Графіка Віктора Зарецького як занурення в шістдесятництво

Графіку художника, якого називають українським Клімтом, показують в Музеї історії міста Києва у новій тимчасовій виставці  з приватної колекції Олексія Василенка, яка називається «Віктор Зарецький. Графіка. Ретроспектива». 

Нагадаємо, за серію робіт у стилі сецесії Віктора Зарецького ще у перші роки відновлення Незалежності України нагородили Шевченківською премією, посмертно. Творчість обдарованого художника, одного з найвідоміших шістдесятників, по суті, потрапила під негласну заборону після того, як за нез’ясованих обставин у Київській області 28 листопада 1970 року було вбито Аллу Горську – лідерку українського руху супротиву радянській владі. У колі шістдесятників від початку не сумнівалися, що то була  розправа з активісткою-художницею службистів КДБ.

У двох залах  Музейно-виставкового центру Музею історії міста Києва розміщені понад 90 робіт Віктора Зарецького. Часові межі –  з 1945 по рік відходу у засвіти, 1990-й. Із  чітким означенням про дружину -  лише «Ескіз. Алла Горська, 1970-і». Утім  контексти  шістдесятництва й вираженого українства у творчості митця прочитується у багатьох графічних зображеннях. А образ Алли Горської вгадується не раз у жіночих обличчях та силуетах. 

«Музеєві історії Києва щастить з показом робіт художника-шістдесятника, маємо певну  традицію експонування, - коментує комунікаційниця закладу Вікторія Новак. -  У 2018 році була велика виставка олійного живопису «50 відтінків Віктора Зарецького», яка користувалася надзвичайною популярністю. Не менш символічним є час, коли відкрилася нинішня експозиція. Варто відзначити сміливість колекціонера – це приватна колекція,  - який не відмовився від ідеї показу графіки Віктора Зарецького у період дії воєнного стану, коли активізувалися російські повітряні атаки на Київ».

Віктор Зарецький народився у Білопіллі (тепер це Сумщина), але музейники ствердно називають художника киянином. Бо він левову частку життя провів у столиці, з 1946-о,  багато тут творив, а також активно долучався до проукраїнського громадського життя у період примусового входження України в СРСР.

Планувати  експонування графіки Віктора Зарецького в Музеї історії міста Києва почали ще рік тому в жовтні, внесли в календар. Після завмирання музейного життя через війну повернулися до ідеї літку цього року, попри усі ймовірні загрози через повномасштабне вторгнення росії в Україну. 

«Що робити – боятися російських військ? – коментує Олексій Василенко. – Вирішили виставлятися. Я не з тих колекціонерів, які ховають зібране від людських очей». 

На відкритті виставки, яке вдалося провести після тривалої повітряної тривоги, були присутні ті, зокрема, хто знав Віктора Зарецького:  акторка Раїса Недашківська та мистецтвознавиця Леся Авраменко, які свого часу навіть були моделями в художника. 

Легендарна виконавиця Мавки цитувала Ліну Костенко – відомі слова про генія і висоту: «При майстрах якось легше. Вони – як Атланти, держать небо на плечах. Тому і є висота». 

Олексій Василенко графіку шістдесятників почав збирати у 1990-х. Тоді всі колекціонери ганялися за олійними роботами, великими полотнами. У ту пору за доступні кошти можна було купити цілі архіви графіки. Траплялося, що аркуші гамузом додавали до якогось більшого придбання, як би тепер сказали, як бонус, а тоді вважалося, «як макулатуру». 

«Перші роботи Віктора Зарецького  я купив на «барахолці» в Києві у парку Перемоги на лівому березі, - розповідає Олексій Василенко. – На підлозі валялися малюнки, кілька десятків. Їх майже наступали. Тоді ще купони ходили. Точно казав тоді: «Що ви робите? Це ж Зарецький! На тепер маю роботи художника з 16-річного віку до останніх. А також кілька десятків графічних зображень, які створила Алла Горська. Й інших українських художників».

Багато робіт було у жахливому стані. Папір найскладніше реставрувати, у порівнянні з олійними роботами. Очищали від плям, грибку, бруду: частково самостійно, переважно – у реставраційних майстернях.

За останнє десятиліття колекціонер проводить третю масштабну виставку графіки Віктора Зарецького у столичних галереях. Олексій Василенко  серед іншого є упорядником  книг «Графіка В. Зарецького 1940–1980-х рр» та «Контркультура. Графіка «неформальних академіків» 1950-80-х».  Одночасно організатори зауважують, що  виставки саме графічних творів художника-шістдесятника проводяться значно рідше, ніж виставки живопису, попри велику популярність майстра серед колекціонерів та поціновувачів мистецтва.

Щоби встановити тих, хто зображений на графічних роботах Віктора Зарецького та орієнтовні дати їх створення, колекціонер  часто спілкувався з мовознавцем і культурологом Олексієм Зарецьким -   сином Віктора Зарецького та Алли Горської, якого не стало у 2018 році.

Презентована колекція демонструє розмаїття графічних технік, а також діапазон мистецьких зацікавлень художника. Для огляду представлені роботи у різних жанрах: портрет, пейзаж, анімалістику та жанрові сцени  Зарецького-графіка. Із чітко визначеною  датою – ілюстрування письменницького твору: «За мотивами творчості І. Нечуя Левицького «Кайдашева сім’я» (1963).  Пара  закоханих до твору М. Олійника  «Новела про любов» - уже ширший діапазон – 1970-і. 

Колекціонер Олексій Василенко зауважує, що на виставці представлено більше 10 автопортретів художника. Це одне з перших графічних зображень ще 1945 року, коли Віктор служив у війську. Далі за  зображеннями можна простежувати настрої художника, де є і щастя, і  зухвалість навіть зовнішністю протистояти радянській сірості, і горе від втрати коханої дружини.

Дослідники встановили, що художник-шістдесятник походить з шанованого козацького роду Зарецьких, що, за переказами, були одними з засновників міста Білопілля в ХVII столітті. Тому українські мотиви є в багатьох роботах: «Сварці»; кількох «Україночках» різних років;  «Червоній площі», на якій біля Кремля московитів – козаки;  багатьох зображеннях «Без назви».

Організатор проєкту — творча художня майстерня «Білий Ведмідь». Партнер — аукціонний дім Goldens. Виставка триватиме до 20 листопада.

Валентина Самченко

Фото Руслана Канюки і надане музеєм.

ДОВІДКА

Живописець Віктор Зарецький  - лауреат Шевченківської премії 1994 за картини останніх років у стилі сецесії з українськими назвами і сюжетами: «Солдатка», «Літо», «Дерево (Витоки мистецтва)», «Ой кум до куми залицявся», «Весняні клопоти».

Народився  8.02. 1925 у  місті Білопілля, тепер Сумська обл.

Дитинство та юнацькі роки Віктора пройшли у робітничих селищах Горлівка та Сталіно  (нині Донецьк), де його батько Іван Антонович працював бухгалтером на створюваному хімічному виробництві.

Навчався блискуче, двічі ставав стипендіатом премій. 

У 1953 р. - закінчив Київський художній  інститут (тепер — Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури).

До 1957 року викладав у Художньому інституті. 

1978 рік – відкрив власну художню студію, через яку пройшли понад 200 учнів. Розробив оригінальну педагогічну систему — «Роздуми біля полотна», текст якої вперше опублікував його син Олексій Зарецький у 1993 році. 

Працював у галузі станкового і монументального живопису.

Твори останнього періоду — портрети дикторки Тетяни Цимбал  та акторки Раїси Недашківської, відомі  «Орач В. Стус» та «Пам’яті Алли Горської», багато інших.

Після хвороби пішов у засвіти 65-річним  23.08. 1990 у Києві.