес до України, її культури, так само більше людей стали цікавитися українською літературою. Тому тепер дуже слушний час познайомити і турецьких читачів, і весь світ з нашим літературним надбанням. Як з класикою, так і з творами сучасних авторів.
Ольга Будник, Анкара
Фото автора