Подивився “Бабин Яр. Контекст” Сергія Лозниці. Дуже цікаво. Збудовано на гітлерівських та сталінських пропагандистських роликах. Без дикторських коментарів, які замінив монтаж, який є режисерський текст та ідея. Тонка робота, витончена маніпуляція, практично фейк. Ймовірно, розраховано, що аудиторія не знає історії, сприйме подану страву в лоб.

Лозниця, як на мене, – пропагандист-віртуоз, пропагандист нового покоління, дуже грамотний, геніальний. Але пропагандист. Я побачив зманіпульований, ефектно створений режисером контекст, поданий у ракурсі ідеї про те, що людські якості населення УРСР не дуже якісні. Населення, за фільмом, раділо німцям, влаштовувало погроми, сприяло Голокосту... Погані українці, колабораціоністи. Фільм звинувачує. Лозниця зірвала маски, розставила акценти. Він каже, що кіно – це витвір мистецтва. А до мистецтва, які можуть бути питання. Художник так бачить. Глядач – співавтор, він у своїй голові створить на основі побаченого свій фільм, щоправда – за заданою художником схемою.

Це фільм не стільки про Бабин Яр, його мета та сенс – швидше за все, в іншому. Все скидається на геніальну пропагандистську фальсифікацію за допомогою маніпуляції документами, і все заховано за ширмою під назвою «мистецтво». Адже багато кадрів – ох, як потребують звичайного кэпшена: дата, час, хто зображений, що робить, проте «мистецтво» позбавляє такої необхідності. Але фільм втратив би тоді цей пафосний антиукраїнський флер. Справжній контекст – набагато ширший, складніший, глибший, трагічніший і залишився десь за рамками фільму.

Але з іншого боку, Лозниця змусив замислитись мене і уявити, а що, якби все населення УРСР, Польщі, Німеччини, Австрії тощо вийшли б на вулиці та не дали б нацистам творити свої звірства, просто по-людськи, вийшли – і захистили євреїв. Слов'ян, до речі, теж, згодом мали знищити...

Олександр Ляпін
FB

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства