Кінолютий: Девід Боуї, страх і огида в Берліні та нові пригоди Олівера Твіста

У фільмах лютого на екранах знову з'являються, але живуть не цілком звичним для своєї аудиторії життям, культурні герої класики та сучасності - від найбільш доброчесної дитини вікторіанської прози, яка виявилася завзятим авантюристом, до Девіда Боуї, який перебуває в творчій кризі і боїться публіки.

З 4 ЛЮТОГО

Перспективна молода жінка / Promising Young Woman

Режисерський дебют актриси Еміральд Феннел став у 2020-му році однією з головних подій американського «незалежного» кіно, отримавши захоплені оцінки профільної преси і близько півсотні фестивальних нагород. Головна героїня, роль якої виконала Кері Малліган, у минулому кинула навчання в престижному медичному університеті, де її вважали здатною студенткою, і працює офіціанткою в невеликій забігайлівці, не проявляє при цьому жодного бажання змінити професію чи обзавестися сім'єю. Щовечора вона з'являється в одному з нічних клубів або барів, де, повільно пройшовши між п'яними, сідає у затишному куточку, і поступово починає здаватися легкою жертвою для ґвалтівника – з доволі неприємними наслідками для будь-кого, кого подібна видимість може захопити.

Попри певну трафаретність персонажів і сюжетних поворотів, стрічка Феннел насправді є свіжим поглядом на лицемірство суспільної моралі і нашу власну малодушність, яка змушує миритися з речами, які слід було б карати не самотньому меснику, а загальним остракізмом і кримінальним переслідуванням.

З 11 ЛЮТОГО

Девід Боуї: історія людини з зірок / Stardust

Девід Боуї, який зробив такий успішний внесок у кінематограф як своїм акторським виконанням (насамперед варто згадати «Людину, яка впала на Землю», «Голод» і «Лабіринт»), так і музикою, яка використана в десятках стрічок, вперше став героєм художнього фільму. Дія стрічки британського режисера Гебріела Ренджа (відомого за фантастичною драмою «День, коли Британія зупинилася», і мок'юментарі про розслідування убивства Джорджа Буша-молодшого «Смерть президента») розгортається у 1971-му році, в розпал американського турне Боуї.

Боуї, перебуваючи у творчій кризі та поганому гуморі через бюрократичні перепони для виступів і неоднозначний прийом останнього альбому, вирішує вдатися до сценічного образу, за яким можна було б сховатися від випадів аудиторії. Невдовзі на світ Божий з'являється один з найнезвичніших персонажів, які завойовували симпатії публіки - Зіггі Стардаст, андрогінний марсіанин, який обрав Землю як майданчик для своїх музичних експериментів.

З 18 ЛЮТОГО

Афера Олівера Твіста / Twist

Після доволі успішної і вельми незвичної екранізації "Історії Девіда Копперфілда", яка була здійснена Армандо Іаннуччі, на екрани виходить адаптація іншого шедевра Чарльза Діккенса, що трактує першоджерело з ще більшою своєрідністю. Британський режисер Мартін Оуен, який поставив кілька оригінальних і доволі сумбурних гостросюжетних фільмів, які не сприйняли критики, але які користуються симпатією у цінителів оригінальних бойовиків ("Клуб анонімних кілерів", "Лос-анджелеський слешер", "Макс Клауд"), у своїй інтерпретації "Олівера Твіста" (пригоди якого з'являлися на екрані у більш ніж двадцяти версіях) зосередив увагу на поневіряннях героя у підлітковій зграї.

Дія розгортається в сучасному Лондоні, юні персонажі значно старші за свої літературні прототипи - Твіста, наприклад, грає 23-річний син Джуда Лоу Рафф. Молода людина вирізняється куди меншою за діккенсовський персонаж повагою до законів і норм суспільства, і з готовністю вступає в банду Фейгіна (Майкл Кейн), яка планує зухвале пограбування. Щоб відразу підготувати шанувальників Діккенса до всього, варто додати, що коханця прекрасної Ненсі, душогуба Сайкса, зіграла Ліна Гіді, відома за ролями у «300 спартанців» і «Грі престолів».

З 25 ЛЮТОГО

Берлін, Александерплац / Berlin Alexanderplatz

Фільм Бурхана Курбані є вже третьою екранізацією знаменитого роману Альфреда Дебліна 1929-го року, що став однією з вершин німецької прози і одним з найвидатніших модерністських романів, в якому метод «потоку свідомості» поєднався із запозиченими з кіномистецтва монтажними принципами (схожі експерименти можна зустріти у написаних трохи раніше творах американця Джона Дос Пассоса). До першої екранізації, яка вийшла у 1931-му році, сценарій написав сам Деблін, однак справді класичною стала друга, створена у 1980-му провідним представником «нового німецького кіно» Райнером Вернером Фассбіндером. Репутація цього фільму, тривалість якого становить 15 з половиною годин (також випускався у форматі телесеріалу), є настільки високою, що пуристськи налаштовані цінителі класики висміяли нову версію ще до знайомства з нею. Особливо дісталося новому фільму за осучаснення матеріалу - дія відбувається в наші дні, і головний герой, який відсидів за убивство, який, борючись зі спокусами соціального дна, намагається повернутися до доброчесного існування, є не корінним берлінцем, а уродженцем Гвінеї (схожих трансформацій нещодавно зазнав інший шедевр німецької літератури, «Транзит» Анни Зегерс, адаптований для екрану Крістіаном Петцольдом).

Але, оскільки однією з особливостей роману є яскраве відображення галасливості та люті епохи, можна сказати, що автори стрічки, які перенесли події з Веймарської республіки, що доживає свої останні дні, в сучасність, слідували духу першоджерела. Хай там як, нова стрічка (хронометраж якої склав лише три години) викликала доволі позитивні відгуки кінокритиків і отримала понад десять нагород на фестивалях від Стокгольма до Батумі.

Антон і червона химера

На екрани виходить українсько-грузинська стрічка Зази Урушадзе, який прославився одним з найцікавіших антивоєнних фільмів останнього десятиліття, «Мандарини», що отримав номінації на «Оскар» і «Золотий Глобус». Про закінчення зйомок повідомляли ще у грудні 2018-го, рік по тому режисер раптово помер, а прем'єра відкладалася кілька разів. У кінематографічних кулуарах подейкували, що фільм знятий невдало, і продюсери і чиновники Держкіно хочуть випустити його, не привертаючи особливої уваги критично налаштованої громадськості.

Однак, будемо вірити в краще, особливо, враховуючи драматичний і актуальний сюжет стрічки, в основі якого - реальна історія предків канадського письменника Дейла Ейслера, який описав її в романі «Антон». Дія розгортається у розпал Громадянської війни, що палає на теренах Російської імперії, та українського національно-визвольного руху. Герої стрічки - два хлопчики, уродженці українського села, католик і юдей, яким дружба допомагає долати забобони і ненависть, які сіють смерть і руйнування у дорослому світі.

Скажене весілля-3

Любомир Левицький, відомий своїми дослідами у жанрі жахів, а також однією з найзухваліших молодіжних комедій на пострадянському просторі «SelfieParty», замінив Влада Дикого у режисерському кріслі історій про сімейство Середюків, нащадки якого перевіряють на міцність погляди і забобони своїх батьків. Стрічка є першим триквелом виключно українського виробництва ("Кохання у великому місті-3" було копродукцією з Росією), що свідчить про неабияку популярність попередніх двох фільмів, які стали успіхом більшою мірою продюсерським, ніж режисерським і драматургічним.

Хай там як, проголосити клятву подружнього кохання і вірності вирішує юний Захар. Його щаслива обраниця - співачка-початківиця ромського походження, яка не має ані найменшого інтересу до домашнього господарства, що робить її кандидатуру несприйнятливою для матері сімейства навіть більше, ніж для її відсталого чоловіка. Коли ж на подвір'ї Середюків з'являється батько нареченої - циганський барон зі своїм табором, справа остаточно ускладнюється.

Олександр Гусєв. Київ

Фото: IMDb і з відкритих джерел