Ідентичність — це передусім питання гідності більшості

Адже ідентичність — це не лише питання мови, народних традицій, походів на партзбори чи до церкви. Ідентичність — це передусім питання гідності. Гідності більшості нації. А в роки Стуса це було питання гідності меншості – ось чому поет опинився на самоті серед своїх! Яка страшна та невдячна доля — бути на самоті серед своїх! Насправді це набагато страшніше, ніж бути на самоті серед тюремників. Серед яких, до речі, «своїх» теж вистачало.

Але без гідності меншості більшість у колонізованій розіп'ятій країні просто не має шансів. Не має шансів на майбутнє. Вже у формально незалежній Україні ми зіткнулися з дефіцитом цієї гідності у переважної більшості населення. У того самого населення, що десятиліттями робило вибір усупереч навіть не здоровому глузду, а всупереч інстинкту самозбереження. Нівелювало досягнення повстань. Не розуміло, де головна та страшна небезпека.

І так ми дожили до великої війни — тієї війни, на якій майже чотири десятиліття тому у своїй персональній битві з імперією загинув Василь Стус. У цій війні меншості – навіть із найбільшим почуттям самопожертви – вже не врятувати ані честі, ані життя більшості.

У цій війні більшість має або перемогти, або зникнути. І перемога і буде народженням того самого почуття національної гідності, за яке Василь Стус пожертвував своїм життям.

У цій новій країні, яка зможе захистити й відстояти себе, він уже ніколи не буде в меншості.

Віталій Портников, лауреат премії імені Василя Стуса 2022 року

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства