Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

"Гарно жив, гарно і вмерти зумів"

Укрінформ
Хороші прислів'я були в наших предків, котрі з власного досвіду знали, що боятись треба не смерті - а зневіри

Автор цього вірша пішов у Небесну Варту.

Прочитайте - вірш гарний.

І, впереміж зі сльозами на очі (це якийсь особливий підвид трагічного - професійно чути крізь рядки авторський голос, коли знаєш, що людини вже нема), мимоволі навертається на гадку старе-козацьке - "Гарно жив, гарно і вмерти зумів".

Хороші прислів'я були в наших предків. Прислів'я дорослих людей, котрі з власного досвіду знали, що боятись треба не смерті - а зневіри.

Власне, і вірш Гліба Бабіча - про це ж таки.

Спасибі за службу, Воїне.

Легкої тобі варти там, у небі.

Оксана Забужко

Коли смерть присяде на бруствер, спитає - "Ну що тут ти?"

Коли нас, як тісто, місить вогняний вал,

Я не стану смикати Бога - вийду в канал арти.

У піхоти з артою і Богом - зАвжди прямий канал.

Заглушаючи криком в рацію хрипкий голос війни,

Продиктую чарівні цифри, наче магічний код.

Скрипне радіо - "Прийняв. Тримайтеся, пацани".

Решту слів не почую. Бо знову накрив "приход".

Оживе на позиції стадо сталевих слонів,

Поверне свої хоботи в сторону наших бід.

І зайде у стволи із клацанням стиснутий божий гнів,

Для швидкої доставки - без декларацій і мит.

Навіть янголи завмерли в небі - як театральний зал,

Небо теж полюбляє сипати - снігом, градом, дощем.

Дочекалися. Наче кулак по всесвіту стукнув залп.

Другий, третій, а потім іще і ще.

А над нами небо луснуло наче віконне скло,

Аж земля підстрибнула, і трохи змінився ландшафт.

Смерть сиділа на бруствері. Більш немає. Змело.

Та зі стиснутих рук повернулася в серце душа.

"Що там, брате? Прийом? - Та все по плюсах, братан!

Так вломили, що вщент. І цілей більше нема!"

Що я ще відповім? Вклоняюсь тобі, арта!

Не дарма вас кличуть богами. Ой не дарма...

Гліб Бабіч

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-